17 лютого 2012 р.Справа № 2а-2842/11/2016
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Русанової В.Б.
Суддів: Бершова Г.Є. , Спаскіна О.А.
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Ізюмському районі Харківської області на постанову Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 18.04.2011р. по справі № 2а-2842/11/2016
за позовом ОСОБА_1
до Управління Пенсійного фонду України в Ізюмському районі Харківської області
про зобов'язання провести перерахунок державної та додаткової пенсії,
За результатами розгляду справи в порядку письмового провадження 18 квітня 2011 року постановою Ізюмського міськрайонного суду Харківської області позовні вимоги ОСОБА_1 - задоволено .
Визнано дії управління Пенсійного фонду України в Ізюмському районі Харківської області щодо відмови ОСОБА_1 у здійсненні перерахунку, нарахуванні та виплаті державної пенсії та додаткової пенсії згідно норм ст. 50 та ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 12.02.2010 року недійсними.
Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Ізюмському районі Харківської області провести перерахунок та виплатити державну пенсію та додаткову пенсію ОСОБА_1 з 12.02.2010 року у відповідності до ст. 50,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановлений у ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням визначеного законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
У апеляційній скарзі відповідач просить постанову суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Обґрунтовуючи заявлені вимоги, відповідач вказує, що при обчисленні пенсії позивачу діяв на підставі Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", постанов Кабінету Міністрів України від 03.01.2002р. №1 "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету", від 16.07.2008р. №654 "Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян", від 28.05.2008р. №530 "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян", №523 від 30.05.1997р. «Про порядок обчислення пенсій по інвалідності, що астала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи», Закону України «Про Кабінет міністрів України», Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах.
Суд апеляційної інстанції на підставі п.3 ч.1 ст. 197 КАС України розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги відповідно до ст. 195 КАС України, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав:
Відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно ч.2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлено шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
З урахуванням наведеного, для вирішення питання про правильність застосування судами строку звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів особи необхідно з'ясувати яким саме рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені права цієї особи, коли розпочався перебіг цього строку.
Правовідносини в даній справі повинні розглядатися, в першу чергу, виходячи з правомірності або неправомірності дій чи бездіяльності органу владних повноважень, на звернення для оскарження яких Кодексом адміністративного судочинства передбачено шість місяців.
Отже, враховуючи дату звернення позивача до суду (15.02.2011р.), шестимісячний строк на звернення до суду з позовом, період часу за який позивач просить відновити його порушене право, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем пропущено строк звернення до суду за період з 12.02.2010р. по 14.08.2010р.
Доказів, які б підтверджували наявність поважних причин пропуску строку звернення до суду, матеріали справи не містять. Судом першої інстанції також не зазначено наявність яких саме поважних причин перешкоджала позивачу своєчасно звернутися до суду.
Відповідно до ч.1 ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи порушені вимоги ст. 100 КАС України, а тому постанова суду в частині задоволення позовних вимог за період з 12.02.2010р. по 14.08.2010р р. підлягає скасуванню, а позовні вимоги позивача за цей період слід залишити без розгляду.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Ізюмському районі Харківської області, має статус постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, є інвалідом третьої групи, що підтверджено копіями посвідчення НОМЕР_1, довідки МСЕК № 261067 та має право на отримання державної та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю відповідно до Закону України № 796-ХІІ ( а.с. 10, 11).
Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання неправомірною бездіяльності та зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в Ізюмському районі Харківської області провести перерахунок та виплату щомісячної основної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, позивачу за період з 15.08.2010 р. суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на отримання державної пенсії в розмірі передбаченому ч.4 ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та додаткової пенсії відповідно до ч.1 ст. 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", натомість відповідачем за вказаний період часу неправомірно відмовлено позивачу у проведенні перерахунку даних пенсій.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорії зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту населення визначені та закріплені в Законі №796-ХІІ.
Статтею 49 Закону України №796-ХІІ передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1,2,3,4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до п. 4 ст. 54 Закону України № 796-ХІІ в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: по третій групі інвалідності -6 мінімальних пенсій за віком.
Відповідно до ч.1 ст. 50 Закону України №796-ХІІ особам, віднесеним до першої категорії призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірах: інвалідам третьої групи 50% мінімальної пенсії за віком.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що при обчисленні державної та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю, розмір мінімальної пенсії за віком розраховується виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". А саме відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону, розмір мінімальної пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок 20 років страхового стажу, встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Прожитковий мінімум встановлюється Кабінетом Міністрів України та щороку затверджується Верховною Радою України в Законі про Державний бюджет України на відповідний рік.
Згідно ч. 3 ст. 67 Закону України № 796-ХІІ у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії визначений відповідно до ст. 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій.
Позивачу призначена та виплачувалася державна пенсія та додаткова пенсія за шкоду заподіяну здоров'ю виходячи з положень постанови Кабінету Міністрів України "Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян" від 6 липня 2008 р. N 654 та постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян" від 28 травня 2008 р. N 530.
Проте, згідно приписів Закону України №796-ХІІ розмір державної та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, визначається виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, а ч.1 ст. 28 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначено, що мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями ч. 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, за конституційними нормами виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами колегія суддів приходить до висновку, що при визначенні розміру пенсій позивачеві застосуванню підлягають ст.ст. 50, 54 Закону № 796-ХІІ, а не постанови Кабінету Міністрів України, які істотно звужують обсяг встановлених законом прав.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що дії відповідача щодо відмови в здійсненні позивачу перерахунку та не виплати основної та додаткової пенсій в розмірах, визначених Законом № 796-ХІІ, з 15.08.2010р. є протиправними, призвели до порушення прав позивача а тому і підлягають захисту в судовому порядку.
Керуючись ст.ст. 99, 100, 160, 167, 195, 196, 197, п. 4 ст. 198, 203, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Ізюмському районі Харківської області задовольнити частково.
Постанову Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 18.04.2011р. по справі № 2а-2842/11/2016 скасувати в частині зобов'язання управління Пенсійного фонду України в Ізюмському районі Харківської області провести перерахунок та виплатити державну пенсію та додаткову пенсію ОСОБА_1 у відповідності до ст. 50,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановлений у ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»з урахуванням визначеного законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність з 12.02.2010 року по 14.08.2010 року .
Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Ізюмському районі Харківської області про зобов'язання провести перерахунок державної та додаткової пенсії за період з 12.02.2010 року по 14.08.2010 року залишити без розгляду.
В іншій частині постанову Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 18.04.2011 року по справі № 2а-2842/11/2016 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили. .
Головуючий суддя Русанова В.Б.
Судді Бершов Г.Є. Спаскін О.А.