24 квітня 2012 р.Справа № 2а-1670/10986/11
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Гуцала М.І.
Суддів: Зеленського В.В. , П'янової Я.В.
за участю секретаря судового засідання Трофімової Н.С.
представник позивача: ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області Державної податкової служби та апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 07.02.2012р. по справі № 2а-1670/10986/11
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2
до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області Державної податкової служби
про визнання нечинними податкових повідомлень - рішень,
Позивач звернувся до суду з вимогами про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області від 02.12.2011 року № 0000451701/12104 про донарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 213 238 грн. 11 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 53309 грн. 53 коп., від 02.12.2011 року № 0000441701/12105 про донараховання податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб за основним платежем в розмірі 21 624 грн. 58 коп.
Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 07.02.2012 року адміністративний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 задоволено частково:
- визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 02.12.2011 року № 0000441701/12105 в частині нарахування податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб за основним платежем в розмірі 21 609 грн. 58 коп.;
- в іншій частині позовних вимог відмовлено.
Позивач, не погодившись з таким судовим рішенням в частині відмови у задоволенні позову, подав апеляційну скаргу, в якій зазначає про неправомірність здійснених донарахувань податкових зобов'язань, оскільки вона у 2010 році перебувала на спрощеній системі оподаткування та не була зареєстрована платником податку на додану вартість. Стверджує, що перевищення допустимого обсягу виручки для платника єдиного податку у розмірі 500 тис. грн. не тягне за собою донарахування грошових зобов'язань, а лише зумовлює перехід на загальну систему оподаткування з наступного звітного податкового періоду. Просить скасувати постанову суду в частині відмови визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області від 02.12.2011 року № 0000451701/12104 про донарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 213 238 грн. 11 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 53309 грн. 53 коп., прийнявши нову постанову про його скасування.
Відповідач теж подав апеляційну скаргу на прийняте судове рішення в частині задоволення позову, наполягаючи на законності висновків перевірки щодо порушення позивачем норм податкового законодавства, тому просив скасувати постанову суду та прийняти нову про відмову у задоволенні всього обсягу заявлених позовних вимог.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши зібрані по справі докази, вивчивши доводи поданих апеляційних скарг, дійшла до висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування прийнятого судового рішення, зважаючи на наступне.
В ході судового розгляду було встановлено, що за наслідками проведеної посадовими особами Кременчуцької ОДПІ планової документальної виїзної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ФОП ОСОБА_2 за період з 01.04.2009 року по 31.12.2010 року був складений акт від 21.11.2011 року № 7892/17-311/НОМЕР_1, у висновках якого стверджувалось про порушення позивачем:
- ст. 13 Декрету КМУ «Про прибутковий податок з громадян», в результаті чого занижено податок з доходів фізичних осіб за перевіряємий період у розмірі 21 624 грн. 58 коп. (зайво включено до складу валових витрат суму коштів в розмірі 144 163 грн. 84 коп. - витрати без документального підтвердження первинними документами, а також витрати безпосередньо не пов'язані з одержанням валового доходу);
- п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7, п. 9.4 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на 213 238 грн. 11 коп. (у грудні 2010 року було допущено перевищення допустимого обсягу виручки, для якого у особи не виникає обов'язку реєструватися платником ПДВ, встановленого п.п. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 цього ж Закону в розмірі 300 000 грн., що зумовлювало подання нею заяви про реєстрацію платником ПДВ, як це передбачено п. 9.4 ст. 9 вищевказаного Закону).
На підставі даних висновків акту перевірки Кременчуцькою ОДПІ було винесено податкове повідомлення - рішення від 02.12.2011 року № 0000441701/12105, яким позивачу донараховано податкове зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб за основним платежем в розмірі 21 624 грн. 58 коп. (144 163 грн. 84 коп. х 15%), а також податкове повідомлення - рішення 02.12.2011 року № 0000451701/12104, яким позивачу донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 213 238 грн. 11 коп. (1 066 190 грн. 54 коп. х 20%), за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 53 309 грн. 53 коп.
Щодо податкового повідомлення - рішення від 02.12.2011 року № 0000441701/12105.
Суд першої інстанції, приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, виходив з того, що правила спрощеної системи оподаткування встановлюють обов'язковість для платника єдиного податку ведення лише книги обліку доходів і витрат у вказаному обсязі, тому ведення бухгалтерського обліку із обов'язковим документальним підтвердженням первинними документами валових витрат та дотримання правил формування їх складу або доведення їх зв'язку із господарською діяльністю в даному випадку не передбачений. Поширення на платників єдиного податку вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» щодо обов'язкової наявності первинних документів, дані яких систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку, суперечило б змісту та меті впровадження спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо задоволення частини позовних вимог, з огляду на вимоги діючого на час спірних правовідносин податкового законодавства та фактичні обставини справи.
Як було встановлено в ході розгляду справи, позивач перебувала протягом 2009-2010 роках на спрощеній системі оподаткування, передбаченої нормами Указу Президента "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва".
Згідно вимог ст. 1 зазначеного Указу єдиний податок сплачується виключно з доходів, одержаних фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності в якості виручки за рік, що не перевищує 500 тис грн.
Відповідно до приписів ст. 5 Указу, в разі порушення вимог, установлених статтею 1 цього Указу, платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності починаючи з наступного звітного періоду (кварталу).
Таким чином, оподаткування доходів, отриманих платником єдиного податку з порушенням умов перебування на спрощеній системі оподаткування (поза межами виручки 500 000 грн.), повинно здійснюватися із застосуванням правил загальної системи оподаткування. Такі висновки містяться у постанові Верховного Суду України від 11.04.2011 року (реєстраційний номер судового рішення у ЄДРСР 15166347), що зумовлює обов'язковість врахування такої судової практики за приписами ч. 1 ст. 244-2 КАС України.
Разом з тим, у висновках акту перевірки стверджувалось про завищення позивачем валових витрат за період з 01.04.2009 року по 31.12.2009 року на загальну суму 598 грн. 69 коп., оскільки відсутнє їх документальне підтвердження первинними документами (згідно поданої декларації про доходи валові витрати складають 3 048 грн. 69 коп., а згідно перевірки 2 450 грн.).
Згідно діючої на час спірних правовідносин сторін ч. 3 ст. 13 Декрету КМУ «Про прибутковий податок з громадян», оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між валовим доходом (виручкою у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу.
До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації, згідно із Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств".
Відповідно до п.п. 5.3.9. п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Податковим органом не спростовані встановлені судом першої інстанції обставини справи, що в ході перевірки не були враховані фактично здійснені позивачем витрати на розрахунково-касове обслуговування, абонплату за користування системою «Клієнт-банк» та на сплату відсотків по кредиту, який використовувався у підприємницькій діяльності (виписки з поточного рахунку на загальну суму 498 грн. 69 коп.), тому висновки акту перевірки щодо незаконності формування витрат на таку суму є неправомірними.
Також за висновками перевірки за період грудень 2010 року встановлено завищення позивачем валових витрат в розмірі 143 565 грн. 15 коп., що безпосередньо не пов'язані з одержанням валового доходу звітного періоду. При цьому податковий орган не заперечував, що у 2010 році позивач перебувала на спрощеній системі оподаткування та була зареєстрована платником єдиного податку.
Згідно поданої позивачем декларації про доходи, одержані з 01.10.2010 року по 31.12.2010 року, сума перевищення гранично допустимої виручки для платника єдиного податку склала у розмірі 1 066 190 грн. 54 коп., з якої було додатково обраховано та сплачено податок з доходів.
Разом з тим, подання позивачем декларації про доходи не спростовує факту перебування її на спрощеній системі оподаткування у 2010 році та не робить обов'язковим дотримання вимог податкового законодавства для фізичних - осіб підприємців, що перебувають на загальній системі оподаткування, щодо дотримання правил формування валових витрат та доведення їх зв'язку із отриманими доходами.
Адже, за приписами п. 4 Указу Президента "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" на суб'єкта малого підприємництва покладений обов'язок ведення книги обліку доходів та витрат, форма якої і порядок її ведення визначено Порядком ведення книги обліку доходів і витрат, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 року № 1269.
Разом з тим, ні зазначеним Порядком ведення книги обліку доходів і витрат, ні вимогами Порядку видачі свідоцтва про сплату єдиного податку, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 29.10.1999 року № 599 щодо визначення результатів власної підприємницької діяльності на підставі хронологічного відображення здійснених господарських і фінансових операцій у книзі обліку доходів і витрат (згідно із додатком N 10 до Інструкції про прибутковий податок з громадян, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 21.04.1993 року № 12) не передбачено ведення позивачем бухгалтерського обліку із обов'язковим документальним підтвердженням первинними документами валових витрат та дотримання правил формування їх складу або доведення їх зв'язку із господарською діяльністю.
Таким чином, доводи апеляційної скарги відповідача про завищення позивачем валових витрат в грудні 2010 року у розмірі 143 565 грн. 15 коп. через недоведеність їх зв'язку із одержанням валового доходу звітного періоду не ґрунтуються на вимогах законодавства, тому суд першої інстанції дійшов до обгрунтованого висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення від 02.12.2011 року № 0000441701/12105 в частині нарахування податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб за основним платежем в розмірі 21 609 грн. 58 коп.
Щодо прийнятого податкового повідомлення - рішення 02.12.2011 року № 0000451701/12104.
Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог про скасування зазначеного податкового повідомлення-рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем було допущено порушення п. 9.4 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість», за яке податковим органом правомірно застосована відповідальність за ненарахування та несплату податку на рівні зареєстрованого платника, без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування, тобто нараховано грошове зобов'язання по ПДВ та застосовано штрафні санкції за допущене порушення, з чим погоджується колегія суддів.
Відповідно до приписів п.п. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 Закону України «Про податок на додану вартість», норми якого підлягають застосуванню до спірних правовідносин, особа підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку у разі, коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300 000 грн. (без урахування податку на додану вартість).
Згідно п. 9.4 ст. 9 цього ж Закону, якщо обсяг оподатковуваних операцій особи протягом звітного податкового періоду перевищує суму, визначену підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону, не більше ніж у два рази, така особа зобов'язана надіслати податковому органу заяву про реєстрацію протягом двадцяти календарних днів, наступних за таким звітним податковим періодом.
Якщо особа укладає одну чи більше цивільно-правових угод (договорів), унаслідок виконання яких планується здійснення оподатковуваних операцій, обсяг яких перевищуватиме протягом звітного податкового періоду у два чи більше разів суму, визначену підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону, то така особа зобов'язана зареєструватися як платник цього податку до кінця такого звітного податкового періоду.
Особа, що не надсилає таку заяву у таких випадках та у такі строки, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.
Отже, загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), що перевищує допустимий розмір для платників єдиного податку; здійснення операцій або укладання угод на суму, що перевищує допустимий розмір для підприємців - платників єдиного податку; перевищення обсягу виручки, максимально встановленого для платників єдиного податку; недотримання форми розрахунку -передбачають перереєстрацію платника єдиного податку платником ПДВ на загальних підставах. Недотримання строків такої перереєстрації тягне за собою встановлену законом відповідальність.
Зазначена правова позиція Судової палати в адміністративних справах ВСУ з цього питання сформульована в постанові від 07.04.09 № 09/67 у справі за позовом суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_3 до ДПІ у Святошинському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення та зобов'язання вчинити дії, що за вимогами ч. 1 ст. 244-2КАС України є обов'язковою для врахування при вирішенні адміністративної справи.
В даному випадку позивачем не заперечується той факт, що у період з 01.04.2010 року по 31.12.2010 року ним були укладені договори на поставку трикотажних виробів на загальну суму 1 378 842 гри. 60 коп. (без ПДВ), що зумовлювало застосування вищезазначених приписів податкового законодавства по виконанню обов'язку реєструватися платником ПДВ. Проте, заява позивача про реєстрацію платником ПДВ не надходила та не була зареєстрована в Кременчуцькій ОДПІ.
Донарахування податкових зобов'язань за податком на додану вартість зумовлене вимогами п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" щодо визначення дати виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) за достовірно встановленими датами зарахування коштів, які надходила на рахунок позивача.
З огляду на викладене суд першої інстанції дійшов до обгрунтованого висновку про правомірність прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення від 02.12.2011 року № 0000451701/12104.
Підсумовуючи вищевикладене колегія суддів дійшла до висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування прийнятого судового рішення, оскільки обставини справи встановлені вірно та правильно застосовані норми матеріального і процесуального права при вирішенні заявлених позовних вимог. Доводи апеляційних скарг висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області Державної податкової служби та апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 07.02.2012р. по справі № 2а-1670/10986/11 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя Гуцал М.І.
Судді Зеленський В.В. П'янова Я.В.
Повний текст ухвали виготовлений 03.05.2012 р.