26 квітня 2012 р.Справа № 2а-15904/11/2070
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Гуцала М.І.
Суддів: Зеленського В.В. , П'янової Я.В.
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01.02.2012р. по справі № 2а-15904/11/2070
за позовом Харківського державного регіонального науково-технічного центру з питань технічного захисту інформації
до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова
про скасування податкового повідомлення - рішення,
Позивач звернувся до суду з вимогами про скасування податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в Дзержинському районі м. Харкова №0005562305 від 21 листопада 2011 року та №0006692305 від 22 грудня 2011 року.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 01.02.2012 року позов задоволено.
Відповідач, не погодившись з таким судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій зазначає про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України, оскільки податкові зобов'язання формувалися ним за безтоварними господарськими операціями з ТОВ «Бізнес-консалтінг плюс». Просить скасувати постанову суду та прийняти нову про відмову у задоволенні позову.
Справа слухається в порядку письмового провадження, з огляду на вимоги ст. 197 КАС України.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши доводи апеляційної скарги, дослідивши зібрані у справі докази, дійшла до висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування прийнятого судового рішення, зважаючи на наступне.
В ході судового розгляду було встановлено, що за наслідками проведених фахівцями відповідача позапланових документальних невиїзних перевірок позивача щодо документального підтвердження господарських відносин з платником податків ТОВ «Бізнес-консалтінг плюс», їх реальності та повноти відображення в обліку за березень - липень 2011 року було складено 09.12.2011 року акт за № 5861/2305/24128696 та 07.11.2011 року акт за №5198/2305/24128696.
У висновках актів перевірок стверджувалось про відсутність у контрагента, ТОВ «Бізнес-консалтінг плюс», трудових ресурсів, основних виробничих потужностей для здійснення будь-якого виду діяльності, невідповідність первинних документів нормам діючого законодавства, відсутність його за юридичною адресою, тому спірні господарські операції не містять розумних економічних причин (ділової мети), оскільки наслідком діяльності контрагента позивача є виключно створення штучних умов для формування позивачем податкового кредиту.
На підставі висновків актів перевірки були винесені податкові повідомлення - рішення за № 0005562305 від 21.11.2011 року на загальну суму 259 501 грн., та за № 0006692305 від 22.12.2011 року на загальну суму 31 668 грн.
Суд першої інстанції, приймаючи рішення про задоволення позову, виходив з того, що господарські операції між позивачем та його контрагентом мали реальний характер, діяльність була спрямована на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності, а не за рахунок неправомірного отримання коштів з Державного бюджету, підприємства ознак фіктивності не мали.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про достатність підстав та наявність належних доказів на підтвердження правомірності заявлених позовних вимог, з огляду на вимоги діючого податкового законодавства та фактичні обставини справи.
Відповідно п. 198.1 ст. 198. Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно вимог п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, є дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Визначення розміру податкового кредиту здійснюється у відповідності до вимог п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України - виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Аналізуючи положення зазначених норм Податкового кодексу України колегія суддів дійшла до висновку, що необхідною умовою для формування платником податків розміру податкового кредиту є фактична наявність товару (робіт, послуг), а не виключно наявність належним чином оформленої податкової накладної, виписаної продавцем такого товару (роботи, послуги).
На підтвердження реальності виконання укладеного між позивачем та ТОВ «Бізнес-консалтінг плюс», код 37093546, договору аутсорсингу (надання персоналу для виконання комплексних розрахунків умов забезпечення електромагнітної сумісності, можливостей експлуатації базових станцій рухомого стільникового зв'язку стандарту 03М/І38М з використанням програмного забезпечення) № 1/11 від 01.02.2011 року до матеріалів справи надано виписки з банківського рахунку про фактичну безготівкову оплату, акти здачі-прийняття робіт б/н від 31.03.2011 року, 29.04.2011 року, 30.06.2011 року, 29.07.2011 року та звіти виконаних робіт з зазначенням конкретних результатів здійснених розрахунків та науково-технічними пропозиціями, податкові накладні.
Копії зазначених документів первинного бухгалтерського та податкового обліку не мають дефектів форми, змісту або походження, які б зумовили втрату ними юридичної сили і доказовості.
Також, податковий орган не заперечував проти відповідності спірного правочину вимогам закону, погоджуючись з фактом наявного правового статусу у його сторін як платників податку на додану вартість, їх перебування у Єдиному державному реєстрі на час спірних правовідносин.
Фактично, в якості доказу безтоварних операцій між позивачем та ТОВ «Бізнес-консалтінг плюс» є припущення податкового органу про неможливість реального виконання спірного правочину через відсутність контрагента за його місцезнаходженням та відсутність інформації про наявні у нього відповідні можливості технічного, організаційного та кадрового потенціалу.
Разом з тим, ні в актах перевірки, ні під час судового розгляду справи суб'єктом владних повноважень на виконання свого обов'язку доказування, передбаченого ч. 2 ст. 71 КАС України, на наведено жодних належних та допустимих доказів про відсутність факту реального виконання позивачем господарських операцій, наявність взаємопов'язаності позивача та його контрагента, про несумісність предмету правочину з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність використання позивачем отриманих робіт, про фіктивну підприємницьку діяльність чи ухилення від сплати податків за такими господарськими операціями.
В свою чергу колегія суддів, оцінюючи надані позивачем документи первинного бухгалтерського та податкового обліку, вважає достатньо підтвердженим фактичне виконання між позивачем та ТОВ «Бізнес-консалтінг плюс» господарських операцій за укладеним договором аутсорсингу № 1/11 від 01.02.2011 року, що зумовлює хибність висновків податкового органу про відсутність об'єктів, які підпадають під визначення приписів п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України.
Крім того, Податковий кодекс України не ставить право платника ПДВ на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів. Якщо контрагенти не виконали свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Адже, позивач та його контрагент є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, окремими платниками податку на додану вартість, кожен з яких має свої межі юридичної відповідальності, яка є індивідуальною, згідно вимог ст. 61 Конституції України. При цьому враховується судова практика Європейського Суду з прав людини (рішення від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03), а також відповідна практика Верховного Суду України, з огляду на вимоги ч. 1 ст. 244-2 КАС України.
Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла до висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування прийнятого судового рішення, оскільки обставини справи встановлені вріно та правильно застосовані норми матеріального і процесуального права при вирішенні позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова залишити без задоволення.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01.02.2012р. по справі № 2а-15904/11/2070 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.
Головуючий суддя Гуцал М.І.
Судді Зеленський В.В. П'янова Я.В.