м. Київ
20 січня 2012 року Справа № 2а-5773/11/1070
Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Харченко С.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом Баришівської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області
до про фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 стягнення податкового боргу,
Баришівська об'єднана державна податкова інспекція Київської області звернулась до суду з позовом про стягнення з фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 податкового боргу у сумі 24408 грн. 00 коп. (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 20 січня 2012 року № 56/9/10).
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що згідно з даними податкового обліку у відповідача утворилася заборгованість перед бюджетом за податком на додану вартість у вказаному вище розмірі.
Податкові органи в силу закону від імені держави здійснюють функції з контролю за своєчасністю, правильністю нарахування та сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів), а також стягнення з платників податків заборгованості перед бюджетами та державними цільовими фондами, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача податкового боргу.
У судове засідання, призначене на 20 січня 2012 року, представник позивача та відповідач не з'явились. Матеріали справи містять клопотання представника позивача про розгляд справи за його відсутності.
Відповідач заперечень проти позову не надав, у судове засідання повторно не з'явився, був своєчасно та належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи, про що свідчать наявні у матеріалах справи повідомлення про вручення рекомендованих поштових відправлень (а.с. 33,43).
Будь-яких заяв чи клопотань відповідача про відкладення судових засідань або повідомлень про причини неприбуття до суду не надходило.
Відповідно до приписів частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Беручи до уваги ту обставину, що про дату, час та місце судового розгляду справи сторони повідомлені належним чином, однак у судове засідання не з'явились, зважаючи на відсутність підстав для відкладення судового розгляду, передбачених статтею 128 Кодексу адміністративного судочинства України, судом прийнято рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, місце проживання: 07500, АДРЕСА_1) зареєстрований державним реєстратором Баришівської районної державної адміністрації Київської області як фізична особа -підприємець 09.02.2007, про що зроблено запис про державну реєстрацію за № НОМЕР_3 (копія свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи -підприємця серії НОМЕР_4 (а.с. 5) та витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців (а.с. 46-47).
Відповідач перебуває на податковому обліку в Баришівській об'єднаній державній податковій інспекції Київської області, що підтверджується даними довідки позивача від 15.02.2007 № 46/2007 (а.с. 6).
Судом встановлено, що у лютому -березні 2011 року посадовою особою органу державної податкової служби, на підставі статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 04.12.1990 № 509-ХII, підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 та статті 77 Податкового кодексу України, проведено документальну планову виїзну перевірку з питань дотримання фізичною особою -підприємцем ОСОБА_1 вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 по 31.12.2010.
За результатами перевірки складено акт від 21.03.2011 № НОМЕР_5, в якому зафіксовано порушення відповідачем вимог податкового законодавства, а саме: підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 № 168/97-ВР, що виявилось у завищенні податкового кредиту за вересень 2009 року на суму 24860 грн. 00 коп.
На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення - рішення від 04.04.2011 № 0000871730, яким відповідно до приписів підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 та пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України відповідачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у загальному розмірі 31075 грн. 00 коп., з яких: 24860 грн. 00 коп. - за основним платежем; 6215 грн. 00 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями.
Вказане податкове повідомлення -рішення отримано відповідачем особисто 04.04.2011, про що свідчить його підпис на корінці рішення (а.с. 27).
Враховуючи вимоги пункту 59.4 статті 59 Податкового кодексу України, відповідачу було виставлено податкову вимогу від 15.04.2011 № 2 на загальну суму 3817 грн. 46 коп., яка була отримана ним особисто 15.04.2011, про що свідчить його підпис на корінці податкової вимоги (а.с. 59).
Судом встановлено, що суму заборгованості по сплаті податку на додану вартість, визначену у податковому повідомленні - рішенні від 04.04.2011 № 0000871730, зменшено платником податків на підставі приписів пункту 200.3 статті 200 Податкового кодексу України, а саме: шляхом зарахування від'ємного значення податку на додану вартість за жовтень 2011 року у сумі 6667 грн. 00 коп. у зменшення суми податкового боргу з цього податку.
Податковий обов'язок щодо сплати узгодженої суми грошового зобов'язання у загальному розмірі 24408 грн. 00 коп. у встановлені законодавством строки відповідачем не виконано, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Спірні правовідносини у даній справі охоплюють період, упродовж якого законодавче регулювання оподаткування податком на додану вартість визначалось Законом України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 № 168/97-ВР (далі -Закон України № 168/97-ВР).
Так, Закон України № 168/97-ВР визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.
Відповідно до пункту 2.1 статті 2 зазначеного Закону, платником податку на додану вартість є будь-яка особа, яка: а) здійснює або планує здійснювати господарську діяльність та реєструється за своїм добровільним рішенням як платник цього податку; б) підлягає обов'язковій реєстрації як платник цього податку; в) імпортує товари (супутні послуги) в обсягах, що підлягають оподаткуванню цим податком згідно з нормами цієї статті.
Згідно з пунктами 1.6, 1.7 статті 1 Закону України № 168/97-ВР, податкове зобов'язання -це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, визначена згідно з цим Законом; податковий кредит -це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України № 168/97-ВР, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
В силу приписів пункту 61.1 статті 61 цього Кодексу, податковий контроль -це система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Статтею 62 Податкового кодексу України передбачено, що податковий контроль здійснюється, зокрема, шляхом проведення перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.
Як вже зазначалося судом вище, під час проведення документальної планової виїзної перевірки фізичної особи -підприємця ОСОБА_1, результати якої оформлені актом від 21.03.2011 № НОМЕР_5, податковим органом виявлено, що заявлений відповідачем за вересень 2009 року податковий кредит у сумі 24860 грн. 00 коп. не підтверджено первинними документами податкового обліку, а саме: податковими накладними.
Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України № 168/97-ВР передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
В силу приписів абзацу 1 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України № 168/97-ВР, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Зважаючи на приписи наведених вище правових норм, висновки податкового органу про заниження фізичною особою -підприємцем ОСОБА_1 податкового зобов'язання з податку на додану вартість за вересень 2009 року на суму 24860 грн. 00 коп. суд вважає цілком обґрунтованими та такими, що відповідають вимогам законодавства про оподаткування.
Згідно з приписами підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент проведення податковим органом перевірки), контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.
У свою чергу, пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України визначено, що у разі, якщо контролюючий орган самостійно визначає суми податкового зобов'язання на підставах, визначених підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, на платника податків накладається штраф в розмірі 25 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання.
Зважаючи на приписи статті 58 Конституції України та враховуючи те, що визначений пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України обсяг відповідальності у вигляді штрафних (фінансових) санкцій є нижчим від передбаченого підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 № 2181-III (який до набрання чинності Податковим кодексом України встановлював порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення податкового законодавства), суд дійшов висновку про правомірність застосування податковим органом до відповідача штрафу у сумі 6215 грн. 00 коп.
Пунктом 59.1 статті 59 Податкового кодексу України встановлено, що у разі, коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Згідно з пунктом 59.5 зазначеної статті, у разі, коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.
Пунктами 56.2, 56.3 статті 56 Податкового кодексу України передбачено, що якщо, платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення. Скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (та у разі потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.
Процедура адміністративного оскарження закінчується, зокрема, днем, наступним за останнім днем строку, передбаченого для подання скарги на податкове повідомлення-рішення або будь-яке інше рішення відповідного контролюючого органу у разі, коли така скарга не була подана у зазначений строк (підпункт 56.17.1 пункту 56.17 статті 56 Податкового кодексу України).
Згідно з приписами підпункту 56.17.5 пункту 56.17 статті 56 Податкового кодексу України, день закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов'язання платника податків.
Оскільки відповідач не оскаржував прийняті податковим органом податкове повідомлення -рішення від 04.04.2011 № 0000871730 та податкову вимогу від 15.04.2011 № 2, податковий борг є узгодженим.
Зважаючи на зменшення відповідачем заборгованості з податку на додану вартість у сумі 6667 грн. 00 коп. з підстав, визначених пунктом 200.3 статті 200 Податкового кодексу України, загальна сума податкового боргу, що підлягає сплаті фізичною особою -підприємцем ОСОБА_1 до Державного бюджету України, становить 24408 грн. 00 коп.
Зазначений факт підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи, зокрема, обліковою карткою платника податків (зворотній бік) з податку на додану вартість (а.с. 49-53) та копією уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за жовтень 2011 року (а.с. 56-58).
На час розгляду справи та винесення рішення по суті заявлених позовних вимог доказів про сплату зазначеної суми відповідачем суду надано не було.
Згідно з частиною першою статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 04.12.1990 № 509-ХII, державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані спеціалізовані державні податкові інспекції здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів.
Відповідно до пункту 87.2 статті 87 Податкового кодексу України, джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.
Пунктом 87.11 цієї статті передбачено, що орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.
За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, беручи до уваги ту обставину, що суму заборгованості до державного бюджету у розмірі 24408 грн. 00 коп. відповідач у встановлені законодавством строки не сплатив; наявність у нього вказаної заборгованості підтверджується доказами, що містяться у матеріалах справи; доказів погашення відповідачем зазначеної заборгованості на день прийняття рішення не надано, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.
Керуючись статтями 69, 70, 71, 128, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити.
2. Стягнути з фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 на користь Державного бюджету України податковий борг у сумі 24408 (двадцять чотири тисячі чотириста вісім) грн. 00 коп.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя С. В. Харченко