25 квітня 2012 р. Справа № 2а/0470/2025/12
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіЖукової Є.О.
при секретаріБерднику С.О.
за участю:
представника позивача Блінзи Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" до Управління у справах захисту прав споживачів у Херсонській області про визнання протиправною та скасування постанови №482 від 26.12.2011р.
03 лютого 2012 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК», в якому позивач просить визнати протиправним та скасувати постанову Управління у справах захисту прав споживачів в Автономній Республіці Крим №482 від 26.12.2011р. про накладання стягнення, винесену на підставі акту перевірки від 06.10.2011р. №000226, якою до ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» був застосований штраф в розмірі 32 278,16грн.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.02.2012р. адміністративний позов ПАТ КБ«ПРИВАТБАНК» було залишено без руху для усунення недоліків у зв'язку з неповною сплатою судового збору.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.02.2012р. провадження по справі було відкрито та справа була призначена до судового розгляду.
Адміністративний позов обґрунтовано тим, що контролюючим органом була проведена планова перевірка за дотримання законодавства про захист прав споживачів ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», за результатами якої були виявлені порушення та складено акт від 11.10.2011р. №000226.
26 грудня 2011 року на підставі цього акту Управлінням у справах захисту прав споживачів у Херсонській області прийнято постанову №482 про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів», відповідно до якої до позивача було застосовано штраф у розмірі 32 278,16грн. Постановою було встановлено порушення статей 11, 15, 18, 19, 21 Закону України «Про захист прав споживачів», а саме: відсутність перед укладенням договору у письмовій формі для споживача необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про умови кредитування та сукупну вартість кредиту; порушення принципу рівності сторін внаслідок істотного дисбалансу та договірних прав і обов'язків на шкоду споживача шляхом включення у договір кредитування несправедливих по відношенню до споживача умов в частині відповідальності сторін (кредитно-заставний договір за №АВ7АЕ00000047).
Позивач вважає, що дана постанова про накладення стягнення є неправомірною, а акт від 06.10.2011р. - протиправним.
Представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити даний адміністративний позов в повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, 03.04.2012р. надав письмові заперечення проти заявлених позовних вимог, в яких зазначив наступне.
Вимоги щодо забезпечення доведення належної інформації споживача перед укладанням договору, встановлені ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» в редакції 2005 року є обов'язковими для всіх суб'єктів господарювання і повинні ними дотримуватися в будь-якому випадку.
З огляду на викладене, доводи позивача про відсутність достатніх та законних підстав на проведення перевірки позивача та винесення постанови про накладення стягнень з ПАТ «ПРИВАТБАНК» та застосування штрафних санкцій саме до нього є надуманими та такими, що не відповідають чинному законодавству.
11.04.2012 року від представника відповідача надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності у зв'язку з відсутністю фінансування в процесі ліквідації територіальних органів Держспоживстандарту України.
Відтак, суд вважає, що вжив усі залежні від нього заходи для повідомлення осіб, які беруть участь у справі, належним чином про розгляд даної адміністративної справи за їх участі та реалізації ними права судового захисту своїх прав та інтересів. Таким чином, суд вважає за можливе розглянути справу без участі сторін відповідно до положень ст.128 КАС України.
Враховуючи термін розгляду адміністративної справи, передбачений ст.122 КАС України, а саме: адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, але не більше місяця з дня відкриття провадження у справі, суд вважає за можливе розглянути дану адміністративну справу за доказами, наявними в матеріалах справи.
Аналогічної думки дотримується і Вищий адміністративний суд України, виклавши її в листі від 01.02.2012 року за №279/11/13-12, згідно з яким визначається необхідність дотримання строків розгляду адміністративних справ, визначених Кодексом адміністративного судочинства України, та зазначається, що потрібно вживати заходів щодо регулярного призначення судових засідань та, у разі потреби, дисциплінування сторін, інших осіб, які беруть участь у справі.
З метою постановлення законного і обґрунтованого рішення, судом були досліджені наступні письмові докази, наявні в матеріалах справи: копія постанови від 26.12.2011р. №482; копія розрахунку розміру штрафу; копія акту від 06.10.2011р. за №000226; копія анкети від 23.04.2008р.; копія кредитно-заставного договору №АВ7АЕ00000047 від 23.04.2008р.; постанова про відкриття виконавчого провадження від 13.01.2012р.; копія свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи; копія статуту; копія довідки з ЄДРПОУ; копія протоколу №14; копія листа від 22.09.2011р.; копія відповіді на лист від 06.07.2011р.; копія кредитного договору; копія заяви від 02.10.2011р.; копія згоди від 22.09.2011р.; копія направлення від 06.10.2011р.; копія направлення від 05.10.2011р.; копія повідомлення від 28.07.2010р.; копія пояснень до акту №000226; копія запиту від 22.11.2011р.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.
26 вересня 2011 року з Держспоживстандарту України на адресу управління надійшло три звернення споживача - ОСОБА_4, у якому споживач скаржилася на порушення їх прав ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та «А-Банк» при наданні споживчих кредитів.
Одночасно зі зверненням надійшли Згоди Держспоживстандарту України на проведення позапланових заходів №03/188424.2011 та №03/188425.2011 від 22.09.2011р.
На підставі вищезазначених Згод було оформлене направлення на проведення перевірки №522 від 05.10.2011р. та №532 від 06.10.2011р.
05 жовтня 2011 року спеціалістами управління було здійснено перевірку у відділенні ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК».
Розглядом скарги споживача ОСОБА_5 встановлено, що 23.04.2008 року споживач звернувся до ХД ЗАТ «Акцент - Банк» та уклав кредитно-заставний договір від 23.04.2008р. за №АВ7АЕ00000047. Оскільки з січня 2009 року відділення ХД ЗАТ «Акцент - Банк» у м.Херсоні перестало надавати кредити і всі справи по раніше укладеним договорам було передано до ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК».
В ході перевірки було встановлено, що споживач уклав кредитно-заставний договір на придбання автомобіля «Мітсубісі», але ознайомитися з графіком погашення кредиту, інформацією про умови підвищення відсотків за користування кредитними коштами через відсутність у скарзі відповідач не зміг, що не дало змоги встановити, чи був споживач ознайомлений та чи погодився з умовами кредиту.
За результатами перевірки цієї скарги посадовими особами Управління у справах захисту прав споживачів у Херсонській області було складено акт №000226 від 11.10.2011р., яким встановлено порушення ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» по відношенню до ОСОБА_5 вимог Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою правління Національного банку України від 10.05.2007р. №168.
Відповідно, в діях позивача наявне порушення п.2 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» щодо неналежного інформування споживача до укладення договору про кредитні умови.
Постановою №482 про накладення стягнень від 26.12.2011р. за таке порушення керуючись ст.23 вищезазначеного Закону на банк було накладено штраф у розмірі 30% від суми наданого кредиту за кредитним договором від 23.03.2008р. за №АВ7АЕ00000047, що склало 32 278,16грн.
Судом не беруться до уваги доводи позивача щодо проведення перевірки у неналежного суб'єкта господарської діяльності, виходячи з наступного.
По перше, 23.04.2008 року між споживачем ОСОБА_5 та ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» було укладено кредитно-заставний договір №АВZ7АЕ00000047, згідно з яким банк надавав позичальникові кредит на придбання автомобілю, а споживач - позичальник зобов'язувався повернути кошти у строки та на умовах банку. Графік погашення кредиту, який є невід'ємною частиною кредитно-заставного договору №АВZ7АЕ00000047, завірений саме позивачем.
По друге, листи з повідомленнями на ім'я споживача про залишкову заборгованість свідчать, що ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» як сторона кредитного договору вимагав від споживача виконання умов укладеного між ними 23.04.2008 року, що вкотре доводить проведення правомірність проведення відповідачем перевірки по скарзі саме позивача.
За результатами перевірки позивачем листом від 18.10.2011р. №01/02-3767 на адресу відповідача направлено відповідь з поясненнями до акту перевірки №000226, у яких жодних заперечень щодо перевірки неналежного суб'єкта господарювання не зазначено.
Відповідно до п.4 ст.4 та ч.1 ст.15 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. При цьому, інформація повинна бути надана споживачу до придбання ним товару чи замовлення роботи.
Як було встановлено перевіркою і зафіксовано в акті №000226 від 11.10.2011р. перед укладанням кредитного договору 23.04.2008р. за №АВ7АЕ00000047, споживачу інформація надана була не в повному обсязі.
Абзацом 2 ч.2 ст.11 ЗУ «Про захист прав споживачів» передбачено, що у разі ненадання зазначеної інформації суб'єкт господарювання, який повинен її надати, несе відповідальність, встановлену статтями 15 і 23 цього Закону.
Постановою Національного банку України від 10.05.2007р. №168 «Про затвердження «Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту» регулюється порядок надання банками споживачу повної, необхідної, доступної, достовірної та своєчасно інформації про сукупну вартість споживчого кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх сукупних послуг, а також інших фінансових зобов'язань споживача, які пов'язані з утриманням, обслуговуванням та погашенням кредиту у тому числі наданого у формі кредитної лінії, овердрафту за картковим рахунком тощо і мають бути оплачені споживачем згідно з вимогами законодавства України та/або кредитного договору про надання споживчого кредиту. Оформлення заявки та кредитного договору не може вважатися виконанням вимог ч.2 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів».
Судом не беруться до уваги також твердження позивача про наявність інформації у договорі, оскільки згідно з ч.2 ст.11 вищезазначеного Закону, інформація повинна надаватися перед укладанням договору про надання споживчого кредиту.
Згідно п.4 ч.5 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлення дискримінаційних відносно споживача правил зміни відсоткової ставки є несправедливою умовою договору. За таких обставин, листи з повідомленнями про підвищення процентної ставки без обґрунтування причин і обставин, що цьому сприяє, а також без детального розрахунку свідчить про порушення прав споживача.
01 грудня 2005 року набрала чинності нова редакція Закону України «Про захист прав споживачів», що визначала перелік обов'язкових вимог та умов, які суб'єкт господарювання повинен включити у договір споживчого кредитування та довести до споживача. Зокрема, суб'єктом господарювання повинно бути дотримано обов'язкові вимоги щодо надання доступної, достовірної, повної та своєчасної інформації для споживачів про ознайомлення та згоду з умовами кредитування, включення обов'язкового переліку вимог у договір споживчого кредитування та визначення переліку підстав для виявлення фактів застосування нечесної підприємницької практики з боку суб'єкта господарювання.
Таким чином, вимоги щодо забезпечення доведення належної інформації до споживача перед укладанням договору, встановлені ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» в редакції 2005 року є обов'язковими для всіх суб'єктів господарювання і повинні ними дотримуватися в будь-якому випадку.
Статтею 26 Закону України від 12.05.1991 №1023-XII «Про захист прав споживачів» визначено, що спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі здійснюють державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів, забезпечують реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів і мають право, зокрема: перевіряти у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, якість продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг; накладати на винних осіб у випадках, передбачених законодавством, адміністративні стягнення; накладати на суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, стягнення, передбачені статтею 23 цього Закону, в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно ч.2 ст.5 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» критерії, за якими оцінюється ступінь ризику від здійснення господарської діяльності і періодичність проведення планових заходів, затверджуються Кабінетом Міністрів України за поданням органу державного нагляду (контролю).
Крім того, відповідно до п.2 «Положення про Державний комітет України з питань технічного регулювання та споживчої політики» Держспоживстандарт України у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, а також цим Положенням.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29.06.2011р. «Про утворення територіальних органів Державної інспекції з питань захисту прав споживачів» №775 територіальні органи Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики продовжують виконувати свої повноваження до передачі таких повноважень територіальним органам, які утворюються.
Згідно із ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно з ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Зважаючи на зазначене вище, відповідачем - суб'єктом владних повноважень була доведена правомірність своїх дій щодо винесення постанови від 26.12.2011р. №482 про накладання та стягнення штрафу на ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» у розмірі 32 278,16грн., натомість позивачем не були доведені та підтверджені належними доказами в розумінні ст.70 КАС України підстави звернення з даним адміністративним позовом та неправомірний характер оскаржуваної постанови.
Отже, суд доходить висновку, що постанова від 26.12.2010р. №482 про накладання та стягнення штрафу на ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» у розмірі 32 278,16грн. є законною та обґрунтованою.
Суд, згідно зі ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, виходячи із вищевикладеного, суд доходить висновку, що адміністративний позов публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до Управління у справах захисту прав споживачів у Херсонській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення стягнень №482 від 26.12.2011р. не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
В задоволенні адміністративного позову публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до Управління у справах захисту прав споживачів у Херсонській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення стягнень №482 від 26.12.2011р. - відмовити повністю.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови складено 25 квітня 2012 року
Суддя Є.О. Жукова