21 лютого 2012 р. Справа № 2а/0470/2317/11
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіЄфанової О.В.
при секретаріГрачовій В.М.
за участю:
позивача відповідача Боровинського В.В. Семенової І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Тіслав" до Державної податкової адміністрації в Дніпропетровській області, до Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська про скасування акту та рішення
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Тіслав" до Державної податкової адміністрації в Дніпропетровській області, Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції в м. Дніпропетровську, в якому позивач просить з урахуванням уточнень, скасувати рішення про застосування штрафних санкцій від 12.10.2010р. №0011702330, №0011692330 та від 15.12.2010р №0012682330, акт №0181/04/64/23/20219321 від 23.09.2010 р. та вимогу №178 від 14.02.2011 року
В обґрунтування позову зазначено, що 23.09.2010 працівниками ДПА У Дніпропетровській області проведено перевірку, щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій в кафе, яке належить Позивачу. За результатами перевірки були прийняті рішення про застосування штрафних санкцій №0011702330 та №0011692330 на загальну суму 4938 гривен, при цьому про існування рішення №0011702330 позивач дізнався пізніше.
12.11.2010р. ТОВ фірма «Тіслав» звернулось до голови Державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області зі скаргою, та 06.12.2010 Позивач отримав лист №34179/10/23-327, з якого йому стало відомо про наявність рішення №0011702330, а також саме за які правопорушення на нього накладені фінансові санкції. 15.12.2010р. Позивач отримав від Відповідача рішення про розгляд скарги, яким скарги залишені без змін, та додатково накладені фінансові санкції - по рішенню №0011692330 були збільшені на 50 гривень у зв'язку з арифметичною помилкою, про що відповідачем 2 прийняте рішення №0012682330 від 15.12.2010р.
Позивач вважає, що фінансові санкції накладені на нього незаконно. Згідно рішення №0011692330 на підприємство накладено фінансові санкції у сумі 3518 гривень, в тому числі 2413 гривень за незабезпечення ведення обліку товарних запасів юридичною особою у порядку, визначеному відповідним національним положенням бухгалтерського обліку на суму 1206,50 гривень. З такими висновками Позивач погоджується , тому що усі товари , які були перелічені як не обліковані пройшли бухгалтерський облік у книзі обліку доходів і витрат для платників єдиного податку, а також у головній книзі, за більшість товарів перевірки були вже проведені розрахунки. Також були надані журнали - ордера по рахунку 281 (товарні запаси) та 681 (розрахунки з постачальниками), а також товарно-транспортні накладні постачальників, а також норма ст..6 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»(із змінами та доповненнями), не передбачає обов'язку із ведення обліку товарних запасів осіб, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами , що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів.
Також, накладання фінансових санкцій у сумі 1020 гривень (3х17x20) згідно рішення №0011692330 щодо не роздрукування щоденних фіскальних звітів і не зберігання їх в книгах обліку є неправомірним, оскільки санкція нараховувалась за три звіти, в той час коли лише два звіти за 17.01.2010 року та 13.08.2010 року були роздруковані наступної доби. Більш того, несвоєчасне роздрукування звітів було проведене в наслідок відмови касового апарата. Що було підтверджене поясненням відповідальної особи та актами проведеного ремонту .
В судове засідання з'явився представник позивача, який підтримав позовні вимоги та просив задовольнити їх в повному обсязі.
Відповідач 1 подав до суду письмові заперечення, у яких зазначив, що у ході перевірки 23.09.2010р. суб'єкта господарської діяльності ТОВ фірми «Тіслав» були встановлені порушення: не забезпечення щоденного друку фіскальних звітних чеків (7-звітів) за 17.01.10 та 13.08.10., чим порушено п.9 ст.3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995 року № 265/95 (далі - Закон України № 265); незабезпечення зберігання фіскальних звітних чеків (Z-звітів) за 28.03.10 за 21.09.10, та за 12.08.10. у книзі обліку розрахункових операцій (далі-КОРО) №046400217/2 від 30.12.09., чим порушено п.9 ст.3 Закону №265; незабезпечення зберігання використаних КОРО протягом встановленого терміну, чим порушено п.6 ст.3 Закону №265; незабезпечення зберігання контрольних стрічок протягом встановленого терміну, чим порушено п. 10 ст.3 Закону №265; незабезпечення використання режиму попереднього програмування, цін товарів (послуг) та обліку хх кількості, а саме у фіскальному чеку РРО №2690 від 23.09.10. не зазначено найменування проданого товару (бутерброд з шинкою), чим порушено п.11 ст. 3 Закону №265; незабезпечення ведення обліку товарних запасів юридичною особою у порядку визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку на загальну суму 1206,50 грн., чим порушено п.12 ст.3 та ст. 6 Закону №265; здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності відповідної ліцензії, чим порушено ст. 15 Закону України від 19.12.95 №481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів " (із змінами та доповненнями) (далі - Закон №481); несвоєчасне оприбуткування готівки (не у день и фактичного одержання) на загальну суму 284,00 грн. в розділі 2 КОРО на підставі фіскальних звітних чеків (Z- звітів) за 17.01.10 та за 13.08.10 р роздрукованих наступної доби, чим порушено п.2.6 "Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", затвердженого постановою Правління Нацбанку України від 15.12.04. №637 із змінами та доповненнями (далі -Положення №637).
Встановлені перевіркою порушення відображення в акті від 23.09.10р. перевірки за дотриманням суб'єктами господарської діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій.
У подальшому, матеріали перевірки було надіслано за місцем обліку суб'єкта господарської діяльності до Лівобережної МДПІ для розгляду та прийняття рішення.
Представник Відповідача 2 також надав суду заперечення, в яких Лівобережна МДПІ м.Дніпропетровська не погоджується з висновками викладеними адміністративному позові ТОВ Ф „Тіслав" та вважає їх необґрунтованими та такими, що не відповідають чинному законодавству посилаючись на таке.
За результатами перевірки ДПА у Дніпропетровській області складено Акт від 23.09.2010р, яким зафіксовано порушення, за які Лівобережною МДПІ застосовано санкції:
- п.9 ст.3 Закону №265 - не зберігання в КОРО 30464002174 фіскальних звітних чеків (Z-звітів) РРО від 30.12.2009р. за 28.03.2010р., 21 09.2010р., 12.08.2010р„ не роздрукування фіскальних звітних чеків (Z -звітів) РРО за 17.01.2010р. та 13.08.2010р. Відповідальність за вказане порушення передбачено п.4 ст.17 ЗУ №265/95-ВР, у розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, застосовано санкцію у розмірі 1020,00 грн. (17,00 * 20 * 3 (Z -звіти))
- абз. 23 н. 1.2, абз.2 п.п.2.2, п.2.6 Постанови Правління НВУ №637 від 15.12.2004р., зі змінами та доповненнями - несвоєчасне оприбуткування готівки (не у день її фактичного надходження) в книзі КОРО 30464002174/2 на загальну суму 284,00 грн. Відповідальність за вказане порушення передбачено абз.3 ст.1 Указу президента України №436/95, у п'ятикратному розмірі суми не оприбуткування: застосовано санкцію у розмірі 1420,00 грн. (284.00 *5)
- п.l1 ст.3 Закону №265 - проведенні розрахункової операції через РРО без використання режиму попереднього програмування найменування, цін товарів, послуг. Відповідальність за вказане порушення передбачено п.6 ст. 17 ЗУ №265/95-ВР, У розмірі 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян: застосовано санкцію у розмірі 85,00 грн. (17*5)
- п.12 ст.3, ст.6 Закону №265- не ведення в порядку, встановленому законодавством, обліку товарних запасів юридичною особою у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку на загальну суму 1 206,50 грн. Відповідальність за вказане порушення передбачено ст.20 ЗУ №265/95-ВР у розмірі подвійної вартості не облікованих товарів за цінами реалізації, але не менше 10 неоподаткованих мінімумів доходів громадян: застосовано санкцію у розмірі 2413,00 грн. (1206,50 грн.* 2)
Не погодившись з рішеннями про застосування штрафної (фінансової) санкції ТОВ Ф „Тіслав" оскаржено до ДПА у Дніпропетровській області. За результатами розгляду скарги ДПА у Дніпропетровській області 15.12.2010р було прийнято рішення №35187/10/25-008, яким збільшено суму штрафних (фінансових) санкцій на 50,00 грн., а скарга підприємства залишена без задоволення.
Представник відповідача 2 в судовому засіданні просив в позові відмовити.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
ТОВ фірма «Тіслав» зареєстрована як платник податків в Лівобережній МДПІ Дніпропетровської області.
23.09.2010 працівниками відділу контролю за суб'єктами господарювання ,що здійснюють розрахунки в готівковій формі управлінням податкового контролю юридичних осіб ДПА У Дніпропетровській області проведено перевірку , щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій , в кафе , яке належить Позивачу.
За результатами перевірки прийняті рішення про застосування штрафних санкцій №0011702330 та №0011692330 на загальну суму 4938 гривен.
Рішення направлено на адресу Позивача поштою, проте повернуте до податкової служби з відміткою про неотримання адресатом.
В подальшому позивачу стало відомо про прийняття рішень про застосування штрафних санкцій, а тому 12.11.2010р. ТОВ фірма «Тіслав» звернулось до голови Державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області зі скаргою щодо накладання штрафних санкцій відповідно рішення №0011692330, з яким позивач ознайомився на дошці об'яв.
При цьому, як пояснив позивач в судовому засіданні, про існування рішення №0011712330 позивач не був обізнаний, оскільки дане рішення на дошці об'яв не оприлюднювалося.
06.12.2010 Позивачу з листа №34179/10/23-327 відповідача-1 стало відомо про наявність рішення №0011702330, та зміст правопорушень за які накладені фінансові санкції 15.12.2010р. Позивач отримав від Відповідача рішення про розгляд скарги, яким накладені фінансові санкції залишені без змін. Також, фінансові санкції по рішенню №0011692330 збільшені на 50 гривень у зв'язку з арифметичною помилкою, про що було прийняте рішення №0012682330 від 15.12.2010р.
Не погоджуючись з прийнятим Відповідачем 1 рішенням Позивач звернувся зі скаргою до Державної податкової адміністрації України, але 02.02.2011 р рішенням №2212/6/25-0415, проте скарга була залишена без задоволення.
ТОВ «Тіслав» посилається на незаконність проведеної перевірки, виходячи з такого.
В направленні на перевірку від 16.09.2010 року №№0336,0337 зазначено, що з 16.09.2010 року по 30.09.2010 року проводиться згідно плану перевірка, щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій в сфері готівкового та безготівкового обігу ТОВ «Тіслав» з питань дотримання вимог Законів України, що регулюють готівковий обіг в Україні.
Також судом встановлено, що 05.01.2010р. Лівобережна МДПІ також проводила планову перевірку ТОВ фірми «Тіслав», за результатами якої складався Акт від 05,01,2010р №003/04/64/23/2021932.
Згідно статті 16 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» контролюючі органи мають право відповідно до законодавства здійснювати планові або позапланові перевірки осіб, які підпадають під дію цього Закону.
Планова перевірка здійснюється органами, уповноваженими законом нарахувати або стягувати податки і збори (обов'язкові платежі) з осіб , що використовують спрощену систему оподаткування згідно з пунктами 5-9 статті 9 цього Закону. Така перевірка здійснюється не частіше одного разу за наслідками звітного календарного року, але не раніше строків, визначених законодавством для подання річного податкового звіту(декларації) такими особами з такого податку. Будь - яке податкове або адміністративне нарахування, здійснене з порушенням цього правила, вважається незаконним та не підлягає виконанню.
Таким чином, що фінансові санкції накладені на позивача за наслідками повторної планової перевірки є протиправними,
Крім того, згідно рішення №0011692330 на підприємство накладено фінансові санкції у сумі 3518 гривень в тому числі 2413 гривень за незабезпечення ведення обліку товарних запасів юридичною особою у порядку, визначеному відповідним національним положенням бухгалтерського обліку на суму 1206,50 гривень.
Міністерство юстиції України в листі №6091-0-4-10-20 від 19.05.2010 року вказує на норми ст..6 Закону України від 06.07.1995№265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»(із змінами та доповненнями), якими зокрема, передбачено , що обов'язок із ведення обліку товарних запасів не застосовується до осіб, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів.»
Після аналізу норм, що встановлюють порядок ведення книги обліку доходів і витрат (для платників єдиного податку), Міністерство юстиції України зазначає, що форма вказаної книги не передбачає ведення обліку товарних запасів. Таким чином, позиція Державної податкової адміністрації України щодо обов'язку платника єдиного податку вести облік товарних запасів не відповідає нормам чинного законодавства України.
А тому є протиправними застосовані органами державної податкової служби до платників єдиного податку фінансові санкції, передбачені статтями 20 та 21 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (із змінами та доповненнями), в разі здійсненнями ними реалізації товарів, облік яких не ведеться.
Крім того, як встановлено в судовому засіданні, кількість необлікованого товару з'ясовувалася без проведення інвентаризації, на підставі відомостей додатку 3 до акту перевірки, яка має арифметичні помилки, у зв'язку з чим в подальшому фінансові санкції збільшені на 50 гривень.
Тому суд вважає що не може бути належним доказом документ, на підставі якого не можливо достовірно з'ясувати обсяг даних, відповідно до яких нараховувались фінансові санкції.
Згідно п.2,6 Положення №637 уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.
Як встановлено в судовому засіданні, готівка у сумі 284 гривні була оприбуткована саме в день її отримання, проте, з технічних причин фіскальні звітні чекі РРО за 17.01.10 та за 13.08.10 були роздруковані наступної доби (ремонт РРО підтверджуються відповідними актами проведеного ремонту РРО №198066/У від 17.01.02010 р . та 198069/У від 13.08.2010 р. )
Таким чином суд приймає до уваги об'єктивні причини неможливості здійснення роздруківки чеків за 17.01.10 та за 13.08.10 , а тому робить висновок про відсутність порушення - не роздрукування щоденних фіскальних звітів і не зберігання їх в книгах обліку та несвоєчасного оприбуткування готівки.
Що стосується вимоги щодо скасування акту, то відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
В п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України міститься визначення терміну справа адміністративної юрисдикції, а саме: справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Частиною 2 ст. 4 КАС України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Згідно зі ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на: 1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; 2) спори з приводу прийняття громадянин на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень, а також спори, які виникають з приводу укладання та виконання адміністративних договорів; 4) спори за зверненнями суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом; 5) спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.
Рішенням суб'єкта владних повноважень (органу чи посадової особи) є офіційний письмовий документ, виданий в межах його компетенції, визначеної законом, який має точно визначені зовнішні реквізити та породжує певні правові наслідки, створює юридичний стан, спрямований на регулювання суспільних відносин, має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин, поширює свою чинність на певний час, територію, коло суб'єктів.
Акт не є юридичною формою рішень органів владних повноважень в Україні, тобто офіційним письмовим документом, який породжує певні правові наслідки, спрямованим на регулювання тих чи інших суспільних відносин, і не має обов'язкового характеру для суб'єктів цих відносин.
Виходячи з того, що акт перевірки, не є нормативно-правовим актом чи актом індивідуальної дії, зазначений документ може розглядатися лише як форма фіксації певних фактів (подій, обставин), а, отже, у судовому процесі відноситься до засобів доказування (письмових доказів, відповідно до ч.1 ст. 79 КАС України).
Щодо позовної вимоги про скасування податкової вимоги №178 від 14.02.2011 року, сформованої Лівобережною ДПІ, то, як пояснив представник відповідача в судовому засіданні, зв'язку з оскарженням рішень про застосування штрафних санкцій суми податкового боргу не є узгодженими, тому оскаржувана вимога є відкликаною, що підтверджується відсутністю заборгованості за ТОВ фірмою «Тіслав» що рахується по особовому рахунку підприємства. Процедура відкликання в даному випадку такої вимоги у податкової служби відсутня. Тому предмет оскарження в даній вимозі позову відсутній.
Таким чином, суд вважає що в позовних вимогах щодо скасування акту від 23.09.2010 р за № 0181/04/64/23/20219321 та податкової вимоги №178 від 14.02.2011 року має бути відмовлено.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
З огляду на сукупність викладених обставин, з урахуванням вимог чинного законодавства, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Керуючись ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд - ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов задовольнити частково.
Скасувати рішення про застосування штрафних санкцій Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська №0011702530 від 12.10.10р,
Скасувати рішення про застосування штрафних санкцій Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська №0011692330 від 12.10.10р, в частині нарахування штрафної санкції в розмірі 3423 грн.
Скасувати рішення про застосування штрафних санкцій Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська №0012682330 від 15.12.10р.
В решті позовних вимог відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови складено 27 лютого 2012 року.
Суддя О.В. Єфанова