КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
07 листопада 2011 року Справа № 1170/2а-2129/11
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Черниш О.А., при секретарі судового засідання Тарасенко О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кіровограді адміністративну справу за позовом публічного акціонерного товариства "Кіровоградобленерго" до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
Публічне акціонерне товариство "Кіровоградобленерго" звернулося до суду з адміністративним позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №000044310 від 26.05.11.
Позов мотивовано тим, що спірне податкове повідомлення-рішення, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 2 398 174 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 36 251 грн., прийняте Кіровоградською ОДПІ на підставі акту перевірки №45/23-1/23226362 від 12.05.11 "Про документальну позапланову невиїзну перевірку ПАТ "Кіровоградобленерго" з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині правомірності віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість в деклараціях з податку на додану вартість та правомірність декларування валових витрат в деклараціях з податку на прибуток по взаємовідносинах із ТОВ "Січ Енерго" за грудень 2010 року та ТОВ "Мораксель" за лютий 2011 року". За результатами перевірки податковий орган дійшов до висновку, що правочини, укладені позивачем з ТОВ "Січ Енерго" та ТОВ "Мораксель", є безтоварними та здійсненими без мети настання реальних наслідків. Позивач, стверджуючи про необґрунтованість та безпідставність вказаних висновків та доводячи дійсність господарських взаємовідносин, поставлених під сумнів відповідачем, наполягає на правомірності формування ним податкового кредиту за цими операціями і просить суд визнати протиправним та скасувати спірне податкове повідомлення-рішення.
У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, та надані у справу матеріали і документи.
Представник відповідача у письмових запереченнях та у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, стверджуючи про правомірність висновків акту перевірки та спірного податкового повідомлення-рішення. Такі висновки обґрунтовані тим, що податковий кредит у сумі 2 398 174 грн. сформований позивачем за правочинами з ТОВ "Січ Енерго" та ТОВ "Мораксель", які здійснені без мети настання реальних наслідків та визнані податковим органом нікчемними. Посилаючись на результати проведених податковими органами перевірок ТОВ "Січ Енерго" та ТОВ "Мораксель", стверджує, що оскільки діяльність останніх полягала у сприянні різним суб'єктам підприємницької діяльності у проведенні безтоварних операцій, переказі безготівкових коштів в готівку, заниженні податкових зобов'язань з податків та зборів, тому фінансово-господарська діяльність позивача з вказаними контрагентами вчинялася поза межами правового поля. З цих підстав просив суд у позові відмовити.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази, суд встановив такі обставини.
Публічне акціонерне товариство "Кіровоградобленерго", яке є правонаступником відкритого акціонерного товариства "Кіровоградобленерго", зареєстроване як юридична особа (а.с. 27, 28, 41-49, т.1), перебуває на податковому обліку в Кіровоградській ОДПІ, є платником податку на додану вартість.
Посадовими особами Кіровоградської ОДПІ на підставі наказу №1158 від 11.05.11 (а.с. 39, т.2) проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині правомірності віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість в деклараціях з податку на додану вартість та правомірність декларування валових витрат в деклараціях з податку на прибуток по взаємовідносинах із ТОВ "Січ Енерго" за грудень 2010 року та ТОВ "Мораксель" за лютий 2011 року, результати якої оформлено актом №45/23-1/23226362 від 12.05.11 (а.с. 9-25, т.1).
Відповідно до висновків акту перевірки встановлено, зокрема, порушення:
- ч.5 ст. 203, ч.1,2 ст. 215, ст.216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПАТ "Кіровоградобленерго" з ТОВ "Січ Енерго" та ТОВ "Мораксель";
- пп.7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 145 000 грн. у грудні 2010 року;
- пп. 198.3, пп. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 2 253 174 грн. за лютий 2011 року.
На підставі цього акту Кіровоградською ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення №0000442310 від 26.05.11, яким позивачеві згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до ч.1 п. 123.1 ст. 123, п.7 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України, за порушення пп.7.4.1, 7.4.5 п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", пп. 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ за основним платежем на суму 2 398 174 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 36 251 грн., усього - 2 434 425 грн. (а.с. 8, т.1).
Перевіряючи правомірність цього рішення, суд дійшов до таких висновків.
Вбачається, що предметом спору є висновки податкового органу про неправомірність формування позивачем податкового кредиту у грудні 2010 року по взаємовідносинах з ТОВ "Січ Енерго", у лютому 2011 року - по взаємовідносинах з ТОВ "Мораксель", що призвело до збільшення позивачеві грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 2 398 174 грн., з яких 145 000 грн. - по взаємовідносинах з ТОВ "Січ Енерго", 2 253 174 грн. - по взаємовідносинах з ТОВ "Мораксель". (а.с. 26, т.1)
Правовідносини з приводу визначення податкових зобов'язань та формування податкового кредиту з податку на додану вартість до 01.01.11 регулювались Законом України "Про податок на додану вартість", а після 01.01.11 - положеннями Податкового кодексу України.
Пунктом 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" (надалі -Закон), визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Згідно з положеннями підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону об'єктом оподаткування податком на додану вартість є зокрема операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.
Підпунктом 7.1 пункту 7 Закону передбачено, що поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.
Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
З 01.01.01 набув чинності Податковий кодекс України (надалі - ПК України), який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій зокрема з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. (пункт 198.2 статті 198 ПК України, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).
У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.
За змістом наведених норм, право платника податку на додану вартість на податковий кредит виникає на підставі сукупності юридичних фактів, а саме, придбання платником податку товарів (робіт, послуг) з нарахуванням сум податку в ціні придбання, що підлягає сплаті іншому платнику цього податку - постачальнику товарів (робіт, послуг); характеристика товарів (робіт, послуг) з метою оподаткування як таких, що призначені для використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності покупця - платника податку; підтвердження суми податку податковою накладною, митною декларацією чи іншими подібними документами.
Необхідною умовою віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту, що безпосередньо впливає на зменшення суми податкових (грошових) зобов'язань, є, зокрема, фактична наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг). Адже наслідки у податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції.
Таким чином, витрати по сплаті податку на додану вартість для цілей включення до складу податкового кредиту та визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Досліджуючи обставини реальності господарських операцій позивача, на підставі яких ним сформовані дані податкового обліку, поставлені під сумнів відповідачем в частині правомірності формування податкового кредиту, суд встановив наступне.
Між ВАТ "Кіровоградобленерго" (замовник) та ТОВ "Січ Енерго" (постачальник) укладено договір поставки №50/72 від 25.01.10, відповідно до якого постачальник зобов'язується поставити і передати у власність замовнику визначені цим договором вимикач типу LTB (2 шт.) та трансформатори типу TG 170 (15 шт.), а замовник зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату. (а.с. 50-52, т.1) Найменування, загальна кількість, ціна товару визначаються Специфікацією (додаток №1 до цього договору)
Розділом 3 вказаного договору передбачені умови поставки та передачі товару. Так, згідно з пунктом 3.1 вказаного договору поставка товару здійснюється силами та за рахунок постачальника на умовах DDP - м. Кіровоград, відповідно до правил "INKOTERMS-2000", на протязі 170 днів від дати отримання передплати у розмірі 30% від загальної вартості замовленої партії по договору. Датою поставки є дата отримання замовником товару згідно з актом прийому-передачі товару, підписаним сторонами. (п.3.3. договору). Прийняття товару за кількістю та якістю здійснюється представником служби підстанції ВАТ "Кіровоградобленерго" за адресою: м. Кіровоград, Аджамський переїзд, 9. Товар передається постачальником та приймається замовником за якістю - згідно з сертифікатом відповідності, за кількістю - відповідно до накладної. (п.3.4. договору).
Пунктом 4.1 цього договору та Специфікацією до нього встановлено, що загальна вартість договору (товару) з урахуванням ПДВ складає 4 056 478 грн. (а.с.53, т.1).
Пунктом 9.1 договору поставки передбачено, що він вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами, скріплення печатками сторін та діє до 31.03.11. Воднораз, додатковою угодою №1 від 28.03.11 сторони договору домовилися про пролонгацію терміну його дії до 31.12.11. (а.с. 54, т.1)
На виконання умов вказаного договору поставки, на підставі виставленого ТОВ "Січ Енерго" рахунку-фактури №СФ-0000028 від 10.11.10 про оплату товару та послуг (вимикач елегазовий типу LTB 170D/B -1 шт., трансформатор струму елегазовий типу TG 170 - 3 шт., балон з елегазом - 1шт, балон з азотом -1 шт., шефмонтаж) (а.с. 55, т.1) ВАТ "Кіровоградобленерго" здійснено авансовий платіж на розрахунковий рахунок ТОВ "Січ Енерго" у розмірі 870 000 грн., що підтверджується платіжним дорученням №0000044530 від 22.12.10 (а.с. 56, т.1) та узгоджується з розділом 5 договору поставки №50/72 від 25.01.10 щодо порядку розрахунків. Суму ПДВ з вказаної операції за податковою накладною №138 від 22.12.10 у розмірі 145 000 грн. (а.с. 57, т.1) віднесено позивачем до складу податкового кредиту декларації з податку на додану вартість за грудень 2010 року (а.с. 203 - 240, т1)
Дослідження форми та змісту податкової накладної ТОВ "Січ Енерго" №138 від 22.12.10 свідчить, що вона відповідає вимогам підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України №165 від 30.05.97, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.97 за №233/2037, чинного на момент виникнення спірних правовідносин. Зауважень до її форми та змісту в акті перевірки №45/23-1/23226362 від 12.05.11 не викладено.
Як встановлено у судовому засідання, придбане у ТОВ "Січ Енерго" обладнання фактично поставлено позивачеві у травні 2011 року, про що свідчать акт прийому-передачі обладнання №1 від 17.05.11 по договору №50/72 від 25.01.10 (а.с. 58, т.1), видаткова накладна ТОВ "Січ Енерго" №56 від 17.05.11 (а.с. 59, т.1).
Судом з'ясовано, що обладнання доставлене позивачеві силами та за рахунок постачальника ТОВ "Січ Енерго", як це передбачено п. 3.1 договору поставки №50/72 від 25.01.10. На підставі товарно-транспортної накладної від 16.05.11 (а.с. 61, т.1) товар 17.05.11 доставлений на склад ПАТ "Кіровоградобленерго", що підтверджується записами у журналі реєстрації заїзду - виїзду автотранспорту та обліку руху матеріальних цінностей центрального складу, розташованого у м. Кіровограді по вул. Аджамській, 9 (а.с. 90-93, 198- 202, т.2), перепусткою №034874 від 17.05.11 на переміщення товарно-матеріальних цінностей на об'єктах ВАТ "Кіровоградобленерго" (а.с. 94, т.2) та оприбутковано по складу на підставі прибуткового ордеру №5000004007 від 25.05.11 (а.с. 60, т.1).
У судовому засіданні представники позивача пояснили, що вказане обладнання придбане для здійснення електромонтажних робіт на підстанції 150/35/10 кВ "Компаніївка" ПАТ "Кіровоградобленерго". Монтажні роботи з установки обладнання на вказаній підстанції здійснювалися силами ПАТ "Кіровоградобленерго", воднораз шефмонтаж (нагляд та організаційне технічне керівництво поставкою та монтажем обладнання при виконанні монтажних робіт, а також налаштування, наладка та опробування обладнання) здійснювався спеціалістами ТОВ "Січ Енерго", про що свідчать акт від 23.06.11 на закінчення монтажу та налагодження елегазового вимикача типу LTB 170 D1/B до номінального тиску (а.с. 197, т.1), акт від 23.06.11 доведення трансформаторів струму типу TG 170 до номінального тиску сумішшю газів (а.с. 198, т.1), акти прийому виконаних монтажних робіт №1К/06-п/0000025305 від 25.06.11, №1К/06-п/0000025253 від 25.06.11 (а.с. 199-202, т.1).
Таким чином, правомірність формування позивачем податкового кредиту за рахунок сум ПДВ, нарахованих у зв'язку з придбанням товарів та послуг у ТОВ "Січ Енерго" підтверджується рухом цих товарів за господарськими операціями, засвідченим документами бухгалтерського обліку, наявністю належно оформленої податкової накладної та економічним змістом господарської операції. Поставка товарів та послуг здійснена з метою подальшого використання їх в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, що є визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку.
Окрім того, судом установлено, що виявлені Кіровоградською ОДПІ під час перевірки позивача порушення стосуються також господарських зобов'язань, що випливають із договору купівлі-продажу №01-10/1 від 01.10.11, укладеного позивачем як покупцем та ТОВ "Мораксель" як продавцем, за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти й оплатити товар на умовах, що передбачені цим договором. (а.с. 62-63, т.1)
Пунктом 1.2. вказаного договору купівлі-продажу передбачено, що кількість, асортимент, ціна товару, терміни передачі і оплати товару, місце постачання товару визначається додатками до даного договору, які є невід'ємними його частинами.
У січні 2011 року між ТОВ "Мораксель" та ВАТ "Кіровоградобленерго" було укладено додатки до договору купівлі-продажу №01-10/1 від 10.01.11: №1 від 10.01.11, №2 від 11.11.11, №3 від 12.01.11, за умовами яких продавець продає, а покупець купує наступний товар: соя українського походження, врожаю 2010 року, насипом, загальною кількістю товару 3 600 тон, загальною вартістю 13 860 000 грн. з урахуванням ПДВ (а.с. 64, 65, 66, т.1).
Передача товару оформлена актами прийому-передачі товару №1 від 01.02.11, №2 від 03.02.11, №3 від 04.02.11, №4 від 07.02.11 (а.с. 70, 74, 78, 82, т.1), видатковими накладними №РН-0000005 від 01.02.11, №РН-0000007 від 03.02.11, №РН-0000008 від 04.02.11, №РН-0000009 від 07.02.11 (а.с. 68, 72, 76, 80, т.1) із видачею податкових накладних №5 від 01.02.11, №7 від 03.02.11, №8 від 04.02.11, №9 від 07.02.11 (а.с. 69, 73, 77, 81, т.1), а оплату за товар покупцем проведено на розрахунковий рахунок продавця згідно з рахунками - фактурами №СФ-0000005 від 01.02.11, №СФ-0000007 від 03.02.11, №СФ-0000008 від 04.02.11, №СФ-0000009 від 07.02.11 (а.с. 67, 71, 75, 79, т.1), про що свідчать платіжні доручення №68054 від 15.02.11, №000045761 від 15.02.11, №000045775 від 16.02.11, №000045777 від 16.02.11, №000045805 від 17.02.11, №000045811 від 17.02.11, №000045812 від 17.02.11, №000045817 від 17.02.11 (а.с. 83-90, т.1).
Суму ПДВ з вказаної операції за податковими накладними №5 від 01.02.11, №7 від 03.02.11, №8 від 04.02.11, №9 від 07.02.11 у розмірі 2 253 174 грн. віднесено позивачем до складу податкового кредиту декларації з податку на додану вартість за лютий 2011 року. (а.с. 241-242, т.1, а.с. 1- 35, т.2).
Як вбачається зі змісту зазначених вище податкових накладних ТОВ "Мораксель", вони відповідають вимогам статті 201 ПК України, Порядку заповнення податкової накладної, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 21.12.10 №969, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.12.10 за №1401/18696. Зауважень до їх форми та змісту в акті перевірки №45/23-1/23226362 від 12.05.11 не викладено.
Судом встановлено, що за умовами, передбаченими пунктами 6 додатків до договору купівлі-продажу №01-10/1 від 10.01.11, продавець зобов'язаний здійснити поставку товару на умовах ЕХW - Одеський портовий елеватор/порт Одеса. Воднораз, згідно з пунктами 2.4, 2.5 договору купівлі-продажу №01-10/1 від 10.01.11 приймання товару покупцем відбувається в день відвантаження за участю уповноважених представників сторін у порядку, передбаченому чинним законодавством України. Продавець відповідно до статті 667 Цивільного кодексу України може зберігати товар покупця до моменту його вивозу на власних складах на протязі 90 днів. Вартість зберігання врахована у вартість товару.
На запит суду дочірнє підприємство Державної акціонерної компанії "Хліб України" "Одеський портовий елеватор" листом №272 від 26.10.11 повідомило, що ним не укладалися договори складського зберігання зерна безпосередньо з ВАТ "Кіровоградобленерго" чи з ТОВ "Мораксель", на підставі яких у січні - лютому 2011 року на елеваторі зберігалася соя українського походження, врожаю 2010 року, вагою 3600 тон. Воднораз, ТОВ "Мораксель" був відправником сої, яка поступала на квоту ТОВ "Ека-Транс", яке діяло від імені ТОВ "Агроінвест СК". (а.с. 188 -189, т.2),
Судом установлено, що між ТОВ "Ека-Транс" (виконавцем) та ТОВ "Агроінвест СК" (замовником) укладено договір №01-12/10 від 28.12.10 про надання послуг по прийманню, зберіганню та відвантаженню зернових, зернобобових та олійних культур, за умовами якого замовник, діючи в якості вантажовласника, доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання з обслуговування вантажу замовника, що завозиться на Одеський портовий елеватор, та подальшого відвантаження на морські судна. (а.с. 98 -107, т.2). Крім того, між ТОВ "Ека-Транс" (виконавцем) та ТОВ "Агроінвест СК" (замовником) укладено договір №01-01/11Д від 10.01.11 про декларування, за умовами якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання забезпечити виконання послуг з митного декларування вантажів замовника, що відправляються ним на експорт. (а.с. 108 -111, т.2). Також, на підставі договору №0401 АМ від 04.01.11 на транспортно-експедиційне обслуговування вантажів, укладеного між ТОВ "Мораксель" та ТОВ "Агроінвест СК", останнє виступало як експедитор, організовуючи приймання та зберігання вантажів замовника (зернових, олійних культур та іншої с/г продукції) в портах України, терміналах та складах. (а.с. 113-116, т.2).
Судом встановлено, що позивач здійснив реалізацію сої, придбаної у ТОВ "Мораксель", на експорт через ТОВ "Агроінвест СК", уклавши з ним договір комісії №К10-01/1 від 10.01.11 (а.с. 91-93, т.1), відповідно до якого комітент (ВАТ "Кіровоградобленерго") доручає, а комісіонер (ТОВ "Агроінвест СК") зобов'язується за дорученням комітента за плату здійснити від свого імені та за рахунок комітента юридично значимі дії: здійснювати реалізацію на експорт з України товару, що належить комітенту; укладати експортні договори (контракти) купівлі-продажу, оформляти і підписувати інші необхідні для здійснення продажу документи в інтересах комітента, а також діяти в інтересах комітента в рамках вже укладених зовнішньоекономічних експортних контрактів; укладати договори (митного оформлення продукції) з підприємствами (брокерами), що мають свідоцтва про визнання підприємства декларантом; інші дії, пов'язані з вищевказаними операціями, необхідні для виконання доручень комітента.
На виконання цього договору комісії ТОВ "Агроінвест СК" укладено експортний контракт №1001-S від 10.01.11 з фірмою - нерезидентом компанією "TRADECENTЕR CORPORATION" на продаж сої українського походження, врожаю 2010 року, загальною кількістю 3600 тон (а.с. 100-103, т.1) та відвантажено товар за межі України, про що свідчать акти прийому-передачі товару на комісію (а.с. 96, 97, 98, 99, т.1), вантажно-митні декларації Південної митниці №5000607/2011/000623 від 13.02.11, №500060702/2011/000624 від 13.02.11, №500060702/2011/000625 від 13.02.11 (а.с. 104-109, т.1), звіт комісіонера від 18.02.11 (а.с. 110-111, т.1), інформація ПАТ "АБ "Південний" про надходження валютної виручки по контракту №1001-S від 10.01.11. (а.с. 113, т.1)
Наведене свідчить, що право на податковий кредит у позивача по взаємовідносинах з ТОВ "Мораксель" виникло внаслідок фактичного проведення господарських операцій, які є об'єктами оподаткування, підтверджено належними первинними документами бухгалтерського та податкового обліку.
Отже, обставини, наведені відповідачем, як підстави для невизнання податкового кредиту, сформованого позивачем за рахунок сум податку на додану вартість, нарахованих (сплачених) у зв'язку з придбанням товарів (послуг) у ТОВ "Січ Енерго" та ТОВ "Мораксель", знаходяться поза межами вимог підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість", підпунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, оскільки товари (послуги) придбані з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а суми ПДВ, що віднесені до складу податкового кредиту, підтверджені належним чином оформленими податковими накладними.
Між тим, як встановлено судом, фактичною підставою для визначення позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість у спірному податковому повідомленні-рішенні послугував викладений в акті перевірки №45/23-1/23226362 від 12.05.11 висновок про нікчемність правочинів, укладених позивачем з ТОВ "Січ Енерго" та ТОВ "Мораксель", оскільки вони не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.
Воднораз, в підґрунтя цього покладено, зокрема, висновок ДПІ у Подільському районі м. Києва №13/23-404/35536019 від 12.03.11 "Про проведення аналізу діяльності ТОВ "Січ Енерго" з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту за період з 01.12.10 по 31.12.10", яким встановлено відсутність поставок товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків. Господарські операції за період з 01.12.10 по 31.12.10 щодо придбання ТОВ "Січ Енерго" товарів (робіт, послуг) на адресу контрагентів - покупців не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових, виробничих ресурсів, складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій. У зв'язку з цим встановлено незаконне формування контрагентами - покупцями ТОВ "Січ Енерго" податкового кредиту, а контрагентами-постачальниками - незаконне формування податкових зобов'язань. (а.с. 140- 149, т.1)
Крім того, в основу акту перевірки позивача покладено висновки акту перевірки ДПІ у Приморському районі м. Одеси №1394/23-515/37420695 "Про неможливість проведення позапланової документальної перевірки ТОВ "Мораксель" з питань підтвердження відомостей, отриманих від контрагентів за лютий 2010 року", згідно з яким у ТОВ "Мораксель" відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, а підприємство не знаходиться за юридичною адресою. У зв'язку з цим, угоди ТОВ "Мораксель" за лютий 2011 року мають ознаки нікчемності на суму податкового кредиту у розмірі 6 039 759,97 грн., на суму податкового зобов'язання у розмірі 5 706 490,21 грн. (а.с. 134 -139, т.1)
Посилаючись на встановлені вказаними висновком та актом обставини, податковий орган, здійснюючи перевірку позивача, встановив, що фінансово-господарські взаємовідносини між ПАТ "Кіровоградоблденерго" та ТОВ "Січ Енерго", ТОВ "Мораксель" є такими, що вчинені без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цими правочинами (ст. 234 ЦК України). У результаті порушення ПАТ "Кіровоградобленерго" приписів господарського та цивільного законодавства (моральних засад), угоди, укладені з ТОВ "Січ Енерго" та ТОВ "Мораксель" на придбання товарів (робіт, послуг), мають протиправний характер, внаслідок чого такі правочини занижують податкові зобов'язання з податків та зборів, по суті спрямовані на незаконне заволодіння майном держави, суперечать інтересам держави і суспільства, вважаються такими, що порушують публічний порядок, а отже згідно з частиною 2 статті 228 ЦК України є нікчемними.
За визначенням, наданим у частині 1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).
Частиною 1 статті 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Згідно зі статтею 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.
Як роз'яснено у пункті 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.09 №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.
Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.
При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.
У ході розгляду справи зазначені факти відповідачем не доведено, так само як і не надано доказів на підтвердження недотримання сторонами в момент укладення договорів вимог, встановлених частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України, що згідно зі статтею 215 ЦК України є підставою для визнання правочинів недійсними.
Крім того, правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлені цим правочином, про що йдеться в акті, визначається законом як фіктивний (стаття 234 ЦК України). Фіктивні правочини не віднесено законом до нікчемних, їх недійсність визнається тільки судом.
Доказів наявності судових рішень про визнання недійсними угод, укладених між позивачем та ТОВ "Січ Енерго", ТОВ "Мораксель", ініційованих податковим органом у порядку, передбаченому частиною 3 статті 228 ЦК України, частиною 2 статті 234 ЦК України, або щодо фіктивної діяльності останніх, визнаної такою у порядку, передбаченому статтею 55-1 ГК України, відповідачем суду не надано.
Так само суду не надано доказів притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення фіктивного підприємництва чи умисного ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) осіб, причетних до діяльності позивача чи його контрагентів.
Як вбачається зі змісту акту перевірки №45/23-1/23226362 від 12.05.11 та не заперечувалось представниками відповідача у судовому засіданні, під час проведення документальної позапланової невиїзної перевірки зміст правочинів, укладених позивачем з ТОВ "Січ Енерго" та ТОВ "Мораксель", податковим органом не з'ясовувався, обставини укладання та виконання цих правочинів не досліджувалися, реальність господарських операцій ПАТ "Кіровоградобленерго", опосередкованих відповідними правочинами, не перевірялась.
Воднораз, представники позивача у судовому засіданні наголошували, що надати на перевірку наявні первинні документи на підтвердження фактичного проведення господарських операцій з ТОВ "Січ Енерго" у грудні 2010 року та з ТОВ "Мораксель" у лютому 2011 року з придбання товарів та послуг, а також прийняти участь у проведенні цієї перевірки 12.05.11 позивач не мав можливості, оскільки наказ про проведення документальної позапланової перевірки №1158 від 11.05.11 разом з повідомленнями №139/23-1 від 11.05.11, №13207/10/23-1 від 11.05.11 надійшли на адресу ПАТ "Кіровоградобленерго" лише 16.05.11 (а.с. 189 -191, т.1), тобто вже після її проведення.
Суд, дослідивши у судовому засіданні обставини здійснення господарських операцій, на підставі яких сформовані дані податкового обліку, поставлені під сумнів відповідачем, та оцінивши відносини, які склалися безпосередньо між учасниками цих операцій, дійшов до висновку, що господарські операції з придбання позивачем у ТОВ "Січ Енерго" обладнання у грудні 2010 року за договором поставки №50/72 від 25.01.10, а також з придбанням у ТОВ "Мораксель" сої у лютому 2011 року за договором купівлі-продажу №01-10/1 від 01.10.11, мали місце та фактично здійснені. Відомості про ці господарські операції містяться у первинних документах, які наявні у позивача та підтверджують здійснення господарських операцій. Вказані первинні документи відповідають вимогам частини 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні", пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 за №168/704. У судовому засіданні достовірність цих документів відповідачем не спростовано.
Крім того, контрагентами позивача - ТОВ "Січ Енерго" та ТОВ "Мораксель" - на запит суду підтверджено взаємовідносини з позивачем та надано копії аналогічних первинних документів, які засвідчують здійснення господарських операцій з ПАТ "Кіровоградобленерго" (а.с. 120 - 155, 158 - 187, т.2).
Враховуючи викладене та з огляду на те, що ПАТ "Кіровоградобленерго", сплативши суми податку на додану вартість в ціні товарів (послуг), отримало податкові накладні, складені належним чином, суд погоджується з позицією позивача щодо правомірності віднесення ним до податкового кредиту таких сум податку на додану вартість та безпідставності висновків відповідача про порушення вимог підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", підпунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, як підстави для донарахування йому грошових зобов'язань. Будь-якими належними і допустимими доказами відповідач не підтвердив свої висновки та не спростував доводи позивача про фактичне здійснення господарських операцій, за правочинами, визнаними ним нікчемними.
У ході судового розгляду судом не здобуто доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання операцій з поставки товарів (робіт, послуг) позивачеві, невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтвердили недобросовісність позивача як платника податків.
Відповідно до підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України (у редакції, яка діяла на час прийняття спірного рішення) контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.
Згідно з частиною 3 статті 113 Податкового кодексу України штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, застосовуються у порядку та у розмірах, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.
Оскільки відповідачем не доведено суду фактів порушення ПАТ "Кіровоградобленерго" норм податкового законодавства при формуванні податкового кредиту у грудні 2010 року та лютому 2011 року, тому застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій, передбачених частиною 1 пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, у розмірі 36 251 грн. не відповідає вимогам чинного законодавства.
Згідно з частиною 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
У судовому засіданні відповідачем не доведено правомірність податкового повідомлення - рішення Кіровоградської ОДПІ №0000442310 від 26.05.11, тому позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.
Згідно з частиною 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Зважаючи на задоволення позову, суд вважає за необхідне присудити позивачеві з Державного бюджету України здійснені ним судові витрати у сумі 3, 40 грн.
Керуючись ст.ст. 11, 71, 86, 94, 158 - 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов публічного акціонерного товариства "Кіровоградобленерго" задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції №0000442310 від 26.05.11.
Присудити публічному акціонерному товариству "Кіровоградобленерго" з Державного бюджету України судові витрати у розмірі 3 грн. 40 коп.
Постанова суду набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 254 КАС України.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня отримання її копії апеляційної скарги, з одночасним надісланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду О.А. Черниш
Повний текст постанови складено 11.11.11.