17 лютого 2012 р. Справа № 2021/2а-4507/11
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Русанової В.Б.
Суддів: Бершова Г.Є. , Спаскіна О.А.
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Красноградському районі Харківської області на постанову Красноградського районного суду Харківської області від 03.10.2011р. по справі № 2021/2а-4507/11
за позовом ОСОБА_1
до Управління Пенсійного фонду України в Красноградському районі Харківської області
про визнання дій протиправними та вчинити певні дії,
25.08.2011р. ОСОБА_1 (надалі-позивач) звернулась до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Красноградському районі Харківської області і (надалі-відповідач) про визнання дій неправомірними та зобов'язання нарахувати та виплатити їй пенсію по втраті годувальника починаючи з 01.07.2009р. відповідного до ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в повному обсязі ( без обмеження 50%) заробітку, одержаного померлим годувальником.
За результатами розгляду справи в порядку скороченого провадження постановою Красноградського районного суду Харківської області від 03.10.2011р. позов ОСОБА_1 задоволено в повному обсязі.
Визнано дії відповідача по виплаті позивачу пенсії з 01.07.2009 року по 06.07.2011 року по втраті годувальника ОСОБА_2 ліквідатора наслідків аварії на Чорнобильській АЕС з 25.05.1987 року по 23.06.1987 року в зоні відчуження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, і смерть якого пов'язана з виконанням робіт на Чорнобильській АЕС, із обмеженням 50 процентами заробітку, одержаного годувальником в зоні відчуження, у відповідності до ст. 54 ЗУ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", протиправними.
Зобов'язано відповідача вчинити дії по розрахунку та виплаті позивачу пенсії з 01.07.2009 року по 06.07.2011 року по втраті годувальника в повному обсязі із врахуванням фактично отриманих сум.
Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Красноградського районного суду Харківської області від 03.10.2011р. та прийняти нову постанову суду, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що оскаржувану постанову судом першої інстанції прийнято з порушенням норм процесуального та матеріального права, а саме: судом не враховані приписи ст.ст. 99, 100 КАС України, норми ст.ст. 52, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (надалі-Закон N 796-XII, не вірно застосовані зміни до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011рік", які внесені Законом України № 3491 від 14.06.2011р., положення постанови КМУ № 745 від 06.07.2011р. "Про встановлення деяких розмірів виплат, щодо фінансуються за рахунок коштів державного бюджету", що призвело до неправильного вирішення спору.
Відповідно до п.3 ч.1 ст. 197 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 195 КАС України справа розглядається в межах апеляційної скарги.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з того, що строк звернення до суду позивачем не пропущено.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки вони зроблені з порушенням норм процесуального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно ч.2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлено шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
З урахуванням наведеного, для вирішення питання про правильність застосування судами строку звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів особи необхідно з'ясувати яким саме рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені права цієї особи, коли розпочався перебіг цього строку.
Предметом спору у цій справі є визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, а саме зробити перерахунок пенсії та провести її виплату. Спірні правовідносини за своєю правовою природою не є вимогою про відшкодування шкоди чи вимогою про виплату нарахованої, але не виплаченої з вини органу державної влади, пенсії, тому посилання позивача в позовній заяві на ст. 87 Закону України "Про пенсійне забезпечення" є помилковим.
Правовідносини в даній справі повинні розглядатися, в першу чергу, виходячи з правомірності або неправомірності дій чи бездіяльності органу владних повноважень, на звернення для оскарження яких Кодексом адміністративного судочинства передбачено шість місяців.
Отже, враховуючи дату звернення позивача до суду (25.08.2011р.), шестимісячний строк на звернення до суду з позовом, період часу за який позивач просить відновити його порушене право, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем пропущено строк звернення до суду за період з 01.07.2009р. по 24.02.2011р..
Приймаючи рішення, суд першої інстанції не навів підстав для його поновлення.
Клопотання про поновлення строку звернення до суду позивачем не подавалось.
З матеріалів справи вбачається та не спростовується сторонами по справі, що позивачка з 01.07.2009р. отримує пенсію по втраті годувальника у розмірі 50% від розміру пенсії годувальника.
Доказів, які б підтверджували наявність поважних причин пропуску строку звернення до суду, матеріали справи не містять.
Відповідно до ч.1 ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.
Таким чином, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги та приходить до висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи порушені вимоги ст. 100 КАС України, а тому постанова суду в частині задоволення позову за період з 01.07.2009р. по 24.02.2011р. підлягає скасуванню, а позовні вимоги позивача за вказаний період слід залишити без розгляду.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебувала у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_2, що підтверджується копією свідоцтва про одруження серії НОМЕР_1 (а.с.8).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 (а.с.14).
ОСОБА_2 мав статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи першої категорії, інвалідом ІІ групи захворювання, що підтверджується копією вкладки до посвідчення серії НОМЕР_3 від 18.01.2001р. та копією довідки МСЕК № 021706 від 09.11.2000р..(а.с. 9, 12,13).
Захворювання, яке призвело до смерті ОСОБА_2, пов'язано з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується експертним висновком Харківської міжвідомчої комісії по встановленню причинного зв'язку хвороби та смерті з дією іонізуючого випромінення та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС № 552 від 10.06.2009 року. (а.с.15).
23.06.2009р. позивачка звернулася з заявою до відповідача, в якій просила призначити їй пенсію по втраті годувальника. (а.с.16-17)
Розпорядженням № 153 від 02.07.2009р. УПФУ в Красноградському районі призначено позивачці пенсію по втраті годувальника у розмірі 50 % пенсії по інвалідності померлого годувальника, що підтверджується матеріалами справи. (а.с.18)
Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя та здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту населення визначені та закріплені в Законі України Закону України "Про статус і соціальний громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Статтею 52 Закону N 796-XII визначено, що щомісячна компенсація в разі втрати годувальника призначається на кожного непрацездатного члена сім'ї, який був на його утриманні, в розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком незалежно від пенсії, передбаченої законодавством України. Право на щомісячну компенсацію в разі втрати годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи мають непрацездатні члени сім'ї годувальника, які були на його утриманні.
Відповідно до ч.3 ст. 54 Закону N 796-XII в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, обчислення і призначення пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи із заробітку за межами зони відчуження провадиться на загальних підставах відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Згідно ч.1 ст. 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, - незалежно від тривалості страхового стажу.
При цьому, відповідно до п.1 ч.2 ст. 36 цього Закону непрацездатними членами сім'ї вважаються чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.
Частиною 1 статті 37 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначено, що пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім'ї - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника; на двох та більше непрацездатних членів сім'ї - 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками.
Таким чином, законодавством передбачено, що єдиною підставою для призначення та виплати пенсії по втраті годувальника у розмірі 100% від пенсії померлого годувальника є наявність у померлого годувальника двох та більше непрацездатних членів сім'ї .
Як вбачається з матеріалів справи, на момент смерті годувальника та подачі заяви про призначення пенсії по втраті годувальника позивачка перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Красноградському районі Харківської області, є непрацюючим пенсіонером та отримує пенсію по втраті годувальника у розмірі 50 % пенсії по інвалідності померлого годувальника, що підтверджено копіями заяви б/н від 23.06.2009 року, розпорядження №153 від 02.07.2009 року, листом Управлінні Пенсійного фонду України в Красноградському районі Харківської області №31521-07/16 від 28.09.2011 року (а.с. 16-18, 21).
Доказів того, що на час смерті ОСОБА_2 на його утриманні перебувало двоє чи більше непрацездатних членів сім'ї, матеріали справи не містять.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що дії відповідача щодо нарахування та виплати позивачці з 25.02.2011р. пенсії по втраті годувальника у розмірі 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, є правомірними, погоджується з доводами апеляційної скарги в цій частині та приходить до висновку, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, що є підставою для скасування в цій частині судового рішення, з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні цієї частини позовних вимог.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 202 КАС України підставою для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст.ст. 99, 100, 160, 167, 195, 196, 197, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Красноградському районі Харківської області задовольнити частково.
Постанову Красноградського районного суду Харківської області від 03.10.2011р. по справі № 2021/2а-4507/11 скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Красноградському районі Харківської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію по втраті годувальника відповідно до ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" без обмеження 50 % заробітку, одержаного померлим годувальником за період з 01.07.2009 року по 24.02.2011 року залишити без розгляду.
Прийняти нову постанову, якою в задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Русанова В.Б.
Судді Бершов Г.Є. Спаскін О.А.