20 лютого 2012 р.Справа № 2а-7371/11/1813
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Русанової В.Б.
Суддів: Бершова Г.Є. , Спаскіна О.А.
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1, Управління пенсійного фонду України в м.Охтирка Сумскої області на постанову Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 21.09.2011р. по справі № 2а-7371/11/1813
за позовом ОСОБА_1
до Управління пенсійного фонду України в м.Охтирка Сумскої області
про зобов'язання вчинити певні дії,
26.08.2011 р. позивач звернувся в суд з позовом, в якому просив визнати протиправною бездіяльність Управління пенсійного фонду України в м. Охтирка Сумської обалсті, зобов'язати відповідача зробити перерахунок пенсії як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 2 категорії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за 2007-2010 роки та за період з 1.01.2011 р. виходячи з розміру пенсії за віком визначеному ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та провести відповідні виплати з моменту винесення постанови по справі з урахуванням виплачених коштів та з урахуванням компенсації втрати частини доходів.
Ухвалою суду від 30.08.2011 р. відкрито провадження у справі, у якій позовні вимоги про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання проведення нарахування пенсійного забезпечення відповідно до норм чинного законодавства за 2007-2010 роки та за період з 01.01.2011 р. по 25.02.2011 р. залишено без розгляду.
Постановою Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 21 вересня 2011 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в м. Охтирка Сумської області протиправною.
Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в м. Охтирка здійснити перерахунок додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, ОСОБА_1 з підвищенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та провести відповідні виплати з 26.02.2011 р. з урахуванням фактично отриманих позивачем виплат.
Не погодившись з постановою Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 21.09.2011 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.
Доводи апеляційної скарги позивач обґрунтовує посиланням на порушення судом першої інстанції приписів ч.2 ст.87 Закону України "Про пенсійне забезпечення", ст. 268 Цивільного кодексу України, ст. 76 Закону України "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку" та ч.2 ст.100 Кодексу адміністративного судочинства України, необгрунтоване обмеження терміну судом першої інстанції при вирішенні справи.
Відповідач також не погодившись з постановою Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 21.09.2011 року, подав апеляційну скаргу, якою просить постанову суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Обґрунтовуючи заявлені вимоги, відповідач вказує, що при обчисленні пенсії позивачу діяв на підставі Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008р. №530 "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян", Закону Україн «Про державний бюджет на 2011 рік».
Суд апеляційної інстанції на підставі п.1 ч.1 ст. 197 КАС України розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги відповідно до ст. 195 КАС України, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав:
Судом першої інстанції встановлено, що позивач перебуває на обліку в Управління Пенсійного фонду України в м. Охтирка, має статус постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи 2 категорії, що підтверджено копією посвідчення НОМЕР_1 та має право на отримання додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю відповідно до Закону України № 796-ХІІ ( а.с. 4).
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на отримання додаткової пенсії відповідно до ст. 51 Закону України 796-ХІІ, а відповідач у період з 26.02.2011 року неправомірно відмовив у проведенні перерахунку даних пенсій.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорії зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту населення визначені та закріплені в Законі №796-ХІІ.
Статтею 49 Закону України №796-ХІІ передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1,2,3,4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до ст. 51 Закону України №796-ХІІ особам, віднесеним до другої категорії призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірах 30% мінімальної пенсії за віком.
Доводи апеляційної скарги, що рішенням Конституційного суду України № 10-рп , після визнання неконституційними змін до Закону України " Про державний бюджет України на 2008р." не було встановлено новий порядок нарахування та виплати пенсії та не прийнято рішення про поновлення відповідних норм в попередній редакції колегія суддів вважає помилковими, оскільки після визнання Конституційним Судом України окремих положень закону неконституційним відновлюється дія закону, в тій редакції, яка діяла до відповідних змін, окремого прийняття рішення для поновлення відповідних норм не приймається.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що при обчисленні державної та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю, розмір мінімальної пенсії за віком розраховується виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". А саме відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону, розмір мінімальної пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок 20 років страхового стажу, встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Прожитковий мінімум встановлюється Кабінетом Міністрів України та щороку затверджується Верховною Радою України в Законі про Державний бюджет України на відповідний рік.
Згідно ч. 3 ст. 67 Закону України № 796-ХІІ у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії визначений відповідно до ст. 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій.
Позивачу призначена та виплачується додаткова пенсія за шкоду заподіяну здоров'ю, яка обчислюється виходячи з положень постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008р. №530 "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян", про що свідчить лист Управління Пенсійного фонду України в м. Охтирка від 20.07.2011 року № К-462. (а.с. 6)
Проте, згідно ч.1 ст. 28 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями ч. 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що при визначенні розміру пенсій позивачеві застосуванню підлягають ст. 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не положення постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530 "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян".
Таким чином, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що дії відповідача щодо відмови в здійсненні позивачу перерахунку та не виплати пенсії по інвалідності та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю в розмірі, визначеному Законом № 796-ХІІ, призвели до порушення прав позивача, які підлягають захисту в судовому порядку.
Посилання відповідача у апеляційній скарзі на факт неправомірного застосування до спірних правовідносин судом першої інстанції ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки мінімальний розмір пенсії за віком у розмірі прожиткового мінімуму застосовується виключно для визначення розмірів пенсій призначених згідно з Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", колегія суддів вважає безпідставними, оскільки за чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
З огляду на вищезазначене, постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для її скасування немає.
Таким чином, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що дії відповідача щодо відмови в здійсненні позивачу перерахунку та не виплати додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю в розмірі, визначеному Законом № 796-ХІІ, призвели до порушення прав позивача, а тому підлягають захисту в судовому порядку.
Щодо доводів апеляційної скарги позивача про те, що судом першої інстанції необгрунтовано відмовлено в задоволенні позовних вимог за період 01.01.2007р. по 25.02.2011року , колегія суддів зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 30.08.11року позовні вимоги за період з 01.01.2007р. по 25.02.2011 року залишено без розгляду та відкрито скорочене провадження у справі про зобов'язання здійснити перерахунок пенсії за період з 26.02.2011 року, а тому колегія суддів зазначає, що позовним вимогам за період з 01.01.2007р. по 25.02.2011 року в оскарженій постанові правова оцінка судом першої інстанції не надавалась.
Інші доводи апеляційної скарги не впливають на прийняте колегією суддів рішення.
Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, як прийняту з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. 160, 167, 183-2, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1, Управління пенсійного фонду України в м.Охтирка Сумскої області залишити без задоволення.
Постанову Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 21.09.2011р. по справі № 2а-7371/11/1813 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Русанова В.Б.
Судді Спаскін О.А. Бершов Г.Є.