09.04.2012 Справа №1915/4221/2012
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області
в складі: головуючого Берегуляка Ф.Г.
за участю секретаря Малко Н.В.
прокурора Гавіловського Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі кримінальну справу про обвинувачення
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_2, громадянина України, освітою середньою спеціальною, неодруженого, непрацюючого, раніше не судимого,
за ч.1 ст. 122 КК України,-
Підсудний ОСОБА_1 27 липня 2010 року близько 15 год. 00 хв., перебуваючи за місцем свого проживання в приміщенні квартири АДРЕСА_1, під час словесного конфлікту із співмешканкою - потерпілою ОСОБА_2, на ґрунті особистих неприязних стосунків, умисно, наніс їй декілька ударів руками по тілу, від яких вона впала на підлогу. Після цього, підсудний ОСОБА_1, продовжуючи свої злочинні дії, умисно наніс потерпілій ОСОБА_2, яка лежала на підлозі в кімнаті, численні удари руками та ногами в різні частини тіла, спричинивши їй закриті переломи дистального епіфізу (нижнього кінця) лівої ліктьової кістки та нижньої третини діафіза (тіла) правої малогомілкової кістки, які за ознакою тривалого (більше 21 дня) розладу здоров'я належать до тілесних ушкоджень середньої тяжкості.
Підсудний ОСОБА_1 свою вину у вчиненні інкримінованого злочину за ч.1 ст.122 КК України визнав повністю, щиросердечно розкаявся та суду пояснив, що 27 липня 2010 року близько 15 год. 00 хв., в ході словесного конфлікту із ОСОБА_2 за місцем їхнього спільного проживання по АДРЕСА_1, будучи розсердженим на ОСОБА_2, наніс їй декілька ударів рукою по тілу, від чого вона впала на підлогу. Тоді він наніс ОСОБА_2, яка лежала на підлозі, ще декілька ударів ногою по тілу -скільки саме ударів не пригадує, після чого залишив останню в квартирі та пішов у магазин.
В силу ст. 299 КПК України відмовився від дослідження доказів по справі і просить обмежитись лише його поясненнями, а також йому зрозуміло, що ці фактичні обставини не можуть бути оспорені при подачі апеляційної скарги. Просить суд його суворо не карати.
Потерпіла ОСОБА_2 претензій морального та матеріального характеру до підсудного ОСОБА_1 не має, відносно покарання покладається на думку суду, просить суд суворо не карати, не позбавляти волі.
Таким чином, своїми умисними діями підсудний ОСОБА_1 вчинив злочин, передбачений ч. 1 ст. 122 КК України, тобто умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя, і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 цього Кодексу, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я, про що свідчить обстановка і обставини скоєння злочину.
При призначенні покарання підсудному ОСОБА_1 суд відповідно до ст. ст. 50, 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, особу винного і вважає за необхідне при альтернативній санкції статті обвинувачення обрати покарання у виді обмеження волі. Із врахуванням того, що він повністю визнав свою вину, щиросердечно розкаявся, вперше притягується до кримінальної відповідальності, думку потерпілої ОСОБА_2 відносно міри покарання, претензій матеріального та морального характеру до підсудного не має, позитивно характеризується по місцю проживання, має постійне місце проживання, обставини, при яких скоєний злочин, суд вважає за можливе застосувати ст. 75 КК України і звільнити підсудного ОСОБА_1 від відбуття покарання з випробуванням з покладенням обов'язків, передбачених п. п. 2, 3, 4 ст. 76 КК України. Із врахуванням викладених обставин суд вважає, що дане покарання буде достатнім для виправлення і перевиховання підсудного.
Міру запобіжного заходу -підписку про невиїзд з постійного місця проживання - залишити попередньою лдо вступу вироку в законну силу.
Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд, -
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України і призначити йому покарання у виді 2 (двох) років 6 (шести) місяців обмеження волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з встановленням іспитового строку 1 (один) рік 6 (шість) місяців.
Відповідно до п. п. 2, 3,4 ст. 76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_1 такі обов'язки:
- не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції;
- повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання;
- періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.
Міру запобіжного заходу засудженому ОСОБА_1 - підписку про невиїзд з постійного місця проживання - залишити попередньою до вступу вироку в законну силу.
Апеляція на вирок суду може бути подана до апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд протягом п»ятнадцяти діб з моменту його проголошення.
Головуючий: