08 травня 2012 року Справа № 2а/0370/1113/12
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Ксензюка А.Я.,
при секретарі судового засідання Піянзіну О.К.,
за участю представника позивача ОСОБА_1,
представника відповідача Вознюка А. М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби про визнання неправомірним та скасування наказу, визнання неправомірними висновків акту перевірки,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернулася в суд із позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби (далі - Луцька ОДПІ Волинської області ДПС) про визнання неправомірним та скасування наказу №207 від 2 квітня 2012 року, визнання неправомірними висновків акту перевірки №535/17-2/НОМЕР_1 від 5 квітня 2012 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 2 квітня 2012 року Луцькою ОДПІ Волинської області ДПС видано наказ №207 «Про проведення позапланової виїзної документальної перевірки» та 5 квітня 2012 року складено акт №535/17-2/НОМЕР_1 про результати позапланової виїзної документальної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктом підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3 в частині взаєморозрахунків з найманими працівниками за період з 1 січня 2005 року по 31 грудня 2010 року. Позивач вважає, що наказом №207 позивачем перевищено повноваження, оскільки призначено перевірку поза межами повноважень податкового органу. Крім того, оскільки податковий орган провів невиїзну перевірку без належних повноважень, перевірив період поза межами своїх повноважень, не використав при проведенні перевірки жодного документу визначеного Податковим кодексом України, то і висновки акту перевірки №535/17-2/НОМЕР_1 від 5 квітня 2012 року є протиправними. Просить визнати неправомірним та скасувати наказ №207 від 2 квітня 2012 року, визнати неправомірними висновки акту перевірки №535/17-2/НОМЕР_1 від 5 квітня 2012 року.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю та просив задовольнити.
Представник відповідача в запереченнях на позовну заяву №266/10/10-007 від 4 травня 2012 року та в судовому засіданні пред'явлені позовні вимоги заперечив, мотивуючи тим, що наказ №207 від 2 квітня 2012 року «Про проведення позапланової виїзної документальної перевірки» виданий на підставі підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК України, з врахування того, що підприємцем ОСОБА_3 не надано в повному обсязі документів податкового та бухгалтерського обліку. Крім того, акт перевірки не має юридичного характеру, оскільки не стосується прав і обов'язків платника податків, не містить обов'язку припису, а відтак не є правовим актом індивідуальної дії та не може бути оскаржений до адміністративного суду, тому позовна вимого щодо визнання неправомірними висновків акту позапланової виїзної документальної перевірки підлягає закриттю. Просив в задоволенні позову відмовити.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 8 травня 2012 року на підставі пункту 1 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України закрито провадження в частині визнання неправомірними висновків акту невиїзної позапланової перевірки від 5 квітня 2012 року за №535/17-2/НОМЕР_1.
Заслухавши пояснення, доводи та заперечення представників сторін, дослідивши подані суду письмові докази, суд приходить до висновку, що заявлений позов підлягає до задоволення з таких підстав.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пункту 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.
Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.
Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.
Відповідно до підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється у випадку якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.
Луцька об'єднана держана податкова інспекція 19 грудня 2011 року направила фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 письмовий запит за №12677/К/17-2 про надання документального підтвердження щодо взаєморозрахунків з громадянами: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 за період квітень 2005 року - грудень 2010 року, в якому зазначено, що запит направлено відповідно до статті 20 Податкового кодексу України.
Підпунктом 20.1.6 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України передбачено, що органи державної податкової служби мають право для здійснення функцій, визначених податковим законодавством, отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, у порядку, визначеному цим Кодексом, інформацію, довідки, копії документів (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності) про фінансово-господарську діяльність, отримувані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов'язану з обчисленням та сплатою податків, дотриманням вимог іншого законодавства, здійснення контролю за яким покладено на органи державної податкової служби, а також фінансову та статистичну звітність, в порядку та на підставах, визначених цим Кодексом.
Платник податків зобов'язаний подавати на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством) документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов'язані з обчисленням та сплатою податків та зборів. У письмовій вимозі обов'язково зазначаються конкретний перелік документів, які повинен надати платник податків, та підстави для їх надання (підпункт 16.1.5 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України).
Як вбачається із наведених норм Податкового кодексу України, якими відповідач обґрунтовував необхідність надання йому інформації та її документального підтвердження, вони передбачають лише право податкового органу вимагати таку інформацію та її документальне підтвердження, яке кореспондує до відповідного обов'язку платника податків надати їх. При цьому, в обох цих нормах передбачено необхідність зазначення у відповідному письмовому запиті податкового органу підстав надання інформації та її документального підтвердження.
З наведеного вбачається, що право податкового органу вимагати надання інформації та її документального підтвердження та відповідний обов'язок платника податків надати їх не є підставами для направлення податковим органом платнику податків запиту про надання інформації та її документального підтвердження.
Питання інформаційних відносин між платниками податків та податковими органами врегульовано статтею 73 Податкового кодексу України та Постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року №1245 «Про затвердження Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом».
Вказаними нормативним документами визначено перелік підстав направлення податковим органом інформаційного запиту платнику податків.
Так, відповідно до пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та її документального підтвердження.
Такий запит підписується керівником (заступником керівника) органу державної податкової служби і повинен містити перелік інформації, яка запитується, та документів, що її підтверджують, а також підстави для надіслання запиту. Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав:
1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби;
2) для визначення рівня звичайних цін на товари (роботи, послуги) під час проведення перевірок;
3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків;
4) щодо платника податків подано скаргу про ненадання таким платником податків податкової накладної покупцю або про порушення правил заповнення податкової накладної;
5) у разі проведення зустрічної звірки;
6) в інших випадках, визначених цим Кодексом.
Запит вважається врученим, якщо його надіслано поштою листом з повідомленням про вручення за податковою адресою або надано під розписку платнику податків або іншому суб'єкту інформаційних відносин або його посадовій особі.
Платники податків та інші суб'єкти інформаційних відносин зобов'язані подавати інформацію, визначену у запиті органу державної податкової служби, та її документальне підтвердження протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом). У разі коли запит складено з порушенням вимог, викладених в абзацах першому та другому цього пункту, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит. Інформація на запит органу державної податкової служби надається Національним банком України, іншими банками безоплатно у порядку і обсягах, встановлених Законом України «Про банки і банківську діяльність».
Порядок отримання інформації органами державної податкової служби за їх письмовим запитом визначається Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 10 Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року №1245 встановлено, що запит щодо отримання податкової інформації від платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин оформляється на бланку органу державної податкової служби та підписується керівником (заступником керівника) зазначеного органу. У запиті зазначаються посилання на норми закону, відповідно до яких орган державної податкової служби має право на отримання такої інформації; підстави для надіслання запиту; опис інформації, що запитується, та в разі потреби перелік документів, що її підтверджують.
Пунктом 12 цього ж Порядку передбачено, що письмовий запит про подання інформації надсилається суб'єкту інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав: виявлення за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, фактів, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері протидії легалізації (відмиванню) доходів, отриманих злочинним шляхом, та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби; виникнення потреби у визначенні рівня звичайних цін на товари (роботи, послуги) під час проведення перевірок; в інших випадках, визначених Податковим кодексом України.
Із запиту відповідача №12677/К/17-2 від 19 грудня 2011 року про надання документального підтвердження щодо взаєморозрахунків з громадянами: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 за період квітень 2005 року - грудень 2010 року вбачається, що податковий орган зазначив у ньому лише посилання на норми закону, відповідно до яких орган державної податкової служби має право на отримання інформації від платника податків, тобто на статтю 20 Податкового кодексу України. Натомість, у вказаному запиті відсутні посилання на підстави для його надсилання.
З наведеного вбачається, що запит відповідача №12677/К/17-2 від 19 грудня 2011 року був направлений позивачу із порушенням вимог абзаців 1 та 2 пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України та пунктів 9 та 10 Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року №1245.
Відповідно до пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України у разі коли запит складено з порушенням вимог, викладених в абзацах першому та другому цього пункту, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит.
Аналогічна норма міститься і в пункті 16 Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом, згідно з якою у разі коли запит складено з порушенням вимог, визначених у пунктах 9 і 10 цього Порядку, суб'єкт інформаційних відносин звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит.
Отже, суд вважає, що оскільки інформаційний запит відповідача №12677/К/17-2 від 19 грудня 2011 року було надіслано позивачу із вказаними вище порушеннями, не мав характеру «обов'язкового» для позивача.
Однак, фізична особа-підприємець ОСОБА_3 надала відповідачу письмову відповідь від 19 січня 2012 року, згідно якої вбачається, що надати документи за період з квітня 2005 року по грудень2008 року не має можливості, оскільки пунктом 44.3 статті 44 Податкового кодексу України зобов'язано платника податків зберігати документи не менш як 1095 днів. Крім того, також повідомлено відповідача, що з січня 2009 року по даний час СПД ОСОБА_3 не мала жодних взаємовідносин з перерахованими громадянами.
Відповідно до підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється, в тому числі і за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.
Отже, підставою для проведення позапланової перевірки за цією нормою є не надання пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби.
Як встановлено в судовому засіданні та не заперечується представниками сторін, позивач надала відповідь на письмовий запит органу державної податкової служби.
Це, в свою чергу, свідчить про те, що в Луцької об'єднаної державної податкової інспекції не було підстави для винесення наказу №207 від 2 квітня 2012 року «Про проведення позапланової виїзної документальної перевірки», оскільки позивачем надано пояснення на письмовий запит.
Відтак, наказ Луцької ОДПІ від 2 квітня 2012 року №207 про проведення позапланової виїзної документальної перевірки СПД ОСОБА_3 прийнято з порушенням вимог статті 78 Податкового кодексу України, за відсутності передбачених законом підстав для її проведення, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.
Крім того, суд звертає увагу, що Податковим кодексом України, зокрема підпунктом 16.1.12 пункту 16.1 статті 16, встановлено обов'язок платника податків забезпечувати збереження документів, пов'язаних з виконанням податкового обов'язку, протягом строків, установлених цим Кодексом. Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності (пункт 44.3 статті 44 Податкового кодексу України).
Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України відповідно до задоволених вимог.
Керуючись статтею 94, частиною 3 статті 160, статтею 163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд
Позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати наказ Луцької об'єднаної державної податкової інспекції від 2 квітня 2012 року №207 «Про проведення позапланової виїзної документальної перевірки».
Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 16,10 (шістнадцять гривень десять копійок) витрат по сплаті судового збору.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя А.Я. Ксензюк