ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2
про закриття провадження у справі
08.05.2012 р. № 2а-3354/12/1370
Львівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого -судді Гулика А.Г.,
за участю:
секретаря судового засідання Луценка Ю.І.,
позивача ОСОБА_1,
представника позивача ОСОБА_2,
представник відповідача не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання відповідача про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Галицького районного суду м. Львова про визнання бездіяльності протиправною та відшкодування шкоди, -
встановив:
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Галицького районного суду м.Львова, в якому просить суд визнати дії незаконними, упереджено бездіяльними, такими, що суперечать чинному законодавству, Конституції України, які призвели до судової тяганини та тривалого порушення прямих конституційних прав позивача; зобов'язати групу суддів поновити прямі конституційні права позивача; стягнути кошти на суму 50 000 грн. на відшкодування моральної та матеріальної шкоди; зобов'язати відповідача ініціювати питання про притягнення до дисциплінарної відповідальності суддів, які належним чином не виконали свої посадові обов'язки та порушили конституційні права.
Справа неодноразово розглядалася судами різних інстанцій (а.с. 14, 38-40, 67-69). Відповідно до ухвали ВАС України від 10.02.2011р. касаційна скарга голови Галицького районного суду м. Львова залишена без задоволення, а ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.03.2009р. - без змін. Згідно з мотивувальною частиною вказаної ухвали справу належить направити до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі, але з інших підстав, які викладені в ухвалі суду касаційної інстанції (а.с. 106-108).
В подальшому, ухвалою Залізничного районного суду м. Львові від 09.03.2011р. відмовлено у відкритті провадження.
Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2012р. апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Залізничного районного суду м.Львова від 09.03.2011р. задоволено частково, вказану ухвалу скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 05.04.2012р. справа передана за підсудністю Львівського окружного адміністративного суду.
Відповідач подав до суду клопотання про закриття провадження у справі від 08.05.2012 року, обґрунтоване тим, що у розумінні ч.1 ст.2, п. 1,7,9 ст. 3, ст. 17, ч.3 ст. 50 КАС України суди та судді при розгляді ними цивільних, господарських, кримінальних, адміністративних справ, та справ про адміністративні правопорушення не є суб'єктами владних повноважень, які здійснюють управлінські функції, і не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їх рішень, дій чи бездіяльності, вчинених у зв'язку з розглядом судових справ.
Позивач та представник позивача у судовому засіданні проти вказаного клопотання заперечили з тих підстав, що таке не ґрунтується на чинному законодавстві, просять суд відмовити у задоволенні вказаного клопотання.
Відповідач явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце його проведення. Проте, подав до суду клопотання про розгляд справи без його участі, а тому суд ухвалив розглядати клопотання відповідача про закриття провадження у справі без його участі.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що клопотання відповідача підлягає задоволенню, а провадження у справі - закриттю, виходячи з наступного.
Позов вмотивований протиправними діями суддів Галицького районного суду м.Львова (ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7), які полягають у використанні ними посадового становища в особистих інтересах; порушеннями норм матеріального і процесуального права при здійсненні судочинства; прийняттям завідомо неправосудних рішень; не забезпеченням повного, всебічного та об'єктивного розгляду судових справ з дотриманням встановлених законом строків; вчиненням дій, які порушують присягу судді.
З приводу цього суд зазначає наступне.
За визначенням термінів, що даються у ст. 3 КАС України, справою адміністративної юрисдикції (адміністративною справою) є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. А, суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Таким чином, у контексті зазначених положень ст. 3 КАС України, справою адміністративної юрисдикції, яку може бути передано на вирішення адміністративного суду, є публічно-правовий спір, що виник між суб'єктами суспільних відносин, стосовно їх прав і обов'язків у правовідносинах, в яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений керувати поведінкою іншого суб'єкта, а цей суб'єкт, відповідно, зобов'язаний виконувати вимоги та приписи такого суб'єкта владних повноважень. У тому ж випадку, коли суб'єкт, у тому числі орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, не здійснюють у спірних правовідносинах владних управлінських функцій щодо іншого суб'єкта, з яким виник спір, такий спір не має, встановлених нормами Кодексу адміністративного судочинства України, ознак справи адміністративної юрисдикції та, відповідно, не повинен вирішуватись адміністративним судом.
Відповідно до ст.ст. 2, 4 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Пункт 1 ч. 1 ст. 17 КАС України поширює компетенцію адміністративних судів на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
З матеріалів позовної заяви вбачається, що позивач оскаржує процесуальні дії суддів при здійсненні ними правосуддя, мотивуючи позовні вимоги, як вже вказувалось вище, порушеннями норм матеріального і процесуального права при здійсненні судочинства; прийняттям завідомо неправосудних рішень; не забезпеченням повного, всебічного та об'єктивного розгляду судових справ з дотриманням встановлених законом строків; вчиненням дій, які порушують присягу судді.
Суд зазначає, що відповідно до ст.ст. 126, 129 Конституції України, судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією та законами України. Вплив на суддів у будь-який спосіб забороняється.
Пунктом 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України гарантована така основна засада судочинства, як забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду.
Порядок здійснення судочинства регламентується відповідним процесуальним законодавством України. Процесуальні акти і дії суддів, які стосуються вирішення питань підвідомчості судам спорів, порушення і відкриття справ, підготовки їх до розгляду, судовий розгляд справ у першій інстанції, в апеляційному і касаційному порядку та прийняття по них судових рішень, належать до сфери правосуддя, і можуть бути оскаржені лише в судовому порядку відповідно до процесуального законодавства України.
Процесуальні дії судді та ухвалені судом рішення перевіряються в порядку, встановленому процесуальним законодавством. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку судові рішення суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також судові рішення суду апеляційної інстанції повністю або частково.
Крім того, положення ч. 3 ст. 50 КАС України передбачає, що відповідачем у справі є суб'єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Отже, рішення суду і дії судді під час підготовки і розгляду справи можуть бути оскаржені в апеляційному та касаційному порядку. Оскарження дій судді шляхом подання позовної заяви до суду першої інстанції чинним законодавством не передбачено.
Однією із конституційних засад судочинства є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом. Законність процесуальних дій і актів суду, вчинених при розгляді конкретної справи, не може перевірятися за межами передбаченого законом процесуального контролю.
Крім того, в розумінні положень частини першої ст. 2, п.п. 1, 7 та 9 ст. 3, ст. 17, частини третьої ст. 50 Кодексу адміністративного судочинства України, суд і судді при розгляді ними цивільних, господарських, кримінальних, адміністративних та справ про адміністративні правопорушення не є суб'єктами владних повноважень і не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їх рішень, дій чи бездіяльності, вчинених у зв'язку з розглядом судових справ.
Узагальнюючи викладене вище, суд дійшов висновку, що позивач оскаржує дії відповідача, які не є управлінськими, а процесуальними, вчиненими ним при виконанні своїх обов'язків по здійсненню правосуддя і тому їх законність може перевірятися лише судом вищої інстанції в порядку, передбаченому процесуальним законом, а тому заявлений позов не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Щодо позовних вимог про стягнення моральної шкоди та матеріальної шкоди суд зазначає наступне. Згідно із ч. 2 ст. 21 КАС України, вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншими порушеннями прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно -правових відносин, розглядаються адміністративними судами, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно -правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
Таким чином, враховуючи наведене вище, не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства і вимога позивача про стягнення 50 000 грн. моральної та матеріальної шкоди.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження в адміністративній справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
На виконання вимог ч.2 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд роз'яснює позивачу, що вказана справа не підлягає розгляду в судовому порядку, незалежно від виду судочинства, а тому при закритті провадження в адміністративній справі, підстави для зазначення компетентного суду відсутні.
Керуючись ст.ст. 17, 157, 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
клопотання відповідача задовольнити.
Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Галицького районного суду м. Львова про визнання бездіяльності протиправною та відшкодування шкоди -закрити.
Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. У разі якщо ухвалу було постановлено у письмовому провадженні або згідно з частиною третьою статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Ухвала суду, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що ухвала суду не набрала законної сили.
Повний текст ухвали складений та підписаний 11 травня 2012 року.
Суддя Гулик А.Г.