28 квітня 2012 року Справа № 2а/0370/1051/12
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Плахтій Н.Б.,
при секретарі Головатій І.В.,
за участю представника позивача Ємчика Р.І..,
представників відповідачів Ярошика Т.В., Харка Д.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Континіум-Сервіс» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції, Головного управління державної казначейської служби України у Волинській області про скасування податкового повідомлення-рішення та стягнення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Континіум-Сервіс» (далі - позивач, ТзОВ «Континіум-Сервіс») звернулося з позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції (далі - Луцька ОДПІ, відповідач 1), Головного управління державної казначейської служби України у Волинській області (далі - відповідач 2) про скасування податкового повідомлення-рішення від 29.12.2011 року №0002522302 та стягнення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (далі - ПДВ).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що товариство правомірно віднесло до податкового кредиту та заявило до бюджетного відшкодування у вересні 2011 року суми ПДВ, сплачені в ціні придбаного рухомого та нерухомого майна у ТзОВ «Марія», у періоді, в якому відбувся перехід права власності - у день реєстрації договору про відчуження майна. Позивач вважає, що відповідачем в ході перевірки безпідставно зроблено висновок про невикористання придбаного майна у власній господарській діяльності, оскільки останнє було передано в оренду ТзОВ «Золотий Екватор», та неправомірно внаслідок цього зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ.
Представник позивача у засіданні суду підтримав позовні вимоги, просив позов задовольнити.
Представник Луцької ОДПІ в судовому засіданні проти позову заперечив повністю, мотивуючи тим, що товариством неправомірно віднесено до бюджетного відшкодування вересня 2011 року суми ПДВ, сплачені за придбане нерухоме майно в червні 2011 року, право власності на яке виникло 07.09.2011 року після Державної реєстрації прав в БТІ.
Відповідач 2 - Головне управління державної казначейської служби України у Волинській області у запереченні та представник відповідача 2 в судовому засіданні позовних вимог не визнав, мотивуючи тим, що висновок податкового органу для повернення бюджетного відшкодування з ПДВ по декларації платника за вересень 2011 року на користь позивача до органів казначейства не надходив. Просить суд відмовити в задоволенні позову.
Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення з врахуванням наступного.
Судом встановлено, що згідно поданої до Луцької ОДПІ податкової декларації з ПДВ ТзОВ «Континіум-Сервіс» відображено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку за вересень 2011 року -183447,00 грн. (а.с.21-23).
15.12.2011 року Луцькою ОДПІ за результатами документальної позапланової виїзної перевірки ТзОВ «Континіум-Сервіс» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за вересень 2011 року складено акт №9917/23-3/37259289. Перевіркою встановлено, що ТзОВ «Континіум-Сервіс» на порушення абз. «а» п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України (далі - ПК України) завищено заявлену суму до бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку за вересень 2011 року на 183447 грн. Вказане порушення зумовлено тим, що до бюджетного відшкодування вересня 2011 року ТзОВ «Континіум-Сервіс» віднесено операцію по придбанню у ТзОВ «Марія» нежилої будівлі (автозаправочної станції) та рухомого майна згідно договорів купівлі-продажу від 15.06.2011 року, право власності на яке перейшло не в момент укладення договору, а 07.09.2011 року - з дати реєстрації права власності на це нерухоме майно в КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації». Перевіряючі вважають, що придбане позивачем у червні 2011 року майно не використовувалось ним у власній господарській діяльності, а тому суми ПДВ, сплачені по господарській операції з придбання даного майна, не мають права брати участі у бюджетному відшкодуванні вересня 2011 року (а.с.8-12).
За наслідками перевірки та за результатами адміністративного оскарження Луцькою ОДПІ 29.12.2011 року винесено податкове повідомлення-рішення №0002522302 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за вересень 2011 року на 183447 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 91724 грн. (а.с.7).
Судом встановлено, що 15.06.2011 року між ТзОВ «Континіум-Сервіс» (покупець) та ТзОВ «Марія» (продавець) було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, а саме: нежилої будівлі (АЗС) за адресою: м.Київ, Столичне шосе, буд.96. Розділом 5 даного договору передбачено, що право власності на придбаний об'єкт нерухомого майна виникає у покупця з моменту нотаріального посвідчення та державної реєстрації цього договору. У відповідності до ст.182 ЦК України право власності на придбаний об'єкт підлягає державній реєстрації (а.с.24-26).
Зазначений договір нотаріально посвідчений та зареєстрований у реєстрі приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 15.06.2011 року за номером 2943 (а.с.27).
29.06.2011 року між покупцем та продавцем було підписано акт приймання-передачі нерухомого майна і продавцем видано покупцеві податкову накладну №44 від 29.06.2011 року на загальну суму 1050000,00 грн., в тому числі ПДВ - 175000,00 грн. (а.с.28, 32).
Крім того, 15.06.2011 року між ТзОВ «Континіум-Сервіс» (покупець) та ТзОВ «Марія» (продавець) було укладено також договір купівлі-продажу рухомого майна за №15/06. 29.06.2011 року згідно акту приймання-передачі до даного договору ТзОВ «Марія» передало позивачу товар, а саме: колонки, комп'ютери та інші ТМЦ для облаштування АЗС, та видало податкову накладну №45 від 29.06.2011 року на загальну суму 186624,99 грн., в тому числі ПДВ - 30770,83 грн. (а.с.29-31, 33).
За придбане нерухоме та рухоме майно позивач 15.08.2011 року перерахував продавцеві 1050000,00 грн. та 186624,99 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №145 та №146 від 15.08.2011 року (а.с.34).
Частиною 1 статті 182 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Згідно ч.ч.3, 4 ст.334 ЦК України право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.
Отже, оскільки договір купівлі-продажу нерухомого майна нотаріально посвідчений та зареєстрований 15.06.2011 року, то право власності на придбане нерухоме майно позивач набув саме з 15.06.2011 року.
Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.
Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Разом з тим, згідно зі статтею 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200 ПК України, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до ПК України), а в разі відсутності податкового боргу зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 статті 200 ПК України, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг) або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.
Отже, ПК України чітко визначає, що наявність фактичної оплати постачальникам товарів (послуг) у попередніх періодах є визначальною умовою для бюджетного відшкодування сум ПДВ.
У зв'язку з придбанням у ТзОВ «Марія» нерухомого та рухомого майна позивачем у червні 2011 року суми ПДВ, сплачені в ціні придбаного майна, було віднесено до податкового кредиту у декларації з ПДВ за червень 2011 року.
В подальшому у зв'язку з проведеною в серпні 2011 року оплатою продавцеві 1234624,99 грн. за придбане нерухоме та рухоме майно позивачем у декларації з ПДВ за вересень 2011 року заявлено до бюджетного відшкодування 183447 грн.
Враховуючи те, що нерухоме та рухоме майно було передано товариству у власність у червні 2011 року, проплата вказане майно відбулась у серпні 2011 року, суд дійшов висновку, що позивачем правомірно віднесено до складу податкового кредиту у червні 2011 року року суми ПДВ, згідно податкових накладних, виписаних ТзОВ «Марія», а у вересні 2011 року правомірно заявлено до бюджетного відшкодування 183447 грн. ПДВ, сплаченого у ціні придбаного майна.
Посилання відповідача на те, що перехід права власності на придбане нерухоме майно відбувся у вересні 2011 року, а саме: після реєстрації Київським МБТІ 07.09.2011 року права власності на нерухоме майно, до уваги судом не приймається, оскільки чинним законодавством не передбачено, що право власності на нерухоме майно виникає з моменту його оформлення. З наведених вище доказів та правових норм вбачається, що позивач набув право власності на нерухоме майно з моменту нотаріального посвідчення і державної реєстрації договору купівлі-продажу, а також фактичної передачі майна, що відбулось у червні 2011 року.
Крім того, суд не приймає до уваги твердження Луцької ОДПІ про те, що придбане майно позивач не використовував у власній господарській діяльності, оскільки вони спростовуються наступним.
Як вбачається з матеріалів справи, 29.06.2011 року між ТзОВ «Континіум-Сервіс» (орендодавець) та ТзОВ «Золотий Екватор» (орендар) був укладений договір оренди №382, відповідно до якого позивач передав у тимчасове платне користування майно згідно додатку 1 до даного договору, а саме: нерухоме майно АЗС та рухоме майно, що на ній розміщене, за адресою: м.Київ, Столичне Шосе, 96 (а.с.59-64). З наведеного вбачається, що позивач передав в оренду майно, придбане у ТзОВ «Марія».
Разом з тим, згідно платіжного доручення від 28.09.2011 року №8966 ТзОВ «Золотий Екватор» перерахувало 57450,00 грн. на адресу позивача з призначенням платежу: за оренду майна згідно договору №382 від 29.06.2011 року, що також підтверджує факт використання ТзОВ «Континіум-Сервіс» придбаного майна у власній господарській діяльності та отримання прибутку від такої діяльності (а.с.65).
Оскільки відповідачем не спростовано належними доказами та нормами законодавства правомірності віднесення ТзОВ «Континум-Сервіс» до податкового кредиту у червні 2011 року та до бюджетного відшкодування у вересні 2011 року сум ПДВ, сплачених при придбанні нерухомого та рухомого майна, суд вважає, що зменшення відповідачем суми бюджетного відшкодування за вересень 2011 року є неправомірним, а тому податкове повідомлення-рішення Луцької ОДПІ від 29.12.2011 року №0002522302 є протиправним і підлягає скасуванню.
У відповідності до п.п. 200.7, 200.8, 200.10, 200.12, 200.13 ст. 200 ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, а також оригінали митних декларацій (примірників декларанта), що підтверджують вивезення товарів (супутніх послуг) за межі митної території України. Протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних. Орган державної податкової служби зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету. На підставі отриманого висновку відповідного органу державної податкової служби орган Державного казначейства України видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку органу державної податкової служби.
Згідно п. 200.14. ПК України якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки орган державної податкової служби виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган: а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної органом державної податкової служби за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з пунктом 200.6 цієї статті у зменшення податкових зобов'язань з цього податку в наступних податкових періодах; б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною органом державної податкової служби за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування; в) у разі з'ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.
Відповідно до ч. 2 ст. 45 Бюджетного кодексу України від 08.07.2010 року № 2456-VI Державна казначейська служба України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.
Згідно ст. 25 Бюджетного кодексу України Державна казначейська служба України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.
З врахуванням встановленої судом протиправності прийнятого Луцькою ОДПІ податкового повідомлення-рішення про зменшення ТзОВ «Континіум-Сервіс» суми бюджетного відшкодування ПДВ за вересень 2011 року на 183447 грн. та фактичного позбавлення позивача права на бюджетне відшкодування вказаної суми ПДВ відповідно до вимог ПК України, суд дійшов висновку, що зазначену суму ПДВ слід стягнути на користь товариства з держбюджету в примусовому порядку.
Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
З врахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що на користь позивача слід стягнути з Державного бюджету України судовий збір в сумі 4292,00 грн., сплачений при подачі позовної заяви до суду згідно платіжного доручення №108 від 10.04.2012 року.
Керуючись ст.ст.11, 17, 158, 160 ч.3, 162, 163, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції від 29 грудня 2011 року №0002522302.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Континіум-Сервіс» суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за вересень 2011 року в розмірі 183447,00 грн. (сто вісімдесят три тисячі чотириста сорок сім грн. 00 коп.).
Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Континіум-Сервіс» судові витрати в сумі 4292,00 грн. (чотири тисяч двісті дев'яності дві грн. 00 коп.).
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, повний текст якої буде виготовлено 03 травня 2012 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Головуючий-суддя Н.Б.Плахтій