КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
21 жовтня 2011 року Справа № 1170/2а-2362/11
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Черниш О.А., при секретарі судового засідання Тарасенко О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кіровограді адміністративну справу за позовом Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції до обласного комунального виробничого підприємства "Дніпро-Кіровоград" про стягнення податкового боргу, -
Світловодська об'єднана державна податкова інспекція (надалі - Світловодська ОДПІ) звернулася до суду з позовом до обласного комунального виробничого підприємства "Дніпро-Кіровоград" (надалі -ОКВП "Дніпро-Кіровоград") про стягнення податкового боргу у сумі 52 955,23 грн.
Позов мотивовано тим, що відповідачем самостійно визначено податкове зобов'язання зі сплати збору за спеціальне водокористування у розмірі 52 955,23 грн. за податковим розрахунком збору за спеціальне водокористування в частині використання води, в тому числі використання води теплоелектростанціями з прямоточною системою водоспоживання та використання поверхневих і підземних вод, які входять до складу напоїв, за ІV квартал 2010 року. Зважаючи на те, що ця сума у встановлений Податковим кодексом України строк відповідачем не сплачена, тому вона є податковим боргом, який позивач, з урахуванням поданих у ході розгляду справи уточнень, просить суд стягнути на свою користь з рахунків відповідача у банках.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, та надані у справу матеріали і документи.
Представники відповідача у письмових запереченнях та у судовому засіданні позовні вимоги не визнали. Стверджуючи, що на спірні правовідносини не поширюється норми Податкового кодексу України, та посилаючись на недодержання податковим органом особливого порядку стягнення податкового боргу з комунальних підприємств, передбаченого статтею 11 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", просили суд у задоволенні позовних вимог відмовити.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази, суд встановив такі обставини та дійшов до таких висновків.
Обласне комунальне виробниче підприємство "Дніпро-Кіровоград" з 18.12.91 зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради (а.с. 6), за організаційно-правовою формою є комунальним підприємством (а.с. 69). ОКВП "Дніпро-Кіровоград" перебуває на обліку платників податків в Кіровоградській ОДПІ, крім того зараховане до категорії платників збору за спеціальне водокористування у Світловодській ОДПІ, будучи взятим на облік за неосновним місцем обліку (а.с. 23, 66).
ОКВП "Дніпро-Кіровоград" 03.02.11 до Світловодської ОДПІ подано податковий розрахунок збору за спеціальне водокористування в частині використання води, в тому числі використання води теплоелектростанціями з прямоточною системою водоспоживання та використання поверхневих і підземних вод, які входять до складу напоїв, за ІV квартал 2010 року, у якому ним нараховано суму збору за звітний квартал у сумі 52 955, 23 грн., яка підлягає сплаті до державного бюджету (а.с. 10-12). Податковий розрахунок прийнятий Світловодською ОДПІ та зареєстрований 03.02.11 за №25707.
Вбачається, що вказаний розрахунок поданий відповідачем за формою, затвердженою наказом Державної податкової адміністрації України від 23.12.08 №802, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.03.09 за №251/1626, яка діяла упродовж І кв. 2009 року - IV кв. 2010 року.
Як передбачено частинами 1, 2 статті 30 Водного кодексу України, у редакції, яка діяла до 01.11.11, збір за спеціальне водокористування справляється з метою стимулювання раціонального використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів і включає збір за використання води водних об'єктів та за скидання забруднюючих речовин. Розмір збору за використання води визначається на основі нормативів збору, фактичних обсягів використаної води та встановлених лімітів використання води.
Відповідно до частини 7 статті 30 Водного кодексу України платниками збору за спеціальне використання водних ресурсів є підприємства, установи та організації незалежно від форми власності, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також громадяни-підприємці, які використовують воду, отриману шляхом забору води (первинні водокористувачі) та/або з водозабірних споруд первинних водокористувачів (вторинні водокористувачі), та користуються водами для потреб гідроенергетики, водного транспорту і рибництва.
У IV кварталі 2010 року, за який відповідачем задекларовано податкове зобов'язання зі сплати збору за спеціальне водокористування, діяв Порядок справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.08.99 №1494. Цей Порядок визначав єдині правила обчислення і справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту.
Пунктом 3 вказаного Порядку передбачено, що платниками збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту є підприємства, установи та організації незалежно від форми власності, а також громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності, що використовують водні ресурси та користуються водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту.
Відповідно до пунктів 14, 14-1 Порядку збір за спеціальне використання водних ресурсів та збір за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту обчислюється платниками самостійно. Розрахунки збору, базовий податковий (звітний) період для якого дорівнює календарному кварталу, подаються платниками органам державної податкової служби протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу, за місцем податкової реєстрації. Збір сплачується водокористувачами протягом 10 календарних днів, наступних за останнім днем граничного терміну подання розрахунку збору за місцем податкової реєстрації.
Суд зазначає, що спірні правовідносини щодо погашення податкового боргу, стягнення якого є предметом даного спору, до 01.01.11 регулювались Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", а після 01.01.11 - положеннями Податкового кодексу України.
Відповідно до підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.
Відповідно до підпункту 5.4.1 пункту 5.4 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.
Наведене свідчить, що відповідач, подавши 03.02.11 податковий розрахунок збору за спеціальне водокористування, граничним терміном подання якого був день 09.02.11, та нарахувавши у ньому суму збору у розмірі 52 955, 23 грн., яка підлягала сплаті до державного бюджету, повинен був протягом 10 днів з останньої дати, тобто до 19.11.02, самостійно сплатити до бюджету зазначену суму. У зв'язку з її несплатою у встановлений строк, у відповідача виник податковий борг зі сплати збору за спеціальне водокористування за ІV квартал 2010 року у розмірі 52 955,23 грн., стягнення якого є предметом даного спору.
З 01.01.11 набув чинності Податковий кодекс України, яким врегульовані відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначено вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Згідно з пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації.
Порядок, строки та підстави сплати збору за спеціальне використання води визначені розділом XVІ Податкового кодексу України.
Пунктом 323.1 статті 323 Податкового кодексу України встановлено, що платниками збору є водокористувачі - суб'єкти господарювання незалежно від форми власності: юридичні особи, їх філії, відділення, представництва, інші відокремлені підрозділи без утворення юридичної особи (крім бюджетних установ), постійні представництва нерезидентів, а також фізичні особи - підприємці, які використовують воду, отриману шляхом забору води з водних об'єктів (первинні водокористувачі) та/або від первинних або інших водокористувачів (вторинні водокористувачі), та використовують воду для потреб гідроенергетики, водного транспорту і рибництва.
Відповідно до пункту 326.1 статті 326 Податкового кодексу України водокористувачі самостійно обчислюють збір за спеціальне використання води та збір за спеціальне використання води для потреб гідроенергетики і рибництва щокварталу наростаючим підсумком з початку року, а за спеціальне використання води для потреб водного транспорту - починаючи з першого півріччя поточного року, у якому було здійснено таке використання.
Згідно з пунктами 328.1, 328.2, 328.4 статті 328 Податкового кодексу України базовий податковий (звітний) період для збору дорівнює календарному кварталу. Платники збору обчислюють суму збору наростаючим підсумком з початку року та складають податкові декларації за формою, встановленою в порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу. Податкові декларації збору подаються платниками збору органам державної податкової служби у строки, визначені для квартального податкового (звітного) періоду, за місцем податкової реєстрації. Збір сплачується платниками збору у строки, визначені для квартального податкового (звітного) періоду, за місцем податкової реєстрації.
Підпунктом 49.18.3 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України передбачено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).
Підпунктом 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податкове зобов'язання - це сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
За визначеннями, наданими пп. 14.1.39, 14.1.175 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності є грошовим зобов'язанням платника податків. Воднораз, сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання є податковим боргом.
Таким чином, у ході судового розгляду підтверджено наявність у відповідача податкового боргу зі збору за спеціальне використання води у розмірі 52 955, 23 грн., що узгоджується з даними облікової картки відповідача (а.с. 10). Доказів погашення цього боргу суду не надано.
Представники відповідача, не заперечуючи наявність цього податкового боргу, як на підставу для відмови у позові про його стягнення, посилалися на недотримання позивачем порядку стягнення податкового боргу з комунальних підприємств, передбаченого статтею 11 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".
Суд визнає неспроможними такі доводи, з огляду на те, що оскільки податковий борг зі сплати збору за спеціальне використання води виник 20.02.11 - під час дії Податкового кодексу України, тому положення Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", який втратив чинність 01.01.11, на нього не поширюються.
Воднораз, пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України передбачено, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Особливості погашення податкового боргу комунальних підприємств передбачені статтею 96 Податкового кодексу України.
Відповідно до пунктів 96.1, 96.3 статті 96 Податкового кодексу України у разі якщо сума коштів, отримана від продажу внесеного в податкову заставу майна комунального підприємства, не покриває суму його податкового боргу і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням публічних торгів, або у разі відсутності у такого боржника власного майна, що відповідно до законодавства України може бути внесено в податкову заставу та відчужено, орган державної податкової служби зобов'язаний звернутися до органу місцевого самоврядування чи органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить майно такого платника податків, з поданням щодо прийняття рішення про:
- виділення коштів місцевого бюджету на сплату податкового боргу такого платника податків. Рішення про фінансування таких витрат розглядається на найближчій сесії відповідної ради;
- затвердження плану досудової санації такого платника податків, який передбачає погашення його податкового боргу;
- ліквідацію такого платника податків та призначення ліквідаційної комісії; прийняття сесією відповідної ради рішення щодо порушення справи про банкрутство платника податків.
Відповідь щодо прийняття одного із зазначених рішень надсилається органу державної податкової служби протягом 30 календарних днів з дня направлення звернення. У разі неотримання зазначеної відповіді у визначений цим пунктом строк або отримання відповіді про відмову у задоволенні його вимог орган державної податкової служби зобов'язаний звернутися до суду із позовною заявою про звернення стягнення податкового боргу на кошти державного органу, в управлінні якого перебуває таке державне (комунальне) підприємство або його майно.
Аналіз положень статті 96 Податкового кодексу України свідчить, що вона підлягає застосуванню, у разі якщо сума коштів, отримана від продажу внесеного в податкову заставу майна комунального підприємства, не покриває суму його податкового боргу і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням публічних торгів, або у разі відсутності у такого боржника власного майна, що відповідно до законодавства України може бути внесено в податкову заставу та відчужено.
Судом встановлено, що податковим органом проведено опис активів відповідача, на які поширюється право податкової застави, про що складено акт №5 від 21.09.10, згідно з якими вартість описаних активів склала 1 675 935, 40 грн. (а.с. 24). Вказані активи на підставі абз.2 пп.8.2.1 п.8.2 ст.8 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" передані у податкову заставу, яка 21.09.10 зареєстрована в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (а.с. 25). Доказів продажу вказаного майна та недостатності коштів, отриманих від такого продажу, суду не надано.
Враховуючи вказані обставини та приймаючи до уваги, що предметом спору є стягнення коштів в рахунок погашення податкового боргу з рахунків відповідача у банках, суд приходить до висновку про відсутність підстав для застосовування у даних правовідносинах положень статті 96 Податкового кодексу України.
Як передбачено пунктами 95.2, 95.3 статті 95 Податкового кодексу України, стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, які обслуговують такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Відповідно до абзацу 1 пункту 59.1, абзацу 2 пункту 59. 3 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу. Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.
Встановлено, що органом державної податкової служби у зв'язку з виникненням у відповідача податкового боргу у 2001 році, в порядку, передбаченому п.6.2 ст.6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", направлено першу податкову вимогу №1/10 від 11.10.01 та другу податкову вимогу №2/121 від 16.11.01, які вручені відповідачеві і наразі не відкликані. (а.с. 8, 9).
Підпунктами 20.1.18, 20.1.28 пункту 20 статті 20 Податкового кодексу України органам державної податкової служби надано право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини; стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом.
За таких обставин, вимоги даного адміністративного позову є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Судові витрати сторонами у справі не понесені.
Керуючись ст.ст. 11, 71, 86, 94, 158 - 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції задовольнити.
Стягнути з рахунків обласного комунального виробничого підприємства "Дніпро-Кіровоград" (код 3346822) у банках, що його обслуговують, на користь Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції податковий борг у розмірі 52 955, 23 грн. (п'ятдесят дві тисячі дев'ятсот п'ятдесят п'ять гривень 23 копійки).
Постанова суду набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 254 КАС України.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня отримання її копії апеляційної скарги, з одночасним надісланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду О.А. Черниш
Повний текст постанови складено 26.10.11.