КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
27 січня 2012 року Справа № 1170/2а-4885/11
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Черниш О.А., при секретарі судового засідання Тарасенко О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кіровограді адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Кіровського відділу Державної виконавчої служби Кіровоградського міського управління юстиції про скасування постанов, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Кіровського відділу Державної виконавчої служби Кіровоградського міського управління юстиції (надалі - Кіровський ВДВС Кіровоградського МУЮ) про визнання дій незаконними, скасування постанов, зобов'язання вчинити певні дії.
Позов мотивовано тим, що постановами державного виконавця Кіровського ВДВС Кіровоградського МУЮ від 01.08.11 відкриті виконавчі провадження з виконання вимоги про сплату боргу №Ф-264у, виданої 26.05.11 УПФУ в м. Кіровограді, та вимоги про сплату боргу №Ф-279у, виданої 06.06.11 УПФУ в м. Кіровограді. Зі змісту цих постанов вбачається, що виконавчі провадження відкриті за заявами ДП "Кіровоградтепло", однак позивач наполягає на тому, що перед ДП "Кіровоградтепло" він немає жодних зобов'язань. Зазначаючи, що органи Пенсійного фонду не є органами виконавчої влади, а їхні вимоги про сплату боргу не є виконавчими документами, позивач стверджує про безпідставність відкриття виконавчих проваджень за вказаними вимогами. У зв'язку з цим, з урахуванням поданих уточнень, просить суд:
- визнати оскаржувані дії відповідача - Кіровського ВДВС Кіровоградського МУЮ - щодо складання відносно нього постанови про відкриття виконавчого провадження від 01.08.11 про стягнення з ФОП ОСОБА_1 на користь УПФУ в м. Кіровограді 589,22 грн. та постанови про відкриття виконавчого провадження від 01.08.11 про стягнення з ФОП ОСОБА_1 на користь УПФУ в м. Кіровограді 285,82 грн. протиправними;
- скасувати повністю постанову про відкриття виконавчого провадження від 01.08.11 про стягнення з ФОП ОСОБА_1 на користь УПФУ в м. Кіровограді боргу в розмірі 589,22 грн. та постанову про відкриття виконавчого провадження від 01.08.11 про стягнення з ФОП ОСОБА_1 на користь УПФУ в м. Кіровограді 285,82 грн.;
- зобов'язати відповідача -Кіровський ВДВС Кіровоградського МУЮ - притягнути до відповідальності згідно діючого законодавства України державного виконавця Кагляка О.В.
Ухвалою від 27.12.11 залишено без розгляду позов ОСОБА_1 в частині вимог про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
У судовому засіданні позивач позовні вимоги в частині скасування постанов про відкриття виконавчих проваджень від 01.08.11 підтримав у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, та надані у справу матеріали і документи.
Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнала, посилаючись на правомірність оскаржуваних позивачем постанов про відкриття виконавчих проваджень. У зв'язку з цим просила суд у позові відмовити
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши та оцінивши надані докази, суд встановив такі обставини.
До Кіровського ВДВС Кіровоградського МУЮ 25.07.11 надійшли заяви управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді від 19.07.11 №6600/08-21 та №6601/08-21 про примусове виконання вимог УПФУ в м. Кіровограді про сплату боргу №Ф-264у від 26.05.11 та №Ф-279у від 06.06.11, адресованих ОСОБА_1 (а.с. 57, 61), які 01.08.11 були передані на виконання державному виконавцю Кагляку О.В.
Постановою державного виконавця Кіровського ВДВС Кіровоградського МУЮ від 01.08.11 на підставі вимоги про сплату боргу №Ф-264у від 26.05.11 відкрито виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_1 на користь УПФУ в м. Кіровограді 589,22 грн. (а.с. 60).
Постановою державного виконавця Кіровського ВДВС Кіровоградського МУЮ від 01.08.11 на підставі вимоги про сплату боргу №Ф-279у від 06.06.11 відкрито виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_1 на користь УПФУ в м. Кіровограді 285,82 грн. (а.с. 56).
Вказані постанови отримано позивачем 11.11.11 (а.с. 56зв, 60зв.).
Перевіряючи правомірність оскаржуваних постанов, суд дійшов до таких висновків.
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" (надалі - Закон) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною 1 статті 11 Закону встановлено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Як передбачено частиною 1 статті 17 Закону, примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.
Частиною 2 статті 17 Закону визначено перелік виконавчих документів, які підлягають виконанню державною виконавчою службою, а саме: 1) виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті; 2) ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних, кримінальних справах та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; 3) судові накази; 4) виконавчі написи нотаріусів; 5) посвідчення комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій; 6) постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; 7) постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу; 8) рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу; 9) рішення Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".
Підстави для відкриття виконавчого провадження передбачені статтею 19 Закону. Відповідно до пункту 1 частини 1 вказаної статті державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону, за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.
Згідно з частинами 1, 2 статті 25 Закону державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.
Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.
Вбачається, що вимога УПФУ в м. Кіровограді про сплату боргу №Ф-264у від 26.05.11, яка набрала чинності 16.06.11, та вимога УПФУ в м. Кіровограді №Ф-279у від 06.06.11, яка набрала чинності 24.06.11, є виконавчими документами у розумінні п.8 ч.2 ст.17 Закону України "Про виконавче провадження", відповідають вимогам до виконавчого документа, встановленим ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження". Станом на 25.07.11 - день подання заяв про відкриття виконавчого провадження - річний строк пред'явлення цих виконавчих документів до виконання, визначений пунктом 2 частини 1 статті 22 Закону, не закінчився. Вказані вимоги пред'явлені стягувачем до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення, а саме за місцем проживання боржника ОСОБА_1, як це передбачено частиною 1 статті 20 Закону України "Про виконавче провадження".
Наведене свідчить, що державний виконавець, отримавши вказані вимоги, правомірно виніс постанову про відкриття за ними виконавчих проваджень, дотримавшись положень статті 25 Закону України "Про виконавче провадження".
Позивачем суду не надано доказів про наявність обставин, передбачених частиною 1 статті 26 Закону, які б виключали здійснення виконавчого провадження за даними вимогами, та могли бути підставами для відмови у відкритті виконавчого провадження за ними.
Воднораз, дослідженням оскаржуваних постанов про відкриття виконавчих проваджень встановлено, що при їх складанні державним виконавцем допущено помилки в найменуванні стягувача, за заявами якого відкрито дані виконавчі провадження, а саме помилково зазначено ДП "Кіровоградтепло" замість УПФУ в м. Кіровограді. Представник відповідача пояснила це технічною помилкою при виготовленні тексту вказаних постанов.
Між тим, у ході розгляду справи державним виконавцем Кіровського ВДВС Кіровоградського МУЮ винесено постанови від 30.12.11, якими виправлено граматичні помилки, допущені в постановах про відкриття виконавчого провадження від 01.08.11. (а.с. 72, 73). Позивач отримав вказані постанови 16.01.12, що сторонами не заперечувалося.
Відповідно до частини 3, 5 статті 83 Закону України "Про виконавче провадження" начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або державний виконавець з власної ініціативи чи за заявою сторони виконавчого провадження може виправити допущені у процесуальних документах, винесених у виконавчому провадженні державним виконавцем, граматичні чи арифметичні помилки, про що виноситься відповідна постанова. Зазначена постанова може бути оскаржена в десятиденний строк з дня її винесення у порядку, встановленому цим Законом.
Позивач, стверджуючи про незаконність постанов державного виконавця від 30.12.11 про виправлення допущених у постановах про відкриття виконавчого провадження помилок, не скористався правом на їх оскарження у встановленому порядку.
Суд зазначає, що допущені у спірних постановах про відкриття виконавчих проваджень помилки не призвели до порушення прав і охоронюваних інтересів позивача та не мають наслідком їх скасування. Відповідно до абзацу 5 пункту 1.8 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №74/5 від 15.12.99, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 15.12.99 за №865/4158, постанова державного виконавця про відкриття виконавчого провадження не може бути скасована лише з формальних підстав, які не перешкоджають подальшому провадженню виконавчих дій.
Суд визнає неспроможними доводи позивача щодо того, що вимоги про сплату боргу не є виконавчим документом, виходячи з такого.
Як встановлено судом, вимоги УПФУ у м. Кіровограді №Ф-264у від 26.05.11 та №Ф-279у від 06.06.11 стосуються сплати недоїмки зі страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, яка виникла у позивача до 01.01.11.
Так, частиною 2 статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (тут і надалі - в редакції, яка діяла до 01.01.11) встановлено, що суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
Відповідно до абзаців 1 та 2 частини 3 цієї ж статті територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Абзацом 8 частини 3 статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що у разі якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією, включеної до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби.
Вбачається, що вимоги УПФУ у м. Кіровограді №Ф-264у від 26.05.11 та №Ф-279у від 06.06.11 сформовані з дотриманням Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.03 №21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.04 за №64/8663, за формою згідно з додатком 10 цієї Інструкції. Вказані вимоги у встановленому порядку не узгоджені та не оскаржені, протягом десяти робочих днів після їх отримання позивачем зазначені у них суми недоїмки не сплачені, а тому ці вимоги набрали чинності відповідно 16.06.11 та 24.06.11. Позивачем доказів скасування чи відкликання цих вимог суду не надано.
Відповідно до абзаців 5 та 6 пункту 7 розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.10 №2464-VI, який набрав чинності з 01.01.11 та яким у Законі України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" виключено частини першу - дев'яту статті 106, стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.
На період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.
Пунктом 8.1 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.03 №21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.04 за №64/8663, передбачено, що стягнення заборгованості із сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості, або застосування штрафних санкцій.
Згідно з частиною 4 статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" вимога про сплату недоїмки виконується державною виконавчою службою в порядку, встановленому законом.
Отже, вказані вимоги є правомочними виконавчими документами, які підлягають виконанню органами державної виконавчої служби у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".
Доводи позивача про те, що управління Пенсійного фонду України у м. Кіровограді не є органом виконавчої влади, а тому його рішення не підлягають примусовому виконанню підрозділами державної виконавчої служби, є юридично необґрунтованими.
Як передбачено абзацом 3 пункту 12 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у період до перетворення Пенсійного фонду України в неприбуткову самоврядну організацію він функціонує як центральний орган виконавчої влади на підставі норм цього Закону (крім норм, зазначених в абзаці шостому пункту 1 цього розділу) та Положення про Пенсійний фонд України, яке затверджує Президент України.
Відповідно до пункту 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 06.04.11 №384/2011, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем'єр-міністра України - Міністра соціальної політики України. Пенсійний фонд України входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань пенсійного забезпечення та збору, ведення обліку надходжень від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Згідно з пунктом 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.10.07 №1261, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра праці та соціальної політики.
Наведене свідчить, що Пенсійний фонд України та його територіальні органи є органами державної виконавчої влади.
Частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів правомірність оскаржуваних постанов про відкриття виконавчих проваджень від 01.08.11 з примусового виконання вимог УПФУ в м. Кіровограді про сплату боргу №Ф-264у від 26.05.11, №Ф-279у від 06.06.11, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги про їх скасування задоволенню не підлягають.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з того, що відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Згідно з частиною 2 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.
Оскільки позивачеві відмовлено у задоволенні його позовних вимог, тому суд не вбачає підстав для присудження йому з державного бюджету здійсненних ним судових витрат. Доказів понесення відповідачем судових витрат у даній справі, передбачених ч.2 ст.94 КАС України, суду не надано.
Керуючись ст.ст. 11, 71, 86, 94, 158 - 163, 181, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня отримання її копії апеляційної скарги, з одночасним надісланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду О.А. Черниш
Повний текст постанови виготовлено 31.01.12.