ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2
24 квітня 2012 р. № 2а-327/12/1370
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого -судді Кравчука В.М.,
за участі секретаря судового засідання Прокопчука О.С.,
представника позивача Кузана Р.І.,
представника відповідача Кохана А.В.,
розглянувши адміністративну справу за позовом ВАТ "Науково-дослідний інститут побутової радіоелектронної апаратури" до Державної податкової інспекції у Франківському районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -
Відкрите акціонерне товариство "Науково-дослідний інститут побутової радіоелектронної апаратури" (надалі -ВАТ «НДІ ПРЕА») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Франківському районі м.Львова, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 21 вересня 2011 року № 0002922320 та від 06 грудня 2011 року № 0003472320.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що висновки податкового органу про заниження податкових зобов'язань та про нікчемність, фіктивність господарських операцій з ТзОВ «Будівельний Альянс-Плюс», ПП «Сервіс-доріг»не відповідають дійсності та зроблені без відповідних на те повноважень, реальність операцій спростовується належними первинними документами, а за податкові зобов'язання своїх контрагентів позивач не може відповідати. Вважає, що висновки ДПІ не можуть ґрунтуватись лише на непідтверджених даних щодо контрагентів позивача, наведених в актах перевірки, і ДПІ не має права робити висновок про нікчемність правочинів, вчинених позивачем. Зазначає також, що постановою Львівського окружного адміністративного суду від 03.11.2011 р. визнані протиправними дії ДПІ у Франківському районі м. Львова, які полягали у викладені в акті перевірки від 31.08.2011р. висновків про відсутність поставки послуг та укладення угод без мети настання реальних наслідків. З цих підстав просить позов задовольнити.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та дав пояснення, яке збігається із доводами, зазначеними у позовній заяві.
Відповідач проти позов заперечив. Подав клопотання про заміну його правонаступником -ДПІ у Франківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби. Клопотання було задоволено. В обгрунтування заперечень посилається на те, що в процесі перевірки ПП «Сервіс доріг»власних виробничих потужностей та трудових ресурсів не має, а тому не могло надавати послуги по ремонту адміністративного корпусу ВАТ «НДІ ПРЕА».
Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
15.10.2009р. між ВАТ «НДІ ПРЕА»(замовник) та ТзОВ «Будівельний Альянс -Плюс»(підрядник) було укладено договір підряду № 37, предметом якого є виконання ремонтних робіт адміністративного корпусу за адресою: м. Львів, вул. Наукова, 7-А (а.с. 47 -52). Вартість робіт складає 5251114,80 грн. Сторонами погоджено договірну ціну (а.с. 54 -54) та локальний кошторис (а.с. 55 - 65).
На виконання договору ТзОВ «Будівельний Альянс -Плюс»виконало ремонтні роботи у червні-липні 2010 р. на загальну суму 1650000 гривень, що підтверджується актами приймання виконаних підрядних робіт та довідками про вартість виконаних робіт (а.с. 66 -76). Зазначена сума сплачена передоплатою на рахунок підрядника платіжними дорученнями.
Виконавцем ТзОВ «Будівельний Альянс -Плюс»виписано податкові накладні № 11 від 07.04.2010р., № 12 від 09.04.2010р., № 13 від 13.04.2010р., № 14 від 22.04.2010р., № 15 від 26.04.2010р., № 18 від 06.05.2010р., № 19 від 11.05.2010р., № 20 від 12.05.2010р., № 21 від 17.05.2010р., № 22 від 26.05.2010р., № 23 від 27.05.2010р., № 24 від 03.06.2010р. (а.с. 94 -105), № 25 від 07.06.2010р., № 26 від 08.06.2010р., № 27 від 16.06.2010р. (а.с. 106 -108).
21.06.2010 р. між ВАТ «НДІ ПРЕА»(замовник) і ПП «Сервіс доріг» (підрядник) укладено договір підряду № 14 з на виконання ремонтних робіт адміністративного корпусу за адресою: м. Львів, вул. Наукова, 7-А (а.с. 109 -114). Вартість робіт складає 250 000 грн. (в т.ч. ПДВ -41666,67 грн.) Термін закінчення робіт -31.07.2010 р. Сторонами погоджено договірну ціну (а.с. 115 -116) та складено локальний кошторис (а.с. 117 - 120). ПП «Сервіс доріг»має ліцензію на будівельну діяльність від 12.05.2006р. зі строком дії до 12.05.2011р. (а.с. 131).
ПП «Сервіс доріг»виконало роботи, що засвідчується актом приймання виконаних підрядних робіт за липень 2010 р. (а.с. 121 -123) Розрахунки між підприємствами проведено в безготівковому порядку 11.08.2010 р. Видано податкову накладу № 7300000002 від 30.07.2010р. (а.с. 126).
Суму ПДВ (275 000 грн.), сплаченого в ціні отриманих робіт, ВАТ «НДІ ПРЕА»віднесло до податкового кредиту за квітень 2010 р. -108500 грн., травень 2010 р. -96833,34 грн., червень 2010 р. -69666,67 грн.
08.09.2011 р. ДПІ у Франківському районі м. Львова було проведено документальну позапланову перевірку ВАТ "НДІ ПРЕА" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2008 р. по 30.06.2011 р. на виконання постанови СУ ГУМВС України у Львівській області. За результатами перевірки складено акт від 08.09.2011 року № 1588/23-2/14311407 (а.с. 13 -32). Встановлено порушення ВАТ «НДІ ПРЕА»п.п. 1.7 ст.1, 7.2.1 п. 7.2, п.7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п. 7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", що призвело до завищення податкового кредиту з ПДВ на загальну суму 312568 грн за рахунок проведених взаєморозрахунків з ТзОВ «Будівельний Альянс -Плюс» та ПП «Сервіс доріг».
З посиланням на п. 1, 2 ст. 215, ст. 203, 216, 228 Цивільного кодексу України в акті перевірки зроблено висновок про безтоварність господарських операцій між ВАТ «НДІ ПРЕА»та ТзОВ «Будівельний Альянс -Плюс». Саме з цих причин встановлено порушення з боку ВАТ «НДІ ПРЕА»податкового законодавства.
В основу висновку про порушення законодавства ВАТ «НДІ ПРЕА»та безтоварності правочинів, ДПІ поклало обставини, які стосуються ТзОВ «Будівельний Альянс -Плюс»та ПП «Сервіс-доріг». Зокрема, згідно з актом перевірки ДПІ у Франківському районі м. Львова від 31.08.2010р. № 1571/23-4/36828601 щодо ТзОВ «Будівельний Альянс -Плюс»(а.с. 143 -153), встановлено відсутність поставок товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків, в т.ч. по взаємовідносинах з ВАТ «НДІ ПРЕА». Господарські операції за червень 2010 р. щодо придбання послуг по ремонтних роботах у ПП «Сервіс доріг»та продажу цих робіт ВАТ «НДІ ПРЕА»не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 03.11.2011 р. у справі № 2а-9754/11/1370 визнані протиправними дії ДПІ у Франківському районі м. Львова, які полягали у викладені в акті перевірки від 31.08.2011р. висновків про відсутність поставки послуг та укладення угод без мети настання реальних наслідків. Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2012 р. зазначену постанову залишено без змін.
Актом перевірки ДПІ у Франківському районі м. Львова від 06.04.2011р. № 575/23-2/34259967 щодо ПП «Сервіс доріг»(а.с. 154 -162) встановлено, що для здійснення господарської діяльності підприємство не мало власних офісних, виробничих приміщень, земельних ділянок, транспортних засобів, працівників, про що свідчать дані декларацій. Окрім того, ПП «Сервіс доріг»за юридичною адресою (Львів, вул. Околична, 18) не знаходиться. З огляду на це, на думку ДПІ, ПП «Сервіс доріг»не могло виконувати роботи, які були згодом передані ТзОВ «Будівельний альянс -Плюс», а ним -ВАТ «НДІ ПРЕА».
За результатами проведеної перевірки ДПІ у Франківському районі м. Львова винесла податкове повідомлення-рішення від 21.09.2011 р. № 0002922320 за платежем податок на додану вартість (312568 грн. -основний платіж, 78142 грн. -штрафні санкції) (а.с. 33)
Зазначене рішення оскаржувалося в адміністративному порядку. Рішенням ДПА у Львівській області від 17.11.2011р. (а.с. 34 -37) скаргу залишено без задоволення, а рішення -без змін. Одночасно збільшено суму грошового зобов'язання за основним платежем по ПДВ на 4099 грн. та за штрафними санкціями на 1024,75 грн. згідно п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України. На виконання цього рішення виставлено податкове повідомлення-рішення від 06.12.2011 р. № 0003472320 (а.с. 38). Рішенням ДПС України від 19.12.2011р. повторну скаргу ВАТ «НДІ ПРЕА»залишено без задоволення, а оскаржувані рішення ДПІ у Франківському районі м. Львова -без змін (а.с. 39 -41).
ВАТ «НДІ ПРЕА»не погодилось з податковими повідомленнями-рішеннями, винесеними з наведених підстав, оскаржило їх в судовому порядку. Між сторонами немає спору щодо змісту та форми первинних документів, які є у справі та досліджувалися під час перевірки та судового розгляду. Водночас, відповідач заперечує сам факт (реальність) здійснення господарських операцій ВАТ «НДІ ПРЕА»з ТзОВ «Будівельний альянс -Плюс»та ПП «Сервіс-доріг».
Вирішуючи спір, Суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Податкові зобов'язання з податку на додану вартість визначені внаслідок порушення, на думку відповідача, .п. 1.7 ст.1, 7.2.1 п. 7.2, п.7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п. 7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", що призвело до завищення податкового кредиту з ПДВ на загальну суму 312568 грн. за рахунок проведених взаєморозрахунків з ТзОВ «Будівельний Альянс -Плюс»та ПП «Сервіс доріг».
Оцінюючи надані і досліджені в судовому засіданні докази, Суд вважає доводи відповідача безпідставними і такими, що ґрунтуються на припущеннях. Реальність виконаних будівельних робіт підтверджується первинними документами (договором, актом, накладними), а також фактичним використанням у господарській діяльності позивача будівлі, в якій проведено ці роботи.
В судовому засіданні представник позивача пояснив, що перед тим як замовити роботи в ТзОВ «Будівельний альянс -Плюс»та ПП «Сервіс-доріг», пересвідчився чи перебувають ці юридичні особи в Єдиному державному реєстру юридичних осіб. Крім того, на момент виконання робіт у них було свідоцтво платника ПДВ та ліцензії на виконання будівельних робіт.
В основу акту перевірки ВАТ «НДІ ПРЕА»покладено висновки актів перевірки щодо ТзОВ «Будівельний альянс -Плюс»та ПП «Сервіс-доріг»щодо неможливості цих юридичних осіб здійснювати господарську діяльність з причин відсутності необхідних об'єктів, фондів, ресурсів. Однак Суд не може брати такі до уваги, оскільки вони ґрунтуються на припущеннях податкових органів, які не підтверджені належними доказами. Крім того, постановою Львівського окружного адміністративного суду від 03.11.2011 р. у справі № 2а-9754/11/1370 визнані протиправними дії ДПІ у Франківському районі м. Львова, які полягали у викладені в акті перевірки від 31.08.2011р. висновків про відсутність поставки послуг та укладення угод без мети настання реальних наслідків. Ці обставини для суду є преюдиційними.
Проаналізувавши зазначене, Суд вважає, що наведені в акті перевірки дані щодо фактичного невиконання робіт ТзОВ «Будівельний альянс -Плюс»та ПП «Сервіс-доріг»є суб'єктивним припущенням податкового органу і не підтверджують доказами.
Щодо висновків ДПІ про нікчемність правочинів, Суд зазначає наступне. Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У ст. 203 ЦК України наведено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину:
1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Законом закріплено презумпцію правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК). З наведеного випливає, що правочин (договір) є правомірним, а отже й дійсним. Неправомірність (недійсність) правочину повинна бути прямо передбачена законом або встановлена рішенням суду, що набрало законної сили.
Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. У цій же статті розмежовується два види недійсних правочинів: нікчемні та оспорювані. Нікчемним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом. У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Оспорюваним є правочин, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом. Такий правочин може бути визнаний недійсним судом.
У Постанові Пленуму від 06.11.2009 р. № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" Верховний Суд України розтлумачив, що нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду (п. 4 Постанови). Виконання чи невиконання сторонами зобов'язань, які виникли з правочину, має значення лише для визначення наслідків його недійсності, а не для визнання правочину недійсним. У разі якщо правочин ще не виконаний, він є таким, що не створює жодних юридичних наслідків (ч. 1 ст. 216 ЦК України ) (п. 7 Постанови).
Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст. 228 ЦК України:
1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;
2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.
Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо (п. 18 Постанови Пленуму від 06.11.2009 р. № 9).
Висновки податкового органу про нікчемність правочинів між ВАТ «НДІ ПРЕА»і контрагентами ТзОВ «Будівельний альянс -Плюс»та ПП «Сервіс-доріг», ґрунтуються на тому, що під час їх вчинення не було дотримано ч. 5 ст. 203 ЦК України і ці правочини не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними.
Такий висновок є помилковим. У п. 24 Постанови Пленуму від 06.11.2009 р. № 9 Верховний Суд України відзначив, що для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Судам необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.
Під час перевірки податковий орган не встановив обставин, які б свідчили про умисел ВАТ «НДІ ПРЕА»на укладення договорів з контрагентами ТзОВ «Будівельний альянс -Плюс»та ПП «Сервіс-доріг»(та їх умислу) без наміру створити наслідки, які передбачені договором. Не надано цих доказів і під час судового розгляду справи. Навпаки, документально доведено виконання зобов'язань щодо надання будівельних та ремонтних робіт. Це підтверджується не лише документами, але й фактичною наявністю самого об'єкта, на якому проводились роботи. Зазначені обставини були встановлені податковим органом під час перевірки і залишились не спростованими. Відтак, протиправного умислу сторін, зокрема позивача, на укладення фіктивного правочину не встановлено, що виключає його кваліфікацію як недійсного. З огляду на відсутність доказів умислу сторін, вищезгадані правочини не можуть вважатися нікчемними як такі, що порушують публічний порядок за ст. 228 ЦК України.
Суд звертає увагу також і на те, що відповідно до ч. 2 ст. 234 ЦК України фіктивний правочин визнається судом недійсним. Отже, цей вид недійсних правочинів належить до оспорюваних правочинів. З огляду на цю норму, жоден інший орган, окрім суду, не може робити висновок про недійсність фіктивного правочину.
Окремо Суд бере до уваги, що викладені в акті перевірки судження суб'єкта владних повноважень про порушення позивачем вимог ст.ст. 203, 215, 216, 228 ЦК України зроблені з перевищенням компетенції органів державної податкової служби України та не підтверджуються дослідженими судом доказами.
Проаналізувавши положення Податкового кодексу України та Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1990 р. (з наступними змінами і доповненнями), Суд доходить висновку, що податкові органи не наділені законодавцем компетенцією на встановлення фактів порушення платниками податків норм актів цивільного або господарського законодавства та не мають повноважень визнавати правочини нікчемними або такими, що не відповідають закону.
Так, відповідно до п. 11 ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані спеціалізовані державні податкові інспекції виконують, зокрема, такі функції: подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна; звертаються до суду в інших випадках, передбачених законом.
Відтак, встановивши правочин, який має ознаки фіктивного, податковий орган, діючи в межах своїх повноважень, повинен звернутися до суду з позовом про визнання цього правочину недійсним. До набрання рішенням суду законної сили правочин вважається дійсним, оскільки саме це є змістом презумпції, яка наведена у ст. 204 ЦК України. До цього часу податковий орган не може застосовувати наслідки недійсності правочину, зокрема й корегувати податкові зобов'язання, навіть якщо б у нього і були відповідні переконання. Здійснення таких дій не відповідає повноваженням податкового органу та способу їх реалізації, свідчить про перевищення компетенції та безпідставне втручання в приватні правовідносини, порушує принцип офіційності.
У п. 6 розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 р. № 984 передбачено, що у висновку акта документальної перевірки зазначається опис виявлених перевіркою порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, з посиланням на підпункти, пункти, статті законодавчих актів або загальний висновок щодо відсутності таких порушень. Всупереч наведеній нормі, відповідач досліджував дійсність правочинів, тобто фактично контролював дотримання платником податків цивільного законодавства, на що податковий орган не уповноважений.
Відповідно до п. 6 розділу ІІ цього Порядку факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.
Суд відзначає, що в силу п.83.1 ст.83 Податкового кодексу України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: 83.1.1. документи, визначені цим Кодексом; 83.1.2. податкова інформація; 83.1.3. експертні висновки; 83.1.4. судові рішення; 83.1.5. виключено; 83.1.6. інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.
З огляду на приписи наведених вище норм права, Суд доходить висновку, що до набуття законної сили рішенням суду про визнання недійсним правочину, за яким платником податків було сформовано податковий кредит та податкове зобов'язання з податку на додану вартість, податковий орган не має правових підстав для відображення в акті перевірки судження про вчинення таким платником порушення податкового законодавства щодо правильності та повноти справляння податків за цим правочином.
Підстави нікчемності правочину встановлюються законом, а не актами податкових перевірок. Вказані в актах перевірки недоліки, допущені суб'єктом господарювання при укладенні та виконанні договорів, не є підставою для визнання правочинів нікчемними, оскільки законодавство не встановлює таких підстав нікчемності правочину. Аналогічне тлумачення повноважень органів державної податкової служби наведене в листі Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 16.09.2011р.
Під час складення акту перевірки ці вимоги податковим органом не виконані. Фактично, висновки перевірки ґрунтуються на припущенні про неспроможність контрагентів підприємства до виконання робіт. Такі висновки зроблені за самими лише даними звітності контрагентів за даними центральної бази даних ДПА України, без її перевірки, а тому не можуть вважатися достовірними. До того ж самі ці звіти (декларації) суду як докази відповідачем надано не було. Натомість, первинні документи, надані платником податків, невмотивовано не взяті до уваги і не вплинули на висновки податкового органу. Зазначене свідчить про необґрунтованість оскаржуваних дій та їх упередженість.
Суд враховує також і те, що відповідно до ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Оскільки визнання фіктивного правочину недійсним відбувається за рішенням суду, єдиним допустимим засобом доказування факту фіктивності правочину є рішення суду. Інші докази, зокрема й акти перевірки податкового органу, цю обставини підтвердити не можуть в силу прямого припису закону, а отже й не можуть братися до уваги судом під час вирішення справи.
Виходячи з вимог ч. 2 ст. 71 КАС України, ці обставин повинен довести суб'єкт владних повноважень, який є відповідачем, оскільки саме з встановленням цих обставин пов'язана правомірність прийнятих рішень.
Як наслідок безпідставності висновків про нікчемність правочинів та відсутність мети до реального настання правових наслідків, не відповідають закону і висновки податкового органу про порушення ВАТ «НДІ ПРЕА»Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого завищено податковий кредит з ПДВ. Відтак, не відповідають закону і оскаржувані податкові повідомлення-рішення.
В розумінні ст. 3 КАС України рішення суб'єктів владних повноважень повинні прийматися (вчинятися) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте за межами повноважень, наданих податковому органу, необґрунтовано, упереджено, недобросовісно і нерозсудливо, а тому позов слід задовольнити.
Судові витрати у розмірі 1910,23 гривень відповідно до ст. 94 КАС України слід стягнути на користь позивача з Державного бюджету України.
Керуючись ст.ст. 17-19, 94, 160-163 КАС України, Суд -
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Франківському районі м.Львова від 21 вересня 2011 року № 0002922320 та від 06 грудня 2011 року № 0003472320.
Зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України у Львівській області стягнути на користь ВАТ "Науково-дослідний інститут побутової радіоелектронної апаратури" судові витрати у розмірі 1910,23 гривень з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка Державної податкової інспекції у Франківському районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Повний текст постанови складено 28 квітня 2012 р.
Головуючий суддя Кравчук В.М.