04 травня 2012 року Справа № 2а/0370/1056/12
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Ксензюка А.Я.,
при секретарі судового засідання Піянзіну О.К.,
за участю представника позивача ОСОБА_1,
представника відповідача Ягодинської митниці Зяткевич О.Д.,
представника відповідача Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області Вербич М.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 до Ягодинської митниці, Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення про визначення митної вартості, картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України та стягнення надмірно сплаченої суми податку на додану вартість,
Фізична особа-підприємць ОСОБА_6 (позивач) звернулась з адміністративним позовом до Ягодинської митниці (відповідач), Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області (УДКСУ у Волинській області) про визнання протиправним та скасування рішення про визначення митної вартості №205070000/2012/000421/2 від 29 березня 2012 року, картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №205070000/2/00297 від 29 березня 2012 року та стягнення надмірно сплаченої суми податку на додану вартість в розмірі 31 940 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 29 березня 2012 року для митного контролю і митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, а саме: партію товару - яблука свіжі в картонних ящиках, сорт 2, вагою нетто 20 280 кг за ціною 0,54 доларів США/кг на загальну суму 10 951, 20 долари США, що надійшли згідно контракту купівлі-продажу №13/2012/PL, позивачем було надано Ягодинській митниці документи відповідно до вимог пункту 7 постанови Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 року №1766 "Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України та подання відомостей для її підтвердження ". Декларант при митному оформленні товару вказав 1 метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Однак, митним органом була видана картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №205070000/2/00297 від 29 березня 2012 року. Разом з тим, відповідачем Ягодинською митницею було прийнято рішення про визначення митної вартості товарів №205070000/2012/000421/2 від 29 березня 2012 року.
В судовому засіданні представник позивача адміністративний позов підтримує з підстав, викладених у позовній заяві, просить скасувати рішення про визначення митної вартості товарів №205070000/2012/000421/2 від 29 березня 2012 року, картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №205070000/2/00297 від 29 березня 2012 року та стягнути надмірно сплачені суми податку на додану вартість в розмірі 31 940 грн..
Відповідач - Ягодинська митниця в запереченні та представник в судовому засіданні пред'явленні позовні вимоги заперечили, мотивуючи тим, що відповідно до статті 265 Митного кодексу України та пункту 2 Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09 квітня 2008 року №339, митницею було проведено співставлення рівня заявленої митної вартості з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, наявною у митного органу інформацією про рівень цін на такі товари або вартість прямих витрат на їх виробництво, у тому числі сировини, матеріалів та/або комплектуючих виробів, які входять до складу товарів та встановлено, що заявлена позивачем митна вартість є нижчою митної вартості товарів, щодо яких завершено митне оформлення, внесеної до бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи ДМСУ.
Відповідач - Головне управління казначейської служби України у Волинській області в поясненнях позову не визнають та просить відмовити.
Заслухавши пояснення, доводи та заперечення представника позивача та представників відповідачів, дослідивши подані суду письмові докази, суд приходить до висновку, що заявлений позов підлягає до задоволення з таких підстав.
Згідно з умовами зовнішньоекономічного договору (контракту) №13/2012/PL від 07 лютого 2012 року позивачем на митну територію України було подано для митного оформлення чергову партію товару-яблука свіжі в картонних ящиках, сорт 2, вагою нетто 20 280 кг, що надійшли згідно контракту купівлі-продажу № 13/2012/ PL від 07 лютого 2012 року та фактури (інвойс) 17/03/2012 від 26 березня 2012 року.
Для митного контролю і митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України позивачем було надано наступні документи: контракт № 13/202012/ PL від 07 лютого 2012 року, фактура (інвойс) 17/03/2012 року від 26 березня 2012 року, вантажно-митна декларація (ВМД) №205070000/2012/013728 від 29 березня 2012 року, попередня митна декларація №205070000/2012/013374 від 27 березня 2012 року, міжнародна товарно-транспортна накладна СМР № 18600 від 27 березня 2012 року, декларація митної вартості ДМВ - 1 від 29 березня 2012 року, сертифікат походження товару № PL/MF/AD від 26 березня 2012 року, акт фітосанітарного контролю №75/03-056/001154-1 від 29 березня 2012 року, карантинний дозвіл на імпорт № 75/11374 від 06 грудня 2011 року, лист від виробника № 302 від 27 березня 2012 року, платіжне доручення про оплату товару № 721 від 28 березня 2012 року, копія вантажно-митної декларації країни відправника 12 PL302020E0021611 від 27 березня 2012 року, сертифікат якості № КО.8231.3.1751.2012.11 від 27 березня 2012 року, а також інші документи, зазначені в графі 44 вантажно-митної декларації.
Абзацом 23 статті 1 Митного кодексу України передбачено, що переміщення товарів через митний кордон України у вантажних відправленнях - переміщення товарів через митний кордон України при здійсненні експортно-імпортних операцій, а також інших операцій, пов'язаних із ввезенням товарів на митну територію України, вивезенням товарів за межі митної території України або переміщенням їх митною територією України транзитом. При переміщенні товарів через митний кордон України у вантажних відправленнях оформляється вантажна митна декларація.
Відповідно до статті 259 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.
Статтею 262 Митного кодексу України митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості. Порядок та умови декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, встановлюються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення декларацій митної вартості - спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.
Згідно з приписів статті 265 Митного кодексу України митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього Кодексу. Такий контроль може здійснюватися в установленому порядку із застосуванням різних форм, у тому числі відповідно до статей 60 і 69 цього Кодексу, після закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів. Порядок контролю правильності визначення митної вартості товарів після закінчення операції митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів та донарахування обов'язкових платежів визначається Кабінетом Міністрів України. Митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості.
Відповідно до статті 266 Митного кодексу України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами: 1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) за ціною договору щодо ідентичних товарів; 3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; 4) на основі віднімання вартості; 5) на основі додавання вартості (обчислена вартість); 6) резервного.
Постановою Кабінету Міністрів України від 09.04.2008 року №339 затверджено Порядок здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, який установлює процедуру здійснення митними органами контролю за правильністю визначення митної вартості товарів під час проведення і після закінчення операцій їх митного контролю, митного оформлення та пропуску через митний кордон України, а також донарахування обов'язкових платежів (далі -Порядок).
Пунктом 2 Порядку визначено, що контроль за правильністю визначення митної вартості товарів під час проведення операцій їх митного контролю і митного оформлення здійснюється митним органом відповідно до статті 41 Митного кодексу України шляхом: 1) проведення: перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товарів, і відомостей, що необхідні для здійснення митного контролю, згідно з Порядком декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 р. N 1766; усного опитування посадових осіб підприємств і громадян, а також консультацій з декларантом з метою обміну інформацією, що стосується певної зовнішньоекономічної операції та впливає на вартість товарів; митного огляду товарів для визначення характеристик, які впливають на рівень їх митної вартості; 2) порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з: рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено; наявною у митного органу інформацією про рівень цін на такі товари або вартість прямих витрат на їх виробництво, у тому числі сировини, матеріалів та/або комплектувальних виробів, які входять до складу товарів; 3) застосування інших передбачених Митним кодексом України та законами з питань митної справи форм контролю.
Відповідно до частини 2 статті 264 Митного кодексу України у разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобов'язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Судом встановлено, що відповідно до пункту 11 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 року №1766 "Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України та подання відомостей для її підтвердження " посадовою особою митного органу у графі "Для відміток митниці" декларації митної вартості (ДМВ-1 №205000021/2011/005337 від 08.04.2011 року) інспектором було зроблено запис про необхідність подання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товарів, а саме: договір з третіми особами, що пов'язаний з договором про поставку товару, митна вартість якого визначається; рахунки про сплату комісійних, брокерських послуг, пов'язаних з виконанням умов договору; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; сертифікат про походження товару.
Відповідно до пункту 13 Порядку декларант зобов'язаний подати додаткові документи, визначені у пункті 11 цього Порядку, протягом 10 календарних днів після ознайомлення із записом митного органу про їх подання. За вмотивованою заявою декларанта такий строк продовжується. У разі відмови подати додаткові документи декларант робить відповідний запис із зазначенням дати, прізвища та свого підпису на зворотному боці основного аркуша декларації митної вартості.
Матеріалами по справі підтверджується, що 29 березня 2012 року фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6. до відділу КМВ та КТ Ягодинської митниці було надано наступні документи: лист про страхування товару № 81 від 29 березня 2012 року, довідка про вартість транспортних затрат № 94 від 29 березня 2012 року, однак не зважаючи на подання документів, відповідачем були винесені рішення та картка відмови.
Підтверджується і той факт, що 29 березня 2012 року позивачем повторно було подано до митних органів вантажно-митну декларацію № 205070000/2012/013831, вказавши у ній в графах 12, 22, 45 митну вартість товару визначену посадовими особами відповідача Ягодинської митниці, з метою запобігання псування товару та нарахування штрафних санкцій за можливий простій автомобіля, який перевозив товар.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивачем було надано достатньо документів митному органу, що дають можливість визначити митну вартість товару за першим методом визначення митної вартості з огляду на наступне.
Відповідно до пункту 9 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 р. N 1766 для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів у разі, коли продавець та покупець пов'язані між собою, декларант подає за наявності митному органові: бухгалтерські та банківські документи покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; документи, що підтверджують участь продавця у здійсненні розподілу прибутку, одержаного від провадження діяльності покупцем, якщо продавець є власником акцій або частини статутного капіталу покупця; довідку про відсутність у покупця фінансових зобов'язань перед продавцем, які прямо чи опосередковано стосуються купівлі-продажу оцінюваних товарів; бухгалтерські документи виробника, що підтверджують вартість товарів; довідку про вартість у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам.
В судовому засіданні відповідачем не подано жодного доказу того, що в нього виникли обґрунтовані сумніви у достовірності поданих декларантом відомостей щодо митного оформлення товару та не наведено обґрунтованих підстав у своєму рішенні від 29 березня 2012 року № 205070000/2012/000421/2 про визначення митної вартості товару щодо неможливості застосувати 1 метод визначення митної вартості товару.
Відповідачем в даному випадку не було доведено, що мало місце непідтвердження декларантом документально заявленої ним митної вартості товару і що таке непідтвердження викликало сумніви щодо правильності застосування декларантом методу визначення митної вартості за ціною договору.
Суд не заперечує права митного органу щодо самостійного визначення митної вартості товарів, однак, це повинно відбуватись із дотриманням чинного законодавства, з використанням повноважень, обґрунтовано, тобто з врахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій), з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, з врахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.
В даному випадку при прийнятті оскаржуваного рішення та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України митним органом в повній мірі не виконані вищезазначені норми.
З матеріалів справи вбачається, що 26 березня 2012 року позивачем сплачено податку на додану вартість при митному оформленні товару, що надійшов згідно із контракту купівлі-продажу № 13/2012/PL від 07 лютого 2012 року та фактури 17/03/2012 від 26 березня 2012 року на суму 31 940 грн.
Відповідно до пункту 1.2 Порядку розрахунково-касового обслуговування через органи Державного казначейства України митних та інших платежів, які вносяться до/або під час митного оформлення, затвердженого наказом Міністерством фінансів України, Державної митної служби України від 24 січня 2006 року №25/44, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 січня 2006 року за №64/11938, надмірно сплачені митні та інші платежі - сума коштів, що з різних причин унесена понад розмір, установлений законодавством.
Оскільки, позивачем фактично внесено до бюджету кошти з розрахунку митної вартості товарів, визначеної всупереч положенням чинного законодавства Ягодинською митницею, в той час як належною митною вартістю таких товарів була вартість, визначена за першим методом (ціною договору), ним сплачені до бюджету кошти в розмірі більшому, ніж встановлено законодавством.
Згідно пункту 2 статті 50 Бюджетного кодексу України Державне казначейство веде бухгалтерський облік всіх надходжень, що належать Державному бюджету України, та за поданням органів стягнення здійснює повернення коштів, що були помилково або надмірно зараховані до бюджету.
Відповідно до пункту 6 Порядку виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою КМУ від 09 липня 2009 року № 609, повернення за рішенням суду надмірно та/або помилково сплачених до бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджету провадиться органами Державного казначейства.
У відповідності до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Всупереч наведеним вимогам, відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності прийняття оскаржуваних рішення про визначення митної вартості товару №205070000/2012/000421/2 від 29 березня 2012 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №205070000/2/00297 від 29 березня 2012 року.
В зв'язку з вищевикладеним, суд приходить до висновку, що позивачем перераховано до Державного бюджету України за митне оформлення товару на 31 940 грн. більше, ніж підлягало б сплаті, якби митний орган погодився з вартістю, визначеною декларантом під час першої подачі документів до митного оформлення. З огляду на це, вказана сума підлягає поверненню з Державного бюджету.
Приймаючи постанову у даній справі, суд виходить з наданих частиною 2 статті 162 КАС України повноважень, враховує, що позивач просить зобов'язати вчинити певні дії суб'єкта владних повноважень, а тому адміністративний позов підлягає до задоволення шляхом прийняття постанови про визнання протиправними та скасування рішення Ягодинської митниці про визначення митної вартості товару №205070000/2012/000421/2 від 29 березня 2012 року та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №205070000/2/00297 від 29 березня 2012 року.
Керуючись статтями 11, 17, 158, частиною 3 статті 160, статтями 162, 163, 186 КАС України, на підставі Митного кодексу України, постанови Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 року №1766 „Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження " , суд
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Ягодинської митниці про визначення митної вартості товару №205070000/2012/000421/2 від 29 березня 2012 року.
Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №205070000/2/00297 від 29 березня 2012 року.
Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 надмірно сплачену суму в розмірі 31 940 (тридцять одну тисячу дев'ятсот сорок) гривень.
Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 витрати по сплаті судового збору в розмірі 352 (триста п'ятдесят дві ) гривні.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції
Суддя А.Я. Ксензюк