25 квітня 2012 року 2а-1634/12/1070
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Спиридонової В.О., за участю секретаря судового засідання Волощука О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві адміністративну справу за позовом Дочірнього підприємства «ФМ Ложістік Дніпро» до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень,
03.04.2012 Дочірнє підприємство «ФМ Ложістік Дніпро»(далі -позивач, Підприємство) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби (далі -відповідач, Податковий орган) про скасування податкових повідомлень-рішень від 01.12.2011 №0003711520 та від 30.12.2011 №0004931520, якими зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за ІІ, ІІ-ІІІ квартали 2011 року на суму 8 719 963,00 грн.
Позовні вимоги Підприємства обґрунтовані тим, що позивач вважає вказані податкові повідомлення-рішення неправомірними та такими, що не відповідають ні дійсним обставинам справи, ні нормам чинного законодавства, у зв'язку з чим мають бути визнані протиправними з наступних підстав.
Підприємством правомірно включено до складу об'єкта оподаткування за ІІ квартал 2011 року та ІІ-ІІІ квартали 2011 року від'ємне значення об'єкта оподаткування минулих звітних періодів у сумі 8 719 963,00 грн., на формування якого мали вплив збитки позивача у розмірі 9 330 686,00 грн., що виникли до 01.01.2011 та правомірно включені до складу валових витрат за І квартал 2011 року.
Також, позивач зазначає, що комітет Верховної Ради України з питань фінансів, банківської діяльності, податкової та митної політики у своєму листі від 10.11.2011 №04-39/10-1160 дотримується позиції, що до складу витрат ІІ кварталу включається від'ємне значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток підприємств за І квартал 2011 року з урахуванням від'ємного значення, що увійшло до складу першого кварталу 2011 року з 2010.
На думку Підприємства, є необґрунтованим посилання Податкового органу на неможливість включення до складу витрат ІІ кварталу 2011 року та в подальшому до ІІ-ІІІ кварталів 2011 року наростаючим підсумком, від'ємного значення об'єкта оподаткування І кварталу 2011 року з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих періодів.
Під час розрахунку від'ємного значення об'єкта оподаткування, розрахованого за результатами І кварталу 2011 року Підприємство керувалося чинними на той момент нормами Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 № 334/94-ВР (далі -Закон №334/94-ВР), а під час включення до складу витрат ІІ та ІІ - ІІІ кварталів 2011 року від'ємного значення об'єкта оподаткування І кварталу 2011 року - нормами Податкового кодексу України.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував та просив суд у позові відмовити, оскільки положеннями пункту 3 підрозділу 4 Розділу XX Перехідних положень ПК України визначено, що до складу другого кварталу 2011 року включається від'ємне значення об'єкта оподаткування отримане суб'єктами господарювання за результатами здійсненої господарської діяльності за перший квартал 2011 року без врахування від'ємного значення, що увійшло до складу першого кварталу 2011 року з 2010 року.
Відповідач вважає, що у зв'язку із набранням 01.04.2011 чинності розділу III ПК України та відсутністю у ньому посилання на врахування у другому кварталі 2011 року від'ємного значення об'єкта оподаткування, окрім того, що виник за результатами діяльності у першому кварталі 2011 року, від'ємне значення об'єкту оподаткування 2010 року, що увійшло до першого кварталу 2011 року (відповідно до п. 22.4 ст. 22 Закону №334/94-ВР) до складу від'ємного значення другого, другого-третього кварталів 2011 року не включається.
У своїх доводах відповідач, зокрема, посилається на рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 09.02.1999р. №І-рп/99. У цьому рішенні Конституційний Суд України дійшов до висновку, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, підчас дії якого вони настали або мали місце.
На підставі викладеного відповідач вважає прийняті ним податкові повідомлення-рішення від 01.12.2011 №0003711520 та від 30.12.2012 №0004931520 - обґрунтованими, законними та правомірними.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що Дочірнє підприємство «ФМ Ложістік Дніпро» (код ЄДРПОУ - 20071893), взято на податковий облік в органах державної податкової служби з 26.07.1996 за №3741-04, перебуває на обліку в Бориспільській ОДПІ Київської області ДПС.
На підставі підпункту 20.1.14 пункту 20.1 статті 20 та пункту 75.1 статті 75 ПК України відповідачем проведено камеральну перевірку за ІІ квартал 2011 року платника податку на прибуток - Підприємства. Перевірку проведено на підставі даних у податкових деклараціях з податку на прибуток за 2010 рік, І квартал 2011 року та ІІ квартал 2011 року.
За результатами вказаної перевірки складено акт від 11.11.2011 №298/15-2/20071893, яким зафіксовано наступне.
Згідно з даними декларації з податку на прибуток позивача за результатами II кварталу 2011 від'ємне значення об'єкта оподаткування (рядок 07 графа 3 декларації затвердженої наказом ДПА України від 28.02.2011 № 114) склало: 11 012 918,00 грн., в тому числі від'ємне значення об'єкта оподаткування за І квартал 2011 року (рядок 06.6 гр. З декларації затвердженої наказом ДПА України від 28.02.2011р. № 114) становить 8 719 963,00 грн.
Згідно з даними декларації за І квартал 2011 року від'ємне значення об'єкта оподаткування (рядок 08 графа 3 форми декларації, затвердженої наказом ДПА України від 29.03.2003 № 143) складає: 8 719 963,00 грн., в тому числі збитки минулих періодів (рядок 04.9 графа 3 декларації) - 9 330 686,00 грн., або від'ємне значення об'єкта оподаткування 2010 року складає 9 330 686,00 грн. Тому, виходячи з даних декларації за І квартал 2011 року позитивне значення об'єкта оподаткування становить 610 723,00 грн. (-8 719 963,00 грн. -(- 9 330 686,00 грн.).
Тобто, від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за результатами 2010 року складає 9 330 686,00 грн., а отже від'ємне значення об'єкта оподаткування за І квартал 2011 року відсутнє.
Таким чином, за результатами перевірки встановлено факт завищення платником податку від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за ІІ квартал 2011 року на суму 8 719 963,00 грн.
З огляду на викладене, на думку Податкового органу, до складу витрат ІІ кварталу 2011 року Підприємство мало включити від'ємне значення об'єкту оподаткування з податку на прибуток підприємств за І квартал 2011 року без урахування від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього податкового року.
22 листопада 2011 року Підприємством були подані письмові заперечення на акт перевірки від 11.11.2011 №298/15-2/20071893 до Бориспільської ОДПІ. Зазначені заперечення були розглянуті без участі представників позивача (оскільки повідомлення про дату розгляду прийшло на Підприємство вже після того, як цей розгляд відбувся) та, відповідно до відповіді на заперечення від 30.11.2011 № 9057/10/15-2, Податковий орган відмовився переглянути висновки акту.
05 грудня 2011 року Підприємство отримало поштою податкове повідомлення-рішення форма «П»від 01 грудня 2011 року № 0003711520, прийняте на підставі акту перевірки від 11.11.2011 №298/15-2/20071893. Даним податковим повідомленням-рішенням було зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств у розмірі 8 719 963,00 грн.
07 грудня 2011 року Підприємством подана скарга на податкове повідомлення-рішення від 01 грудня 2011 року № 0003711520 до Державної податкової служби у Київській області. Рішенням від 09.12.2011 № 3312/10/25-017/422-1638 ДПС в Київській області продовжила строк розгляду скарги до 06 лютого 2012 року включно.
13 січня 2012 року відбувся розгляд скарги позивача у ДПС у Київській області за участю представника Підприємства, але доводи платника податків враховані не були. 31 січня 2012 року Підприємство отримало рішення про результати розгляду скарги від 26.01.2012 №245/10/25-017/422-209, яким ДПС у Київській області залишила без змін податкове повідомлення-рішення від 01 грудня 2011 року № 0003711520, а скаргу позивача - без задоволення.
06 лютого 2012 року Підприємство подало скаргу вих. № 157/12 до Державної податкової служби України (вхідний номер скарги 1935/6 від 06.02.2012).
Оскільки позивач вважав та продовжує вважати незаконними висновки органів ДПС щодо неврахування збитків попередніх періодів у складі збитків 2011 року, Підприємство продовжило відображати ці збитки у деклараціях з податку на прибуток, що подаються наростаючим підсумком, зокрема, у декларації за ІІ-ІІІ квартали 2011 року.
За наслідками камеральної перевірки податкової звітності позивача з податку на прибуток за ІІ-ІІІ квартали 2011 року складено акт від 16.12.2011 №347/15-2/20071893. Зазначений акт перевірки від 16.12.2011 №347/15-2/20071893 отримано Підприємством поштою 20 грудня 2011 року. Відповідно до вказаного акту перевірки Податковий орган дійшов такого висновку.
За даними декларації з податку на прибуток за результатами ІІ-ІІІ кварталів 2011 року від'ємне значення об'єкта оподаткування (р.07) склало: 8 965 894,00 грн., в тому числі від'ємне значення об'єкта оподаткування за І квартал 2011 року (р.06.6) вказано 8 719 963,00 грн., що суперечить вимогам ПК України.
Таким чином, відповідачем було знято збитки Підприємства за 2010 рік в сумі 8 719 963,00 грн. (у тій же сумі та з тих же підстав, що і в акті камеральної перевірки податкової звітності за ІІ квартал 2011 року).
21 грудня 2011 року Підприємством були подані письмові заперечення на Акт перевірки від 16.12.2011 №347/15-2/20071893 до Бориспільської ОДПІ. Зазначені заперечення були розглянуті без участі представників Підприємства (оскільки повідомлення про дату розгляду знов прийшло на Підприємство вже після того, як цей розгляд відбувся) та, як вбачається з відповіді на заперечення від 28.12.2011 №9664/10/15-2, Податковий орган відмовився переглянути висновки акту перевірки від 16.12.2011 №347/15-2/20071893.
04 січня 2012 року позивач отримав поштою податкове повідомлення-рішення форма «П»Бориспільської ОДПІ від 30 грудня 2011 року № 0004931520, прийняте на підставі акту перевірки від 16.12.2011 № 347/15-2/20071893 із зазначенням суми завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за ІІ-ІІІ квартали 2011 року у розмірі 8 719 963,00 грн., тобто тієї ж суми, що і у декларації за ІІ квартал 2011 року.
06 січня 2012 року Підприємство подало скаргу вих. № 146/12 від 05.01.2012 на податкове повідомлення-рішення від 30 грудня 2011 року № 0004931520 до Державної податкової служби у Київській області. Рішенням від 16.01.2012 № 99/10/25-017/21-92 ДПС в Київській області продовжила строк розгляду скарги до 06 березня 2012 року включно.
Рішенням від 28.02.2012 № 216/10/10-206/21-135 ДПС у Київській області відмовила у задоволенні скарги позивача, посилаючись на лист ДПС України від 08.09.11 №828/3/15-1212. Не погоджуючись із рішенням ДПС у Київській області, 07 березня 2012 року ДП «ФМ Ложістік Дніпро»звернулось із скаргою за вих. № 174/12 від 07.03.2012 до Державної податкової служби України.
16 березня 2012 року під час розгляду скарги позивача за результатами перевірки за ІІ квартал 2011 року у ДПС України, що відбувся за участю представників ДП «ФМ Ложістік Дніпро», ДПС України об'єднала скарги за результатами перевірок за ІІ квартал та за ІІ-ІІІ квартали 2011 року у одне провадження. Під час розгляду скарги у ДПС України головним бухгалтером ДП «ФМ Ложістік Дніпро»було подано інформаційний лист від 16.03.2012 вих. №180/12 щодо причин виникнення збитків Підприємства станом на 01.01.2011.
Проте, не зважаючи на пояснення позивача щодо економічної природи збитків, та доводи, викладені у скаргах, 29 березня 2012 року позивач отримав поштою рішення ДПС України про результати розгляду скарг від 22.03.2012 № 5147/6/10-2115, відповідно до якого ДПС України залишила без змін податкові повідомлення-рішення Бориспільської ОДПІ від 01.12.2011 №0003711520 та від 30.12.2011 № 0004931520, а скарги Підприємства - без задоволення.
Таким чином, за результатами камеральних перевірок встановлено факти завищення платником податку від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за II, ІІ-ІІІ кварталів 201І року на суму 8 719 963,00 грн., на підставі чого і прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення форми «П».
Як вбачається з інформаційного листа позивача №180/12 та підтверджено представником Підприємства у судовому засіданні, економічне обгрунтування збитків, які виникли станом на 01.01.2011 полягає в наступному.
Позивач є підприємством із 100-відсотковою іноземною інвестицією. Єдиним засновником Підприємства є Акціонерне товариство спрощеного типу «ФМ Ложістік Корпорейт», зареєстроване у Франції.
Позивач на підставі п. 22.4 ст. 22 Закону №334/94-ВР 80% збитків, які виникли станом на 01.01.2010 та збитки за результатами діяльності у 2010 році, включив до складу витрат за І квартал 2011 року.
Вказані збитки виникли в роки фінансової кризи в країні, а саме в період 2008-2009 років. На цей період припав початок роботи нового складського комплексу в с. Дударків, що призвело до значних витрат, у тому числі і на обладнання нового складу, переміщення продукції клієнтів, тощо.
На початковому етапі налагодження та розвитку бізнесу в Україні Підприємство залучило значні позики валюти, зокрема, 500 000,00 євро та 800 000,00 доларів США. У зв'язку із значним падінням курсу гривні та початком діяльності і виникли вказані збитки Підприємства. Таким чином, протягом 2009-2010 років Підприємство впроваджувало нові проекти та створювало нові робочі місця, що призвело до значних витрат, які вже з 2012 року будуть покриті прибутками.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не заперечує правомірність та обґрунтованість віднесення Підприємством до складу валових витрат за перший квартал 2011 року коштів у сумі 9 330 686,00 грн., тобто розмір збитків за результатами діяльності позивача у 2009-2010 роках, та, відповідно, формування від'ємного об'єкта оподаткування за І квартал 2011 року у розмірі 8 719 963,00 грн. на підставі Закону №334/94-ВР. В той же час, представником відповідача у судовому засіданні визнано, що на даний час спір між позивачем та Податковим органом полягає лише щодо застосування припису Податкового кодексу України стосовно включення збитків підприємства за попередні періоди (2009-2010 роки) до складу об'єкта оподаткування податком на прибуток за ІІ, ІІ-ІІІ квартали 2011 року у сумі 8 719 963,00 грн.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що в даній справі предметом доказування є правомірність включення позивачем до суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за ІІ, ІІ-ІІІ квартали 2011 року збитків, які виникли до 01.01.2011.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходив з наступного.
Спірні правовідносини на момент їх виникнення регулювались Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 № 334/94-ВР (далі - Закон №334/94-ВР) та Податковим кодексом України.
Відповідно до частин 1 та 4 статті 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Враховуючи викладені норми чинного законодавства, суд не бере до уваги посилання позивача на лист комітету Верховної Ради України з питань фінансів, банківської діяльності, податкової та митної політики від 10.11.2011 №04-39/10-1160 та викладену у ньому позицію, оскільки він не є обов'язковим для виконання органами податкової служби.
В той же час, щодо правомірності включення позивачем до складу валових витрат у декларації з податку на прибуток підприємства за ІІ, ІІ-ІІІ квартали 2011 року збитків за 2009-2010 роки у сумі 8 719 963,00 грн. суд звертає увагу на таке.
Відповідно до ст. 150 Податкового кодексу України якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення. Від'ємне значення як результат розрахунку об'єкта оподаткування, отриманий від ведення діяльності, яка підлягає патентуванню, не враховується для цілей абзацу першого цього пункту та відшкодовується за рахунок доходів, отриманих у майбутніх податкових періодах від такої діяльності.
Відповідно до абзацу 5 п. 1 розділу XIX Прикінцевих положень Податкового кодексу України цей Кодекс набирає чинності з 1 січня 2011 року, крім: розділу III цього Кодексу, який набирає чинності з 1 квітня 2011 року.
Згідно з пунктом 1 підрозділу 4 розділу ХХ Перехідних положень ПК України, розділ III цього Кодексу застосовується під час розрахунків з бюджетом починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 1 квітня 2011 року, якщо інше не встановлено цим підрозділом.
Керуючись наведеною нормою, до 01.04.2011 при врахуванні від'ємного значення об'єкта оподаткування позивач керувався статтею 6 Закону №334/94-ВР, згідно з пунктом 6.1 якої встановлено, якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.
У 2010 році норми вищевказаного пункту діяли з урахуванням особливостей, встановлених пунктом 22.4 статті 22 Закону № 334/94-ВР, відповідно до якого у 2010 році у складі валових витрат платника податку враховується 20 відсотків суми від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, яке утворилося станом на 1 січня 2010 року.
У 2011 році сума від'ємного значення, яка відповідно до абзацу першого цього пункту не була врахована у складі валових витрат, та від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2010 році, підлягають включенню до складу валових витрат у порядку, встановленому статтею 6 цього Закону, без обмежень, встановлених цим пунктом.
Тобто, розраховане за підсумками 2010 року від'ємне значення об'єкта оподаткування включалося згідно з вимогами Закону, до витрат першого кварталу 2011 року та враховувалось при розрахунку об'єкта оподаткування за підсумками цього кварталу.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем до складу валових витрат підприємства за перший квартал 2011 року віднесено збитки у розмірі 80% за 2009 рік та 2010 рік у загальній сумі 9 330 686,00 грн.
Як зазначалось вище, Податковий орган проти правильності віднесення вказаних коштів до валових витрат за перший квартал 2011 року та правомірності формування від'ємного значення об'єкту оподаткування першого кварталу 2011 року у розмірі 8 719 963,00 грн. не заперечує.
Водночас, відповідач заперечує проти включення до складу валових витрат за другий квартал 2011 року підприємства збитків, які виникли у 2009-2010 роках, зазначаючи, що до складу валових витрат другого кварталу 2011 року повинне включатися виключно від'ємне значення об'єкту оподаткування, отримане Підприємством за результатами здійсненої господарської діяльності за перший квартал 2011 року без врахування від'ємного значення, що увійшло до складу першого кварталу 2011 року з 2010 року та попередніх років. А оскільки за результатами діяльності виключно І кварталу 2011 року Підприємство отримало позитивне значення об'єкта оподаткування в сумі 610 723,00 грн. (9 330 686,00 грн. - 8 719 963,00 грн.), то, відповідач вважає, що від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке переноситься з І-го у ІІ-й квартал 2011 року відсутнє.
Суд вважає, що такі твердження Податкового органу суперечать нормам чинного податкового законодавства, виходячи з наступного.
До 01.04.2011 положення розділу ІІІ Податкового кодексу України щодо оподаткування прибутку підприємств не діяли, а діяв Закон № 334/94-ВР.
Таким чином, позивач, здійснюючи свою господарську діяльність, розраховуючи та декларуючи від'ємне значення об'єкта оподаткування, керувався положеннями саме вказаного Закону та правомірно включив кошти в сумі 9 330 686,00 грн. до витрат Підприємства та, відповідно, кошти в сумі 8 719 963,00 грн. до складу від'ємного значення об'єкту оподаткування за І квартал 2011 року.
Відповідно до пункту 3 підрозділу 4 "Особливості справляння податку на прибуток підприємств" розділу XX "Перехідні положення" ПК України, пункт 150.1 статті 150 Кодексу застосовується у 2011 році з урахуванням такого: якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року.
Вищевказана норма передбачає включення до витрат ІІ кварталу 2011 року суми від'ємного значення об'єкта оподаткування, розрахованого за підсумками І кварталу 2011 року відповідно до вимог законодавства.
Абзац 3 пункту 3 підрозділу 4 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України передбачає, що розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого - четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.
Вищевказана норма передбачає порядок визначення у 2011 році від'ємного значення оподаткування наростаючим підсумком без встановлення жодних особливостей щодо методології його розрахунку за підсумками І кварталу 2011 року.
Таким чином, суд звертає увагу на невірне тлумачення відповідачем положень частини 3 підрозділу 4 Розділу ХХ Перехідних положень ПК України.
Також, суд вважає необгрунтованим посилання відповідача на чинність Закону №334/94-ВР у часі, оскільки позивач розраховував об'єкти оподаткування у за І, ІІ, ІІІ квартали 2011 року на підставі норм чинного у відповідний момент законодавства.
Оскільки норми Податкового кодексу України є схожими з нормами Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", то збитки, сформовані в рамках дії Закону, не мають строку давності та можуть враховуватись у від'ємному значенні з податку на прибуток у II кварталі 2011 року до повного погашення такого від'ємного значення.
Тобто, в даному випадку законодавчі норми мають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків, а тому відповідно до пункту 4.1.4 Податкового кодексу України визнається презумпція правомірності рішень платника податку, а пункт 56.21 Податкового кодексу України вказує, що за умови, коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.
Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
За змістом вищезазначених норм, відповідні витрати вважаються сформованими платником податку правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарських операцій платника податків у податковому обліку фактичним даним.
Судом встановлено, що відповідачем не надано доказів допущення позивачем невідповідності задекларованих наслідків господарських операцій платника податків у податковому обліку фактичним даним.
Отже, враховуючи викладені положення чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позивачем до витрат підприємства за другий, другий-третій квартали 2011 року правомірно включено розраховане від'ємне значення об'єкта оподаткування за підсумками першого кварталу 2011 року у розмірі 8 719 963,00 грн., оскільки вказана сума є саме результатом розрахунку об'єкта оподаткування відповідно до викладених вище правових норм, а не результатом, як зазначає відповідач, отриманих та проведених коштів Підприємством за перший квартал 2011 року.
Відповідно до пункту 58.1 статті 58 ПК України, у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.
До податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов'язання та штрафних (фінансових) санкцій.
Враховуючи, що відповідачем неправомірно зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток Підприємства на 8 719 963,00 грн., суд дійшов висновку про необґрунтоване визначення в оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях суми 8 719 963,00 грн.
Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, заслухавши пояснення представників сторін, беручи до уваги ту обставину, що обґрунтованість та законність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень форми «П», якими зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 8 719 963,00 грн., суду не доведена; наявність фактів порушення позивачем податкового законодавства щодо віднесення до валових витрат підприємства у ІІ, ІІ-ІІІ кварталах 2011 року коштів у сумі 8 719 963,00 грн. не доведена, суд дійшов висновку про наявність достатніх підстав для задоволення позовних вимог та скасування податкових повідомлень-рішень.
Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 254 КАС України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області від 1 грудня 2011 року №0003711520 та від 30 грудня 2011 року №0004931520.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Дочірнього підприємства «ФМ Ложістік Дніпро» (код ЄДРПОУ - 20071893) судовий збір у розмірі 2 146 (дві тисячі сто сорок шість) грн. 00 коп.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядку, встановленому статтями 185-187 КАС України, шляхом подання апеляційної скарги через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Спиридонова В.О.
Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 28 квітня 2012 р.