КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
09 червня 2011 року Справа № 2а-254/08/1170
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Черниш О.А., при секретарі судового засідання Дигас В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кіровограді адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Чарнокіт" до Гайворонської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -
Товариство з обмеженою відповідальністю "Чарнокіт" (надалі - ТОВ "Чарнокіт") звернулось до суду з адміністративним позовом до Гайворонської міжрайонної державної податкової інспекції (надалі - Гайворонська МДПІ) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень №0000711710/0 від 18.02.08, №0000711710/1 від 24.03.08, №0000711710/2 від 06.06.08, якими йому визначено податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 17 279,91 грн.
Позов мотивовано тим, що спірні податкові повідомлення-рішення винесені за результатами виїзної планової перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.04 по 30.09.07, оформленої актом №35/23-10/32954158 від 05.02.08, яким виявлено порушення позивачем пп. 3.1.3 п. 3.1 ст. 3 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", а саме неутримання 5 213 грн. податку з доходів фізичних осіб з 34 753, 34 грн., виданих з каси підприємства громадянину ОСОБА_1 Позивач стверджує , що вказані готівкові кошти є заборгованістю підприємства перед його колишнім директором ОСОБА_1 за авансовим звітом, тому не являються доходом останнього у розумінні пп. 3.1.3 п. 3.1 ст. 3 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" та не підлягають оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб. Посилаючись на безрезультатність апеляційного оскарження спірних податкових повідомлень-рішень, позивач просить суд визнати їх недійсними.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, та надані у справу матеріали і документи. Воднораз, просив скасувати спірні податкові повідомлення - рішення в частині визначення ТОВ "Чарнокіт" основного зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 5 213 грн. та застосованої штрафної (фінансової) санкції у сумі 10 426 грн.
Представники відповідача у письмових запереченнях та у судовому засіданні позов не визнали, посилаючись на те, що громадянину ОСОБА_1, який не є працівником підприємства, з каси підприємства виплачені кошти у сумі 34 753, 34 грн., що не підтверджені документально, тобто документами, що підтверджують достовірність цих витрат. Тому вказані кошти відповідно до пп.3.1.3 п. 3.1 ст. 3 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" є об'єктом оподаткування і включаються до складу загального місячного оподатковуваного доходу ОСОБА_1, як платника податку, та мають оподатковуються його податковим агентом - позивачем - у порядку, визначеному пп.8.1.1 п.8.1 ст.8 вказаного Закону. Обґрунтовуючи заперечення правомірністю висновків податкового органу, просили суд у позові відмовити.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази, суд встановив такі обставини.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Чарнокіт" з 09.04.04 зареєстроване як юридична особа Гайворонською районною державною адміністрацією Кіровоградської області (а.с. 169), перебуває на податковому обліку в Гайворонській МДПІ.
Працівниками Гайворонської МДПІ у період з 14.01.08 по 25.01.08, з 28.01.08 по 01.02.08 проведено планову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ТОВ "Чарнокіт" за період з 01.10.04 по 30.09.07, за результатами якої складено акт №35/23-10/32954158 від 05.02.08 (а. с. 5- 48).
Перевіркою встановлено, зокрема, порушення позивачем:
- пп. 6.3.2 п.6.3 ст.6 Закону України " Про податок з доходів фізичних осіб", в результаті чого встановлено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб за жовтень-грудень 2004 року, січень-серпень 2005 року, березень - вересень 2007 року в сумі 546, 97 грн.;
- пп. 3.1.3 п. 3.1 ст. 3 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", в результаті чого встановлено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб за вересень 2007 року у сумі 5 213 грн.
На підставі вказаного акту Гайворонською МДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення №0000711710/0 від 18.02.08, яким згідно з пп. "б" 4.2.2. п.4.2 ст. 4, пп. 17.1.9 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", за порушення пп. 3.1.3 п. 3.1 ст.3, пп. 6.3.2 п.6.3 ст. 6 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" позивачеві визначено податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб на суму 5 759, 97 грн. за основним платежем та 11 519, 94 грн. за штрафними санкціями, а всього на суму 17 279, 91 грн. (а.с. 51).
За наслідками адміністративного оскарження вказаного рішення відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення №0000711710/1 від 24.03.08, №0000711710/2 від 06.06.08, з тих же підстав і на ту ж суму, що і первинне податкове повідомлення-рішення. (а.с. 49, 50)
Перевіряючи правомірність оскаржуваних позивачем рішень, суд дійшов до таких висновків.
Судом встановлено, що складовими основного платежу з податку з доходів фізичних осіб у сумі 5 759, 97 грн., визначеній спірними податковими повідомленнями-рішеннями, є податкове зобов'язання у розмірі 546, 97 грн., яке визначене відповідачем ТОВ "Чарнокіт" за порушення пп. 6.3.2 п.6.3 ст.6 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", та у розмірі 5 213 грн. - за порушення пп. 3.1.3 п. 3.1 ст. 3 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб".
У судовому засіданні представник позивача визнав встановлений перевіркою факт порушення пп. 6.3.2 п.6.3 ст.6 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", та погодився з визначенням у зв'язку з цим податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 546, 97 грн. та застосуванням 1 093, 94 грн. штрафних (фінансових) санкцій спірними податковими повідомленнями-рішеннями. Останні оскаржуються ним в частині визначення податкового зобов'язання у розмірі 5 759, 97 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 10 426 грн. за порушення пп. 3.1.3 п. 3.1 ст.3 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб".
Стаття 3 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", який діяв на час виникнення спірних правовідносин, визначала, що об'єктом оподаткування резидента є: 3.1.1. загальний місячний оподатковуваний дохід; 3.1.2. чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального річного оподатковуваного доходу на суму податкового кредиту такого звітного року; 3.1.3. доходи з джерелом їх походження з України, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх виплаті; 3.1.4. іноземні доходи.
Підпунктом "а" пункту 17.2 статті 17 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" передбачено, що особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів з джерелом їх походження з України, є податковий агент.
За визначенням, наведеним у пункті 1.15 статті 1 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", податковий агент - це юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.
Між тим, судом встановлено, що висновки відповідача про порушення позивачем вимог пп. 3.1.3 п. 3.1 ст.3 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" ґрунтуються на встановленні факту видачі готівкових коштів у сумі 34 753, 34 грн. з каси підприємства згідно видаткового касового ордера №14 від 28.09.07 громадянину ОСОБА_1 (який не є працівником підприємства), без утримання при цьому та перерахування до бюджету позивачем, як податковим агентом, податку з доходів фізичних осіб.
За визначенням, наведеним у пункті 1.6 статті 1 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", загальний оподатковуваний дохід - це будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахований (виплачений) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. Загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх нарахуванні (виплаті); доходів, які підлягають оподаткуванню у складі загального річного оподатковуваного доходу; доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Законом.
Згідно з пунктом 1.3 статті 1 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" дохід з джерелом його походження з України - будь-який дохід, одержаний платником податку або нарахований на його користь від здійснення будь-яких видів діяльності на території України, у тому числі, але не виключно, у вигляді: а) процентів за борговими вимогами чи зобов'язаннями, випущеними (емітованими) резидентом; б) дивідендів, нарахованих резидентом - емітентом корпоративних прав; в) доходів у вигляді інвестиційного прибутку від здійснення операцій, з цінними паперами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах; г) доходів у вигляді роялті, іншої плати за використання прав інтелектуальної (у тому числі промислової) власності, отриманих від резидента; д) доходів у вигляді заробітної плати, нарахованих (виплачених, наданих) внаслідок здійснення платником податку трудової діяльності на території України, від працедавця, незалежно від того, чи є такий працедавець резидентом або нерезидентом, а також заробітної плати, нарахованої особі за здійснення роботи за наймом у складі екіпажу (команди) транспортного засобу, який перебуває за межами території України, її територіальних вод (виключної економічної зони), у тому числі на якірних стоянках, та належить резиденту на правах власності або перебуває у його тимчасовому (строковому) користуванні та/або є зареєстрованим у Державному судновому реєстрі України чи Судновій книзі України; е) доходів від надання в оренду (лізинг): нерухомості, розташованої на території України; рухомого майна, якщо орендодавець є резидентом України, або якщо користування таким майном здійснюється на території України, незалежно від того, чи є орендодавець резидентом чи нерезидентом; є) доходів від продажу нерухомого майна, розташованого на території України; ж) доходів від продажу рухомого майна, якщо факт зміни власника (продажу об'єкта рухомого майна) підлягає державній реєстрації та/або нотаріальному посвідченню згідно із законом України, або якщо місце вручення такого рухомого майна набувачеві знаходиться на території України; з) доходів від здійснення підприємницької діяльності, а також незалежної професійної діяльності на території України; и) доходів, що виплачуються (надаються) резидентами у вигляді виграшів і призів, у тому числі у лотерею (крім державної); благодійної допомоги, подарунків; і) доходів у вигляді активів, що передаються у спадщину, якщо такі активи або джерело їх виплати знаходяться на території України; ї) інших доходів як виплати чи винагороди за цивільно-правовими договорами, одержуваних резидентом або нерезидентом, якщо джерело виплати (нарахування) таких доходів знаходиться на території України, незалежно від резидентського статусу особи, що їх виплачує (нараховує).
Відповідно до пункту 4.1. статті 4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" загальний річний оподатковуваний дохід складається з суми загальних місячних оподатковуваних доходів звітного року, а також іноземних доходів, одержаних протягом такого звітного року.
До складу місячного доходу включаються доходи, перелік яких визначений пунктом 4.2. статті 4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", зокрема, доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору; дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо (підпункти 4.2.1, 4.2.9 пункту 4.2. статті 4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб").
Водночас, перелік доходів, які не включаються до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу, встановлений пунктом 4.3. статті 4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб". Так зазначений перелік, окрім інших передбачає, що до складу оподатковуваного місячного доходу платника податку не включається сума коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт, з урахуванням норм пункту 9.10 статті 9 цього Закону (підпункт 4.3.2 пункту 4.3. статті 4 закону України "Про податок з доходів фізичних осіб").
Як встановлено у судовому засіданні та не заперечувалось сторонами, ОСОБА_1, будучи згідно з установчим договором про створення та діяльність ТОВ "Чарнокіт" його співзасновником (а.с. 91-95), з 02.04.04 на підставі наказу №1 приступив до виконання обов'язків директора ТОВ "Чарнокіт". (а.с. 116) Вказану посаду займав до 20.09.05, коли наказом №1-к був звільнений на підставі протоколу №6 зборів учасників ТОВ "Чарнокіт" (а.с. 96-97, 115).
Між ТОВ "Мо.Ст" (підрядчик), в особі директора Сичова В.А., та ТОВ "Чарнокіт" (замовник) в особі директора ОСОБА_1, укладено договір на виконання робіт №17 від 02.08.04, за умовами якого замовник доручає, а підрядчик приймає на себе виконання робіт по підготовці території кар'єру під капітальні роботи, розчищенню ґрунту, вивозу сміття, плануванню ділянки, виїмці ґрунту на об'єкті замовника (а.с. 103-104).
Згідно з п п. 3.1 п.3 вказаного договору вартість робіт становить 34 753, 34 грн.
Відповідно до пп. 4.1, 4.2 п. 4, пп.5.1 п. 5 цього договору здача-прийняття виконаних робіт та їх оплата проводиться по факту виконання робіт. Здача-прийняття виконаних робіт оформлюється прийомоздавальним актом. Розрахунок за договором здійснюється замовником протягом 3 банківських днів з дня пред'явлення чергового етапу виконаних робіт до приймання-здачі і після підписання акта прийняття.
Між сторонами договору 15.09.04 підписано акт здачі-прийняття (надання послуг) №ОУ-0000001 на загальну суму 34 753, 34 грн. (а.с.105).
ТОВ "Мо.СТ." видані квитанції до прибуткових касових ордерів №1, №2, №3, №4, згідно з якими ТОВ "Мо.Ст" у період з 21.09.04 по 24.09.04 на підставі договору №17 від 02.08.04 прийняло від ТОВ "Чарнокіт" через ОСОБА_1 грошові кошти на загальну суму 34 753, 34 грн. (а.с. 106, 108, 110, 112). Судом встановлено та не заперечувалося сторонами, що вказані кошти були власними коштами директора ТОВ "Чарнокіт" ОСОБА_1
Відповідно до статті 1159 ЦК України особа, яка вчинила дії в інтересах іншої особи без її доручення, зобов'язана негайно після закінчення цих дій надати особі, в майнових інтересах якої були вчинені дії, звіт про ці дії і передати їй усе, що при цьому було одержано.
Згідно зі статтею 1160 ЦК України особа, яка вчинила дії в майнових інтересах іншої особи без її доручення, має право вимагати від цієї особи відшкодування фактично зроблених витрат, якщо вони були виправдані обставинами, за яких були вчинені дії. Якщо особа, яка вчинила дії в майнових інтересах іншої особи без її доручення, при першій нагоді не повідомила цю особу про свої дії, вона не має права вимагати відшкодування зроблених витрат.
Пунктом 2.15 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Нацбанку України №72 від 19.02.01, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.03.01 за №237/5428, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено можливість придбання працівником підприємства за власні готівкові кошти товарів (продукції, послуг) для потреб підприємства з подальшим звітуванням (поданням авансового звіту) за витрачені кошти згідно з чинним законодавством.
Судом встановлено, що у зв'язку з оплатою директором ТОВ "Чарнокіт" ОСОБА_1 за рахунок власних коштів робіт, виконаних ТОВ "Мо.Ст" для ТОВ "Чарнокіт", ОСОБА_1 у період з 21.09.04 по 24.09.04 оформлено звіти за формою Звіту про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт, затвердженою наказом Державної податкової адміністрації України від 19.09.03 №440, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 09.10.03 за №915/8236, а саме №5 від 21.09.04, №6 від 22.09.04, №7 від 23.09.04, №8 від 24.09.04. (а.с. 107, 109, 111, 113). Вказані звіти здані ОСОБА_1 до бухгалтерії ТОВ "Чарнокіт", проте відображені у бухгалтерському обліку підприємства лише 10.12.04. Станом на 01.09.07 у бухгалтерському обліку ТОВ "Чарнокіт" рахувалася кредиторська заборгованість перед підзвітною особою ОСОБА_1 у сумі 34 753, 34 грн., яка виникла у грудні 2004 року.
На вимогу ОСОБА_1 28.09.07 йому з каси підприємства виплачені кошти у сумі 34 753, 34 грн. на погашення заборгованості підприємства перед ним. Видача готівки оформлена видатковим касовим ордером №14 від 28.09.07, однак підставою помилково вказаний неіснуючий авансовий звіт №1 від 30.12.04. (а.с. 114).
Факти порушення підприємством порядку ведення бухгалтерського обліку при фіксуванні кредиторської заборгованості підприємства перед ОСОБА_1 та при відображенні операції з її погашення, встановлені перевіркою, проведеною прокуратурою Гайворонського району у червні 2008 року (а.с. 98-101).
Згідно з пунктом 3.4 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою НБУ №637 від 15.12.04, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13.01.05 за №40/10320 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), видача готівки з кас проводиться за видатковими касовими ордерами або видатковими відомостями. Документи на видачу готівки мають підписувати керівник і головний бухгалтер або працівник підприємства, який на це уповноважений керівником. До видаткових ордерів можуть додаватися заява на видачу готівки, розрахунки тощо. Якщо на доданих до видаткових касових ордерів документах, заявах, рахунках тощо є дозвільний напис керівника підприємства, то його підпис на видаткових касових ордерах не обов'язковий.
Відповідно до пункту 3.5 вказаного Положення у разі видачі окремим фізичним особам готівки (у тому числі працівникам підприємства) за видатковим касовим ордером або видатковою відомістю касир вимагає пред'явити паспорт чи документ, що його замінює, записує його найменування і номер, ким і коли він виданий. Фізична особа розписується у видатковому касовому ордері або видатковій відомості про одержання готівки із зазначенням одержаної суми (гривень - словами, копійок - цифрами), використовуючи чорнильну або кулькову ручку з чорнилом темного кольору. Видача готівки особам, яких немає в штатному розписі підприємства, проводиться за видатковими касовими ордерами, що виписуються окремо на кожну особу, або за окремою видатковою відомістю.
Пунктом 3.10 вказаного Положення передбачено, що прибуткові касові ордери і квитанції до них, а також видаткові касові ордери і видаткові відомості мають заповнюватися бухгалтером чорнилом темного кольору чорнильною або кульковою ручкою, за допомогою друкарських машинок, комп'ютерних засобів чи іншими способами, які забезпечили б належне збереження цих записів протягом установленого для зберігання документів терміну. У касових ордерах зазначається підстава для їх складання і перелічуються додані до них документи.
Згідно з пунктом 3.11 Положення касові ордери до передавання в касу реєструються бухгалтером у журналі реєстрації прибуткових і видаткових касових документів.
Судом встановлено, що обставини проведення розрахунків між позивачем та ОСОБА_1 та видачі готівки за видатковим касовим ордером №14 від 28.09.07 були предметом спору в адміністративній справі №14/163, яка розглядалась господарським судом Кіровоградської області за позовом ТОВ "Чарнокіт" до Гайворонської МДПІ про скасування рішення №0000702310/0 від 18.02.08 про застосування до ТОВ "Чарнокіт" штрафних (фінансових) санкцій за порушення норм регулювання обігу готівки.
Постановою господарського суду Кіровоградської області від 07.12.09 у справі №14/163, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29.09.10, позов ТОВ "Чарнокіт" задоволено повністю. Визнано недійсним рішення Гайворонської МДПІ №0000702310/0 від 18.02.08 про застосування до ТОВ "Чарнокіт" штрафних (фінансових) санкцій на суму 43 441, 68 грн. (а.с. 141-146, 148-151).
Вказаними судовими рішеннями встановлено, що видатковий касовий ордер №14 відображено в книзі реєстрації прибуткових та видаткових касових ордерів ТОВ "Чарнокіт", списання готівки з каси проведено по належно оформленій касовій книзі підприємства та відображено по оборотно-сальдовій відомості по рахунку 301 "Каса" за вересень 2007 року, по рахунку 3721 "Розрахунки з підзвітними особами" за вересень 2007 року відображено списання кредиторської заборгованості по ОСОБА_1 в сумі 34 753,34 грн., встановлено факт існування станом на 01.09.07 у ТОВ "Чарнокіт" кредиторської заборгованості перед ОСОБА_1, яка становила 34 753,34 грн., підтверджено факт здійснення ОСОБА_1 розрахунків з контрагентами за виконані роботи у період з серпня по вересень 2004 року та звітування ОСОБА_1 перед підприємством за використані ним власні кошти, факт сплати ОСОБА_1 ТОВ "Мо.Ст" за виконання робіт за договором №17 від 02.08.04 коштів у розмірі 34 753,34 грн. та відображення в бухгалтерському обліку підприємства з грудня 2004 року господарської операції, пов'язаної з оплатою готівки за виконані роботи у сумі 34 753, 34 грн.
Згідно з частиною 1 статті 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Статтею 255 КАС України встановлено, що постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.
Оскільки постановою суду в адміністративній справі №14/163 встановлено відображення у бухгалтерському обліку підприємства з грудня 2004 року господарської операції, пов'язаної з оплатою виконаних робіт готівкою в сумі 34 753, 34 грн., наявність документів, що підтверджують факт здійснення ОСОБА_1 розрахунків з контрагентом - ТОВ "Мо.Ст" за виконані роботи, та звітування ОСОБА_1 перед підприємством за використані ним власні кошти, тому вказані обставини є доведеними.
Доводи заперечення відповідача щодо відсутності у позивача авансових звітів та розрахункових документів на підтвердження витрат, понесених ОСОБА_1, спростовані наявними у справі доказами.
Як вбачається з матеріалів справи, акт перевірки №35/23-10/32954158 від 05.02.08, яким зафіксовані вказані порушення, підписаний посадовими особами позивача 05.02.08 з запереченнями. У запереченнях від 08.02.08 до акту перевірки, адресованих та отриманих Гайворонською ОДПІ 08.02.08, зазначено, що до перевірки надані касові документи та авансові звіти за період з 01.01.05 по 30.09.07, за період до 01.01.05 документи знаходилися на зберіганні в архіві підприємства, а тому перевіряючі не мали змоги їх перевірити. У зв'язку з цим позивач просив податковий орган надати час представити для підтвердження правильності ведення касових операцій первинні документи за 2004 рік, а саме авансові звіти, касові ордера, акти виконаних робіт та інше, які не були охоплені періодом даної перевірки. (а.с. 199-200). Під час адміністративного оскарження ТОВ "Чарнокіт" податковому органу подано первинні документи за серпень-вересень 2004 року, що не входить в перевірений період, які підтверджують факт здійснення ОСОБА_1 розрахунків з контрагентом за виконані роботи та його звітування перед підприємством за використані ним власні кошти, що не прийнято Гайворонською МДПІ до уваги. (а.с. 171 -187, 216 - 221).
Судом встановлено що кошти, видані ОСОБА_1 28.09.07 згідно з видатковим касовим ордером №14 від 28.09.07 у сумі 34 753, 34 грн., виплачені йому на погашення заборгованості підприємства, яка виникла у зв'язку з проведенням у вересні 2004 року ОСОБА_1, як директором ТОВ "Чарнокіт", в інтересах останнього розрахунку власними коштами за придбані у ТОВ "Мо.Ст" роботи за договором №17 від 02.08.04.
Отже, кошти, виплачені позивачем його колишньому працівникові ОСОБА_1 по авансових звітах, не є доходом останнього, який підлягає кінцевому оподаткуванню при його виплаті, передбаченим підпунктом 3.1.3 пункту 3.1 статті 3 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", а з суми, виплаченої по авансових звітах, не має сплачуватись податок з доходів фізичних осіб.
З врахуванням вищезазначених обставин, суд дійшов висновку про невіднесення отриманих ОСОБА_1 сум до сум доходів зазначеної особи, про відсутність підстав для утримання позивачем податку від суми такого доходу та про незаконність визначення позивачеві спірним податковим повідомленням - рішенням податкового зобов'язання з податку доходів фізичних осіб за вересень 2007 року у сумі 5 213 грн.
Вимогами пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" визначено, що штрафні санкції, встановлені зазначеним пунктом, накладаються на платника податків лише за порушення податкового законодавства.
Оскільки відповідачем не доведено суду фактів порушення позивачем вимог податкового законодавства при утриманні та перерахуванні податку з доходів фізичних осіб за вересень 2007 року у сумі 5 213 грн., тому застосування до ТОВ "Чарнокіт" штрафних (фінансових) санкцій, передбачених підпунктом 17.1.9 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", не відповідає вимогам чинного законодавства.
Згідно з частиною 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
У судовому засіданні відповідачем не доведено правомірність податкових повідомлень - рішень Гайворонської МДПІ №0000711710/0 від 18.02.08, №0000711710/1 від 24.03.08, №0000711710/2 від 06.06.08 в частині визначення ТОВ "Чарнокіт" основного зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 5 213 грн., застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 10 426 грн., тому позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.
Зі змісту даної норми вбачається, що встановлені способи захисту порушеного права носять обмежений характер і не можуть бути застосовані при виникненні будь-якого спору у сфері публічних правовідносин. Так, вимога про визнання нечинним акта може стосуватися лише нормативно-правового акта, а про визнання протиправним або скасування - правового акту індивідуальної дії.
Таким чином, враховуючи, що предметом оскарження у даному спорі є рішення суб'єкта владних повноважень, які є правовими актами індивідуальної дії, наслідком задоволення позовних вимог за правилами Кодексу адміністративного судочинства України є скасування таких рішень.
Згідно з частиною 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Зважаючи на задоволення позову, суд вважає за необхідне присудити позивачеві з Державного бюджету України здійснені ним судові витрати у сумі 3, 40 грн.
Керуючись ст.ст. 11, 71, 86, 94, 158 - 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Чарнокіт" задовольнити.
Скасувати податкові повідомлення-рішення Гайворонської міжрайонної державної податкової інспекції №0000711710/0 від 18.02.08, №0000711710/1 від 24.03.08, №0000711710/2 від 06.06.08, в частині визначення товариству з обмеженою відповідальністю "Чарнокіт" основного зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 5 213 грн. та застосованої штрафної (фінансової) санкції у сумі 10 426 грн.
Присудити товариству з обмеженою відповідальністю "Чарнокіт" з Державного бюджету України судовий збір у сумі 3, 40 грн.
Постанова суду набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 254 КАС України.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня отримання її копії апеляційної скарги, з одночасним надісланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду О.А. Черниш
Повний текст постанови складено 14.06.11.