13 грудня 2011 р. Справа № 2а-15011/09/0470
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Чорної В.В.
при секретарі судового засідання Молчановій В.В.
за участі представників сторін:
позивача ОСОБА_1.
відповідача Долідзе А.О., Казанцева В.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікополь Кран-Сервіс»до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000972310/0/27100, № 0000982310/0/27101 від 19.06.2009 р., № 0000972310/1/31535, № 0000982310/1/31536 від 21.07.2009 р., № 0000972310/2/43334, № 0000982310/2/43333 від 08.10.2009 р., -
12 листопада 2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Нікополь Кран-Сервіс»(далі - ТОВ «Нікополь Кран-Сервіс») звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із зазначеним адміністративним позовом, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 15.03.2011 р. (а.с. 122-125), та заяви про уточнення позовних вимог від 06.12.2011 р. (а.с. 157), просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції (далі - Нікопольська ОДПІ) № 0000972310/0/27100, № 0000982310/0/27101 від 19.06.2009 р., № 0000972310/1/31535, № 0000982310/1/31536 від 21.07.2009 р., № 0000972310/2/23334, № 0000982310/2/43333 від 08.10.2009 р.
В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення Нікопольської ОДПІ є протиправними, оскільки винесені на підставі неправомірних висновків, викладених у акті перевірки ТОВ «Нікополь Кран-Сервіс» № 927/231.33837702 від 03.06.2009 р., щодо нікчемності правочину, укладеного 16.05.2008 р. між ТОВ «ВПФ Метапродакшн»(продавець) та ТОВ «Нікополь Кран-Сервіс»(покупець). Зокрема, позивач не погоджується з даним твердженням податкового органу, оскільки при проведенні перевірки відповідачем не встановлено, що зазначений правочин було укладено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а також вини позивача у порушенні публічного порядку, а висновки податкового органу обґрунтовані лише рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 03.09.2008 р. про визнання недійсними установчих документів ТОВ «Метапродакшн»з моменту їх реєстарції. Крім того, позивач вважає, що, оскільки за результатами адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень від 19.06.2009 р. № 0000972310/0/27100, № 0000982310/0/27101, суми нарахованих згідно зазначених рішень зобов'язань не зменшувались і не збільшувались, то у відповідача не було законних підстав для винесення податкових повідомлень-рішень від 21.07.2009 р. № 0000972310/1/31535, № 0000982310/1/31536, від 08.10.2009 р. № 0000972310/2/43334, № 0000982310/2/43333.
В судовому засіданні представник позивача за довіреністю ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив адміністративний позов задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві. Додатково також зазначив, що під час проведення перевірки податковим органом не досліджувалося питання щодо безтоварності операції з поставки крану, а в акті перевірки не мається посилання на відсутність, або недостатність, або недостовірність первинних документів позивача, що надавалися на підтвердження факту цієї поставки. Наявність же судового рішення відносно контрагента, прийнятого вже після укладення договору та його виконання, сама по собі не може бути підставою для визнання угоди нікчемною.
Представники відповідача, кожен окремо, позовні вимоги не визнали, посилаючись на їх необґрунтованість. Зокрема, відповідач наполягає на правомірності висновків, викладених у акті перевірки № 927/231.33837702 від 03.06.2009 р. щодо нікчемності правочину, укладеного 16.05.2008 р. між ТОВ «ВПФ Метапродакшн»(продавець) та ТОВ «Нікополь Кран-Сервіс»(покупець), посилаючись на судове рішення Святошинського районного суду м. Києва від 03.09.2008 р. по справі № 2а-184/08 про визнання недійсними установчих документів ТОВ «ВПФ Метапродакшн»з моменту його реєстрації (03.05.2007 р.), та свідоцтва платника ПДВ з дати його видачі (21.05.2007 р.), яке обґрунтовано поясненнями директора «ВПФ Метапродакшн»ОСОБА_4, згідно яких останній не вів ніякої фінансово-господарської діяльності, а бухгалтерські та податкові документи підписував з метою отримання винагороди. З огляду на це, на думку податкового органу, угода, укладена між ТОВ «ВПФ Метапродакшн»та ТОВ «Нікополь Кран-Сервіс» має протиправний характер, а саме, укладена без мети здійснення господарської діяльності в розумінні Господарського кодексу України, спрямована на заволодіння майном держави у вигляді несплати податків до бюджету, чим суперечить інтересам держави і суспільства, порушує публічний порядок, та є нікчемною відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України. За викладених обставин, оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення, винесені Нікопольською ОДПІ на підставі акту перевірки ТОВ «Нікополь Кран-Сервіс», відповідач вважає правомірними та обґрунтованими, а тому просить відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Нікополь Кран-Сервіс»зареєстровано виконавчим комітетом Нікопольської міської ради 03.11.2005 р. (а.с. 39), та перебуває на податковому обліку в Нікопольській ОДПІ.
Нікопольською ОДПІ проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ «Нікополь Кран-Сервіс»з питань правових відносин з платником податків ТОВ «ВПФ Метапродакшн»за травень 2008 року, за результатами якої складено акт № 927/231.33837702 від 03.06.2009 р. (а.с. 17-29).
Підстави та порядок проведення перевірки позивачем не оскаржуються.
Перевіркою встановлено порушення платником податків п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»в редакції Закону № 283/97-ВР від 22.05.1997 р. (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток за 1 півріччя 2008 року на суму 46 875 грн., в тому числі, за ІІ квартал 2008 року на суму 46 875 грн., а також, порушення платником податків п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (зі змінами та доповненнями), п. 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 р. № 165, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 р. за № 233/2037, внаслідок чого ТОВ «Нікополь Кран-Сервіс»завищено податковий кредит з ПДВ за травень 2008 року на суму 37 500 грн.
Так, при проведенні перевірки Нікопольською ОДПІ встановлено, що між ТОВ «ВПФ «Метапродакшн»(продавець), в особі генерального директора ОСОБА_4, що діяв на підставі Статуту, та ТОВ «Нікополь Кран-Сервіс», в особі директора ОСОБА_5, що діяв на підставі Статуту, 16.05.2008 р. було укладено договір № 6 купівлі-продажу баштового крану КБ-403А на суму 225 000 грн., в тому числі ПДВ 37 500 грн. (а.с. 74). Зазначений договір виконано сторонами шляхом передачі товару від продавця представнику покупця за довіреністю НБД № 486231 від 19.05.2008 р. ОСОБА_6 згідно накладної № 25 від 19.05.2008 р. (а.с. 76), та оплати покупцем повної вартості товару в сумі 225 000 грн. згідно платіжного доручення № 86 від 19.05.2008 р. (а.с. 128). Витрати на придбання товару за договором № 6 від 16.05.2008 р. були включені позивачем до р. 04.1 декларації з податку на прибуток (валові витрати на придбання товарів, робіт, послуг) за ІІ півріччя 2008 року,
В подальшому, зазначений баштовий кран було реалізовано позивачем ПП «Технопласт плюс»згідно договору купівлі-продажу № 10 від 13.12.2007 р., що підтверджено накладною № 3 від 07.07.2008 р., актом прийому-передачі № б/н від 07.07.2008 р. на загальну суму 350 000 (в т.ч. ПДВ 58 333 грн. 33 коп.), та довіреністю ЯПГ № 007918 від 03.07.2008 р. на отримання товару, виданою ПП «Технопласт плюс»громадянину ОСОБА_7
Згідно листа ДПІ у Святошинському районі м. Києва від 13.02.2009 р. № 1552/7/15-206 (а.с. 58), постановою Святошинського районного суду м. Києва від 03.09.2008 р. по справі № 2а-184 за позовом ДПІ у Святошинському районі м. Києва до ТОВ «ВПФ «Метапродакшн», ОСОБА_4, про визнання недійсними установчих та реєстраційних документів ТОВ «ВПФ «Метапродакшн»визнано недійсними Свідоцтво та Статут ТОВ «ВПФ «Метапродакшн»від 03.05.2007 р., що зареєстровані Святошинською районною державною адміністрацією у м. Києві за реєстраційним номером 10721020000020353, з дати їх державної реєстрації, тобто з 03.05.2007 р.; визнано недійсною реєстрацію ТОВ «ВПФ «Метапродакшн»платником ПДВ (свідоцтво № 1000049125 від 21.05.2007 р.) від дати внесення до Реєстру платників ПДВ, тобто з 21.05.2007 р. (а.с. 92-94).
У постанові Святошинського районного суду від 03.09.2008 р. № 2а-184, зокрема, зазначено, що за результатами розслідування підрозділу податкової міліції у м. Києві громадянин ОСОБА_4 надав письмове пояснення, з якого вбачається, що він самостійно ніякої господарської діяльності не здійснював, підприємство на себе зареєстрував за пропозицією невстановлених осіб і здійснював дії тільки щодо підписання деяких установчих документів, не розуміючи їх змісту, фактично фінансово-господарську діяльність від імені підприємства не вів, засновником значився формально і лише поставив свій підпис на підготовлених невстановленими особами реєстраційних документах, з метою в подальшому отримати за це матеріальну винагороду.
На підставі постанови Святошинського районного суду м. Києва від 03.09.2008 р. по справі № 2а-184, відповідно до п.п. «б»п. 9.8 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість», ТОВ «ВПФ «Метапродакшн»анульовано реєстрацію платника ПДВ з 21.05.2007 р., про що складено акт № 2204, який затверджений начальником ДПІ у Святошинському районі м. Києва 17.09.2008 р. (а.с. 95).
Враховуючи зазначене, Нікопольською ОДПІ зроблено висновок, що громадянин ОСОБА_4, який згідно установчих документів є засновником та директором товариства, насправді не має будь-якого відношення до створення та діяльності ТОВ «ВПФ «Метапродакшн», оскільки реєстрацію його в державних установах здійснював без наміру здійснення в подальшому господарської діяльності, статутний фонд товариства не формував, розрахункових рахунків в установах банків не відкривав, угод з іншими суб'єктами підприємницької діяльності від імені товариства не укладав, у зв'язку з чим, фінансово-господарські документи ТОВ «ВПФ «Метапродакшн»не відповідають вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 р. № 996-ХIV, та не можуть вважатися первинними документами, які підтверджують здійснення господарських операцій підприємством, в розумінні п.п. 1.2 п. 1, п.п. 2.1 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704. Таким чином, правочин, укладений між ТОВ «ВПФ «Метапродакшн»та ТОВ «Нікополь Кран-Сервіс», порушує норми цивільного та господарського судочинства, суперечить інтересам держави і суспільства, порушує публічний порядок, а отже, відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України, вважається нечинним. Відповідно, несплачений підприємством внаслідок неправомірного формування валових витрат податок на прибуток та ПДВ є дохідною частиною державного бюджету, та власністю держави. Зокрема, внаслідок віднесення ТОВ «Нікополь Кран-Сервіс»до складу валових витрат коштів в сумі 225 000 грн., понесених у зв'язку з придбанням у ТОВ «ВПФ «Метапродакшн»баштового крану КБ 403А згідно договору № 6 від 16.05.2008 р., який на думку податкового органу є нікчемним та таким, що не підтверджений відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, позивачем порушено п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження бази оподаткування податком на прибуток на суму 187 500 грн., та ПДВ - на суму 37 500 грн., та, відповідно, заниження у ІІ кварталі 2008 року податку на прибуток на суму 46 875 грн., та ПДВ -на суму 37 500 грн.
На запрошення Нікопольської ОДПІ від 15.05.2009 р. № 21387/10/23-114 для ознайомлення та підписання акту перевірки № 927/231.33837702 від 03.06.2009 р. уповноважені особи ТОВ «Нікополь Кран-Сервіс»не з'явились, про що податковим органом складено акт № 73 від 03.06.2009 р. (а.с. 90).
На підставі акту перевірки ТОВ «Нікополь Кран-Сервіс»№ 927/231.33837702 від 03.06.2009 р., Нікопольською ОДПІ винесені податкові повідомлення-рішення від 19.06.2009 р. № 0000972310/0/27100 про донарахування платнику податків податкових зобов'язань по податку на прибуток на загальну суму 65 625 грн. (в тому числі 46 875 грн. -за основним платежем (25 відсотків від вартості товару.), 18 750 грн. -за штрафними (фінансовими) санкціями (40 відсотків від суми основного зобов'язання)), та № 0000982310/0/27101 про донарахування платнику податків податкових зобов'язань по податку на додану вартість на загальну суму 56 250 грн. (в тому числі 37 500 грн. -за основним платежем (20 відсотків від вартості товару), 18 750 грн. -за штрафними (фінансовими) санкціями (50 відсотків від основного зобов'язання)).
Зазначені рішення відповідача були оскаржені відповідачем, відповідно до п.п. 5.2.2 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ (далі -Закон України № 2181), в адміністративному порядку, за результатами якого рішеннями Нікопольської ОДПІ від 21.07.2009 р. № 31533/10/23-114, та Державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області від 28.09.2009 р. № 25829/10/25-008 скарги платника податків залишено без задоволення, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення -без змін (а.с. 30-38). На підставі зазначених рішень органів державної податкової служби, відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення від 21.07.2009 р. № 0000972310/1/31535, № 0000982310/1/31536, від 08.10.2009 р. № 0000972310/2/43334, № 0000982310/2/43333.
02.11.2009 р. ТОВ «Нікополь Кран-Сервіс»звернулось до Державної податкової адміністрації України із скаргою на податкові повідомлення-рішення від 19.06.2009 р. № 0000972310/0/27100, № 0000982310/0/27101 (вих. № 77 від 29.10.2009 р.), разом із якою позивачем було подано клопотання про поновлення строку на оскарження зазначених рішень, у зв'язку із хворобою директора підприємства (а.с. 205-208). Рішенням Державної податкової адміністрації України від 20.11.2009 р. № 11944/6/25-0115, у зв'язку із пропуском строку оскарження, скарга платника податків була залишена без розгляду (а.с. 203-204), а адміністративне оскарження рішень податкових органів, відповідно до п.п. 5.2.4 п. 5.4 ст. 5 Закону України № 2181, - закінчено.
Не погодившись з рішеннями органів державної податкової служби України, ТОВ «Нікополь Кран-Сервіс»звернулось до суду із адміністративним позовом про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.06.2009 р. № 0000972310/0/27100, № 0000982310/0/27101, від 21.07.2009 р. № 0000972310/1/31535, № 0000982310/1/31536, від 08.10.2009 р. № 0000972310/2/43334, № 0000982310/2/43333.
Встановивши обставини справи, проаналізувавши норми законодавства, чинного на час проведення перевірки та винесення оскаржуваних рішень, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову, виходячи з наступного.
Згідно п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Підпунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 зазначеного Закону передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.
Відповідно до п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Згідно п. 10.1 ст. 10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», прибуток платників податку, включаючи підприємства, засновані на власності окремої фізичної особи, оподатковується за ставкою 25 відсотків до об'єкта оподаткування.
Законом України «Про податок на додану вартість»передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону).
Пунктом 6.1 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено ставку податку на рівні 20 відсотків.
Згідно п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України № 2181, у разі, коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.
Висновки акту перевірки ТОВ «Нікополь Кран-Сервіс»обґрунтовані посиланням податкового органу на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 03.09.2008 р. по справі № 2а-184 про визнання недійсними з моменту реєстрації установчих документів, та свідоцтва платника ПДВ контрагента позивача -ТОВ «ВПФ «Метапродакшн», внаслідок чого, відповідачем було зроблено висновок про нікчемність угоди, укладеної між ТОВ «ВПФ «Метапродакшн»та ТОВ «Нікополь Кран-Сервіс», з огляду на те, що зазначена угода була укладена без мети здійснення сторонами господарської діяльності, а отже, суперечить моральним засадам суспільства, та публічному порядку в державі.
Дійсно, нормою ч.ч. 1, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Водночас, ст. 204 Цивільного кодексу України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.
Згідно ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Статтею 228 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, зниження, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Разом з тим, висновок стосовно нікчемності правочину має бути викладений у мотивувальній частині судового рішення.
Пленум Верховного Суду України в своїй постанові від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначеними ст. 228 Цивільного кодексу України, є:
1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;
2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо.
Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.
Нормами ст. 207 Господарського кодексу України встановлено, що господарське зобов'язання, що відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
З аналізу наведених правових норм вбачається, що відповідно до презумпції правомірності правочину, всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочини ухвалюється судове рішення.
Суд зазначає, що у акті перевірки ТОВ «Нікополь Кран-Сервіс»відсутнє посилання податкового органу на наявні рішення суду, у яких встановлено недійсність правочину, укладеного 16.05.2008 р. між ТОВ «ВПФ «Метапродакшн»та ТОВ «Нікополь Кран-Сервіс». Зазначені докази також не були надані відповідачем при розгляді даної справи в судовому засіданні.
Натомість, договір купівлі-продажу баштового крану сам по собі не є таким, що порушує публічний порядок, а його недійсність прямо не встановлена законом.
Твердження ж податкового органу про нікчемність правочину з посиланням на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 03.09.2008 р. суд вважає помилковим, оскільки у даному рішенні не зазначено про вину посадових осіб позивача або його контрагента, а також встановлений судом намір (мету) на порушення моральних засад суспільства або публічного порядку у державі. Зазначеним рішенням суду також не встановлено факт нікчемності укладеного правочину.
Отже, відповідач, зробивши у акті від 03.06.2009 р. висновок про відсутність в момент вчинення правочину мети, спрямованої на реальне настання правових наслідків, керувався лише припущеннями; його позиція про нікчемність угоди, не підкріплена належними доказами, зокрема, рішенням суду про визнання зазначеного правочину таким, що суперечить інтересам держави або суспільства, або вироком суду про встановлення вини посадових осіб позивача або його контрагента.
При прийнятті рішення, у відповідності до ч. 1 ст. 244-2 КАС України, суд також враховує практику Верховного Суду України з аналогічних спорів. Так, у постанові Верховного Суду України від 13.01.2009 р. по справі за позовом ТОВ «Дабл'ю Джейс-Херсон»до ДПІ у м. Херсоні, судом зазначено, що визнання недійсними установчих документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника ПДВ самі по собі не призводять до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи до моменту виключення її з державного реєстру, та не позбавляють правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні.
Слід також зауважити, що рішення Святошинського районного суду м. Києва по справі № 2а-184 було прийнято 03.09.2008 р., тобто, після укладення угоди купівлі-продажу між ТОВ «ВПФ «Метапродакшн»та позивачем (16.05.2008 р.), та після її виконання. На час укладення зазначеної угоди, ТОВ «ВПФ «Метапродакшн»було зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, та мало свідоцтво платника ПДВ, а отже, мало достатній обсяг цивільної дієздатності.
Крім того, під час під час розгляду справи, позивачем надані докази, які підтверджують факт здійснення господарської операції.
Так, у договорі № 6 від 16.05.2008 р., укладеному між ТОВ «ВПФ «Метапродакшн»та ТОВ «Нікополь Кран-Сервіс», зокрема, визначено товар, придбання якого є предметом зазначеного договору, а саме, баштовий кран КБ-403А, його ціну (225 000 грн.) та умови оплати (передоплата згідно виставленого рахунку), а також порядок передачі товару (по довіреності на отримання товару) (а.с. 74).
На підтвердження виконання умов зазначеного договору, позивачем надано: рахунок № 16 (а.с. 75), накладну № 25 (а.с. 76), акт прийому-передачі від 19.05.2008 р. (а.с. 77), податкову накладну від 19.05.2008 р. (а.с. 78), товарно-транспортну накладну від 18.05.2008 р. (а.с. 168), а також оригінал платіжного доручення № 86 від 19.05.2008 р. про оплату продавцю вартості товару в сумі 225 000 грн., з ПДВ (а.с. 128). Зазначені документи відповідають вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 р. № 996-XIV, та підтверджують факт передачі товару (баштового крану КБ-403А) від продавця ТОВ «ВПФ «Метапродакшн»до покупця ТОВ «Нікополь Кран-Сервіс»через особу за довіреністю №НБД № 486231 ОСОБА_6, а також сплату вартості товару покупцем.
Фактичне отримання позивачем придбаного товару згідно умов договору № 6 від 16.05.2008 р. підтверджено також безпосередньо у тексті акту перевірки, складеного податковим органом (сторінка 4 акту перевірки, а.с. 20).
Окрім цього, позивачем надано докази подальшої реалізації придбаного у ТОВ «ВПФ «Метапродакшн»баштового крану ТОВ «Технопласт плюс». Так, з договору № 10 від 13.12.2007 р. (а.с. 190), виписки по рахунку позивача за 13.12.2007 р. (а.с. 191), платіжних доручень № 109 від 13.05.2008 р., № 141 від 16.07.2008 р. (а.с. 192, 193), довіреності від 03.07.2008 р. (а.с. 194), накладної від 07.07.2008 р. № 3 (а.с. 195), товарно-транспортної накладної від 08.07.2008 р. (а.с. 201), та акту прийому-передачі від 07.07.2008 р. (а.с. 196) вбачається, що баштовий кран КБ-403А, після його придбання 19.05.2008 р. у ТОВ «ВПФ «Метапродакшн», 07.07.2008 р. було продано позивачем ТОВ «Технопласт плюс»за ціною 350 000 грн., з ПДВ.
Що стосується твердження відповідача про недопустимість прийняття в якості доказу по справі товарно-транспортної накладної від 18.05.2008 р., суд зазначає, що здійснення фактичної поставки товару за договором № 6 від 16.05.2008 р. в акті перевірки не відображено, а отже, при проведенні перевірки зазначене питання податковим органом не досліджувалося, висновки про не підтвердження реальності угоди наданими до перевірки товарно-транспортними накладними в акті перевірки відсутні, навпаки, на сторінці 4 акту перевірки зазначено про фактичне отримання ТОВ «Нікополь Кран-Сервіс»придбаного товару (а.с. 20).
Таким чином, при вирішенні питання щодо донарахування податкових зобов'язань по податку на прибуток та по податку на додану вартість, податковим органом взято до уваги виключно рішення Святошинського районного суду м. Києва від 03.09.2008 р., посиланням на яке і обґрунтовуються висновки акту перевірки щодо нікчемності угоди.
З огляду на викладене, суд не приймає до уваги твердження позивача щодо відсутності фактичної поставки товару, обставини якої не були досліджені при проведенні перевірки та донарахуванні позивачу податкових зобов'язань згідно оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
Отже, враховуючи, що висновки акту перевірки від 03.06.2009 р. про порушення ТОВ «Нікополь Кран-Сервіс»п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 5 Порядку заповнення податкової накладної, обґрунтовані виключно посиланням податкового органу на відсутність документального підтвердження витрат, понесених ТОВ «Нікополь Кран-Сервіс»внаслідок укладення угоди з ТОВ «ВПФ «Метапродакшн», яка є нікчемною, а в судовому засіданні нікчемність зазначеної угоди не підтверджена, суд дійшов висновку про неправомірність донарахованих позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток в сумі 65 625 грн., та з податку на додану вартість в сумі 37 500 грн.
Отже, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікополь Кран-Сервіс»підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 122, 160-162, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікополь Кран-Сервіс» - задовольнити.
Визнати незаконними та скасувати податкові повідомлення-рішення Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції від 19.06.2009 р. № 0000972310/0/27100, № 0000982310/0/27101, від 21.07.2009 р. № 0000972310/1/31535, № 0000982310/1/31536, від 08.10.2009 р. № 0000972310/2/43334, № 0000982310/2/43333.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня проголошення постанови. Якщо судом у відповідності до частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України було проголошено вступну та резолютивну частину постанови, а також в разі прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови складений 19.12.2011 року.
Суддя В.В.Чорна