ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2
23 квітня 2012 р. № 2а-706/12/1370
о 11 год., 43 хв. м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд, головуючий суддя Гавдик З.В., суддя Карп'як О.О., суддя Мартинюк В.Я., секретар судового засідання Кавка Н.І., розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним
позовом ОСОБА_1, представник -ОСОБА_2 (довіреність від 27.01.2012 року)
до Львівської митниці, представник -ОСОБА_3 (довіреність № 30/21-20317 від 29.12.2011 року),
Державної митної служби України, представник -ОСОБА_3 (довіреність № 11.1/1-14/17177 від 26.12.2011 року)
про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії
Позивач -ОСОБА_1 звернулась до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної митної служби України, Львівської митниці Державної митної служби України, з врахуванням уточнень позовних вимог позивач просила:
- Визнати протиправною бездіяльність Державної митної служби України, Львівської митниці щодо порушення права позивачки на звільнення з посади старшого інспектора відділу митного оформлення №2 митного поста «Мостиська»Львівської митниці на підставі ст. 38 КЗпП України;
- Зобов'язати Державну митну службу України, Львівську митницю звільнити позивачку з посади старшого інспектора відділу митного оформлення №2 митного поста «Мостиська» Львівської митниці на підставі ст. 38 КЗпП України.
Вказані позовні вимоги позивачка обґрунтовує, що нею на ім'я начальника Львівської митниці надіслано заяву про звільнення за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України за два тижні. Начальник Львівської митниці листом повідомив позивачу про неможливість звільнення позивачки на підставі ст. 38 КЗпП України, що на думку позивачки є незаконним.
Позивач та її представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просив позов задоволити повністю.
Позиція відповідачів -Державної митної служби України, Львівської митниці викладені в запереченнях, відповідачі просять відмовити в задоволені позовних вимог з підстав, що питання про звільнення позивачки за ст. 38 КЗпП України може бути вирішено лише після фактичного виходу позивачки на роботу з подачею трудової книжки.
Представник відповідачів вказані заперечення підтримав, просив в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Заслухавши пояснення позивачки та її представника, представника відповідачів, безпосередньо, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши наявні у справі докази, давши їм оцінку, суд встановив наступні фактичні обставини:
22.08.2011 року ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду по справі № 46277/11/9104, апеляційні скарги Державної митної служби, Львівської митниці на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15.04.2011 року по справі № 2а-11309/10/13170 залишені без задоволення, а вказана постанова про скасування наказів, поновлення на роботі позивачки, стягнення коштів за час вимушеного прогулу - залишено без змін.
29.12.2011 року Львівською митницею інформовано позивачку про те, що наказом Державної митної служби України від 28.12.2011 року № 2734-к «По особовому складу митних органів»позивачку поновлено на посаді старшого інспектора відділу митного оформлення №2 митного поста «Мостиська»Львівської митниці з 25.11.2010 року, а також про необхідність терміново прибути у відділ кадрової роботи для ознайомлення з наказом.
29.12.2011 року Львівською митницею телеграмою повідомлено позивачку про необхідність термінового прибуття для ознайомлення з наказом про поновлення на роботі та початку виконання обов'язків.
04.01.2012 року позивачка звернулась до відповідачів із заявою про звільнення на підставі ст. 38 КЗпП України за два тижні.
12.01.2012 року позивачка звернулась до відповідачів із проханням розглянути заяву про звільнення від 04.01.2012 року за власним бажання на підставі ст. 38 КЗпП України з 18.01.2012 року та повідомити про прийняте рішення.
16.01.2012 року позивачка звернулась до відповідачів із проханням розглянути заяву про звільнення від 04.01.2012 року за власним бажання на підставі ст. 38 КЗпП України з 18.01.2012 року та повідомити про прийняте рішення.
17.01.2012 року Львівською митницею повідомлено позивачку, що наказом Державної митної служби України від 28.12.2011 року № 2734-к «По особовому складу митних органів»позивачку поновлено на посаді старшого інспектора відділу митного оформлення №2 митного поста «Мостиська» Львівської митниці з 25.11.2010 року, але у зв'язку із неприбуття позивачки у відділ кадрової роботи для ознайомлення з наказом, а також неподання трудової книжки, наказ про допуск до виконання обов'язків не виданий. Також відповідач зазначив, що вказані обставини унеможливлюють звільнення позивачки згідно ст. 38 КЗпП України.
24.01.2011 року Львівською митницею у відповідь на заяви позивачки її повідомлено, що питання про звільнення за власним бажанням згідно ст. 38 КЗпП України, можливо тільки після ознайомлення з наказами про поновлення та подачею трудової книжки для внесення відповідних записів.
15.03.2012 року позивач згідно опису вкладеного направила Львівській митниці оригінал своєї трудової книжки.
Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Кодексом законів про працю України, Кодексом адміністративного судочинства України.
Згідно ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Згідно ст. 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно ст. 1 Закону України «Про державну службу»державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави.
Згідно ст. 38 КЗпП України, працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.
Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою.
Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.
Стаття 70 КАС України встановлює правила належності доказів, які визначають об'єктивну можливість доказу підтверджувати обставину, що має значення для вирішення справи, а також правила допустимості доказів, що визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину у справі. Предметом доказування, згідно з ч. 1 ст. 138 КАС України, є обставини (факти), якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.
Щодо позовних вимог про - визнання протиправною бездіяльність Державної митної служби України, Львівської митниці щодо порушення права позивачки на звільнення з посади старшого інспектора відділу митного оформлення № 2 митного поста «Мостиська»Львівської митниці на підставі ст. 38 КЗпП України, суд згідно ст. 25 КАС України, зазначає наступне:
Відповідачі письмово повідомлялись про намір позивачки звільнитись за власним бажанням, такі були зобов'язані розірвати трудовий договір та звільнити працівника у визначений законом строк.
Відповідачі, в порушення ч. 2 ст. 71 КАС України, не представили належних та достатніх доказів в підтвердження обставин правомірності свої бездіяльності.
Така бездіяльність підтверджується відмовами відповідачів викладеними у вищевказаних листах від 17.01.2012 року, 24.01.2012 року звільнити позивачку із займаної посади згідно ст. 38 КЗпП України.
Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідачів звільнити позивачку з посади старшого інспектора відділу митного оформлення № 2 митного поста «Мостиська»Львівської митниці на підставі ст. 38 КЗпП України, судом не враховуються заперечення відповідачів про те, що питання про звільнення позивачки за ст. 38 КЗпП України може бути вирішено лише після фактичного виходу позивачки на роботу, оскільки в матеріалах справи є копія постанови про закінчення виконавчого провадження від 29.12.2011 року, в якій зазначено, що наказом Державної митної служби України від 28.12.2011 року поновлено позивачку на посаді старшого інспектора відділу митного оформлення №2 митного поста «Мостиська»Львівської митниці із 25.11.2010 року.
Вказана норма трудового законодавства надає працівнику право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.
Вказаний термін закінчився 18.01.2012 року (про що позивачка зазначала в своїх заявах). Позивачка на запитання суду вказала, що після вказаної дати до відповідачів не зверталась взагалі, а 25.01.2012 року звернулась до суду. В період з 30.12.2011 року по 21.01.2012 року, з 23.01.2012 року по 18.02.2012 року позивачка перебувала на листку непрацездатності, як працівник Львівської митниці.
Відповідно після закінчення строку попередження про звільнення позивачка реалізувала своє право на розірвання трудового договору шляхом звернення до суду. Відповідачі за час розгляду справи не надали належних та допустимих доказів заперечень права позивачки на звільнення згідно ст. 38 КЗпП України.
Таким чином, згідно ст. 162 КАС України позовні вимоги позивача підлягають задоволенню повністю.
Згідно ст. 94 КАС України, судові витрати та витрати на правову допомогу покладають на відповідача.
Керуючись ст.ст. 69, 70, 159-163, 167 КАС України, суд -
1. Адміністративний позов задоволити повністю.
2. Визнати протиправною бездіяльність Державної митної служби України, Львівської митниці щодо порушення права ОСОБА_1 на звільнення з посади старшого інспектора відділу митного оформлення № 2 митного поста «Мостиська»Львівської митниці на підставі ст. 38 КЗпП України.
3. Зобов'язати Державну митну службу України, Львівську митницю звільнити ОСОБА_1 з посади старшого інспектора відділу митного оформлення № 2 митного поста «Мостиська»Львівської митниці на підставі ст. 38 КЗпП України.
Постанова суду першої інстанції може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Згідно ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього ж Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова суду першої інстанції, набирає законної сили у порядку та строки згідно ст. 254 КАС України.
Постанова складена у повному обсязі 03.05.2012 року.
Суддя Гавдик З.В.