Категорія №8
Іменем України
07 травня 2012 року Справа № 2а/1270/2938/2012
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Смішливої Т.В.
при секретарі судового засідання Скрипкіній А.О.
за участю:
позивача: ОСОБА_1
представника позивача - ОСОБА_2, за дов. від 17.04.2012,
представника відповідача - ОСОБА_3, за дов. № 189/10-010/22 від 02.04.2012,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Луганську адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби про скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
10 квітня 2012 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби про скасування рішення податкового органу про відмову у видачі свідоцтва платника єдиного податку та зобов'язання видати свідоцтво платника єдиного податку податку згідно поданої заяви про застосування спрощеної системи оподаткування.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 16.01.2012 позивачем подано заяву про застосування спрощеної системи оподаткування, на яку відповідачем 10.02.2012 надано відповідь про відмову у видачі свідоцтва на підставі ст. 291 Податкового кодексу України. Однак позивач з даним рішенням податкового органу не погоджується, оскільки на його думку, роздрібна торгівля годинниками та ювелірними виробами за КВЕД 52.48.2, яку він зазначив в відповідній заяві, не підпадає під дію ст. 291 ПК України.
У судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали, надали пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, надав письмові заперечення на адміністративний позов, у яких зазначив, що положення ст. 291 ПК України передбачають, що фізичні особи-підприємці які здійснюють видобуток, виробництво, реалізацію дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння не можуть бути платниками єдиного податку. Пунктом 1 статті 1 Закону України "Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними" встановлено, що дорогоцінні метали -це золото, срібло, платина і метали платинової групи у будь-якому вигляді та стані (сировина, сплави, напівфабрикати, промислові продукти, вироби, відходи, брухт тощо). Дорогоцінне каміння -це природні та штучні (синтетичні) мінерали у сировинному та необробленому та обробленому вигляд (виробах) (п. 2 ст. 1 вказаного Закону). Тому, виріб з дорогоцінного металу -це будь -який ювелірний (побутовий) виріб, виготовлений зі сплавів дорогоцінних металів (золота, срібла, платини, паладію), який використовується як прикраса або предмет побуту. Таким чином, суб'єкти господарювання, які здійснюють видобуток, виробництво та реалізацію дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі ювелірних виробів, не можуть застосовувати спрощену систему оподаткування.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. 69-72 КАС України, суд прийшов до наступного.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 10 червня 2011 року зареєстрована виконавчим комітетом Первомайської міської ради у якості фізичної особи - підприємця. (а.с. 12)
Позивач ОСОБА_1 16 січня 2012 року подала до Державної податкової інспекції в м. Первомайську Луганської області заяву про застосування спрощеної системи оподаткування, у якій заявником визначено види діяльності - роздрібна торгівля годинниками та ювелірними виробами (код згідно КВЕД 52.48.2) та ремонт ювілірних виробів (код згідно КВЕД 52.73.2) (а.с. 14-16)
Листом від 10.02.2012 № 447/17-006/59 ДПІ в м. Первомайську повідомило позивача про відмову у видачі свідоцтва платника єдиного податку, мотивуючи своє рішення тим, що відповідно до підпункту 4 підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 Податкового кодексу України не можуть бути платниками єдиного податку суб'єкти господарювання, які здійснюють видобуток, виробництво, реалізацію дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення. (а.с. 17)
Вирішуючи питання про правомірність рішення податкового органу про відмову у видачі свідоцтва платника єдиного податку суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до пункту 291.3 статті 291 Податкового кодексу України юридична особа чи фізична особа -підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.
Згідно підпункту 4 підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 Податкового кодексу України не можуть бути платниками єдиного податку суб'єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи - підприємці), які здійснюють видобуток, виробництво, реалізацію дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення.
Стаття 14 Податкового кодексу України не дає визначення понять "видобуток, виробництво, реалізація дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння".
Згідно зі статті 5 Податкового кодексу України інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.
Відповідно до статті 1 Закону України від 18.11.1997 № 637/97-ВР "Про регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними" (далі - Закон № 637/97-ВР) видобуток дорогоцінних металів - вилучення дорогоцінних металів з надр і відходів гірничо-збагачувального або металургійного виробництва (хвости збагачення, відвали, шлаки, шлами, недогарки) з усіма можливими способами (пункту 5 ст. 1 Закону № 637/97-ВР); видобуток дорогоцінного каміння та напівдорогоцінного каміння -вилучення дорогоцінного каміння та напівдорогоцінного каміння з гірських порід усіма можливими способами (пункт 6 ст. 1 Закону № 637/97-ВР); виробництво дорогоцінних металів -вилучення дорогоцінних металів із комплексних руд, концентратів та інших напівпродуктів, відходів і брухту, що містять ці метали, та афінаж дорогоцінних металів (пункт 7 ст. 1 Закону № 637/97-ВР); афінаж дорогоцінних металів -металургійний процес одержання дорогоцінних металів високої чистоти шляхом відділення від них забруднюючих домішок (п. 19 ст. 1 Закону № 637/97-ВР).
Отже, жоден із зазначених видів діяльності не містить робіт, які б включали або були б пов'язані з виготовленням ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів.
Зазначені види діяльності не передбачають наявність як результату їх провадження кінцевого продукту (товару) у вигляді ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, що можуть бути реалізовані.
Відповідно до підпункту 5 пункту 298.3 статті 298 Податкового кодексу України та пункту 3 Порядку подання заяви про застосування спрощеної системи оподаткування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України 20.12.2011 № 1675, для обрання або переходу на спрощену систему оподаткування суб'єкт господарювання подає до органу державної податкової служби заяву про застосування спрощеної системи оподаткування за формою, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 20.12.2011 № 1675, у якій зазначаються, зокрема, такі відомості: види господарської діяльності, обрані фізичною особою - підприємцем, згідно з КВЕД ДК 009:2005, у разі здійснення виробництва - також види товару (продукції), що нею виробляються.
Згідно із КВЕД ДК 009:2005 (Класифікацією видів економічної діяльності) діяльність з виробництва дорогоцінних металів належить до підкласу 27.41.0, що включає виробництво та афінаж необроблених дорогоцінних металів: золота, срібла, платини тощо; виробництво сплавів з дорогоцінних металів; виробництво напівфабрикатів з дорогоцінних металів; нанесення покриття з срібла на недорогоцінні метали; нанесення покриття з золота на недорогоцінні метали та срібло; нанесення покриття з платини або металів платинової групи на золото, срібло та недорогоцінні метали.
При цьому, вищезазначений підклас не включає виробництво ювелірних виробів з дорогоцінних металів (підклас 36.22.0).
Щодо торгівлі дорогоцінним металом та дорогоцінним камінням у КВЕД ДК 009:2005 визначені:
- підклас 51.52.4 "Оптова торгівля золотом та іншими дорогоцінними металами";
- підклас 51.56.0 "Оптова торгівля іншими проміжними продуктами", що включає оптову торгівлю коштовним камінням".
Торгівля ювелірними виробами відноситься до інших підкласів КВЕД ДК 009:2005:
- підклас 51.47.9 "Оптова торгівля іншими непродовольчими товарами споживчого призначення, н. в. і. г.". Цей підклас включає оптову торгівлю неелектричними музичними інструментами та нотами, фотографічними та оптичними товарами, іграми та іграшками, годинниками, ювелірними виробами, спортивними товарами, велосипедами, їх частинами та належностями, виробами зі шкіри та дорожніми належностями, іншими непродовольчими товарами споживчого призначення;
- підклас 52.48.2 "Роздрібна торгівля годинниками та ювелірними виробами";
- підклас 52.12.0 "Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах без переваги продовольчого асортименту". Цей підклас включає роздрібну торгівлю в універсальних магазинах широким асортиментом товарів без переваги продовольчих товарів: одягом, меблями, побутовими електротоварами, залізними виробами, косметичними товарами, ювелірними виробами, іграшками, спортивними товарами тощо.
Таким чином, обмеження на застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності поширюється тільки на суб'єктів господарювання, які здійснюють операції з сировиною, а не з готовою споживчою продукцією, а саме:
1) видобуток (підклас 13.20.0 та підклас 14.50.0 КВЕД ДК 009:2005),
2) виробництво (підклас 27.41.0),
3) торгівлю (підклас 51.52.4 та підклас 51.56.0) дорогоцінними металами і дорогоцінним камінням, у тому числі органогенного утворення.
Відповідно до Закону України від 05.04.2001 № 2371 "Про митний тариф" дорогоцінні метали (7106-7112), дорогоцінне каміння (7101-7105) та ювелірні вироби (7113), вироби майстрів золотих і срібних справ (7114) виділено в окремі підгрупи групи 71 розділу 14, які не перетинаються.
Державна служба статистики України розмежує згідно КВЕД ДК 009:2005 будь-яку діяльність, пов'язану з дорогоцінними металами та дорогоцінним камінням від аналогічної діяльності з ювелірними виробами (лист Державної служби статистики України від 30.12.2011 № 14/3-12/636).
Державна служба статистики України у листі, адресованому Державній податковій службі України, зазначає, що об'єктами класифікації в КВЕД є усі види економічної діяльності суб'єктів господарювання, які на вищих рівнях деталізації групуються у галузі та, відповідно до статистичної методології, економічну діяльність за КВЕД класифікують в залежності від витрат на виробництво, процесу виробництва та випуску продукції.
Державні стандарти України ДСТУ 3375-96 "Вироби золотарські. Терміни та визначення", ДСТУ 2250-93 "Брухт та відходи дорогоцінних металів і сплавів. Терміни та визначення" чітко вирізняють і надають тлумачення поняття "ювелірний виріб", відокремлюючи його таким чином від поняття "дорогоцінні метали"та "дорогоцінне каміння".
Окрім того, необхідно зауважити, що згідно з п. 1.3 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення, напівдорогоцінного каміння, затверджених наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Міністерства фінансів України від 26 грудня 2000 року № 82/350, у межах діяльності з виробництва дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння здійснюються такі види робіт:
а) переробка комплексних руд, концентратів та інших напівпродуктів, що містять дорогоцінні метали;
б) переробка брухту і відходів дорогоцінних металів і сплавів;
в) переробка твердих і рідких срібловмісних відходів;
г) афінаж дорогоцінних металів;
ґ) обробка дорогоцінного каміння, у тому числі огранування алмазів у діаманти, обробка рекуперованого дорогоцінного каміння.
Пунктом 1.3. Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виготовлення виробів з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення, напівдорогоцінного каміння, торгівлі виробами з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення, напівдорогоцінного каміння, затверджених наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Міністерства фінансів України від 26 грудня 2000 року № 82/350, у межах діяльності з виготовлення виробів з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, торгівлі виробами з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння здійснюються такі види робіт:
а) виготовлення виробів з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння або таких, що містять у собі дорогоцінні метали і дорогоцінне каміння (у тому числі при проведенні науково-дослідних робіт);
б) виготовлення ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння;
в) виготовлення напівфабрикатів та елементів ювелірних та побутових виробів при здійсненні ремонту ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння;
г) виготовлення монет, державних нагород, відзнак тощо з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння;
ґ) виготовлення зубних протезів з дорогоцінних металів;
д) виготовлення інструменту та інших виробів технічного призначення із застосуванням природних і технічних алмазів;
е) оптова, роздрібна торгівля, комісійна торгівля, торгівля скупленими в населення та прийнятими під заставу ювелірними та побутовими виробами з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння;
є) оптова, роздрібна торгівля обробленим та необробленим дорогоцінним камінням;
ж) оптова, роздрібна торгівля промисловими виробами з дорогоцінних металів (дріт, пластини, філь'єри тощо).
Тобто, йде розмежування як окремих видів господарської діяльності виробництво дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння та виробництво виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння та торгівлі ними.
Обмеження щодо застосування спрощеної системи оподаткування, встановлені пунктом 4 підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 295 Податкового кодексу України стосуються саме суб'єктів господарювання (юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), які здійснюють видобуток, виробництво, реалізацію дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення. З урахуванням змісту КВЕД ДК 009:2005, обов'язкового для кваліфікації видів діяльності для цілей застосування спрощеної системи оподаткування в силу приписів статей 298 та 299 Податкового кодексу України, зазначені обмеження можуть бути поширені лише на оптову торгівлю золотом і дорогоцінними металами та дорогоцінним камінням в іншому, ніж ювелірні вироби, вигляді (підклас 51.52.4), а не на оптову та роздрібну торгівлю ювелірними виробами.
Таким чином, Податковий кодекс України не містить обмежень для застосування спрощеної системи оподаткування тими суб'єктами господарювання, які здійснюють діяльність, передбачену підкласами 51.47.9, 52.12.0 та 52.48.2 КВЕД ДК 009:2005.
Комітет з питань фінансів, банківської діяльності, податкової та митної політики Верховної Ради України у своєму листі від 27.01.2012 року № 04-39/10-83, адресованому Державній податковій службі України, зазначає, що юридичні та фізичні особи-підприємці при здійсненні ними виробництва годинникових корпусів з дорогоцінних металів, виробництва ювелірних виробів з дорогоцінних металів, а також оптової та роздрібної торгівлі ювелірними виробами мають право обрати спрощену систему оподаткування, обліку та звітності та зареєструватися платником єдиного податку відповідно до норм Податкового кодексу України.
Відповідно до пункту 56.21 статті 56 Податкового кодексу України у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.
Доводи відповідача стосовно того, що поняття «дорогоцінні метали» включає також вироби з дорогоцінних металів, в якості підстави для відмови в видачі свідоцтва про сплату єдиного податку, не приймаються судом до уваги, оскільки, відповідно до положень інших нормативно-правових актів та КВЕД ДК 009:2005 виробництво дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння та торгівля ними і виробництво виробів з дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння та торгівля ними - є окремими видами господарської діяльності.
Податковим кодексом України не встановлено обмежень на застосування спрощеної системи оподаткування суб'єктами господарювання, що здійснюють діяльність з роздрібної торгівлі годинниками та ювелірними виробами.
З огляду на зазначене, рішення податкового органу, викладене в листі від 10.02.2012 про відмову у видачі свідоцтва платника єдиного податку, не відповідає вимогам п. 3 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки прийняте без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. Враховуючи викладене, суд вважає, що оскаржуване рішення прийняте відповідачем безпідставно, необґрунтовано та без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, тобто не відповідає вимогам ч.3 ст.2 КАС України.
Частиною 1 ст.11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок, щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень не надав до суду жодних доказів і не довів правомірності дій по винесенню оскаржуваного рішення.
Згідно з підпунктом 298.1.1 пункту 298.1 статті 298 ПКУ для обрання або переходу на спрощену систему оподаткування суб'єкт господарювання-юридична особа подає до органу державної податкової служби заяву, до якої додається розрахунок доходу за попередній календарний рік.
Відповідно до пункту 298.3 статті 298 та пункту 299.11 статті 299 ПКУ вид господарської діяльності згідно з КВЕД ДК 009:2005 безпосередньо зазначається у заяві та свідоцтві платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця.
Свідоцтво платника єдиного податку видається органом державної податкової безоплатно протягом 10 календарних днів з дня подання суб'єктом господарювання заяви (п. 299.5 ст. 299 ПКУ).
Суд звертає увагу, що однією з основних засад податкового законодавства України є презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу (пп. 4.1.4. п. 4.1. ст. 4 ПКУ).
У листі від 10.02.2012 про відмову у видачі свідоцтва платника єдиного податку податковий орган у якості відмови визначив лише невідповідність обраного виду діяльності, що, на думку суду, не відповідає дійсності. Інших мотивів невідповідності поданої заяви про застосування спрощеної системи оподаткування чинному законодавству відповідачем не визначено.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 документально і нормативно обґрунтовані, а тому підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 17, 18, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Скасувати рішення Державної податкової інспекції в м. Первомайську Луганської області, викладене в листі від 10.02.2012 про відмову у видачі свідоцтва платника єдиного податку.
Зобов'язати Первомайську об'єднану державну податкову інспекцію Луганської області Державної податкової служби видати фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 свідоцтво платника єдиного податку згідно поданої заяви про застосування спрощеної системи оподаткування.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 32,19 грн. (тридцять дві гривні 19 коп.).
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Згідно з частиною 3 статті 160 КАС України постанову складено у повному обсязі 11 травня 2012 року.
СуддяТ.В. Смішлива