09 лютого 2011 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого Ткачук О.О.
суддів Косогор Г.О., Ісаєвої Н.В.
при секретарі Султановій Ю.С.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 (ОСОБА_2 приєдналась до апеляційної скарги) на рішення Татарбунарського районного суду Одеської області від 14 вересня 2010 року по справі за позовом ПАТ "Райффайзен банк Аваль" до ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановила:
У травні 2010 року ПАТ "Райффайзен банк Аваль" звернувся до Татарбунарського районного суду Одеської області з позовною заявою, та просив суд стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_2 на свою користь заборгованість за кредитним договором № 014/0087/82/70118 від 09 лютого 2007 року на загальну суму 26 085, 25 грн.
Свої вимоги представник позивача обґрунтовував тим, що відповідачі не виконали прийняті на себе зобов'язання по кредитному договору, внаслідок чого у них перед позивачем виникла заборгованість у зазначеному вище розмірі. Наведені обставини стали підставою для звернення до суду.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.
Відповідачі позов не визнали.
Рішенням Татарбунарського районного суду Одеської області від 14 вересня 2010 року позовні вимоги ПАТ "Райффайзен банк Аваль" було задоволено.
На дане рішення була принесена апеляційна скарга ОСОБА_1 (ОСОБА_2 приєдналась до апеляційної скарги), в якій ставиться питання про зміну рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову позивачу у стягненні з відповідачів пені за несвоєчасну сплату кредиту та процентів по кредиту.
Заслухавши доповідача, яка доповіла зміст оскаржуваного рішення, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Справа №22ц-489/2011 р. Головуючий у І-ї інстанції
Сивоконь Т.І.
Категорія: 27 Доповідач: Ткачук О.О.
Згідно ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду першої інстанції без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Згідно ст. 10 п.3 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, а суд згідно ст. 11 п.1 ЦПК України розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розміри та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 1050 ч.2 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором... У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Статтею 625 ч.1 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.
У разі порушення зобов'язання, як передбачено ст. 611 ЦК України, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору, зміна умов зобов'язання, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до ст.554 ч.І ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.
Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами був укладений кредитний договір №014/0087/82/70118 від 09лютого 2007 року, відповідно до якого відповідачу ОСОБА_6 були видані кошти в сумі 3 000 доларів США строком на 36 місяців.
Згідно договорів поруки від 09 лютого 2007 року, ОСОБА_2, ОСОБА_4 уклали з ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» договір поруки, на підставі якого зобов'язались солідарно нести відповідальність перед ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» у повному обсязі за своєчасне та повне виконання зобов'язань ОСОБА_6 за кредитним договором від 09 лютого 2007 року.
Суд першої інстанції зробив вірний висновок, що позивач свої зобов'язання перед відповідачем виконав, однак ОСОБА_6 не виконав умов договору щодо своєчасного погашення заборгованості по кредиту та відсотках, за користування кредитом.
Згідно матеріалів справи, позивачем неодноразово направлялось попередження про заборгованість по погашенню кредита, однак відповідач не сплатив заборгованість, в результаті чого позивач має право вимагати повернення позики, що залишилася, сплати відсотків та пені, як передбачено ч.2 ст. 1050 ЦК України.
Суд перевірив усі докази, які навели сторони у підтвердження своїх вимог та заперечень, навів у рішенні фактичні обставини, які були встановлені судом при розгляді справи, вірно застосував правові норми, що регулюють ці правовідносини, та зробив вірний висновок про задоволення позовних вимог ПАТ "Райффайзен банк Аваль".
Судова колегія не приймає до уваги посилання в апеляційній скарзі ОСОБА_6 на приписи ч. 3 ст. 551 ЦК України, якими передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та при наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Однак, згідно п. 10.1 Кредитного договору від 09 лютого 2007 року, за порушення строків повернення кредитної заборгованості, процентів за користування кредитом, комісій, а також інших платежів, передбачених положенням цього Договору, позичальник сплачує кредитору пеню в розмірі 0, 5% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, починаючи з першого дня закінчення строку виконання зобов'язань, зазначеного у Договорі. Це положення також відображено у ст.. 549 ЦК України.
Крім того, ОСОБА_6 у своїй апеляційній скарзі посилається на те, що суд при ухваленні рішення не врахував положення ст.. 533 ЦК України.
Судова колегія не приймає цей довід до уваги, оскільки ст.ст. 192, 533 ЦК України встановлено, що використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті допускається у випадках на умовах, встановлених законом. Режим здійснення валютних операцій на території України визначений Декретом КМУ «Про систему валютного регулювання та валютного контролю», ст.. 5 якого встановлює, що використання іноземної валюти на території України, як засобу платежу, здійснення валютних операцій потребує індивідуальної або генеральної ліцензії, які видаються Національним Банком України.
ПАТ "Райффайзен банк Аваль" має таку ліцензію, видану НБУ 11 жовтня 2006 року.
Також судова колегія не бере до уваги посилання представника апелянта на те, що на ім'я ОСОБА_1 у позивача відкрито рахунок на якому знаходиться гривневій внесок оскільки відповідач ніяких зустрічних вимог не заявляв.
Інших доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції та які б мали правове значення, у апеляційній скарзі не наведено.
Таким чином, судова колегія дійшла до висновку, що суд першої інстанції в межах заявлених вимог повно і всебічно розглянув справу, дав належу оцінку наданим доказам, постановив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 308, 313-315 ЦПК України, судова колегія, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 (ОСОБА_2 приєдналась до апеляційної скарги) - відхилити.
Рішення Татарбунарського районного суду Одеської області від 14 вересня 2010 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена на протязі двадцяти днів з дня проголошення до суду касаційної інстанції.
Головуючий підпис О.О. Ткачук
Судді підпис Г.О. Косогор
Підпис Н.В. Ісаєва
З оригіналом згідно. Суддя О.О. Ткачук