Справа № 2/1522/11879/11
25.04.2012 року
Приморський районний суд м. Одеси у складі:
Головуючого-судді Абухіна Р.Д.,
за участю секретарів Добрянської О.О., Лахматової С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Яхт Клуб «Одеса-2009»- «Про захист честі гідності та ділової репутації», -
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про захист честі гідності та ділової репутації, по якому просить суд визнати недостовірною інформацію, яка була поширена відповідачем, за допомогою заяви адресованій начальнику Другого відділу ДВС Приморського РУЮ у м. Одесі, стягнути з відповідача на користь позивача 100000 грн. у відшкодування моральної шкоди, а також 5000 грн., які складають вартість послуг правової допомоги, сплачених позивачем для відновлення своїх порушених прав, судові витрати покласти на відповідача.
У судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив суд його задовольнити, а також пояснив, що такими діями відповідача його довірителю була заподіяна моральна шкода.
Представник відповідача позов не визнав, заперечував проти його задоволення, пояснивши, що відомості поширені в заяві не є думкою ТОВ «Яхт Клуб «Одеса-2009», а є особистою думкою ОСОБА_2, який в момент підписання заяви не мав на це повноважень.
Третя особа - ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, сповіщався належним чином, через канцелярію суду надав заяву про розгляд справи за його відсутності.
Суд, вислухавши думку, доводи та пояснення представників сторін по справі, дослідивши матеріали справи, надані докази, вважає позов не підлягаючим задоволенню на підставі встановлених фактичних обставин по справі.
Відповідно до ст. 34 Конституції України кожен має право на свободу думки і слова, межею якої є право іншої особи на повагу до її гідності та честі.
Кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність і честь фізичної особи є недоторканими. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі, передбачено ст. 297 ЦК України.
Відповідно до ст. 299 ЦК України, фізична особа має право на недоторканість своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації .
Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на спростування цієї інформації (ст. 277 ЦК України).
Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення цією особою, зокрема норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) та яка порушує право позивача на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.
Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням іншого засобу масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.
Згідно до ст. 277 ЦК України, об'єктивна сторона складу даного цивільного правопорушення передбачає одночасну наявність двох складових елементів -недостовірність поширеної інформації та її направленість на порушення особистих немайнових прав потерпілої особи (негативний зміст).
Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами на власний розсуд.
Відповідно до положень ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підтвердження своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
На підставі ч. 1 ст. 59 ЦПК України належними є докази, що містять інформацію щодо предмета доказування.
Частиною 3 ст. 212 ЦПК України передбачено, що суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до постанови Пленуму ВСУ № 1 від 27.02.2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи»суди при вирішенні справ про захист гідності, честі та ділової репутації повинні забезпечувати баланс між конституційним правом на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів та переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте і сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку.
Судом встановлено, що між сторонами по справі виник спір з приводу поширення в.о. директора ТОВ «Яхт Клуб «Одеса-2009»ОСОБА_2 щодо ОСОБА_1 недостовірної інформації, а саме звернення ОСОБА_2 14.10.2011 року до Другого відділу ДВС Приморського районного управління юстиції з заявою про зупинення виконавчого провадження по виконанню рішення Приморського районного суду м. Одеси від 24.06.2011 року по справі № 2-6519/11 (а.с.24).
Постановою Пленуму ВСУ від 27.02.2009 року №1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної чи юридичної особи»у п. 1 ст. 15 зазначено, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право. Ці обставини є вичерпними.
Позивач у своїх позовних вимогах просить визнати поширену інформацію недостовірною, але не просить суд спростувати цю інформацію.
Позивач та його представник не надали суду неналежних та допустимих доказів, що поширена інформація порушує особисті немайнові права ОСОБА_1, тобто завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає ОСОБА_1 повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 наказом № 36-к Товариства з обмеженою відповідальністю «Яхт Клуб «Одеса - 2009»був призначений на посаду заступника директора товариства з 03 жовтня 20011 року та був наділений повноваженнями щодо: виключно право підпису платіжних та фінансових документів та подання фінансової та статистичної звітності від імені товариства (а.с.20).
Також, наказом № 38-к Товариства з обмеженою відповідальністю «Яхт Клуб «Одеса - 2009»(а.с.24), на підставі протоколу Загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю «Яхт Клуб «Одеса - 2009» № 21 від 14 жовтня 2011 року -виконання обов'язків директора ТОВ «Яхт Клуб «Одеса - 2009»покладено на ОСОБА_2 з 17 жовтня 2011 року з усіма повноваженнями передбаченими Статутом Товариства.
Враховуючи вищезазначене, під час звернення ОСОБА_2 до відділу ДВС Приморського районного управління юстиції 14 жовтня 2011 року з заявою про зупинення виконавчого провадження, повноважень підписувати документи, окрім платіжних та фінансових, у нього не було.
17 жовтня 2011 року протоколом Загальних зборів учасників ТОВ «Яхт Клуб «Одеса - 2009»заступнику директора ОСОБА_2 було оголошено догану за перевищення повноважень у зв'язку з тим, що звертаючись 14.10.2011 року до прокуратури Приморського району м. Одеси та виконавчої служби, не маючи достатніх повноважень, підписав цю заяву (а.с.25).
Ці підстави також знайшли своє підтвердження у письмових поясненнях, наданих ОСОБА_2 (а.с.34).
Відповідно до ч.1 ст. 11 Постанови Пленуму ВСУ від 27.02.2009 року №1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної чи юридичної особи» відповідачем у випадку поширення інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових (службових) обов'язків, зокрема при підписанні характеристики тощо, є юридична особа, в якій вона працює.
Таким чином при підписанні заяви до ДВС 14.10.2011 року, ОСОБА_2 не виконував своїх посадових обов'язків, а діяв з перевищенням повноважень та висловив свою власну думку. З урахуванням цього, суд вважає, що ТОВ «Яхт Клуб «Одеса-2009»є неналежним відповідачем по справі.
Позивач до ОСОБА_2 вимог не заявляв.
На підставі ст. 23 ч. 1, ч. 2 п. 4 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної особи.
Згідно до ст. 280 ЦК України якщо фізичній особі внаслідок порушення її особистого немайнового права завдано майнової або моральної шкоди, ця шкода підлягає відшкодуванню.
Більш того, суд звертає увагу, що відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Відповідно до Постанови Пленуму ВСУ № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації.
У позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Отже нормами діючого законодавства визначено, що слід розуміти під моральною шкодою, та підстави для її відшкодування.
Суд дійшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог позивача, а тому відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, оскільки вимога позивача про стягнення моральної шкоди є похідною від вимоги про спростування недостовірної інформації, яка задоволенню не підлягає.
Щодо вимоги ОСОБА_1 про стягнення витрат на правову допомогу, то вони задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Згідно ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Витрати на правову допомогу повинні бути доведенні у встановленому законом порядку.
Доказів таких витрат позивачем не надано.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 7, 8, 10, 11, 15, 60, 61, 209, 212-215, 294 ЦПК України, ст. 277, 1167 ЦК України, Постановою Пленуму ВСУ від 27.02.2009 року №1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної чи юридичної особи», суд, -
У задоволені позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Яхт Клуб «Одеса-2009»- «Про захист честі гідності та ділової репутації»- відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через Приморський районний суд міста Одеси шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення.
Суддя: Абухін Р.Д.