16 червня 2011 року
Судова палата в цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
Головуючого: Гірняк Л.А.
Суддів : Плавич Н.Д., Левенець Б.Б.
При секретарі: Граненко А.А.
За участю позивача- ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Одеси апеляційну скаргу ПАТ „Марфін Банк" на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 29 жовтня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ВАТ „Морський транспортний банк ( ПАТ Марфін Банк"), 3-я особа ОСОБА_2
-про стягнення матеріальної та моральної шкоди,-
В січні 2009року позивач звернувсь до суду з вищезазначеним позовом в котрому зазначав, що 27 травня 2003 року між ним та ВАТ „Морський Транспортний банк" був укладений кредитний договір №251\РК, відповідно до котрого він отримав 40 000 доларів США терміном з 27.05.2003 року по 27 травня 2006 року. 27. 05.2003 року для забезпечення своїх зобов'язань за Кредитним договором між сторонами укладено Договір застави нерухомого майна 7\100 частин нежилих будівель, що складається з літ „Б"; літ „В"; 2- гараж; 3-гараж;4- гараж; 5-кабінет площею 192,5 кв.м.; 7\100 мостіння; 7\100 огорожі №1, що розташовані в АДРЕСА_1 В результаті судового спору на запит судді Турецької І.А. відповідач протиправно надав інформацію, котра являється банківською таємницею про його банківські розрахунки на яких відображені штрафні санкції, рахунок про нарахування фактичної заборгованості та розрахунок, на який ним перераховувались гроші(без запиту), а також вказав розмір заборгованості за Кредитним договором. ОСОБА_2 сплатила за нього, кредитні зобов'язання, за його Кредитним договором . 14.02.05 року відповідач повідомив його про виконання його кредитного зобов'язання ОСОБА_2., до якої перейшло право вимоги.
Позивач зазначає , що відповідачем були порушені норми цивільного законодавства, які визначають порядок зміни кредитора в зобов'язанні та предмету застави ОСОБА_2. та розкриття банківської таємниці. В результаті чого 09 та 12.05.2005 року його власність була зруйнована , будівлі пошкоджені, він втратив бізнес, котрий приносив йому дохід та на котрий він потратив кошти, про що засвідчено актом державного виконавця від 18.05.2005 року.
Справа №22ц2328-11
Головуючий 1-ї інстанції-Тєрьохін С Є.
Доповідач-Гірняк Л.А. Категорія-34
-2-
Посилаючись на гарантоване ст.41 Конституції України право власності, 1076 ч.2 ЦК України просив суд стягнути з відповідача заподіяну шкоду за розголошення банківської таємниці, в результаті чого він втратив власність..
Одночасно просив суд стягнути 1 000 000 грн. моральної шкоди посилаючись на те, що незаконні дії відповідача спричинили втрату його приватної власності, він втратив свій бізнес, прибуток, руйнації звичного життєвого розпорядку, втрати довіри з боку клієнтів СТО.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 29 жовтня 2010 року позовні вимоги задоволено частково. Суд Стягнув з відкритого акціонерного товариства „Морський транспортний банк"( ПАТ „Марфін Банк") на користь
ОСОБА_1 матеріальні збитки в розмірі 919 715 грн. та моральну шкоду в сумі 500 000 грн. та судові витрати в розмірі 30 грн. за ІТЗ.
В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду з ухваленням нового про відмову в заявлених вимогах, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема посилається на те, що відповідно до ч.3 ст.528 ЦК України мав право без згоди позивача задовольнити боргові зобов'язання , оскільки була небезпека втрати закладеного майна та письмовий запит Приморського районного суду за підписом судді Турецької.Одночасно посилається на отримання коштів від продажу об'єкту СТО та на відсутність доказів матеріальної та моральної шкоди.
В суді апеляційної інстанції представники відповідача та 3-я особа 26.05.11 року надали пояснення та підтримали доводи апеляційної скарги.
Після оголошення перерви в судове засідання не з'явились, про час та місце судового розгляду справи повідомлялись належним чином, про що в матеріалах справи є їх розписка про повідомлення про час та місце судового розгляду.
Відповідності до вимог ст.305 ч.2 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи , не перешкоджає розглядові справи, оскільки відповідач не надав об'єктивних доказів неможливості прийняття участі в судовому засіданні, а тому його клопотання про відкладення розгляду справи, судова колегія відхилила.
Заслухав доповідь судді доповідача, вислухавши пояснення сторін, що з'явились, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких міркувань.
Задовольняючи заявлені вимоги в частині стягнення матеріальної та моральної шкоди шкоди, районний суд виходив в їх доведеності.
Відповідно до положень ст.1076 ч.2 ЦК України у разі розголошення банком відомостей, що становлять банківську таємницю, клієнт має право вимагати від банку відшкодування завданих збитків та моральної шкоди.
Матеріалами справи встановлено, що 27 травня 2003 року між Відкритим акціонерним товариством «Морський транспортний банк» та гром. ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір №251/РК, відповідно до пункту 1.1 якого Відповідач надав Позивачу кредит у вигляді кредитної лінії на суму 40 000 (сорок тисяч) доларів США терміном з 27 травня 2003 року по 27 травня 2006 року включно.
Для забезпечення виконання своїх зобов'язань за Кредитним договором між Відповідачем та Позивачем 27 травня 2003 року було укладено Договір застави нерухомого майна відповідно до пункту 1.2 якого Позивач надав у заставу Відповідачу нерухоме майно: 7/100 (сім сотих) частин нежилих будівель, що
-3-
складаються з літери «Б», в літері «В»: 2 - гараж, 3 - гараж. 4 - гараж. 5 -кабінет площею 192,5 кв.м.. 7/100 мостіння - 1; 7/100 огорожі №1, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1.
Так, в якості підстави дострокового повернення Позивачем отриманого кредиту Відповідач -ПАТ (на той час ВАТ) „МТБ", послався на факт наявної загрози втрати заставленого Позивачем майна, через можливе знесення будівель та споруд СТО що було предметом застави.
Проте, рішенням Одеської міської ради №610 від 30.10.2003 року було гарантовано, що при зносі предмета застави, зобов'язання Позивача перед Відповідачем щодо сплати кредиту в розмірі 40 000 (сорок тисяч) доларів США будуть повністю виконані, Відповідно до пункту 1.3 Договору застави експертна вартість предмету застави становить 47 649 (сорок сім тисяч шістсот сорок дев'ять) доларів США. Крім того, експертом ОСОБА_4., який діяв на підставі Свідоцтва про реєстрацію у Державному реєстрі оцінщиків Фонду Державного майна України №480 від 25.03.2002, було складено 30 грудня 2004 року Звіт про незалежну оцінку вартості комплекс) основних засобів, які являються станцією технічного обслуговування автомобілів, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, відповідно до якого ринкова вартість об'єкта оцінки складала - 1001489 (один мільйон одна тисяча чотириста вісімдесят дев'ять) гривень.
За зазначених вище обставин судова колегія погоджується із судженням районного суду що, жодної небезпеки щодо можливого невиконання Позивачем своїх зобов'язань по Кредитному договору перед Відповідачем об'єктивно не було, оскільки, у випадку зносу предмету застави вартість останнього відшкодовувалася Одеською міською радою на підставі експертної оцінки будівель, розмір якої складав - 1 001 489 (один мільйон одна тисяча чотириста вісімдесят дев'ять» гривень.
Про вказані обставини Позивач повідомив Відповідача Листом від 20.04.2004 року, проте як вбачається з подальших дій Відповідача, такі суттєві обставини стороною ВАТ „МТБ" враховані не були.
Крім того, районний судом вірно взяв до уваги, що жодних дій на виконання рішення № 610 від 30.10.2003 року Одеською міською радою не було вчинено.
Відповідно до ст. 1076 ч.1 ЦК України Банк гарантує таємницю банківського рахунка, операцій за рахунком і відомостей про клієнта.
Відомості про операції та рахунки можуть бути надані тільки самим клієнтам або їхнім представникам. Іншим особам в тому числі органам державної влади, іншим посадовим особам і службовим особам, такі відомості можуть бути надані виключно у випадках та в порядку, встановлених законом про банки і банківську діяльність.
При цьому, порядок розгляду судом справ про розкриття банками інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб, встановлений главою 12 ЦПК України, відповідно до якої справа розглядається з повідомленням заявника, особи, щодо якої вимагається розкриття банківської таємниці, та банку з винесенням судового рішення.
Матеріалами справи встановлено, що з заявою про розкриття банком інформації, що містить банківську таємницю щодо ОСОБА_1 ніхто не звертавсь, рішення з цього питання судом не виносилось.
Відповідно до ст.61 ч.3 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало
-4-
законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті ж самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Ухвалою Верховного Суду України від 10 грудня 2008 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України встановила, що заміна первісного кредитора- ВАТ „Морський транспортиний банк_ була здійснена неправомірно, за відсутності згоди сторін за договором і заборгованості ОСОБА_1. з виплати кредиту перед банком.
Більше того, 20.01.2005 року відповідач отримав лист від представника ОСОБА_2. - ОСОБА_3. про те, що ОСОБА_2 може задовольнити вимоги Банку без згоди боржника, сплативши суму, яка залишилася по кредиту.
24.01.2005 року листом №192 Відповідач повідомляє Позивача про можливість вжиття заходів до останнього у випадку непогашення всього кредиту або надання банку документів стосовно рівноцінної заміни предмета застави.
Таким чином, позивач повинен був сплатити згідно Кредитного договору суму 40 000 (сорок тисяч) доларів США до 27 травня 2006 року, станом на 24.01.2005 року, тобто на момент отримання від Відповідача листа він (Позивач) повинен був сплатити суму 18 832 (вісімнадцять тисяч вісімсот тридцять два) долари США, так як сплачено було згідно довідки по особистому рахунку - 20 008 доларів США.
За таких обставин, судова колегія погоджується з судженням першої інстанції, що ВАТ „МТБ" були вчинені протиправні дії, які призвели до незаконної заміни первісного кредитора та уступки права вимоги ОСОБА_2. Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) у випадку якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). П. 4.1. Кредитного договору №251/РК від 27 травня 2003 року кінцевий термін погашення кредиту (виконання зобов'язання) встановлено до 27 травня 2006 року.
01.02.2005 року Позивач повідомив Відповідача про заходи, які вчиняються для забезпечення схоронності предмету застави, а також звертається увага банку про відсутність підстав для хвилювання, оскільки, для забезпечення виконання своїх зобов'язань за Кредитним договором Позивач додатково передав у заставу Відповідачу пункт по ремонту автомобілів, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 на підставі Договору застави нерухомого майна від 05.06.2003, зареєстрований №2396.
За таких умов, не встановлено правових підстав для наявності у ВАТ „МТБ" вимагати від Відповідача достроково виконати свої зобов'язання за Кредитним договором, визначених в ч.І, ст. 592 ЦК України.
Доводи апеляційної скарги, що розкриття банківської таємниці відбулось відповідно до запиту Приморського районного суду м. Одеси не приймається до уваги, оскільки згідно з пунктом 2 частини і статті 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність» (в редакції станом на 02.02.2005 року) інформація щодо юридичних та фізичних осіб, яка містить банківську таємницю, розкривається банками на письмову вимогу суду або за рішенням суду.
При цьому, у відповідності до частини 2 статті 62 даного Закону (в редакції станом на 02.02.2005 року) вимога відповідного державного органу на отримання інформації, яка містить банківську таємницю, повинна: 1) бути викладена на бланку державного органу встановленої форми; 2) бути надана за підписом керівника державного органу (чи його заступника), скріпленого гербовою печаткою; 3) містити передбачені цим Законом підстави для отримання цієї інформації; 4)
-5-
містити посилання на норми закону, відповідно до яких державний орган має право на отримання такої інформації. Проте, запит суду не відповідав вимогам частини 2
статті 62 Закону, а саме: запит не був викладений на бланку Приморського районного суду міста Одеси, підпис не був скріплений гербовою печаткою.
Суд також погоджується із тим, що оскільки зазначений вище запит не відповідав вимогам Закону України «Про банки і банківську діяльність» (в редакції станом на 02.02.2005 року) Відповідач повинен був відмовити такому зверненню у надані відомостей, які становлять банківську таємницю, що містилися у запиті.
Разом із тим, 07.02.2005 року ВАТ "МТБ", направив суду лист №326, в якому окрім інформації, вказаної у запиті, надав інформацію якої взагалі не було у запиті суду і яка, також, являється банківською таємницею, чим на думу судової колегії грубо порушув право Позивача. При цьому, за запитом судді необхідно було вказати банківський рахунок на якому відображаються штрафні санкції, тобто -НОМЕР_1 і рахунок НОМЕР_2. на якому враховується фактична сума заборгованості. Відповідач надав рахунок №22037151371840, на який Позивач перераховував гроші і про необхідність надання якого запиту судді немає, а також безпідставно вказав розмір заборгованості Позивача по Кредитному договору, чим фактично сприяв сторонньої особі ОСОБА_2. вжити подальші дії спрямовані на заволодіння заставленим майном Позивача.
На підставі відомостей, що були направлені Відповідачем на запит суду, без будь яких для того підстав ОСОБА_2 платіжними дорученнями №1 від 09.02.2005 року та №2 від 10.02.2005 року перераховула Відповідачу суми 14570 доларів США та 5122 доларів США відповідно, виконавши тим самим умови Кредитного договору .
14 лютого 2005 року Листом №387 Відповідач повідомив ОСОБА_1, що зобов'язання за договором кредиту виконані ОСОБА_2. і до неї перейшло права вимоги по вказаному Кредитному договору.
При цьому, суд районний суд правомірно прийшов до висновку про порушення відповідачем норм норми Цивільного кодексу України, процесуального Кодексу України та Закону України «Про банки і банківську діяльність», які визначають порядок зміни кредитора в зобов'язанні та розголошення банківської таємниці.
Більше того, порушення вищенаведеної норми, правовідносини щодо заміни кредитора у зобов'язанні не були оформлені належним чином.
Так, між Позивачем та Відповідачем був укладений в письмовій формі 29 травня 2003 року Кредитний договір №251/РК та Договір застави нерухомого майна, який згідно вимог частини 1 статті 577 ЦК України був посвідчений нотаріально.
Таким чином, правочин щодо заміни кредитора третьою особою в наслідок виконання нею обов'язку боржника також мав бути оформлений нотаріально. Проте жодних письмових документів (в тому числі оформлених нотаріально) та дій щодо заміни кредитора ОСОБА_2. та Відповідачем не були вчиненні.
З огляду на вищенаведене та за умови недотримання вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору правовим наслідком згідно частини 1 статті 219 ЦК України є нікчемність такого правочину.
Здійснивши заміну кредитора у зобов'язанні та передавши предмет застави ОСОБА_2., банком були порушені також, вимоги пункту 6.5 Договору застави. За взаємною згодою Сторін, звернення стягнення на предмет застави здійснюється шляхом продажу предмету застави третім особам або укладенням угоди про перехід предмета застави у власність Заставодержателя.
-6-
Проте, в результаті незаконних дій Відповідача та недотримання законної процедури зміни кредитора у зобов'язанні рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 25 березня 2005 року ((суддя Турецька І.А.), надалі - Рішення від 25 березня 2005 року) було визнано за ОСОБА_2. право власності на 7/100 (сім
сотих) частин нежилих будівель, що складаються з літери «Б», в літері «В»: 2 - гараж, 3 - гараж, 4 - гараж, 5 -кабінет площею 192.5 кв.м.. 7/100 мостіння - 1; 7/100 огорожі №1, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1. Крім того, даним рішенням було допущено негайне виконання рішення суду.
На підставі зазначеного Рішення від 25 березня 2005 року були вчиненні ОСОБА_2. дії по знесенню 09 та 12 травня 2005 року будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1. які були засвідченні Актом державного виконавця від 18 травня 2005 року.
У відповідності до ч.З. ст. 61 ЦПК України - обставини встановлені судовим рішенням у цивільній, господарський або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
19 липня 2005 року Ухвалою Апеляційного суду Одеської області Рішення від 25 березня 2005 року було скасовано. Окремою Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 19 липня 2005 року було встановлено, що негайне виконання рішення спричинило негативні зміни у майні позивача, після яких повернути його до попереднього стану при скасуванні рішення стало неможливим оскільки відповідно до акту державного виконавця від 18 травня 2005 року знесені спірні будівлі та споруди. Невиконання вимог матеріального та процесуального закону та прийняття судом незаконного рішення про визнання права власності на заставлене майно, з допуском про негайне виконання даного рішення призвело до порушень прав приватної власності гарантованого йому ст. 41 Конституцією України на майно.
За таких умов, судом апеляційної інстанції було встановлено факт незаконного позбавлення права власності на нерухоме майно Позивача .
Всі вище наведені обставини свідчать про те, що у ВАТ „МТБ", не було достатніх підстав змінювати предмет застави наданий Позивачем, та розголошувати банківську таємницю, а відтак не було законних підстав вимагати від Позивача й дострокового повернення кредиту.
Відповідач не довів правомірного характеру надання зазначених вище відомостей, що містять банківську таємницю, в т.ч. і тих, що не містилися в запиті суду, таким чином, допустивши поширення таких відомостей на користь 3-ї особи ОСОБА_2., яка не була учасником правовідносин між ВАТ „МТБ" та ОСОБА_1.
Крім того, Відповідач навіть за наявності обставин загрози несвоєчасного виконання зобов'язань з боку Позивача, з невідомих обставин, не вжив процедур визначених діючим законодавством, у вигляді звернення стягнення на предмет застави, пред'явлення вимоги до боржника в судовому порядку, дострокового розірвання договору у зв'язку із його не виконанням, що у кінцевому підсумку сприяло втраті Позивачем належного йому майна.
25 жовтня 2005 року експертом ОСОБА_4. було складено Звіт про незалежну оцінку вартості будівель, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 відповідно до якого ринкова вартість об'єкта
-7-
складала лише 81 774 (вісімдесят одну тисячу сімсот сімдесят чотири) гривні. На момент огляду, 04 жовтня 2005 року, експертом ОСОБА_4. встановлено, що майно, яке оцінювалося не експлуатувалося по наступним причинам: розбите все технологічне обладнання, що використовувалося для ведення господарської діяльності СТО; порушено цілісність конструктивних елементів будівель у результаті руйнування тильної сторони несучої стіни і міжкімнатних перегородок, що призвело до обвалення перекриттів і утрати працездатності інженерних комунікацій; наявні ушкодження конструктивних елементів настільки значні, що будівлі, що розглядаються мають незадовільний технічний стан і не придатні до подальшої експлуатації.
Заявлений розмір стягнення, визначається вартістю комплексу СТО до його руйнації, встановлену Звітом про незалежну оцінку вартості комплексу основних засобів, які являються станцією технічного обслуговування автомобілів, що знаходиться за адресою: м. Одеса, пров Середньофонтанський. бул. 1-а. відповідно до якого ринкова вартість об'єкта оцінки складала -1 001 489 (один мільйон одна тисяча чотириста вісімдесят дев'ять) гривень. Остаточний розмір стягнення задоволений судом складається із: 1001489 грн. (первісна вартість СТО) - 81774 гри. (вартість після руйнацїї) = 919 715 грн.
Позивач ОСОБА_1 заявив до стягнення із відповідача в якості відшкодування матеріальних збитків суму в розмірі 919 715 гривень, з якою погодивсь суд першої інстанції.
Проте, як вбачається з матеріалів справи , згідно договору купівлі-продажу від 19 липня 2007 року ОСОБА_1 продав ТОВ „Дует" за 250 000 грн. нежитлові будівлі, що розташовані в АДРЕСА_1 (а.с.313).
За таких обставин, судова колегія вважає, що районний суд при встановлені суми шкоди , не взяв до уваги, отримання ОСОБА_1. 250 000 грн. від продажу за пошкоджений об'єкт, а тому сума збитків становить 919 715- 250 000= 669 715 грн., котра підлягає стягненню в судовому порядку.
Одночасно судова колегія погоджується з судженням суду першої інстанції щодо заподіяння позивачеві неправомірними діями відповідача моральної шкоди. пов'язану із втратою коштовного нерухомого майна, та було одним із суттєвих джерел існування його та родини, що змінило його звичний характер життя, змусило вживати непередбачених дій за захистом своїх прав, а також факт позбавлення права власності на бізнес- об'єкт, котрий змінив ставлення оточення до Позивача. Крім того, районним судом правильно враховано й той факт, що знищення бізнес - об'єкту Позивача, призвело до втрати ним можливого прибутку протягом тривалого часту, що також не могло не відбитися на душевному стані позивача, часі й зусиль необхідних для відновлення попереднього стану, наміру щодо відновлення бізнесу.
При цьому, виходячи з п.9 роз'яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4( з подальшими змінами) районний суд не взяв до уваги, що розмір відшкодування моральної шкоди визначається із засад розумності , виваженості та справедливості.
Саме виходячи з цих принципів та враховуючи вищезазначене, судова колегія приходить до висновку, що розмір моральної шкоди необхідно зменшити до 200 000 грн.
Доводи апелянта про те, що в провадження суду є вимоги позивача до ОСОБА_2., котра фактично зруйнувала власність позивача, не можуть бути підставою для відмови в заявлених вимогах, оскільки позивачем заявлені вимоги з підстав розголошення банком відомостей, що становлять банківську таємницю, що регулюються ч.2 ст.1076 ЦК України.
-8-
З врахуванням вищезазначеного та у відповідності до вимог ст.309 ч.1 п.3 ЦПК України , судова колегія змінює рішення суду першої інстанції та зменшує суму матеріальної шкоди до 669 715 грн., та моральної до 200 000 грн.
Керуючись ст. 307 ч.1 п.3; 309 ч.1 п.3,; 316; 317; 319 ЦПК України, судова колегія,-
Апеляційну скаргу ПАТ „"Марфін Банк" задовольнити частково.
Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 29 жовтня 2010 року змінити.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ВАТ „Морський транспортний банк" (нині ПАТ Марфін Банк") про стягнення матеріальної та моральної шкоди задовольнити частково.
Стягнути з ПАТ „Марфін Банк" на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в сумі 669 715 грн.(Шістсот шість десять дев'ять тисяч сімсот п'ятнадцять) грн. та моральну шкоду в сумі 200 000 (двісті тисяч) грн..
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий суддя- Л.А.Гірняк
Судді- Н.Д.Плавич
Б.Б.Левенець