07 травня 2012 р. Справа № 2а/0470/3814/12
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіЗахарчук Н. В.
при секретарі
за участю:
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Прокурора м. Тернівки Дніпропетровської області в інтересах держави в до Дніпропетровської обласної дирекції Публічне Акціонерне Товариство "Райфазен Банк Аваль", відповідач 2 Публічне Акціонерне Товариство «Райффайзен Банк Аваль» про зобов'язання перерахувати кошти
Прокурор м. Тернівка Дніпропетровської області в інтересах держави в особі відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Тернівці в Дніпропетровській області звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відповідач 1 Дніпропетровська обласна дирекція Публічне Акціонерне Товариство «Райффайзен Банк Аваль» відповідач 2 Публічне Акціонерне Товариство «Райффайзен Банк Аваль» про зобов'язання Дніпропетровської обласної дирекції Публічне Акціонерне Товариство «Райффайзен Банк Аваль» перерахувати відділенню виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Тернівці в Дніпропетровській області кошти у сумі 2 323,84 грн.
Ухвалою суду від 23.04.2012 року за клопотанням представника відповідача Дніпропетровської обласної дирекції Публічне Акціонерне Товариство «Райффайзен Банк Аваль» до справи залучено відповідача 2 Публічне Акціонерне Товариство «Райффайзен Банк Аваль».
Прокурор та представник позивача у судовому засіданні підтримали позовні вимоги та просили суд задовольнити адміністративний позов у повному обсязі посилаючись на те, що грошові кошти у сумі 2 323,84 грн. страхового відшкодування перераховані на особовий рахунок потерпілої особи після її смерті, підлягають поверненню.
Представник відповідачів проти позову заперечує посилаючись на відсутність правових підстав для зобов'язання банку здійснити списання коштів з рахунку, що є власністю клієнта.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача та відповідачів, вивчивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності вважає за необхідне відмовити в задоволенні позовних вимог з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 29.09.2005 року між Позивачем та Відповідачем 2 було укладено договір № 1 про зарахування і виплату страхових відшкодувань (виплат) через Акціонерний поштово-пенсійний банк «Аваль», який є чинним на цей час. Правонаступником Акціонерного поштово-пенсійного банку «Аваль» є Публічне Акціонерне Товариство «Райффайзен Банк Аваль».
Відповідно до умов договору відповідач виконує виплати страхових відшкодувань (виплат), передбачених Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», здійснюваних позивачем.
Згідно до розділу ІІ Договору позивач зобов'язується приймати від одержувачів страхового відшкодування (виплат) відповідні заяви про перерахування сум страхового відшкодування (виплат) на їх поточні (карткові) рахунки в ПАТ «Райффайзен Банк Аваль». Відповідач зобов'язався забезпечити укладання з одержувачами страхових відшкодувань (виплат) договорів на відкриття та обслуговування поточних (карткових) рахунків для зарахування сум страхового відшкодуваня (виплат).
Згідно до матеріалів справи та пояснень представника позивача між відповідачем 2 та ОСОБА_5 був укладений договір № 05/95/01/517, згідно до якого відповідач 2 відкрив ОСОБА_5 картковий рахунок та видав платіжну карту «Онікс-Пенсійний».
Відповідно до п. 1.2 зазначеного договору Відповідач 1 по рахунку операції із зарахування та видачі сум пенсії та інших находжень, в т.ч. - зарахування та виплату сум страхових відшкодувань.
23.01.2012 року позивачу дружина ОСОБА_5 надала копію свідоцтва про смерть, згідно до якого її чоловік ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1.
На рахунок ОСОБА_5 відповідачем 1 були зараховані кошти, які перераховані позивачем у сумі 240,00 грн. 13.12.2011 року та 2 083,84 грн. 10.01.2012 року, тобто після смерті ОСОБА_5
Позивач вважає, що ці кошти є помилково зарахованими на рахунок ОСОБА_5 та за таких підстав підлягають поверненню до фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Тернівці в Дніпропетровській області.
Представник позивача вважає, що у зв'язку із тим, що зазначені страхові кошти були нараховані ОСОБА_5 після його смерті, то вони не є спадщиною в розумінні ст.. 1227 ЦК України, згідно до якої суми соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані, передаються членам його сім'ї. Також зазначені страхові кошти не належать банку, тому позивач вважає їх помилково зарахованими та такими, що підлягають поверненню на рахунок відділення фонду.
Відповідно до ст.. 1071 ЦК України грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених договором між баном і клієнтом.
Натомість представник відповідачів вважає, що згідно до чинного законодавства банк не має права списання грошових коштів з рахунку ОСОБА_5 для перерахування їх позивачу у зв'язку із тим, що ці кошти є власністю клієнта.
Відмовляючи в задоволенні позовниз вимог суд виходив з наступного.
Так, згідно до договору банківського рахунку банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахунок і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
Пунктами 1.8 та 1.9 Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат, затвердженого постановою № 24 від 27.04.2007 року також передбачено спосіб одержання суми страхових виплат шляхом їх перерахування на особові рахунки в банку, та що повернення зайво виплачених сум проводиться на підставі постанови робочих органів виконавчої дирекції фонду, якщо потерпілі або особи, які мають на це право, не заперечують проти підстав і розміру відрахування.
В іншому ж випадку матиме місце спір щодо наявності підстав для одержання страхової суми між органом, що здійснював виплату страхової суми та її одержувачем.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що згідно до договору між відповідачем 2 та ОСОБА_5 на зарахування і виплату коштів ОСОБА_5 не надавав відповідачу 1 розпорядження на перерахування коштів з його рахунку на рахунок позивача за ініціативою банку або позивача.
Положення частини 2 статті 1071 ЦК України регламентують виконання банком судового рішення, прийнятого за наслідками захисту прав стягувача щодо особи володільця рахунку та отримувача грошових коштів, а не щодо банку, в якому відкрито банківський рахунок особи (відповідний висновок вбачається також з аналізу частини 2 статті 1072 ЦК України.
Суд, також бере до уваги висновки, які викладені у постанові Вищого господарського суду України від 30.08.2011 року по справі № 32/641, з аналогічного спору.
Окрім, цього суд зазначає, що згідно до ст.. 1219 ЦК України не входять до складу спадщини права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема, право на відшкодування шкоди, завданної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Але питання щодо належності чи відсутності підстав для включення спірної суми до складу спадщини стосується прав та обов'язків спадкоємців особи - володільця рахунку, а не банку, в якому знаходиться рахунок.
Таким чином, проаналізувавши діюче законодавство, договір укладений між відповідачем та ОСОБА_5 суд вважає, що відповідач не має правових підстав для списання коштів з рахунку його клієнтів з метою повернення позивачу зазначених страхових виплат. Окрім цього банк не може здійснювати повернення коштів з рахунку ОСОБА_5 оскільки не є власником цих коштів.
Суд, звертає увагу позивача, що стаття 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» надає визначення термінів, так помилковий переказ це рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини банку або іншого суб'єкта переказу відбувається її списання з рахунку неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому цієї суми у готівковій формі.
Згідно до матеріалів справи (договору та платіжних доручень № 2048 від 13.12.2011 року, № 59 від 10.01.2012 року) позивачем було перераховано страхові кошти відповідачу саме для зарахування на рахунок ОСОБА_5, а тому застосування терміну «помилковий переказ коштів» в зазначеній ситуації не може застосовуватись.
За змістом частин 4, 5 ст.11 КАС суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів. Таким чином, суд дійшов висновку, що поданих сторонами доказів достатньо для встановлення обставин справи та для ухвалення судового рішення.
Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ст. 7 Кодексу адміністративного судочинства України, є принцип законності, який відповідно до ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, полягає в наступному, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Приймаючи до уваги викладене та враховуючи надані представниками сторін у судовому засіданні пояснення, а також докази, надані відповідачами, суд дійшов висновку, що відповідачами доведено правомірність своїх дій та висновків, а вимоги позивача не підтверджені матеріалами справи.
Таким чином, позовні вимоги Прокурора м. Тернівка Дніпропетровської області в інтересах держави в особі відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Тернівці в Дніпропетровській області не обґрунтовані та не підтверджені належними доказами, а тому не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст.94, 158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України суд,
В задоволенні адміністративного позову Прокурора м. Тернівки Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Тернівці в Дніпропетровській області до Дніпропетровської обласної дирекції Публічне Акціонерне Товариство "Райфазен Банк Аваль" відповідач 2 Публічне Акціонерне Товариство «Райффайзен Банк Аваль» про зобов'язання перерахувати кошти - відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови складено 11 травня 2012 року
Суддя Н.В. Захарчук