04 квітня 2012 р. Справа № 2а/0470/3001/12
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіЛозицької І.О.
при секретаріВасиленко К.Е.
за участю:
представника позивача представника відповідача Глущенка О.О. Духневич Т.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю " Торговий дім "Вишевичі Агротехніка" до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання дій протиправними
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Вишевичі Агротехніка" до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровськ, в якому позивач просить:
- визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровську по визнанню у акті №390/232-36365890 від 14.02.2012 року правочинів, вчинених Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Вишевичі Агротехніка", нікчемними;
- визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська, які полягають у викладені в акті №390/232-36365890 від 14.02.2012 року протиправних висновків про нікчемність фінансово-господарських операцій, вчинених Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Вишевичі Агротехніка".
В обґрунтування позову, позивач зазначив, що викладені в акті перевірки висновки податкового органу, є помилковими, господарські взаємовідносини між TOB «ТД «Вишевичі Агротехніка»та ПП «Контур Пак», іншими підприємствами, відбувались в межах правочину, який повністю відповідає всім вимогам закону, означені господарські операції, мали реальний характер, складені за цими взаємовідносинами первинні документи, оформлені належним чином, підписані уповноваженими особами.
В судовому засіданні, представником відповідача, було заявлено клопотання про заміну назви відповідача з Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська на Державну податкову інспекцію в Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби, згідно довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серії АА №533680, копія якої залучена до матеріалів справи. За таких обставин, назву відповідача в судовому засіданні, було змінено.
Відповідач надав суду письмове заперечення, в якому зазначив, що при проведенні аналізу податкової звітності Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Вишевичі Агротехніка" з податку на додану вартість, станом на момент проведення перевірки за період з 01.01.2009 р. по 31.12.2010 р., встановлено, що взаємовідносини з ПП «Контур Пак»відбувалися у квітні, травні, вересні, жовтні, грудні 2009 р., лютому, березні 2010р. Перевіркою Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Вишевичі Агротехніка" не встановлена наявність розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання та продажу товарів. Такі причини можуть бути наявними лише за умови, що платник податку має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності, а не виключно чи переважно за рахунок формування податкового кредиту та валових витрат для інших суб'єктів підприємницької діяльності.
В судовому засіданні, представник позивача підтримав позовні вимоги, просив позов задовольнити, з підстав, зазначених у позовній заяві.
Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав, у задоволенні позову просив відмовити.
Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд задовольняє позов з наступних підстав.
Статтею 5 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачено, що адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких, надана Верховною Радою України.
Стаття 19 Конституції України, регламентує, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 20 Податкового кодексу України, зокрема, передбачено, що органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків в порядку, встановленому цим Кодексом.
Згідно п.п. 20.1.6 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі, благодійних та інших неприбуткових організацій, у порядку, визначеному цим Кодексом, інформацію, довідки, копії документів (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності) про фінансово-господарську діяльність, отримувані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов'язану з обчисленням та сплатою податків, дотриманням вимог іншого законодавства, здійснення контролю за яким, покладено на органи державної податкової служби, а також, фінансову та статистичну звітність, в порядку та на підставах, визначених цим Кодексом.
Відповідно до п.79.2 ст.79 Податкового кодексу України, документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.
Як вбачається з наданих пояснень представника позивача та представника відповідача в судовому засіданні, досліджених письмових матеріалів, суд доходить висновку, що перевірка була проведена з порушенням норм діючого законодавства, а саме, згідно з наказом про здійснення документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Вишевичі Агротехніка" від 24.01.2012 за №77, в якому зазначено, що перевірка здійснюється з питань дотримання вимог ст.ст. 203, 215, 228, 655, 656, 662 ЦК України за період з 01.01.2009 р. по 31.12.2010 р. взаємодії з ПП «Контур Пак», а відповідно до направлення від 08.02.2012р. №144/232, в якому зазначено, що підставою проведення перевірки, є дотримання податкового, валютного та іншого законодавства п. 85.2 ст. 85 розділу II Податкового кодексу України, а відповідно до акту перевірки від 14.02.2012 року №390/232-36365890, в якому зазначено, що підставою для перевірки, є дотримання вимог податкового законодавства з 01.01.2009 р. по 31.12.2010 р., в якому підприємство мало господарські взаємовідносини з ПП «Контур Пак».
З вищевикладеного, вбачається, що підстави проведення перевірки позивача, різні.
Крім того, в судовому засіданні, представником відповідача було надано та залучено до матеріалів справи, копію вироку Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 22.10.2010 року по справі №1-378/2010, яким встановлено, що ОСОБА_5 у січні 2009 року набув статусу суб'єкта підприємницької діяльності, зареєстрував підприємство ПП "Контур Пак", з метою прикриття незаконної діяльності, а тому, його визнано винним у скоєнні злочину (фіктивне підприємництво), передбаченому ст.ст. 28 ч.2, 205 ч.1 КК України.
Потім, вищезазначений вирок суду, був змінений ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 грудня 2010 р.
Відповідно до ст.61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Проаналізувавши вищезазначені норми права, судом зроблено висновок, що позивач не відповідає за своїх контрагентів.
Тому, судом не береться до уваги, в якості доказів по даній справі, вищезазначений вирок районного суду відносно засудженої фізичної особи - ОСОБА_5 (контрагента) ПП «Контур Пак» та ухвала апеляційного суду Дніпропетровської області, у в'язку з тим, що це не стосується безпосередньо позивача.
Крім того, при дослідженні інших письмових доказів, а саме, акту перевірки №2548/23-4/36365890 від 19.03.2010 року та акту перевірки №1028/231/36365890 від 31.03.2011 року, вбачається, що у 2010 та 2011 роках проводились виїзні перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за періоди з 26.01.2009 року по 31.12.2009 року та з 01.01.2010 року по 31.12.2010 рік., валютного та іншого законодавства за періоди з 26.01.2009 року по 31.12.2009 рік та з 01.01.2010 року по 31.12.2010 рік, ніяких порушень виявлено не було, в тому числі, і з ПП «Контур Пак».
Як зазначив в судовому засіданні представник позивача, за період, який перевірявся раніше, підприємство, також, співпрацювало з ПП «Контур Пак»та з іншими контрагентами.
Також, в судовому засіданні встановлено, що на час здійснення господарської діяльності позивача, його контрагент ПП «Контур Пак»знаходився на обліку в ЄДР, що також, підтверджено в судовому засіданні, представником відповідача.
Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В судовому засіданні представник відповідача так і не довів той факт, чому в двох попередніх перевірках не було виявлено порушень з боку позивача та його взаємовідносин з контрагентами, в тому числі, з ПП «Контур Пак», а потім при проведенні невиїзної перевірки з'явились зазначені в акті перевірки від 14.02.2012 р., порушення.
З аналізу акту перевірки №390/232-36365890 від 14.02.2012 року, вбачається, що в цьому акті йде мова лише про порушення, але не зазначено, які саме, та відносно якого з контрагентів окремо.
Також, як вбачається з акту перевірки, для проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Вишевичі Агротехніка" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2009 року по 31.12.2010 рік, використано АРМ «Реєстр платників податків», АРМ «Облік податків та платежів», АРМ «Аудит», АРМ Бест Звіт, АРМ «Система співставлення податкового зобов'язання та податкового кредиту в розрізі контрагентів», акти перевірки №2548/23-4/36365890 від 19.03.2010 року та №1028/231/36365890 від 31.03.2011 року, акт перевірки ПП «Контур Пак»№1312/233/34229162 від 01.06.2011 року. Будь-яких первинних документів щодо правочинів за участю Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Вишевичі Агротехніка", на підставі яких, ним формувалися податкові зобов'язання та податковий кредит за період з 01.01.2009 року по 31.12.2010 рік, перевіряючими не досліджувалися, оскільки, в акті про це не зазначено.
Крім того, у висновках акта перевірки вказано про порушення позивачем ст.ст. 203, 215, 216, 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочину, здійсненому Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Вишевичі Агротехніка" у квітні, травні, вересні, жовтні, грудні 2009 року, лютому, березні 2010 року. Крім того, як вбачається зі змісту згаданого акту, також, встановлено і факт нікчемності таких правочинів з посиланням на ст. 228 ЦК України.
Проте, згідно з пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 згаданого Кодексу, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої, є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх, передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також, дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого, покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких, передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого, покладено на органи державної податкової служби, а також, отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі, за результатами перевірок інших платників податків.
За змістом наведеної норми, документальна перевірка, має проводитись на підставі перелічених у згаданому підпункту документів фінансової і податкової звітності, а також, первинних бухгалтерських документів.
Вимога щодо аналізу правомірності оподаткування фінансово-господарських операцій на підставі первинних бухгалтерських документів та документів фінансової і бухгалтерської звітності, також, передбачена Порядком оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 року № 984, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 року за № 34/18772.
Всупереч наведеному, зазначені документи не були предметом дослідження перевірки.
Отже, висновки посадових осіб ДПІ щодо нікчемності всіх здійснених позивачем за перевіряємий період правочинів, не ґрунтуються на системному аналізі первинних документів, а тому, не можуть вважатися об'єктивними та доведеними.
Також, необхідно звернути увагу, що відповідно до листа ДПА України "Щодо підстав для визнання договорів нікчемними" від 29.09.2010р. №20289/7/16-1617, дані, наведені в декларації, повинні відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника, отже, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. Наявність же розбіжностей між сумами податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів, не є самостійною підставою для визнання правочинів нікчемними.
Більш того, відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним, є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).
Стаття 203 ч.5 ЦК України, передбачає, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Таким чином, для визнання правочину нікчемним, повинні існувати наступні умови: наявність самого правочину; відсутність у сторони (сторін) в момент вчинення правочину спрямованості на реальне настання правових наслідків, що ним обумовлені; наявність умислу на вчинення такого правочину.
Перелік правочинів, які є нікчемними, як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України, згідно з якою, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Такими, є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання, всупереч закону, комунальної, державної або приватної власності: правочини спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження, об'єктами права власності українського народу -землею, як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна: правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права, тощо.
Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. Така правова позиція викладена у Постанові Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними ".
Крім того, з 01.01.2011року набрали чинності зміни, внесені до ЦК України, зокрема, було викладено ч. 1 ст. 203 у новій редакції та доповнено ст. 228 частиною 3. На підставі ч. 3 ст. 228 ЦК України, ст. 207 Господарського кодексу України, доводити недійсність правочинів (господарських зобов'язань) органи державної податкової служби, зобов'язані виключно у судовому порядку.
Таким чином, нікчемність встановлюється тільки в судовому порядку, а саме, господарським судом.
Як було встановлено в ході розгляду даної справи, відповідач до господарського суду в законному порядку не звертався для встановлення нікчемності правочинів, чим порушив ст. 124 Конституції України, якою встановлено, що правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також, привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами, не допускаються.
Крім того, як зазначив в судовому засіданні представник позивача, ніхто з контрагентів та сам позивач, також, не звертались до господарського суду для визнання нікчемності правочинів.
Відповідно до ст. 2 86 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства, є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі, на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Статтею 6 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, порушені її права, свободи або інтереси.
Згідно ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України, належними, є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.
Статтею 86 вищевказаного Кодексу, зазначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Вирішуючи питання щодо судового збору, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Вишевичі Агротехніка" судові витрати в розмірі 32 грн. 19 коп.
Відповідно до ч.1 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні справи по суті, суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
Враховуючи невиконання податковим органом своїх процесуальних обов'язків, не доведеності правомірності вчинених дій, суд доходить висновку, що позовні вимоги, є обґрунтованими, не спростовані відповідачем, а тому, підлягають задоволенню в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 69, 70, 71, 86, 94, 122, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Вишевичі Агротехніка" до Державної податкової інспекції в Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання дій протиправними - задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровську по визнанню у акті №390/232-36365890 від 14.02.2012 року правочинів, вчинених Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Вишевичі Агротехніка", нікчемними.
Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська, які полягають у викладені в акті №390/232-36365890 від 14.02.2012 року протиправних висновків про нікчемність фінансово-господарських операцій, вчинених Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Вишевичі Агротехніка".
Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Вишевичі Агротехніка" судові витрати в розмірі 32 грн. 19 коп.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також, прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
У разі, якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя І.О. Лозицька