Ухвала від 29.03.2012 по справі 2017/2а-238/11

УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2012 р.Справа № 2017/2а-238/11

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Русанової В.Б.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Жигилія С.П.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Кегичівської районної державної адміністрації Харківської області на постанову Кегичівського районного суду Харківської області від 09.06.2011р. по справі № 2017/2а-238/11

за позовом ОСОБА_1

до Управління праці та соціального захисту населення Кегичівської районної державної адміністрації Харківської області

про зобов'язання здійснити перерахунок та виплату допомоги до 5 травня,

ВСТАНОВИЛА:

11 січня 2011 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Кегичівської районної державної адміністрації Харківської області (надалі-відповідач), зобов'язати відповідача провести перерахунок та виплату щорічної одноразової допомоги до 05 травня 2010 року, як інваліду 3-ї групи в розмірі 7 мінімальних пенсій за віком .

Постановою Кегичівського районного суду Харківської області від 09.06.2011 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Визнано дії Управління праці та соціального захисту населення Кегичівської районної державної адміністрації Харківської області по невиплаті ОСОБА_1 до 5 травня 2010 року, як інваліду війни ІІІ групи, разової грошової допомоги у розмірі семи мінімальних пенсій за віком протиправними.

Зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Кегичівської районної державної адміністрації Харківської області провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2010 рік, у розмірі встановленому ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту" з урахуванням раніше виплачених.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржувану постанову, прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що постанову винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме: Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», постанови Кабінету міністрів № 299 від 07.04.2010р. «Про розміри разової грошової допомоги», Закону України «Про державний бюджет».

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Стосовно позовних вимог ОСОБА_1 щодо зобов'язання Управління праці та соціального захисту населення Кегичівської районної державної адміністрації Харківської області здійснити перерахунок та виплату позивачу щорічної разової допомоги до 5 травня колегія суддів зазначає наступне.

Приймаючи рішення задоволення позову, суд першої інстанції виходив з незаконності дій Управління праці та соціального захисту населення Кегичівської районної державної адміністрації Харківської області з приводу нарахування та виплати позивачеві щорічної разової допомоги до 5 травня у 2010 році.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність захисту права позивача на отримання щорічної разової допомоги до 5 травня за 2010 рік.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач є непрацюючим пенсіонером, інвалідом 3 групи , має право на пільги встановлені законодавством України для ветеранів війни-інвалідів війни та має право на отримання щорічної разової допомоги до 5 травня відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", що підтверджується доданими до справи копіями посвідчення серії НОМЕР_1 (а.с. 8)

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з ч. 5 ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам І групи - десять мінімальних пенсій за віком; II групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, у 2010 році щорічна грошова допомога до 5 травня виплачена позивачеві 28 квітня 2010 року у розмірі визначеною Постановою Кабінету міністрів України № 299 від 07.04.2010р., що підтверджується листами Управління праці та соціального захисту населення Кегичівської районної державної адміністрації Харківської області від 05.01.2011 року № 44/05-47/2, від 23.05.2011 року № 1307/05-47/3 (а.с. 9, 24) .

З огляду на загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, слід зазначити, що Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" має вищу юридичну силу в порівняні з постановою Кабінету Міністрів України № 299 від 07.04.2010р..

Крім того, колегія суддів зауважує, що норми підзаконних нормативних актів не можуть суперечити нормам законів, а тим більше змінювати їх при вирішенні питання щодо розміру щорічної грошової допомоги до 5 травня громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності у позивача права на одержання щорічної допомоги до 5 травня за 2010 рік відповідно до розмірів, передбачених ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно ч. 4 ст. 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Таким чином застосуванню підлягає Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», як нормативно-правовий акт, який має вищу юридичну силу порівняно з Постановою КМУ № 299 від 07.04.10 р.

Отже, колегія суддів підтверджує, що суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Кегичівської районної державної адміністрації Харківської області залишити без задоволення.

Постанову Кегичівського районного суду Харківської області від 09.06.2011р. по справі № 2017/2а-238/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Русанова В.Б.

Судді Дюкарєва С.В. Жигилій С.П.

Попередній документ
23984865
Наступний документ
23984867
Інформація про рішення:
№ рішення: 23984866
№ справи: 2017/2а-238/11
Дата рішення: 29.03.2012
Дата публікації: 16.05.2012
Форма документу: Ухвала
Форма судочинства: Адміністративне
Суд: Харківський апеляційний адміністративний суд
Категорія справи: Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та спорів у сфері публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо: