ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"12" квітня 2012 р. Справа № 2а-916/12/0970
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
судді Главача І.А.,
за участю секретаря судового засідання - Вилки О.С.,
представника позивача - Гавадзина М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу
за позовом: Тисменицької міжрайонної державної податкової інспекції Івано-Франківської області Державної податкової служби
до відповідача: фізичної особи-підприємця ОСОБА_2
про стягнення податкового боргу у сумі 60 083,54 грн.,-
29.03.2012 року Тисменицька міжрайонна державна податкова інспекція Івано-Франківської області Державної податкової служби звернулася з адміністративним позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення податкового боргу. Позовні вимоги мотивувала тим, що за відповідачем залишається непогашеною заборгованість перед бюджетом, яка виникла у зв'язку з несплатою податку на додану вартість, донарахованого платником у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, штрафу, нарахованого платником самостійно у зв'язку з виправленням помилки, та нарахованої пені на загальну суму 60 083,54 грн..
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві. Просив позов задовольнити у повному обсязі.
Відповідач у судове засідання не з'явився з невідомих суду причин, хоча про дату, час та місце розгляду був належним чином повідомлений, що підтверджується наявним у матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення.
Наданим правом на подання заперечення проти позову не скористався. Заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи суду не подав.
Згідно частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату,час та місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
За таких обставин, суд вбачає за можливе розглянути справу на підставі наявних доказів за відсутності відповідача.
Вислухавши представника позивача, дослідивши наявні докази, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог, тому позов підлягає до задоволення з наступних мотивів.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 01.12.2004 року зареєстрований Тисменицькою районною державною адміністрацією Івано-Франківської області як фізична особа - підприємець (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) та перебуває на податковому обліку як платник податків у Тисменицькій міжрайонній державній податковій інспекції Івано-Франківської області Державної податкової служби (а.с.6-7).
Судом також встановлено, що відповідач у відповідності до статті 180 Податкового кодексу України являється платником податку на додану вартість (свідоцтво № НОМЕР_2 від 01.01.2005 року, індивідуальний податковий номер - НОМЕР_1) (а.с.8).
Як вбачається з матеріалів справи, 24.01.2012 року фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 подано до Державної податкової інспекції в Тисменицькому районі Івано-Франківській області Уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок при заповненні Декларації з податку на додану вартість за липень 2011 року, якою платником збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість за липень 2011 року на 53 333,00 грн. та відповідно нараховано штраф, у зв'язку з виправленням помилки, у сумі 120,00 грн. (а.с.9-10).
Пунктом 56.11 статті 56 Податкового кодексу України встановлено, що не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.
Таким чином, суд приходить до висновку, що податкове зобов'язання відповідача, визначене ним у вищевказаному уточнюючому розрахунку, є узгодженим.
Згідно частини 1 статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України встановлено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами України з питань митної справи.
Згідно пункту 203.2 статті 203 розділу V «Податок на додану вартість»Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.
Пунктом 203.1 цієї статті встановлено, що податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Однак, з матеріалів справи вбачається, що у зв'язку із не виконанням фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 визначеного Законом обов'язку, за останнім залишається непогашеною заборгованість по сплаті податку на додану вартість (з урахуванням штрафних санкцій) на загальну суму 55 219,48 грн.
Відповідно підпункту 129.1.1 пункту 129.1. статті 129 Податкового кодексу України після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.
Згідно пункту 129.4. цієї статті даного Кодексу пеня, визначена підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 цієї статті, нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.
Судом встановлено, що позивачем на виконання вимог статті 129 Податкового кодексу України нараховано відповідачу пеню у сумі 4 864,06 грн.
Згідно підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що сума узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість, штраф, нарахований фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 самостійно у зв'язку з виправленням помилки, та нарахована пеня є податковим боргом відповідача, який ним не сплачено.
Наявність податкового боргу підтверджується Довідкою Тисменицької міжрайонної державної податкової інспекції Івано-Франківської області Державної податкової служби від 15.03.2012 року за № 3/116 (а.с.11) та іншими матеріалами справи.
Підстав для звільнення відповідача від сплати заборгованості у судовому засіданні не встановлено.
Доказів сплати податкового боргу відповідач суду не представив, чим фактично не заперечив наявність заборгованості, яка є предметом спору у даній справі.
За таких обставин, податковий борг у сумі 60 083,54 грн. підлягає стягненню у судовому порядку.
Статтею 87 Податкового кодексу України визначено, що джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.
Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.
Відповідно до вимог підпункту 20.1.18. пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення.
На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (77422, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) в дохід держави 60 083 (шістдесят тисяч вісімдесят три) грн. 54 коп. податкового боргу з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та за рахунок готівки, що належить фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.
Суддя Главач І.А.
Постанова складена в повному обсязі 13.04.2012 року.