КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
03 жовтня 2011 року Справа № 1170/2а-1608/11
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Черниш О.А., при секретарі судового засідання Дигас В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кіровограді адміністративну справу за позовом публічного акціонерного товариства "Кіровоградське рудоуправління" до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -
Відкрите акціонерне товариство "Кіровоградське рудоуправління" (надалі - ВАТ "Кіровоградське рудоуправління") звернулося до суду з позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції (надалі - Кіровоградська ОДПІ) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0000131500/0 від 25.01.11, яким йому визначено суму основного платежу у розмірі 96 064, 54 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 24 016, 14 грн. з плати за користування надрами.
Позов мотивовано тим, що спірне податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі акту №1/1500/00191891 від 06.01.11 про результати камеральної перевірки поданого ВАТ "Кіровоградське рудоуправління" розрахунку плати за користування надрами для видобування корисних копалин за 9 місяців 2010 року, за висновками якого товариством неправильно нараховано плату за видобутий каолін із застосуванням базового нормативу, встановленого для сировини цементної, що призвело до заниження плати за користування надрами до місцевого бюджету та завищення плати до державного бюджету. Позивач наполягає на тому, що ним видобувався каолін, який є різновидом глини, що є сировиною цементною, видобутий каолін призначався для виробництва цементу, а тому товариством правомірно застосовано базовий норматив платежів за користування надрами в розмірі 6 грн. за тону видобутих вторинних каолінів, передбачений Додатком №1 до Закону України №309 від 03.06.08 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" для сировини цементної, який спрямовувався до державного бюджету. Посилаючись на неоднозначність визначення поняття "сировина цементна" у діючих нормативно-правових актах, позивач стверджує про наявність конфлікту інтересів, у зв'язку з чим просить суд визнати недійсним спірне податкове повідомлення-рішення.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, та надані у справу матеріали і документи.
Представник відповідача у письмових запереченнях та у судовому засіданні позовні вимоги не визнала, стверджуючи про правомірність оскаржуваного позивачем податкового повідомлення-рішення. Пояснила, що оскільки згідно з Додатком №1 до Закону України №309 від 03.06.08 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" каоліни включаються до групи "глинисті породи", тому платежі за користування надрами для видобування каолінів в 2010 році повинні нараховуватися позивачем у розмірі 5% від вартості видобутих порід, незалежно від напрямку використання, та спрямовуватися до місцевих бюджетів. Виявлена камеральною перевіркою податкового розрахунку з платежів за користування надрами для видобування корисних копалин за 9 місяців 2010 року помилка при застосуванні базового нормативу та порушення напрямку справляння платежів до бюджету призвели до заниження плати за користування надрами за 9 місяців 2010 року до місцевого бюджету у розмірі 96 064,54 грн., що і стало підставою для донарахування позивачеві податкового зобов'язання за основаним платежем та застосування штрафу у розмірі 25% від суми нарахованого податкового зобов'язання у спірному податковому повідомленні-рішенні. У зв'язку з цим просила суд у позові відмовити.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази, суд встановив такі обставини.
ВАТ "Кіровоградське рудоуправління" з 30.01.94 зареєстровано як юридична особа Кіровоградською районною державною адміністрацією Кіровоградської області, про що свідчить відповідне свідоцтво серії А00 №178588 (а.с. 26), перебуває на податковому обліку у Кіровоградській ОДПІ. На підставі пункту 5 розділу XVII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про акціонерні товариства" з 27.04.11 змінено найменування акціонерного товариства з відкритого на публічне акціонерне товариство "Кіровоградське рудоуправління" (а.с. 83, 97-100).
На підставі ліцензії №459 від 28.02.96, виданої Державним комітетом України по геології і використанню надр, позивач здійснює господарську діяльність з експлуатації Обознівського родовища по видобуванню корисних копалин. (а.с.22).
ВАТ "Кіровоградське рудоуправління" 08.11.10 подано до Кіровоградського відділення Кіровоградської ОДПІ розрахунок по платі за користування надрами для видобування вугілля кам'яного, вугілля бурого, металевих корисних копалин, сировини нерудної для металургії гірничо-хімічної, гірничорудної та будівельної сировини за 9 місяців 2010 року, в якому ним обраховано плату за користування надрами за видобуту корисну копалину -каолін як за сировину цементну у розмірі 246 863,17 грн. При визначенні плати застосовано базовий норматив плати у розмірі 6 грн. за тону видобутої сировини та коефіцієнт 1, 6448, напрямком зарахування плати визначено Державний бюджет України (а.с. 49-50)
Посадовими особами Кіровоградського відділення Кіровоградської ОДПІ проведено камеральну перевірку вказаного податкового розрахунку, результати якої оформлено актом №1/1500/00191891 від 06.01.11 (а.с. 46-48).
Висновками акту перевірки встановлено порушення пункту 8-1 розділу ІІ Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів" від 03.06.08 №309-IV, що призвело до заниження суми податкового зобов'язання з плати за користування надрами за 9 місяців 2010 року до місцевого бюджету у розмірі 96 064,54 гр. та завищення податкового зобов'язання з плати за користування надрами за 9 місяців 2010 року до державного бюджету у розмірі 246 863, 17 грн.
На підставі цього акту Кіровоградською ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення №000131500/0 від 25.01.11, яким позивачеві за порушення пункту 8-1 розділу ІІ Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів" №309-IV від 03.06.08, на підставі підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України визначено суму грошового зобов'язання по платі за користування надрами у розмірі 96 064,54 грн. основного платежу та 24 016,14 грн. штрафних (фінансових) санкцій, усього - 120 080, 68 грн. (а.с. 11, 66).
У межах процедури адміністративного оскарження скарги позивача залишені без задоволення, а вказане податкове повідомлення - рішення - без змін (а.с. 12-18).
Перевіряючи правомірність визначення позивачеві грошового зобов'язання по платі за користування надрами в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні №000131500/0 від 25.01.11, суд дійшов до таких висновків.
Вбачається, що предметом даного спору є правомірність застосування позивачем базових нормативів плати за користування надрами для видобування корисних копалин при нарахуванні податкових зобов'язань з вказаного платежу за 9 місяців 2010 року.
Згідно з частинами 1, 2 статті 28 Кодексу України про надра (у редакції, діючій на момент виникнення спірних правовідносин) користування надрами є платним, крім випадків, передбачених статтею 29 цього Кодексу. Плата справляється за користування надрами в межах території України, її континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони. Плата за користування надрами справляється у вигляді: 1) платежів за користування надрами; 2) відрахувань за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету; 3) збору за видачу спеціальних дозволів; 4) акцизного збору.
Пунктами 1, 2 частини 1 статті 31 Кодексу України про надра (у редакції, діючій на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що платежі за користування надрами спрямовуються у державний бюджет, бюджети Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя у такому співвідношенні: 1) за видобування корисних копалин загальнодержавного значення: у державний бюджет - 100 відсотків; 2) за видобування корисних копалин місцевого значення та за користування надрами в цілях, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин: у бюджети Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя - 100 відсотків.
Відповідно до частини 6 статті 30 Кодексу України про надра (у редакції, діючій на момент виникнення спірних правовідносин) нормативи плати за користування надрами та порядок її справляння визначаються Кабінетом Міністрів України.
Воднораз, підпунктом 1 пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві положення" Закону України №309 від 03.06.08 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", який набрав чинності 04.06.08, до прийняття Податкового кодексу України зупинено дію частини шостої статті 30 (в частині встановлення Кабінетом Міністром України базових і диференційованих нормативів платежів за користування надрами для видобування корисних копалин) Кодексу України про надра.
Крім того, пунктом 7 розділу II "Прикінцеві положення" Закону України №309 від 03.06.08 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", який діяв до 31.12.10, запроваджено базові нормативи платежів за користування надрами для видобування корисних копалин згідно з додатком №1 до цього Закону, який є його невід'ємною частиною.
Постановою Кабінету Міністрів України від 26.03.08 №264, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, затверджено Порядок справляння платежів за користування надрами для видобування корисних копалин (надалі - Порядок №264), який встановлював єдині правила справляння платежів за користування надрами для видобування корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення на території України у межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони.
Відповідно до пунктів 2, 3, 4 Порядку №264 платежі справляються із суб'єктів господарювання, які здійснюють видобування корисних копалин або геологічне вивчення надр з подальшою дослідно-промисловою розробкою (далі - платники). Об'єктом справляння платежу є обсяг (кількість) погашених або видобутих корисних копалин, який визначається платником за відповідною інструкцією, затвердженою Мінприроди. Вартість видобутих корисних копалин (готової продукції) обчислюється платником для кожної ділянки надр на базових умовах поставки (склад готової продукції гірничодобувного підприємства) за більшою з таких її величин: за фактичними цінами реалізації видобутих корисних копалин; за розрахунковою вартістю видобутих корисних копалин.
Згідно з пунктом 14 Порядку №264 зобов'язання з платежів за користування надрами для видобування корисних копалин за звітний період обчислюються за формулою залежно від застосування базових нормативів платежів - абсолютних (тобто для видобутих та погашених запасів) та відносних величин (у відсотках до вартості одиниці видобутих корисних копалин).
Згідно з пунктами 15, 17, 18 Порядку платник до закінчення визначеного Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" граничного строку подання податкових розрахунків за податковий (звітний) період, що дорівнює календарному кварталу, подає за встановленою ДПА формою податкові розрахунки з платежів органу державної податкової служби: за місцезнаходженням у межах території України ділянки надр, з якої видобуто корисні копалини; за місцем обліку платника у разі розміщення ділянки надр, з якої видобуто корисні копалини, в межах континентального шельфу та/або виключної (морської) економічної зони України.
Платник протягом десяти календарних днів після закінчення граничного строку подання податкового розрахунку за податковий (звітний) період виконує зобов'язання щодо внесення платежів у сумі, визначеній в розрахунку з платежів, поданому ним органу державної податкової служби.
Платник несе відповідальність за правильність обчислення суми платежів, повноту і своєчасність їх внесення до бюджету, а також за своєчасність подання органам державної податкової служби відповідних розрахунків згідно із законодавством.
Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України, Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України, Державного комітету України по геології і використанню надр від 30.12.97 №207/472/51/157 затверджено Інструкцію про порядок обчислення і справляння платежів за користування надрами для видобування корисних копалин (надалі -Інструкція), яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин.
Пунктами 2.1, 2.4 Інструкції передбачено, що платниками плати за користування надрами для видобування корисних копалин є всі суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, які здійснюють видобування корисних копалин, включаючи підприємства з іноземними інвестиціями (далі - користувачі надр). Відповідальність за своєчасність та повноту сплати до бюджетів сум плати за користування надрами для видобування корисних копалин несуть платники цієї плати, незалежно від наявності в їх складі філій, відділень, представництв та інших відокремлених підрозділів.
Відповідно до абзаців 2, 5 пункту 6.3 Інструкції розрахунок плати за користування надрами для видобування вугілля кам'яного, вугілля бурого, металевих корисних копалин, сировини нерудної для металургії, гірничо-хімічної, гірничорудної та будівельної сировини платники складають за формою, що наведена в додатку 4. Розрахунок плати за користування надрами для видобування корисних копалин складається за корисні копалини загальнодержавного та місцевого значення.
Пунктом 4.1 Інструкції передбачено, що нормативи плати встановлюються для кожного виду корисних копалин (групи корисних копалин, близьких за призначенням) як базові або диференційовані залежно від геологічних особливостей та умов експлуатації родовищ. Базові нормативи плати за видобування корисних копалин установлюються як фіксована сума в гривнях за одиницю погашених балансових і позабалансових запасів корисних копалин - для вугілля кам'яного, вугілля бурого, металевих корисних копалин, сировини нерудної для металургії, гірничо-хімічної, гірничорудної, будівельної сировини.
Згідно з пунктом 6.7 Інструкції плата за користування надрами для видобування корисних копалин загальнодержавного значення перераховується платниками в розмірі 100 відсотків до Державного бюджету за місцезнаходженням родовища корисних копалин на бюджетні рахунки, відкриті відповідно до кодів бюджетної класифікації України. Плата за користування надрами для видобування корисних копалин місцевого значення перераховується платником до бюджетів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя за місцезнаходженням родовища корисних копалин у розмірі 100 відсотків на бюджетний рахунок, відкритий відповідно до коду бюджетної класифікації України.
Позивач наполягає на тому, що ним видобувався каолін, який є різновидом глини, яка, у свою чергу підпадає під нормативно визначений перелік корисних копалин, що входять до групи корисних копалин загальнодержавного значення "сировина цементна".
Статтею 6 Кодексу України про надра визначено, що корисні копалини за своїм значенням поділяються на корисні копалини загальнодержавного і місцевого значення. Віднесення корисних копалин до корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення здійснюється Кабінетом Міністрів України за поданням спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з геологічного вивчення та забезпечення раціонального використання надр.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.12.94 №827 затверджено переліки корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення.
Положення постанови Кабінету Міністрів України від 12.12.94 №827 покладено в основу Національного класифікатора ДК 008:2007 "Класифікатор корисних копалин", затвердженого наказом Держспоживстандарт №357 від 12.12.07, який набрав чинності з 01.08.08, зокрема щодо класифікаційного поділу корисних копалин на підгрупи та їх склад (види).
Зі змісту вказаних нормативно-правових актів вбачається, що корисні копалини загальнодержавного значення об'єднані у класи за загальними природними фізико-хімічними ознаками: горючі, металічні руди, неметалічні, води, грязі лікувальні, інертні гази, які у свою чергу, так само як і корисні копалини місцевого значення класифіковані у залежності від їх застосування за основним використанням.
Зокрема, до класу неметалічні корисні копалини входять: сировина вогнетривка; сировина флюсова; сировина формувальна та для огрудкування залізорудних концентратів; сировина хімічна; сировина агрохімічна; сировина для мінеральних пігментів; сировина абразивна; сировина оптична та п'єзооптична; електро- та радіотехнічна сировина; сировина адсорбційна; сировина ювелірна (дорогоцінне каміння); сировина ювелірно-виробна (напівдорогоцінне каміння); сировина виробна; сировина для облицювальних матеріалів (декоративне каміння); сировина скляна та фарфоро-фаянсова; сировина цементна; сировина для пиляних стінових матеріалів; сировина петрургійна та для легких заповнювачів бетону; сировина для покриття доріг.
Відповідно до Національного класифікатора ДК 008:2007 (неметалічні) неметаловмісні корисні копалини поділяються на такі групи: на гірничохімічні, гірничотехнічні, неметаловмісні корисні копалини для металургії, нерудні корисні копалини для будівництва, каміння коштовне та колекційне. За основу класифікаційного поділу неметаловмісних (неметалічних) корисних копалин на підгрупи та їх склад (види) прийнято положення постанови Кабінету Міністрів України від 12.12.94 №827, де ознакою класифікації є застосування корисних копалин за основним використанням.
При цьому, підгрупа "сировина цементна" (код класифікатора 34 005 000) входить до групи "нерудні корисні копалини для будівництва" (34 000 000) і включає такі види корисних копалин: вапняк, опока, гіпс, спонголіт, глина, трепел, діатоміт, туф, крейда, цеоліти, мергель.
Воднораз, до групи "гірничотехнічні корисні копалини" (32 000 000) входить підгрупа "сировина скляна та фарфоро-фаянсова" (код 32 007 000), яка включає зокрема такі види, як каолін вторинний (код 32 007 030), каолін лужний (код 32 007 040), каолін первинний (код 32 007 050).
До групи "неметаловмісні корисні копалини для металургії" (код 30 000 00) входить підгрупа "сировина вогнетривка"(33 001 000), яка включає зокрема такі види корисних копалин: каолін первинний (33 001 060), каолін вторинний (33 001 050).
Наведене свідчить, що такий вид корисних копалин як каолін не входить до складу підгрупи корисних копалин "сировина цементна".
За визначенням, наданим у пункті 3.1 Інструкції із застосування Класифікації запасів і ресурсів корисних копалин державного фонду надр до родовищ каолінів, затвердженої наказом Державної комісії України по запасах корисних копалин при Міністерстві охорони навколишнього природного середовища України від 20.12.06 №354, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 15.01.07 за №16/13283, каоліни - глинисті породи світлого кольору, що складені головним чином з каолініту (теоретичний вміст Al2O3 - 39,5 %, SiO2 - 46,5 %, H2O - 14 %) і кварцу, як домішки вміщують й інші глинисті мінерали - дикіт, накрит, галуазит, монтморилоніт, змішаношарові мінерали, а також опал, кристобаліт, тридиміт, частково розкладені зерна польових шпатів і інших мінералів.
Натомість, як визначено у пункті 3.7 Інструкції із застосування Класифікації запасів і ресурсів корисних копалин державного фонду надр до родовищ глинистих порід, затвердженої наказом Державної комісії України по запасах корисних копалин при Державному комітеті природних ресурсів України від 02.12.04 №263, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.12.04 за №1595/10194, глинисті породи - група порід, що складені головним чином глинистими мінералами (каолініт, гідрослюди, монтморилоніт, палигорськіт та інші), розмір часток яких не перевищує 0,01 мм у діаметрі, та тонкими уламками інших мінералів. У залежності від ступеня цементації й ущільнення серед глинистих порід слід виділяти, зокрема, глини - землисті незцементовані гірські породи, утворені частинками розміром менше 0,01 мм переважно глинистих, а також інших мінералів, що здатні з водою утворювати пластичну тістоподібну масу, яка при висиханні зберігає надану форму, а після випалювання набирає твердість каменю і міцність.
Отже, каоліни та глина є різновидами глинистих порід. Як вбачається з примітки до Переліку корисних копалин загальнодержавного значення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.12.94 №827, і клина і каоліни, як корисні копалини, можуть використовуватися у декількох напрямах. Належність родовища корисної копалини за напрямом використання визначається рішенням Державної комісії по запасах корисних копалин.
Зі змісту ліцензії на експлуатацію родовища корисних копалин №459 від 28.02.96, виданої Державним комітетом України по геології і використанню надр, вбачається, що нею ВАТ "Кіровоградське рудоуправління" надано право на подальшу розробку Обознівського родовища з видобуванням вторинних каолінів для вогнетривкої промисловості. У вказаній ліцензії перераховані корисні копалини Обознівського родовища вторинних каолінів (кар'єр №1), запаси яких затверджені Державною комісією по запасах СРСР (протокол №10276 від 23.10.87), ЦКЗ Мінметалургії СРСР (протокол №357 від 18.09.90) - основні компоненти: вторинні каоліни; супутні компоненти: суглинки, пісок, прісні підземні води (а.с.22).
Згідно з поданим позивачем звітом "Звітний баланс запасів корисних копалин" форми 5-гр (металеві, неметалеві корисні копалини, вугілля) позивачем у 2010 році в Обознівському родовищі вторинних каолінів (кар'єр №1 с. Катеринівка) велася розвідка та експлуатація корисних копалин - каолінів вторинних. (а.с. 113-114).
Наявні у матеріалах справи копії договорів поставки, укладених позивачем з покупцями, свідчать, що ВАТ "Кіровоградське рудоуправління" здійснювало реалізацію саме каоліну, видобувачем якого воно було. (а.с. 101 -112)
Відповідно до Додатку №1 до Закону України №309 від 03.06.08 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", яким запроваджено базові нормативи платежів за користування надрами для видобування корисних копалин, глинисті породи (у тому числі: каолін первинний, каолін вторинний, глина вогнетривка, глина тугоплавка, сировина керамзитова, сировина цегельно-черепична) відносяться до корисних копалин місцевого значення. Для вказаних корисних копалин встановлений базовий норматив платежів в абсолютних величинах (у грошовому виразі) в залежності від вмісту оксиду алюмінію.
Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 25.12.08 № 798-VI розділ II "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" №309 від 03.06.08 доповнено пунктом 8-1, яким установлено, що у 2009 році до визначених у додатках № 1 і 2 до цього Закону нормативів, що належать до абсолютних, застосовується коефіцієнт 1,439 та запроваджується базовий норматив платежів за користування надрами для видобування глинистих порід у розмірі 5 відсотків до вартості таких видобутих порід замість нормативів у грошовому розмірі.
Статтею 9 Закону України "Про державний бюджет України на 2010 рік" установлено, що у 2010 році до нормативів, затверджених у додатках №1 та №2 до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", що належать до абсолютних, із застосуванням коефіцієнта, який діяв у 2009 році, застосовується коефіцієнт 1,143 та запроваджується базовий норматив платежів за користування надрами для видобування глинистих порід у розмірі 5 відсотків до вартості таких видобутих порід замість нормативів у грошовому розмірі.
Отже, у 2010 році діяв базовий норматив платежів за користування надрами для видобування каолінів, як корисних копалин місцевого значення, у розмірі 5 % до вартості видобутих порід. А відтак, позивач, видобуваючи вторинний каолін, повинен був застосовувати зазначений базовий норматив при визначенні плати за користування надрами та зараховувати його до місцевого бюджету.
Суд вважає недоречним посилання позивача на наявність у спірних правовідносинах конфлікту інтересів, передбаченого пп.4.4.1 п.4.4 ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", відповідно до якого у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.
Закон України №309 від 03.06.08, який встановив справляння плати за видобування каолінів як корисних копалин місцевого значення, має пріоритетне значення відносно нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, у тому числі щодо постанови Кабінету Міністрів України від 12.12.94 №827 "Про затвердження переліків корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення".
Суд дійшов до висновку, що позивач, видобуваючи упродовж І - ІІІ кварталів 2010 року каоліни, за видобування яких Законом України №309 від 03.06.08 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" встановлено справляння плати як за видобування корисних копалин місцевого значення, при визначенні зобов'язань з платежів за користування надрами за звітний період безпідставно застосовував базовий норматив, встановлений для сировини цементної, віднесеної до корисних копалин загальнодержавного значення.
Застосування помилкового нормативу платежів за користування надрами для видобування корисних копалин призвело до безпідставного нарахування позивачем у Розрахунку плати за користування надрами для видобування вугілля кам'яного, вугілля бурого, металевих корисних копалин, сировини нерудної для металургії, гірничо-хімічної, гірничорудної та будівельної сировини за 9 місяців 2010 року плати за користування корисними копалинами загальнодержавного значення у сумі 246 683, 17 грн., тоді як плата повинна була бути нарахована за користування корисними копалинами місцевого значення із застосуванням нормативу у розмірі 5 % до вартості видобутих порід.
Таким чином, суд погоджується з висновками акту камеральної перевірки про наявність методологічної помилки у поданому Розрахунку, що призвело до заниження податкових зобов'язань позивача з плати за користування надрами перед місцевим бюджетом за 9 місяців 2010 року на 96 064, 54 грн. і до завищення податкових зобов'язань з плати за користування надрами перед державним бюджетом на суму 246 863, 17 грн. Спору щодо арифметичного розрахунку податкового зобов'язання між сторонами немає.
Пунктом 2 наказу Державної податкової адміністрації України "Про затвердження форми Акта про результати камеральної перевірки податкової декларації (розрахунку) щодо окремих загальнодержавних і місцевих податків і зборів" від 17.07.06 №416, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.07.06 за №872/12746, установлено, що камеральні перевірки податкових декларацій (розрахунків) зокрема щодо плати за користування надрами для видобування корисних проводяться посадовими особами органів державної податкової служби протягом 60 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку подання податкових декларацій (розрахунків), базовий податковий (звітний) період для яких дорівнює календарному кварталу (півріччю, року).
Вбачається, що камеральна перевірка поданого позивачем Розрахунку по платі за користування надрами для видобування вугілля кам'яного, вугілля бурого, металевих корисних копалин, сировини нерудної для металургії гірничо-хімічної, гірничорудної та будівельної сировини за 9 місяців 2010 року, проведена податковим органом 06.01.11 - під час дії Податкового кодексу України.
Згідно з підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75, статтею 76 Податкового кодексу України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків. Камеральна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова. Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.
Підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України визначено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.
За визначеннями, наведеними у підпунктах 14.1.39, 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податкове зобов'язання - це сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк). Воднораз, сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію є грошовим зобов'язанням платника податків.
У зв'язку з цими обставинами суд прийшов до висновку про правомірність визначення відповідачем суми грошового зобов'язання за платежем плата за користування надрами у розмірі 96 064, 54 грн. в оскаржуваному позивачем податковому повідомленні - рішенні Кіровоградської ОДПІ №0000131500/0 від 25.01.11 та про відсутність підстав для скасування його у цій частині.
Перевіряючи правомірність визначення позивачу в оскаржуваному податковому повідомлені-рішенні суми грошового зобов'язання у розмірі 24 916,14 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, суд дійшов до таких висновків.
Як вбачається з розрахунку штрафних (фінансових) санкцій, відповідачем застосовано штрафні фінансові санкції у розмірі 25 % суми нарахованого податкового зобов'язання на підставі пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України (а.с. 67).
Податковий кодекс України набрав чинності з 01.01.11. До вказаної дати порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, установлював Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".
Вбачається, що порушення податкового законодавства (заниження податкових зобов'язань, заявлених у податковій декларації за 9 місяців 2010 року), яке виявлене відповідачем у січні 2011 року, позивач вчинив у період дії Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".
Відповідно до підпункту 17.1.4 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, визначеними у підпункті "в" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону (у разі виявлення контролюючим органом внаслідок проведення камеральної перевірки арифметичних або методологічних помилок у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання), такий платник податків зобов'язаний (крім випадків, коли податкова декларація не приймається всупереч нормам цього Закону) сплатити штраф у розмірі п'яти відсотків суми донарахованого податкового зобов'язання, але не менше одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.
Між тим, згідно з частиною 1 підпункту 123.1 статті 123 Податкового Кодексу України (застосованої відповідачем до позивача, у редакції, яка діяла на час винесення спірного рішення), у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, це тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість.
Частиною 1 статті 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Цей принцип права означає, що до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце (пункт 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 09.02.99 №1-рп/99 у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів).
Пунктом 56.21 статті 56 Податкового кодексу України передбачено, що у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.
Суд не приймає до уваги посилання представника відповідача на пункт 11 підрозділу 10 розділу XX "Інші перехідні положення" Податкового кодексу України, відповідно до якого штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за наслідками перевірок, які здійснюються контролюючими органами, застосовуються у розмірах, передбачених законом, чинним на день прийняття рішень щодо застосування таких штрафних (фінансових) санкцій (з урахуванням норм пункту 7 цього підрозділу), оскільки вказана норма набрала чинності лише 06.08.11, тобто після прийняття спірного рішення.
Тому у даних спірних правовідносинах застосуванню підлягає норма підпункту 17.1.4 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", яка передбачає максимальний розмір штрафу у 5 % суми донарахованого податкового зобов'язання, що є більш сприятливим для позивача у порівняні з розміром штрафу в 25 % суми нарахованого податкового зобов'язання, передбаченим частиною1 пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України.
Враховуючи, що сума грошового зобов'язання за основним платежем, визначена в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні становить 96 064, 54 грн., штрафні (фінансові) санкції повинні становити 4 803,23 грн. (96 065, 54 грн. х 5%). Відтак, податкове повідомлення-рішення №0000131500/0 від 25.01.11 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 19 212, 91 грн. (24 016, 14 грн. - 4 803, 23 грн.) є незаконним.
Частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З огляду на зазначену норму під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суд незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, повинен перевірити їх відповідність усім зазначеним вимогам. Така правова позиція викладена у пункті 1 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.08 №2 "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ".
Відповідно до частини 2 статті 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень і про скасування рішення чи окремих його положень.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що заявлений адміністративний позов підлягає задоволенню частково, шляхом скасування податкового повідомлення-рішення Кіровоградської ОДПІ №0000131500/0 від 25.01.11 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 19 212, 91 грн.
У задоволенні позову про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Кіровоградської ОДПІ №0000131500/0 від 25.01.11 в частині збільшення грошового зобов'язання на суму 96 064, 54 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 4 803, 23 грн. належить відмовити.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з того, що відповідно до частин 1, 3 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Згідно з частиною 1 статті 89 КАС України особа, яка звертається до адміністративного суду із позовною заявою, повинна сплатити судовий збір. Розмір судового збору, порядок його сплати і звільнення від сплати встановлюються законом (частина 2 статті 87 КАС України).
Пунктом 3 розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" КАС України передбачено, що до набрання чинності законом, який регулює порядок сплати і розміри судового збору: 1) судовий збір при зверненні до адміністративного суду сплачується у порядку, встановленому законодавством для державного мита; 2) розмір судового збору визначається відповідно до п. п. "б" п. 1 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", крім випадків, встановлених пп. 3 цього пункту; 3) розмір судового збору щодо майнових вимог про стягнення грошових коштів становить один відсоток від розміру таких вимог, але не більше 1700 гривень.
Підпунктом "б" пункту 1 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" визначено ставку у розмірі 0,2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, за якою має сплачуватися судовий збір при зверненні до суду з немайновою вимогою, що становить 3, 40 грн.
Вбачається, що позивачем за подання даного позову до суду сплачено державне мито (судовий збір) у сумі 85 грн. (а.с. 2), тоді як розмір судового збору мав становити 3, 40 грн. Отже, 81,60 грн. сплачено позивачем зайво.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 8 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" сплачене державне мито підлягає поверненню частково або повністю у випадку внесення мита в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством.
Частиною 2 статті 89 КАС України передбачено, що судовий збір, сплачений у більшому розмірі, ніж встановлено законом, повертається ухвалою суду за клопотанням особи, яка його сплатила.
Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, суд вважає за необхідне присудити позивачеві судові витрати з Державного бюджету України в розмірі 1, 70 грн. Питання щодо повернення надміру сплаченого судового збору у розмірі 81, 60 грн. може бути вирішено за заявою позивача ухвалою суду.
Керуючись ст.ст. 11, 71, 86, 94, 158 - 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов публічного акціонерного товариства "Кіровоградське рудоуправління" задовольнити частково.
Скасувати податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції №0000131500/0 від 25.01.11 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 19 212 грн. 91 коп..
Присудити публічному акціонерному товариству "Кіровоградське рудоуправління" з Державного бюджету України судові витрати у розмірі 1 грн. 70 коп.
Постанова суду набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 254 КАС України.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня отримання її копії апеляційної скарги, з одночасним надісланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду О.А. Черниш
Повний текст постанови складено 10.10.11.