Категорія №11.5
Іменем України
08 травня 2012 року Справа № 2а/1270/3159/2012
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Островської О.П.,
при секретарі - Скляровій І.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Державного підприємства «Первомайськвугілля» до відділу державної виконавчої служби Первомайського міського управління юстиції в особі головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Первомайського міського управління Смольської Н.Т. про визнання протиправними дій, скасування постанов про арешт коштів боржника від 10.04.2012 року, -
18 квітня 2012 року позивач ДП «Первомайськвугілля» звернувся до суду з позовом до відповідача ВДВС Первомайського міського управління юстиції, в якому послався, що у зв'язку з відкритим зведеним виконавчим провадженням про стягнення з позивача заборгованості на загальну суму 30 120 937,21 грн. на користь ВДФССНВ в м. Первомайську та м. Брянка, Первомайського міського центру зайнятості, Стаханівського міського центра зайнятості, Луганського обласного фонду інвалідів державним виконавцем відповідача було винесено постанови від 10 квітня 2012 року без номеру про арешт рахунків позивача, а саме: №2600930100382, №2604730101457, №2600230100457 у філії Первомайського відділення №7855 ВАТ «Державний ощадний банк», №2604231384684 у Первомайському відділенні ПІБ МФО 304308, № 260283019350 у філії Луганського обласного АТ «Ощадбанка» м. Луганськ, МФО 304665, № 26007018970411 в Луганській філії АТ «Брокбізнесбанк» м. Луганськ, МФО 304632, №2602030284684 в Первомайському відділенні ПІБ МФО 304308. При прийнятті вказаних постанов не було враховано, що:
рахунок №2600930100382 у філії Первомайського відділення №7855 ВАТ « Державний ощадний банк», відкритий зі спеціальним режимом використання для взаємозаліку за спожиту електричну енергію відповідно до постанови НКРЕ №493 від 17 травня 2002 року;
рахунок №2604730101457 у філії Первомайського відділення №7855 ВАТ « Державний ощадний банк» відкритий зі спеціальним режимом використання для обліку страхових коштів, що підтверджується листом ВАТ «Державний ощадний банк України» №79-05/113-380 від 24.03.2011 р. Вказаний рахунок відкритий для отримання цільових коштів від Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок тимчасової втрати працездатності для виплати матеріального забезпечення застрахованим особам;
рахунок №2600230100457 у філії Первомайського відділення №7855 ВАТ «Державний ощадний банк» відкритий як основний рахунок для отримання коштів від реалізації вугілля на виплату заробітної плати працівникам підприємства;
рахунок №2604231384684 у Первомайському відділенні ПІБ МФО 304308 був відкритий відповідно до укладеного з БВ в м. Первомайську філії Луганського відділення Промінвестбанку 16.03.2004 року договору №58 на відкриття поточного рахунку зі спеціальним режимом використання для розрахунків з бюджетом з ПДВ, згідно Постанови КМУ від 07.03.2002 року №270;
рахунок № 260283019350 у філії Луганського обласного АТ «Ощадбанка» м. Луганськ, МФО 304665, відкритий зі спеціальним режимом використання відповідно до укладеного договору банківського рахунку №36-16/219 від 12.12.2006 року для погашення заборгованості при застосуванні механізму взаєморозрахунків за Законом № 2711 та Постановою КМУ від 22.02.06 №192;
рахунок № 26007018970411 в Луганській філії АТ «Брокбізнесбанк» м. Луганськ, МФО 304632 відкритий, як основний рахунок для отримання коштів від реалізації вугілля на виплату заробітної плати працівникам підприємства та ведення розрахунків з постачальниками;
рахунок №2602030284684 у Первомайському відділенні ПІБ МФО 304308 відкритий, як основний рахунок для отримання коштів від реалізації вугілля на виплату заробітної плати працівникам підприємства та ведення розрахунків з постачальниками.
Позивач вважає, що постанови є неправомірними, оскільки не було враховано, що вказані рахунки є рахунками спеціального призначення. Позивач є підприємством паливно-енергетичного комплекту, яке включено до Реєстру ПЕК, що беруть участь у процедурі погашення заборгованості згідно з Законом України №2711 «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу». Постановою державного виконавця від 26.08.2011 року вже накладено арешт на інший рахунок №2600830284684 у Первомайському відділенні ПІБ МФО 304308, звідки відповідачем знімаються грошові кошти на погашення вказаної заборгованості, крім того, позивачем самостійно приймаються заходи для погашення заборгованості за вказаним зведеним виконавчим провадженням і частково суми погашені, вказаний арешт призведе до безспірного списання коштів за нецільовим призначенням та порушення законодавчих норм, на підставі яких ці рахунки відкриті, до несвоєчасної виплати заробітної плати працівникам, порушень умов колективного договору. Підприємство не спроможне буде здійснювати господарську діяльність, що призведе до погіршення фінансового стану підприємства, до виникнення нової заборгованості.
Тому позивач просить суд визнати протиправними та такими, що порушують майнові інтереси позивача та норми діючого законодавства дії відповідача в особі державного виконавця щодо накладення арешту на зазначені рахунки ДП «Первомайськвугілля» згідно постанов від 10 квітня 2012 року без номеру та скасувати вказані постанови щодо арешту зазначених рахунків.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримав з наведених в ньому підстав, просив його задовольнити в повному обсязі, уточнивши, що оскаржуються дії та постанови державного виконавця відповідача стосовно арешту грошових коштів на вказаних рахунках, а не арешт самих рахунків, оскільки державним виконавцем такого арешту не накладалося.
Представник відповідача позов не визнав, послався, що питання про накладення арешту на грошові кошти позивача, які знаходяться та надходять на спірні рахунки вирішено у відповідності з положеннями Закону України «Про виконавче провадження», оскільки позивачем не погашено у повному обсязі заборгованість за зведеним виконавчим провадженням, просить у позові відмовити.
Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти нього, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про державну виконавчу службу» завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом.
Відносини щодо здійснення примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які виникли між сторонами, врегульовані Законом України «Про виконавче провадження».
У відповідності до ч.1 ст.181 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Предметом спору у даному випадку є правомірність дій державного виконавця відповідача та прийнятих постанов щодо арешту грошових коштів, які знаходяться на рахунках позивача у процесі виконання виконавчих документів, тому саме в цих межах розглядається спір.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» № 606- виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно п.6 ч.3 ст.11 Закону № 606 державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.
Заходами примусового виконання рішень є, зокрема звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб (п.1 ч.1 ст.32 Закону України «Про виконавче провадження»).
Порядок звернення стягнення на кошти та інше майно боржника встановлено ст.52 Закону № 606 - стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів.
На кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту.
Відповідно до ч.2 ст.57 Закону № 606 - арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом, зокрема винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах.
Згідно ч.3 ст.57 Закону № 606 - постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети.
Відповідно до ч.3 ст.65 Закону № 606-XIV державний виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки і вклади державний виконавець отримує в податкових органах, інших органах державної влади, підприємствах, установах та організаціях, які зобов'язані надати йому інформацію у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача.
Судом встановлено, що згідно довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України позивач є державним підприємством. (а.с.16) Відповідно до Статуту позивач є юридичною особою, має рахунки в установах банків та органах Державного казначейства України, у тому числі: №2600930100382, №2604730101457, №2600230100457 у філії Первомайського відділення №7855 ВАТ «Державний ощадний банк», №2604231384684 у Первомайському відділенні ПІБ МФО 304308, № 260283019350 у філії Луганського обласного АТ «Ощадбанка» м. Луганськ, МФО 304665, № 26007018970411 в Луганській філії АТ «Брокбізнесбанк» м. Луганськ, МФО 304632, №2602030284684 в Первомайському відділенні ПІБ МФО 304308.
Відповідачем щодо позивача відкрито зведене виконавче провадження, за яким проводяться примусові виконавчі дії по стягненню з позивача заборгованості на загальну суму 30 120 937,21 грн. на користь ВДФССНВ в м. Первомайську та м. Брянка, Первомайського міського центру зайнятості, Стаханівського міського центра зайнятості , Луганського обласного фонду інвалідів.
10 квітня 2012 року державним виконавцем відділу Державної виконавчої служби Первомайського міського управління юстиції у рамках цього зведеного виконавчого провадження були винесені постанови без номеру про арешт коштів боржника, які знаходяться на вказаних вище рахунках позивача у межах зазначеної загальної суми заборгованості, оскільки добровільно сума заборгованості позивачем не погашена. (а.с.18-24)
Суд вважає, що при винесенні вказаних постанов державним виконавцем відповідача у повному обсязі не були враховані вимоги закону.
Судом встановлено, що рахунок № №2604231384684 в Первомайському відділенні ПІБ МФО 304308 є рахунком зі спеціальним режимом використання, відкритим на виконання Постанови Кабінету міністрів України від 07.03.2002 № 270 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 5 червня 2000 р. N 892» для проведення розрахунків з податку на додану вартість.
Відповідно до п.71 зазначеної Постанови суми податку на додану вартість, отримані від споживачів за поставлену вугільну продукцію, підприємства вугільної промисловості перераховують не пізніше наступного операційного дня на поточний рахунок із спеціальним режимом використання, відкритий у відповідній установі банку, для розрахунків з податку на додану вартість. Кошти для розрахунків з податку на додану вартість, зараховані на поточний рахунок із спеціальним режимом використання, використовуються лише в порядку і за напрямами, визначеними у цьому пункті. Відповідальність за цільове використання коштів несе власник зазначеного рахунка відповідно до законодавства.
Отже, вказаний вище спірний рахунок є рахунком із спеціальним режимом використання.
Як вбачається з матеріалів справи заборгованість позивача не є заборгованістю з ПДВ, тому підстав для накладення арешту на кошти на цьому рахунку немає.
Судом встановлено, що рахунок № 260283019350 у філії Луганського обласного АТ «Ощадбанка» м. Луганськ, МФО 304665, відкритий відповідно до укладеного договору банківського рахунку №36-16/219 від 12.12.2006 року для погашення заборгованості при застосуванні взаєморозрахунків за Законом № 2711 та Постановою КМУ від 22.02.06 №192. (а.с.33-35)
Згідно ст. 2 Закону України №2711«Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» дія цього Закону поширюється на підприємства паливно-енергетичного комплексу, а також інших учасників розрахунків, які мають або перед якими є заборгованість, що виникла внаслідок неповних розрахунків за енергоносії.
Пункт 1.3. ст. 1 вказаного закону до учасників розрахунків відносяться підприємства паливно-енергетичного комплексу, суб'єкти господарської діяльності, розпорядники коштів державного та місцевих бюджетів, державні цільові фонди, Державний комітет України з державного матеріального резерву, правонаступники ліквідованих фондів, що були передбачені законодавством, розпорядник цільового галузевого фонду створення ядерно-паливного циклу Міністерства палива та енергетики України, які мають дебіторську або кредиторську заборгованість та здійснюють заходи щодо її погашення на умовах, визначених цим законом.
Згідно п 1.4. ст. 1 Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» до заборгованості відноситься сума коштів, підтверджена власниками розрахунків на розрахункову дату, яка: 1) підлягає сплаті за товари, роботи (послуги), спожиті у процесі виробництва (видобутку), передачі (транспортування) та/або постачання енергоносіїв, відповідно до укладених договорів або з інших підстав, передбачених законом, у тому числі пені, штрафних та фінансових санкцій, але не сплачена; 2) с податковим боргом та підлягає сплаті, але не сплачена, до бюджетів усіх рівнів та державних цільових фондів, у тому числі ліквідованих; 3) підлягає сплаті, але не сплачена, до цільового галузевого фонду створення ядерно-паливного циклу Міністерства палива та енергетики України; 4) передбачена видатками бюджетів усіх рівнів, але не отримана субєктами господарської діяльності, у тому числі за пільгами та субсидіями, для сплати за спожити енергоносії; 5) підлягає сплаті і виникла внаслідок відсутності у Державному бюджеті України минулих років видаткових статей або передбачення видатковими статтями часткового фінансування видатків для розрахунків за енергоносії, у тому числі за пільгами та субсидіями (трансфертами), спожиті підприємствами, організаціями, закладами та установами, які фінансуються з бюджетів усіх рівнів.
Наведеною нормою встановлений вичерпний перелік сум коштів, що підпадають під визначення заборгованості при застосуванні Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу, дія цього закону поширюється на паливно-енергетичні підприємства та суб'єкти господарської діяльності, перераховані в п. 1.3 ст. 1 наведеного Закону щодо заборгованості, що виникла внаслідок несплати або неповних розрахунків за енергоносії.
Такі ж положення передбачені Постановою КМУ від 22.02.06 №192 «Про затвердження Порядку проведення взаєморозрахунків з погашення заборгованості підприємств паливно-енергетичного комплексу та інших учасників розрахунків», яким передбачено відкриття спеціальних цільових рахунків для таких взаємозаліків.
Отже вказаний спірний рахунок також є рахунком із спеціальним режимом використання.
Як вбачається із матеріалів справи, заборгованість позивача не є заборгованістю із розрахунків за енергоносії, а тому підстав для накладення арешту на кошти на вказаному рахунку не було.
Судом встановлено, що рахунок №2600930100382 у філії Первомайського відділення №7855 ВАТ «Державний ощадний банк», відкритий для проведення розрахунків за спожиту електричну енергію відповідно до постанови НКРЕ №493 від 17 травня 2002 року, що підтверджується договором від 09.11.2006 року №88 укладеним з ВАТ «Державний ощадний банк».
П.1 постанови НКРЕ №493 від 17 травня 2002 року «Про перерахування коштів» передбачає, що кошти, які надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання постачальників електричної енергії за регульованим тарифом за електричну енергію, спожиту безпосередньо від мереж цього постачальника на власні та господарські потреби вугледобувними підприємствами, які здійснюють постачання енергетичного вугілля на електростанції теплових генеруючих компаній, за умови визначення у графі «Призначення платежу»: «За електричну енергію згідно з постановою НКРЕ від 17.05.2002 N 493 (назва генеруючої компанії, якій було поставлено вугілля) / (ДП «Вугілля України», назва вугледобувного підприємства, яке сплатило кошти за електричну енергію)» уповноважений банк перераховує в повному обсязі на поточний рахунок із спеціальним режимом використання оптового постачальника електричної енергії.
Тобто вказаним положенням також передбачено відкриття спеціального цільового рахунку, а тому спірний рахунок є рахунком зі спеціальним режимом використання.
Як вбачається із матеріалів справи, заборгованість позивача не є заборгованістю за користування електричною енергією, тому підстав для накладення арешту на кошти на цьому рахунку немає.
Судом встановлено, що рахунок №2604730101457 у філії Первомайського відділення №7855 ВАТ «Державний ощадний банк» є рахунком зі спеціальним режимом використання для отримання цільових коштів від Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок тимчасової втрати працездатності для виплати матеріального забезпечення застрахованим особам, що підтверджується договором від 25.02.2011 року №28-7855/РН укладеним з ВАТ «Державний ощадний банк».
Відповідно до ч.2 ст. 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» страхувальник-роботодавець відкриває окремий поточний рахунок для зарахування страхових коштів у банках у порядку, встановленому Національним банком України.
Страхові кошти, зараховані на окремий поточний рахунок у банку або на окремий рахунок у відповідному органі Державного казначейства України можуть бути використані страхувальником виключно на надання матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам.
Страхові кошти, зараховані на окремий рахунок, не можуть бути спрямовані на задоволення вимог кредиторів, на стягнення на підставі виконавчих та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до закону.
Тобто у даному випадку передбачено відкриття спеціального цільового рахунку.
Отже вказаний спірний рахунок також є рахунком із спеціальним режимом використання.
Як вбачається із матеріалів справи, заборгованість позивача не є заборгованістю за вказаними соціальними виплатами, тому арешт на кошти на цьому рахунку є безпідставним.
Судом також встановлено, що рахунок №2600230100457 у філії Первомайського відділення №7855 ВАТ «Державний ощадний банк» відкритий позивачем на підставі договору з ВАТ «Державний ощадний банк» від 27.10.2008 року №246-7855/РК, як основний рахунок для отримання коштів від реалізації вугілля на виплату заробітної плати працівникам підприємства.
Суд вважає, що у даному випадку, враховуючи, що згідно з Законом України «Про оплату праці» (ст. 15) оплата праці працівників підприємства здійснюється у першочерговому порядку, арешт коштів на цих рахунках призведе до затримки у виплаті заробітної плати працівникам позивача, що суперечить вимогам закону, призведе до негативних наслідків у виробничій та соціальній сфері діяльності позивача.
Крім того, на один з таких поточних основних рахунків №2600830284684 у Первомайському відділенні ПІБ МФО 304308, відповідачем накладено арешт, звідки знімаються грошові кошти на погашення вказаної заборгованості.
Тому суд вважає, що підстав для арешту коштів ще й на цьому рахунку не вбачається.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині скасування постанов від 10.04.2012 року без номеру про накладення арешту на кошти, що містяться на рахунках: №2600930100382 у філії Первомайського відділення №7855 ВАТ «Державний Ощадний Банк»; №2604730101457 у філії Первомайського відділення №7855 ВАТ «Державний Ощадний Банк»; №2600230100457 у філії Первомайського відділення №7855 ВАТ «Державний Ощадний Банк»; №2604231384684 в Первомайському відділенні ПІБ МФО 304308; №260283019350 в філії Луганського обласного АТ «Ощадбанк» м. Луганськ, МФО 304665 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Що стосується позовних вимог стосовно арешту грошових коштів на рахунках №26007018970411 в Луганській філії АТ «Брокбізнесбанк» м. Луганськ, МФО 304632 та №2602030284684 в Первомайському відділенні ПІБ МФО 304308, то суд не вбачає підстав для їх задоволення.
Судом встановлено, що рахунок №26007018970411 в Луганській філії АТ «Брокбізнесбанк» м. Луганськ, МФО 304632 та рахунок №2602030284684 в Первомайському відділенні ПІБ МФО 304308 відкриті, як рахунки для отримання коштів від реалізації вугілля на виплату заробітної плати працівникам підприємства та ведення розрахунків з постачальниками.
Тобто ці рахунки є основними рахунками, на які надходять кошти від реалізації вугільної продукції, з яких кошти використовуються для різних цілей.
Грошові кошти з цього рахунку використовуються на першочергові виробничо-господарські потреби: на виплату поточної заробітної плати, розрахунки з постачальниками.
Отже ці рахунки не є рахунками зі спеціальним режимом використання.
Врахувавши вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині скасування постанов від 10.04.2012 року без номеру про накладення арешту на кошти, що містяться на рахунках: №26007018970411 в Луганській філії АТ «Брокбізнесбанк» м. Луганськ, МФО 304632; №2602030284684 в Первомайському відділенні ПІБ МФО 304308 є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Суд вважає, що спірні постанови прийняті у межах встановлених повноважень, що надані відповідачу чинним законодавством України.
Позовна вимога стосовно визнання протиправними дій відповідача в особі державного виконавця щодо накладення арешту на кошти, що містяться на зазначених рахунках ДП «Первомайськвугілля» згідно постанов від 10 квітня 2012 року без номеру, залишається судом без задоволення з огляду на таке.
Вчинення дій суб'єктом владних повноважень є способом реалізації наданої суб'єкту владних повноважень компетенції. Здійснення дії являє собою процес реалізації наданих законом функцій суб'єкту владних повноважень. Самі по собі дії не тягнуть за собою будь-яких правових наслідків для особи. Правові наслідки для позивача несуть акти індивідуальної дії - постанови про зупинення виконавчого провадження. Саме вони мають вплив на його права та інтереси. Виходячи із завдань Кодексу адміністративного судочинства України, як то захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, судовий захист права може бути здійснений лише за умови наявності порушення для фізичної особи прав (чи інтересів).
Позивачем виконавчі документи, які знаходяться у зведеному виконавчому провадженні у повному обсязі не виконані, а тому державний виконавець мав повноваження вирішувати питання щодо арешту коштів на вказаних вище рахунках у межах суми заборгованості.
На виконання своїх повноважень державним виконавцем відповідача, у процесі примусового виконання щодо стягнення з позивача ДП «Первомайськвугілля» боргу, були проведені заходи примусового виконання рішення, у тому числі і щодо звернення стягнення на майно позивача, на грошові кошти, що відповідає вимогам вказаного Закону України «Про виконавче провадження»,
З огляду на вищевикладене, суд зазначає, що вимоги позивача в цій частині не підлягають задоволенню через відсутність порушення прав діями відповідача, а обраний позивачем спосіб захисту в цій частині не відповідає об'єкту порушеного права. Крім того, ці вимоги не можуть бути самостійними позовними вимогами, вони є похідними від вимог про скасування постанов про накладення арешту, а тому розглядаються судом, як один з видів обґрунтування цих вимог про скасування постанови про накладення арешту, які є відповідним способом захисту порушених прав у зазначеній вище частині.
Таким чином, зважаючи на обставини справи, враховуючи положення статті 124 Конституції України щодо обов'язковості до виконання на всій території України судових рішень, ухвалених судами іменем України, суд вважає за необхідне скасувати постанови від 10.04.2012 року без номеру про накладення арешту на кошти, що містяться на рахунках: №2600930100382 у філії Первомайського відділення №7855 ВАТ «Державний Ощадний Банк»; №2604730101457 у філії Первомайського відділення №7855 ВАТ «Державний Ощадний Банк»; №2600230100457 у філії Первомайського відділення №7855 ВАТ «Державний Ощадний Банк»; №2604231384684 в Первомайському відділенні ПІБ МФО 304308; №260283019350 в філії Луганського обласного АТ «Ощадбанк» м. Луганськ, МФО 304665, оскільки саме такий спосіб захисту порушених прав позивача відповідає об'єкту порушеного права і, на думку суду, у спірних правовідносинах є достатнім та необхідним.
Суд вважає, що у даному випадку, пославшись на накладення оскаржуваними постановами арешту на вказані рахунки, позивач тим самим, фактично оскаржив постанови про накладення арешту на грошові кошти на цих рахунках, оскільки цими постановами накладено арешт саме на грошові кошти, а не на рахунки. Тому суд розглянув справу саме у зазначеному аспекті.
Згідно з частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем не надано безспірних доказів законності прийнятих постанов щодо накладення арешту на зазначені вище постанови.
Його доводи щодо законності цих постанов на увагу не заслуговують, оскільки вони грунтуються на хибному тлумаченні вищевказаних норм матеріального права.
Згідно ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Оскільки позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, суд приходить до висновку про стягнення на користь позивача судових витрат у сумі 16,10 грн. відповідно до задоволеної частини вимог.
На підставі ч.3 ст.160 КАС України в судовому засіданні 08.05.2012 проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 11.05.2012, про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч.4 ст.167 КАС України.
Керуючись ст. ст. 11, 71, 94, 159-163 КАС України, суд, -
Адміністративний позов Державного підприємства «Первомайськвугілля» до відділу державної виконавчої служби Первомайського міського управління юстиції в особі головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Первомайського міського управління Смольської Н.Т. про визнання протиправними дій, скасування постанов про арешт коштів боржника від 10.04.2012 року - задовольнити частково.
Скасувати постанови без номеру від 10 квітня 2012 року відділу державної виконавчої служби Первомайського міського управління юстиції про накладення арешту на кошти, що містяться на рахунках:
- №2600930100382 у філії Первомайського відділення №7855 ВАТ «Державний Ощадний Банк»;
- №2604730101457 у філії Первомайського відділення №7855 ВАТ «Державний Ощадний Банк»;
- №2600230100457 у філії Первомайського відділення №7855 ВАТ Державний Ощадний Банк»;
- №2604231384684 в Первомайському відділенні ПІБ МФО 304308;
- №260283019350 в філії Луганського обласного АТ «Ощадбанк» м. Луганськ, МФО 304665.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Первомайськвугілля» судові витрати зі сплати судового збору в сумі 16 грн. 10 коп. (шістнадцять грн. 10 коп.).
В решті позовних вимог відмовити за необґрунтованістю.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Постанову складено у повному обсязі та підписано 11 травня 2012 року.
Суддя О.П. Островська