15 березня 2012 р. Справа № 2а/0470/1057/12
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіЄфанової О.В.
при секретаріГрачовій В.М.
за участю:
представника позивача представника відповідача ОСОБА_3 Овсянникової Л.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська про зобов'язання вчинити певні дії
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська, в якому позивач просить зобов'язати Державну податкову інспекцію в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська вчинити дії, передбачені пунктами 183.4, 183.8 ст.183 Податкового кодексу України та видату позивачу Свідоцтво про реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 у якості платнка податку на додану вартість з дати встановленої законодавством, а саме з 05.09.2011 року.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що податковий орган в порушення п.183.87 ст.183 Податкового кодексу України безпідставно відмовив в реєстрації, посилаючись на порушення норм, встановлених не Законом, а підзаконним актом, а саме - Положенням про реєстрацію платників ПДВ, затвердженим Наказом ДПА України № 978 від 22.12.2010 року. Але в Наказі № 978 від 22.12.2010 року відсутні норми, порушення яких приписується позивачу. Також, такі вимоги відсутні і в Податковому кодексі України.
Відповідач надав заперечення в яких зазначв, що дані реєстраційної заяви мають бути достовірними та відповідати відомостям Єдиного державного реєстру. Державна податкова інспекція при розгляді реєстраційних заяв фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 керувалось нормами статті 183 Податкового кодексу України та Положенням №978.
В судовому засіданні представник позвача підтримав позовні вимоги, просив позов задовольнити, з підстав зазначених у позовній заяві.
Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав, у задоволенні позову просив відмовити.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
В судовому засіданні встановлено, що 05.07.2011 року позивач звернувся до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська з реєстраційною заявою платника податку на додану вартість по Формі №1-ПДВ.
Відповідач листом від 08.07.2011 року №19616/6/17-1 повідомив, що позивачем в заяві про реєстрацію зазначені недостовірні дані в п.17, не заповнений відповідним чином п.19 заяви та пропонує надати нову, належним чином оформлену реєстраційну заяву платника ПДВ.
19.07.2011 року позивач звернувся до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська з реєстраційною заявою платника податку на додану вартість по Формі №1-ПДВ.
Відповідач листом від 25.07.2011 року №20922/6/171 повідомив, що позивачем в заяві про реєстрацію внесені недостовірні дані при заповнені поля «Дата взяття на облік у ДПІ», в п.9 заяви вказано неповний перелік зареєстрованих видів діяльності; в п.10 неповні дані про рахунки, відкриті у фінансових установах; не заповнений п.18, а також внесені недостовірні дані в п.17 заяви.
19.08.2011 року позивач звернувся до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська з реєстраційною заявою платника податку на додану вартість по Формі №1-ПДВ.
Відповідач листом від 29.08.2011 року №24445/6/17-1 повідомив, що позивачем в заяві про реєстрацію внесені недостовірні дані при заповнені поля «Дата взяття на облік у ДПІ», в п.9 заяви вказано неповний перелік зареєстрованих видів діяльності; в п.10 неповний перелік рахунків, відкритих у фінансових установах; не заповнений п.13; внесені недостовірні дані в п.17; в п.19 не зазначено спосіб отримання Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість.
Таким чином, оскільки позивач надавав інші реєстраційні заяви замість раніш наданих 05.07.2011 р та 19.07.2011р, то суд вважає, що він фактично визнавав недоліки заяв, викладені в листах Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська.
Щодо реєстраційної заявою платника податку на додану вартість по Формі №1-ПДВ. від 19.08.2011 року, суд зазначає про таке.
Відповідно до п.180.1 ст.180 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платником податку є:
1) будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу;
2) будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку;
3) будь-яка особа, що ввозить товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню, та на яку покладається відповідальність за сплату податків у разі переміщення товарів через митний кордон України відповідно до Митного кодексу України, а також:
особа, на яку покладається дотримання вимог митних режимів, які передбачають повне або часткове умовне звільнення від оподаткування, у разі порушення таких митних режимів, встановлених митним законодавством;
особа, яка використовує, у тому числі при ввезенні товарів на митну територію України, податкову пільгу не за цільовим призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із цим Кодексом, а також будь-які інші особи, що використовують податкову пільгу, яку для них не призначено.
Норми цього пункту не застосовуються до операцій з ввезення на митну територію України фізичними особами (громадянами) чи суб'єктами підприємницької діяльності, які не є платниками податку, культурних цінностей, зазначених у пункті 197.7 статті 197 цього Кодексу;
4) особа, що веде облік результатів діяльності за договором про спільну діяльність без утворення юридичної особи;
5) особа - управитель майна, яка веде окремий податковий облік з податку на додану вартість щодо господарських операцій, пов'язаних з використанням майна, що отримане в управління за договорами управління майном.
Для цілей оподаткування господарські відносини між управителем майна з власної господарської діяльності та його діяльності з управління майном прирівнюються до відносин на основі окремих цивільно-правових договорів. Норми цього підпункту не поширюються на управителів майна, які здійснюють управління активами інститутів спільного інвестування, фондів банківського управління, фондів фінансування будівництва та фондів операцій з нерухомістю, створених відповідно до закону;
6) особа, що проводить операції з постачання конфіскованого майна, знахідок, скарбів, майна, визнаного безхазяйним, майна, за яким не звернувся власник до кінця строку зберігання, та майна, що за правом успадкування чи на інших законних підставах переходить у власність держави (у тому числі майна, визначеного у статті 172 Митного кодексу України) , незалежно від того, чи досягає вона загальної суми операцій із постачання товарів/послуг, визначеної пунктом 181.1 статті 181 цього Кодексу, а також незалежно від того, який режим оподаткування використовує така особа згідно із законодавством;
7) особа, що уповноважена вносити податок з об'єктів оподаткування, що виникають внаслідок поставки послуг підприємствами залізничного транспорту з їх основної діяльності, що перебувають у підпорядкуванні платника податку в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно п.181.1 ст.181 Податкового кодексу України у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300 000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку в органі державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку.
Пунктом 183.7 ст.183 Податкового кодексу України передбачено, що заява про реєстрацію особи як платника податку подається особисто такою фізичною особою або безпосередньо керівником або представником юридичної особи - платника (в обох випадках з документальним підтвердженням особи та повноважень) до органу державної податкової служби за місцезнаходженням (місцем проживання) особи. У заяві зазначаються підстави для реєстрації особи як платника податку.
Згідно п. 183.3. ст.183 ПК України у разі добровільної реєстрації особи як платника податку реєстраційна заява подається до органу державної податкової служби не пізніше ніж за 20 календарних днів до початку податкового періоду, з якого такі особи вважатимуться платниками податку та матимуть право на податковий кредит і виписку податкових накладних.
Відповідно до пп.183.8. ст.183 ПК України орган державної податкової служби відмовляє в реєстрації особи як платника податку, якщо за результатами розгляду реєстраційної заяви та/або поданих документів встановлено, що особа не здійснює постачання товарів/послуг або не відповідає вимогам, визначеним статтею 180, пунктом 181.1 статті 181, пунктом 182.1 статті 182 та пунктом 183.7 статті 183 цього Кодексу, або якщо існують обставини, які є підставою для анулювання реєстрації згідно із статтею 184 цього Кодексу.
У разі відсутності підстав для відмови у реєстрації особи як платника податку, пп.183.9. ст.183 ПК України передбачено, що орган державної податкової служби зобов'язаний видати заявнику або відправити поштою (з повідомленням про вручення) свідоцтво про реєстрацію такої особи як платника податку не пізніше наступного робочого дня після бажаного (запланованого) дня реєстрації платника податку.
Стаття 19 Конституції України регламентує, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, суд вважає що реєстраційна заява платника податку на додану вартість по Формі №1-ПДВ підприємця ОСОБА_7 від 19.08.2011 року вирішена не відповідно до вимог Податкового Кодексу України.
Що стосується видачі свідоцтва про реєстрацію платника позивача, то вирішення питання такої видачи є виключною прерогативою податкового органу, та суд не може підміняти функції зазначеного органу.
На підставі викладеного, суд доходить висновку, що позовні вимоги доведені позивачем частково, підтверджуються матеріалами справи, а тому адміністративний позов підлягає задоволенню в частині належного розгляду заяви платника податку..
Керуючись ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Зобов'язати Державну податкову інспекцію в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська розглянути заяву про реєстрацію особи як платника податку на додану вартість фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 від 19.08.2011 року відповідно до п.183.4 та п.183.8 ст.183 Податкового Кодексу України щодо реєстрації платника податку та видачі Свідоцтва про реєстрацію платника податку ОСОБА_5.
В решті позовних вимог відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови складено 20 березня 2012 року.
Суддя О.В. Єфанова