19.03.2012 Справа №2-9463/11
Справа №2-9463/11р.
19 березня 2012 року м.Тернопіль
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:
головуючої судді Черніцької І.М.
при секретарі Бурячинській Д.Д.
з участю позивача ОСОБА_1,
відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
ОСОБА_4,
адвокатів ОСОБА_5, ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_7 про встановлення порядку користування квартирою та усунення перешкод в користуванні житлом шляхом звільнення житлової кімнати пл..13,7 кв.м.,-
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_7 про встановлення порядку користування квартирою за АДРЕСА_1 та усунення перешкод в користуванні житлом шляхом звільнення житлової кімнати пл.13,7 кв.м.
В обґрунтування вимог вказує, що він є власником ѕ частин, а відповідачка ј частин квартири за АДРЕСА_1. Посилаючись на те, що між ними виникли неприязні стосунки та вони не можуть дійти згоди про порядок користування квартирою, просив встановити порядок користування, а саме, виділити йому у користування кімнату площею 13,7 кв.м., а відповідачам - кімнату площею 9,4 кв.м., інші приміщення залишити в спільному користуванні. Крім того, вказав, що відповідачі зайняли обидві кімнати, обставили їх своїми меблями, поміняли замки на вхідних дверях, чим чинять йому перешкоди в користуванні житловою кімнатою пл.13,7кв.м.
Посилаючись на наведене просить позов задовольнити.
У судовому засідання позивач та його представник позов підтримали, зіславшись на доводи викладені у заяві.
Відповідачі позов не визнали та суду пояснили, що позивач має ключі від квартири, йому ніхто не перешкоджає проживати у квартирі та вільно користуватися нею. Встановлення такого порядку користування квартирою порушить житлові права відповідачів.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником ѕ частин квартири за АДРЕСА_1, що підтверджується рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 29.05.2003 року, залишеним в силі ухвалами апеляційного суду Тернопільської області від 14.08.2003 року та Верховного Суду України від 24.05.2005 року і реєстраційним посвідченням, виданим Тернопільським міським бюро технічної інвентаризації від 06.11.2003 року за реєстровим №32399.
ОСОБА_2 є власником 1/4 частин квартири АДРЕСА_1, що підтверджується рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 29.05.2003 року та реєстраційним посвідченням, виданим Тернопільським міським бюро технічної інвентаризації від 20.05.2004 року за реєстровим №32399.
Спірна квартира складається із двох кімнат: однієї ізольованої кімнати площею 9,4 кв.м., однієї прохідної площею -13,7 кв.м. та приміщень загального користування - коридору, кухні, туалету, ванної кімнати. Загальна проектна площа квартири становить 40,5 кв.м., житлова площа 23,1 кв.м.
На вказаній житловій площі зареєстровані позивач ОСОБА_1 та відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_8, що стверджується довідкою за №3068, виданою ТзОВ КК "Коменерго - Тернопіль" від 04.01.2012 року.
На даний час у квартирі проживають відповідачі по справі та неповнолітній ОСОБА_8, позивач у вказаній квартирі не проживає.
Суд, розглянувши справу, заслухавши пояснення сторін, дослідивши та оцінивши наявні у справі докази, вважає, що позовна заява не підлягає до задоволення виходячи із наступних підстав.
Згідно з вимогами ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу,в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно з вимогами ст. 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
В силу вимог ст. 8 ЦК України, якщо цивільні відносини не врегульовані, вони регулюються тими правовими нормами, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини ( аналогія права).
Відповідно до вимог ст. 104 ЖК Української РСР член сім'ї наймача вправі вимагати, за згодою інших членів сім'ї, які проживають разом з ним, укладення з ним окремого договору найму, якщо жилу площу, що припадає на нього, може бути виділено у вигляді приміщення, яке відповідає вимогам статті 63 цього Кодексу.
В силу вимог ст. 63 ЖК УРСР предметом договору найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду є окрема квартира або інше ізольоване жиле приміщення, що складається з однієї чи кількох кімнат, а також одноквартирний жилий будинок.Не можуть бути самостійним предметом договору найму: жиле приміщення, яке хоч і є ізольованим, проте за розміром менше від встановленого для надання одній особі (частина перша статті 48), частина кімнати або кімната, зв'язана з іншою кімнатою спільним входом, а також підсобні приміщення ( кухня, коридор, комора тощо).
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 16 Постанови "Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України" від 12 квітня 1985 року за № 2, в силу ст. 104 Житлового кодексу України суд вправі задовольнити вимоги члена сім'ї наймача про поділ жилого приміщення, якщо жилу площу, що припадає на нього (або з урахуванням укладеної угоди про порядок користування жилим приміщенням), може бути виділено у вигляді ізольованого приміщення, яке складається з однієї або кількох кімнат, розмір якого не менше встановленого для надання одній особі. При поділі жилого приміщення за вимогою члена сім'ї наймача йому може бути виділено ізольоване жиле приміщення розміром меншим за жилу площу, що припадає на нього. Однак поділ не може бути допущений, коли це призведе до штучного погіршення житлових умов і викличе необхідність постановки особи на облік, як такої, що потребує поліпшення житлових умов.
Судом встановлено, що квартира складається із двох кімнат площею 13,7 кв.м. та 9,4 кв.м. Житлова площа квартири складає 23,1 кв.м. На момент вирішення спору в квартирі проживають та зареєстровані шість осіб, тобто на кожного із мешканців квартири припадає по 3,85 кв.м житлової площі.
Таким чином, при виділенні позивачу у користування кімнати житловою площею 13,4 кв.м., яка крім того є прохідною(неізольованою), а відповідачам ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_7 та неповнолітньому ОСОБА_8 кімнати площею 9,4 кв.м., значно погіршаться житлові умови останніх. Крім того, відповідачі заперечують проти такого порядку користування квартирою.
Крім того,спірна кімната пл.13,7кв.м. є прохідною, а тому в силу вимог 63 ЖК УРСР не може бути самостійним предметом договору найму .
Враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановленні обставини справи, суд приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про встановлення порядку користування квартирою за АДРЕСА_1 шляхом виділення йому у користування кімнати площею 13,7 кв.м., а відповідачам - кімнати площею 9,4 кв.м слід відмовити.
У відповідності до вимог ст. 383 ЦК України власник квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб.
В силу вимог ст. 391 ЦК України власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Згідно з вимогами ст. 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Відтак, суд вважає, що підстав для задоволення вимог позивача про усунення перешкод в користуванні житлом шляхом звільнення житлової кімнати пл.13,7 кв.м. не має.
Згідно з вимогами ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Позивачем не представлено, а судом не здобуто будь-яких доказів на підтвердження факту спричинення відповідачами йому перешкод в користуванні спірною квартирою.
Із пояснень позивача у судовому засідання встановлено, що у нього є ключі від квартири та він має вільний доступ до неї, однак проживає за іншою адресою. Дані факти визнаються сторонами по справі.
Факт наявності непорозумінь та сварок між сторонами по справі сам по собі не може бути доказом чинення відповідачами позивачу перешкод в користуванні спірною квартирою.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 10,11, 60, 213, 215, 218, 223,294 ЦПК України, ст.ст. 8, 369, 391 ЦК України, ст.ст. 63, 104 ЖК України суд,-
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_7 про встановлення порядку користування квартирою та усунення перешкод в користуванні житлом шляхом звільнення житлової кімнати пл..13,7 кв.м. відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом .
Головуюча-підпис:
Копія вірна
Суддя І.М. Черніцька