29 березня 2012 р.Справа № 1601/2а-10045/11
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Русанової В.Б.
Суддів: Дюкарєвої С.В. , Жигилія С.П.
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в м. Кременчуці Полтавської області на постанову Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 03.06.2011р. по справі № 1601/2а-10045/11
за позовом ОСОБА_1
до Управління Пенсійного фонду України в м. Кременчуці Полтавської області
про визнання дій неправомірними та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії,
12.04.2011р. ОСОБА_1 (надалі-позивач) звернулася до суду з позовом, в якому просила визнати не правомірними дій Управління Пенсійного фонду України в Автозаводському районі м. Кременчука Полтавської області (надалі-відповідач) щодо відмови у перерахунку державних пенсій (основної та додаткової) та зобов'язати здійснити з 01 січня 2005 року перерахунок державних пенсій відповідно до вимог а.4 ст. 50, ч.4 ст. 54 та ч.3 чт. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Постановою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 03.06.2011р. позов задоволено частково.
Визнано неправомірною відмову Управління Пенсійного фонду України Автозаводського району у м. Кременчуці Полтавської області в перерахунку та виплаті ОСОБА_1 щомісячних державних пенсій (основної та додаткової) за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до вимог а.4 ст.50, ч.4 ст. 54 та ч.3 ст.67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року №796-12, виходячи із кратного розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої законом на час виплат.
Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України Автозаводського району в м. Кременчуці Полтавської області здійснити ОСОБА_1 з 01 січня 2005 року по 03 червня 2011 року перерахунок та виплату щомісячної основної державної пенсії по інвалідності в розмірі відшкодування фактичних збитків, як інваліду 3ї групи, щодо захворювання якого встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою в розмірі шести мінімальних пенсій за віком, встановленої законом на час виплат, відповідно до вимог ч.4 ст. 54 та ч.3 ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року №796-12, за виключенням періоду з 01.01.2008 року по 21.05.2008 року включно, відповідні виплати провести з урахуванням вже проведених виплат.
Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України Автозаводського району в м.Кременчуці Полтавської області здійснити ОСОБА_1 з 01 січня 2005 року по 03 червня 2011 року перерахунок та виплату щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, як інваліду 3 групи, щодо захворювання якого встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, у розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком, встановленої законом на час виплат, відповідно до вимог абзацу 4 ст. 50 та ч.3 ст.67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року №796-12, з виключенням періоду з 01.01.2008 року по 21.05.2008 року включно, відповідні виплати провести з урахуванням вже проведених виплат.
Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 03.06.2011р.скасувати та прийняти нову.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначив, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального права, а саме: судом не враховані приписи ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"; положення Постанов КМУ № 530 від 28.05.08р. "Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян", від 03.01.2002р. №1 "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету", які діяли на час виплати; приписи ч. 3 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", Закону Ураїни «Про державний бюджет на 2011 рік», що призвело до неправильного вирішення спору. Скаржником також зазначено, що судом першої інстанції порушені вимоги ст.ст. 99, 100 КАС України.
Відповідно до ч.1 ст. 197 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідив докази по справі, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідив докази по справі, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 195 КАС України справа розглядається в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з того, що строк звернення до суду позивачем не пропущено.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно ч.2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлено шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
З урахуванням наведеного, для вирішення питання про правильність застосування судами строку звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів особи необхідно з'ясувати яким саме рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені права цієї особи, коли розпочався перебіг цього строку.
Правовідносини в даній справі повинні розглядатися, в першу чергу, виходячи з правомірності або неправомірності дій чи бездіяльності органу владних повноважень, на звернення для оскарження яких Кодексом адміністративного судочинства передбачено шість місяців.
Отже, враховуючи дату звернення позивача до суду (12.04.2011р.), шестимісячний строк на звернення до суду з позовом, період часу за який позивач просить відновити його порушене право, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем пропущено строк звернення до суду за період з 01.01.2005р. по 11.10.2010р.
Доказів, які б підтверджували наявність поважних причин пропуску строку звернення до суду, матеріали справи не містять. Судом першої інстанції також не зазначено наявність яких саме поважних причин перешкоджала позивачу своєчасно звернутися до суду.
Відповідно до ч.1 ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що для обчислення державної та додаткової пенсії позивачу відповідач мав керуватися нормами ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в редакції, що діяла на час спірних правовідносин, відповідно до яких розмір державної пенсії для інвалідів І категорії, третьої групи інвалідності не може бути нижчим 6 мінімальних пенсії за віком та додаткової пенсії для інвалідів І категорії, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 50% мінімальної пенсії за віком, визначеної ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а тому відмова відповідача здійснити перерахунок пенсій у розмірах визначених цими нормами призвела до порушення прав позивача.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи першої категорії, інвалідом ІІІ групи захворювання, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1, № НОМЕР_2 та копією довідки МСЕК № 026661 (а.с. 10,11,12).
Позивач перебуває на обліку в Управління Пенсійного фонду України Автозаводського району в м.Кременчуці Полтавської області та отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону № 796-ХІІ.
Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорії зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту населення визначені та закріплені в Законі №796-ХІІ.
Статтею 49 Закону N 796-XII передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
На час виникнення спірних правовідносин діяли норми статей 50, 54 Закону № 796-ХІІ, відповідно яким розміри пенсій для інвалідів ІІІ групи, щодо яких установлено зв'язок із Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими 6 мінімальних пенсій за віком, а особам, які є інвалідами ІІІ групи і віднесені до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах 50 процентів мінімальної пенсії за віком.
Позивачу призначена та виплачується основна та додаткова пенсії по інвалідності внаслідок Чорнобильської катастрофи, в розмірах, встановлених постановами уряду, що підтверджується листами та довідкою Управління Пенсійного фонду України Автозаводського району в м.Кременчуці Полтавської області № 237-Л-07 від 29.03.2011 року (а.с. 8-9)
Щодо доводів апеляційної скарги стосовно правомірності нарахування та виплати основної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі, встановленими постановами уряду, колегія суддів зазначає, що Кабінет Міністрів України не уповноважений встановлювати розмір мінімальної пенсії за віком, тому колегія суддів приходить до висновку, що здійснюючи нарахування та виплату позивачу пенсії та додаткової пенсії у розмірах, встановлених постановами Кабінету Міністрів України, відповідач порушив принципи законності, відповідно до яких органи державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, за конституційними нормами виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами колегія суддів приходить до висновку, що при визначенні розміру основної та додаткової пенсії позивачеві застосуванню підлягають ст. 50, 54 Закону № 796-ХІІ, а не постанови Кабінету Міністрів України, які істотно звужують обсяг встановлених законом прав.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що дії відповідача щодо відмови в здійсненні позивачу перерахунку та не виплати основної та додаткової пенсій в розмірах, визначених Законом № 796-ХІІ, з 12.10.2010р. є протиправними, призвели до порушення прав позивача а тому і підлягають захисту в судовому порядку, а тому постанова суду першої інстанції в частині задоволення позову за період з 12.10.2010р. прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
Інші доводи апеляційної скарги не впливають на прийняте колегією суддів рішення.
Керуючись ст. 99, 100, ст.ст. 160, 167, 183-2, 195, 196, п. 4 ст. 198, 203, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Кременчуці Полтавської області задовольнити частково.
Постанову Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 03.06.2011р. по справі № 1601/2а-10045/11 скасувати в частині зобов'язання Управління Пенсійного фонду України Автозаводського району в м. Кременчуці Полтавської області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячної основної державної пенсії по інвалідності в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю внаслідок Чорнобильської катастрофи, як інваліду 3 групи, в розмірі 50% мінімальної пенсій за віком, відповідно до вимог ст. 50, ч.4 ст. 54 та ч.3 ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»за період з 01.01.2005 року по 11.10.2010 року.
Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Кременчуці Полтавської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії за період з 01.01.2005 року по 11.10.2010 року залишити без розгляду.
В іншій частині постанову Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 03.06.2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Русанова В.Б.
Судді Дюкарєва С.В. Жигилій С.П.
Повний текст ухвали виготовлений р.