17 квітня 2012 р. Справа № 2а/0470/2027/12
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіГорбалінського В.В.
при секретаріЦелік Т.С.
за участю:
представника позивача - Партасюка О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» до управління у справах захисту прав споживачів у Херсонській області про визнання протиправною та скасування постанови №483 від 26.12.2011р.
19.03.2012 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом було відкрито провадження у справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до управління у справах захисту прав споживачів у Херсонській області про визнання протиправною та скасування постанову № 483 від 26.12.2011 року про накладення стягнень, винесених управлінням у справах захисту прав споживачів у Херсонській області.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що 27.10.2011 року управлінням у справах захисту прав споживачів у Херсонській області було складено акт № 000283 перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів, на підставі якого 26.12.2011 року прийнято постанову № 483, якою до ПАТ КБ «Приватбанк» застосовано штраф 77 399,80 грн.
Позивач вважає винесену постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню у зв'язку з тим, що відповідач не мав повноважень для здійснення державного контролю у сфері захисту прав споживачі та застосування стягнень, передбачених ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів», акт перевірки складено з чисельними порушеннями, а обставини, що в ньому викладені, не відповідають дійсності.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив скасувати оскаржувану постанову.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, відповідач був належним чином повідомлений про дату,час та місце розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи. До суду надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника відповідача та заперечення на позовну заяву з матеріалами перевірки.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши у своїй сукупності матеріали справи, встановив.
Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» зареєстровано 19.03.1992 року виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради за адресою м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50 та відповідно до статуту має право відкривати відокремлені підрозділи (філії, відділення, представництва тощо).
04.10.2011 року до управління у справах захисту прав споживачів у Херсонській області надійшла заява громадянина ОСОБА_4 про порушення філією ПАТ КБ «Приватбанк» діючого законодавства.
На підставі вказаної скарги 12.10.2011 року Державний комітет України з питань технічного регулювання та споживчої політики надав згоду управлінню у справах захисту прав споживачів у Херсонській області на проведення позапланової перевірки Херсонської філії ПАТ КБ «Приватбанк».
27.10.2011 року управління у справах захисту прав споживачів у Херсонській області, на підставі згоди на проведення перевірки та направлення, здійснило перевірку дотримання Херсонською філією ПАТ КБ «Приватбанк» законодавства про захист прав споживачів, під час якої встановлено, що позивачем допущені порушення вимог ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів», ст. 18 Закону України «Про мови», п. 27,28 Порядку здійснення оптової та роздрібної торгівлі транспортними засобами та їх складовими чистинами, що мають ідентифікаційні номери, затвердженого постановою КМУ від 11.11.2009 року № 1200, а саме: біля центрального входу до філії банку виставлені зразки автомобілів Тойота Яріс, Деу Нексія та Деу Матіз, які споживачі можуть придбати по лізинговій системі. На двох із трьох виставлених автомобілів цінники були оформлені на російській мові, з неповною інформацією про умови та правилами придбання, найменування та адресу виробника, гарантійні зобов'язання, терміну служби, сертифікацію транспортного засобу. На третьому автомобілі ярлик відсутній взагалі, у наявності лише інформація з номерами та набором цифр, що вони означають звичайному споживачу зрозуміти не можливо, оскільки інформація викладена на англійській мові.
26.12.2011 року управлінням у справах захисту прав споживачів у Херсонській області було винесено постанову про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів», відповідно до якої за порушення ст.ст. 15, 18, 19, 21 Закону України «Про захист прав споживачів», а саме: відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про умови придбання автомобіля по лізинговій системі, умови кредитування та сукупну вартість кредиту, порушення принципу рівності сторін внаслідок істотного дисбалансу та договірних прав і обов'язків на шкоду споживача шляхом включення у договір кредитування несправедливих по відношенню до споживача умов в частині відповідальності сторін, порядку передачі, користування, утримання, технічного обслуговування та ремонту автомобіля, придбаного по лізингу, нав'язування умов страхування певної страхової компанії, що позбавляє споживача можливості вільного вибору продукції, до публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» застосовано штраф у розмірі 77 339,80 грн.
Відповідальність за порушення законодавства про захист прав споживачів передбачена в статті 23 Закону України «Про захист прав споживачів».
Відповідно до п. 7 ч. 1 вказаної статті у разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб'єкти господарювання сфери торговельного та інших видів обслуговування, у тому числі ресторанного господарства, несуть відповідальність за відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію - у розмірі тридцяти відсотків вартості одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до закону суб'єкт господарської діяльності не веде обов'язковий облік доходів і витрат, - у розмірі п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Таким чином, з огляду на зазначені відповідачем у постанові порушення та зміст п. 7 ч.1 ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів», фактично до позивача було застосовано штрафну санкцію за відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про умови придбання вказаних в акті перевірки автомобілів по лізинговій системі.
Отже, з урахуванням вимог ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суду необхідно з'ясувати, чи відповідає прийняте відповідачем рішення критеріям, що передбачені частиною 3 вказаної статті.
Право споживача на інформацію про продукцію встановлене статтею 15 вказаного Закону, згідно частини 1 якої споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги).
З матеріалів справи вбачається, що фактично до позивача застосовано штрафну санкцію при реалізації продукції - послуг у наданні договору лізингу.
Правовідносини, що виникають з договору лізингу, регулюються Цивільним кодексом України та Законом України «Про фінансовий лізинг».
Відповідно до ч. 1 ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).
Стаття 6 Закону України «Про фінансовий лізинг» визначає вимоги до договору лізингу та встановлює, що договір лізингу має бути укладений у письмовій формі та містити наступні істотні умови: предмет лізингу; строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу); розмір лізингових платежів; інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Таким чином, діючим законодавством визначено, що вся необхідна інформація про договір лізингу міститься в самому договорі.
В судовому засіданні з пояснень представника позивача та з матеріалів перевірки, що були залучені відповідачем до матеріалів справи, судом з'ясовано, що в договорі лізингу та додатках до нього міститься вся необхідна інформація, що необхідна споживачу для придбання продукції та вимагається Законом України «Про захист прав споживачів». При цьому вказаний договір підписується споживачем після ознайомлення з ним.
Згідно абз. 2 ч. 2 ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів» інформація про продукцію може бути розміщена у місцях, де вона реалізується, а також за згодою споживача доводитися до нього за допомогою засобів дистанційного зв'язку.
З акту перевірки вбачається та підтверджується поясненнями представника позивача, що до укладення договору лізингу споживач отримує інформацію про умови придбання автомобіля та умови договору шляхом розміщення замовлення на придбання автомобіля зі своїм номером телефону.
За таких умов, суд дійшов висновку, що позивач не порушував наведені вище вимоги Закону України «Про захист прав споживачів» в частині надання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про запропоновану продукцію - договір лізингу.
При цьому управлінням у справах захисту прав споживачів у Херсонській області не було наведено ні в акті перевірки, а ні в своїх заперечення до позову жодного прикладу порушення прав споживачів після придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги), як то передбачено ст. 15 Закону.
Щодо порушення позивачем вимог законодавства про мови, суд зазначає, що згідно абз. 6 ч. 1 ст. 15 закону України «Про захист прав споживачів» інформація споживачеві повинна надаватися згідно із законодавством про мови.
В той же час , відповідно до ч. 2 ст. 3 Законом України «Про мови в Українській РСР» встановлено, що в роботі державних, партійних, громадських органів, підприємств, установ і організацій, розташованих у місцях проживання більшості громадян інших національностей (міста, райони, сільські і селищні Ради, сільські населені пункти, їх сукупність), можуть використовуватись поряд з українською і їхні національні мови. А тому суд не вбачає порушення позивачем законодавства про мови
Отже суд вважає, що приймаючи оспорюване рішення - постанову № 483 від 26.12.2011 року - відповідач діяв необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
За змістом частин 4, 5 ст.11 КАС України суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів.
Суд дійшов висновку, що поданих сторонами доказів достатньо для встановлення обставин справи та для ухвалення судового рішення.
Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ст.7 Кодексу адміністративного судочинства України, є принцип законності, який відповідно до ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, полягає в наступному, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ст.69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що адміністративний позов публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до управління у справах захисту прав споживачів у Херсонській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення стягнень № 483 від 26.12.2011 року є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень.
Так як, в матеріалах справи містяться докази понесених судових витрат у розмірі 780,00 грн. сплаченого судового збору, суд вважає за необхідне стягнути вказані кошти з Державного бюджету України.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до управління у справах захисту прав споживачів у Херсонській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення стягнень № 483 від 26.12.2011 року - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову № 483 від 26.12.2011 року про накладення стягнень, винесених управлінням у справах захисту прав споживачів у Херсонській області.
Стягнути з Державного бюджету України на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» судові витрати у розмірі 780,00 грн.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Текст постанови у повному обсязі виготовлений 22.04.2012 року.
Суддя В.В. Горбалінський