13 квітня 2011 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого Ткачук О.О.
суддів Косогор Г.О., Ісаєвої Н.В.
при секретарі Султановій Ю.С.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 23 грудня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ТОВ «Міський андрологічний центр» про стягнення моральної шкоди внаслідок неправомірних дій лікаря,
встановила:
У лютому 2008 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, ТОВ «Міський андрологічний центр» про стягнення моральної шкоди внаслідок неправомірних дій лікаря, посилаючись на те, що з 2006 року вона знаходилась в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3
В звґязку з погіршенням стану її здоровґя, свекруха позивачки порадила їй звернутись до знайомого лікаря, до ТОВ «Міський андрологічний центр». Після відвідування лікаря, який вислухав її скарги та надав поради, вона більше до цього лікаря - ОСОБА_2, не зверталась. А 02 квітня 2007 року її чоловік ОСОБА_3 звернувся до Малиновського районного суду м. Одеси з позовом про визнання шлюбу недійсним, зазначивши причиною приховання нею тяжкої хвороби, в якості доказу надавши довідку від лікаря ОСОБА_2 про діагноз: пов'язаний з психіатричним розладом.
ОСОБА_1 вважала, що лікар ОСОБА_2 не мав права видавати її чоловіку таку довідку, яка є конфеденційною та особистою інформацією. Таким чином, останній своїми діями завдав позивачці моральної шкоди. Також ОСОБА_1 вважала, що, оскільки ОСОБА_2 працював у ТОВ «Міський андрологічний центр», моральну шкоду слід стягнути з них солідарно у розмірі 60 000 грн.
У судовому засіданні суду першої інстанції позивачка підтримала заявлені позовні вимоги.
Представник відповідача, ТОВ «Міський андрологічний центр», позовні вимоги не визнав
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 23 грудня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_1 було задоволено частково.
Справа №22ц-2323/2011 р. Головуючий у І-ї інстанції
Свячена Ю.Б.
Категорія: 30 Доповідач: Ткачук О.О.
На дане рішення була принесена апеляційна скарга ОСОБА_1, в якій ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про задоволення її позовних вимог у повному обсязі.
Крім того, на рішення суду була принесена апеляційна скарга ОСОБА_2, в якій ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1
Заслухавши доповідача, яка доповіла зміст оскаржуваного рішення, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, судова колегія вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає задоволенню, а апеляційна скарга ОСОБА_1 - відхиленню, з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 п.2 ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими.
Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про стягнення з ОСОБА_2 10 000 гр. моральної шкоди на користь ОСОБА_1, дійшов до висновку, що ОСОБА_2 видав колишньому чоловіку позивачки ОСОБА_3 довідку про стан її психічного здоровґя, яка мала конфіденційну інформацію і, тим самим, порушив її права та спричинив моральну шкоду.
Однак, судова колегія не може погодитись з таким висновком суду з наступних підстав.
Як вбачається з медичної карти позивачки НОМЕР_1 (а.с. 114 - 115) лікарем ОСОБА_5 зроблено відповідний запис про надання ОСОБА_1 05 лютого 2007 року інформації про стан її здоров'я. Цією ж датою видано довідку про стан її здоров'я, тобто, лікар на прохання самої ж позивачки видав у той же день її довідку.
Відповідно до ст. 26 Закону України «Про психіатричну допомогу», лікар - психіатор зобов'язаний пояснити особі, якій надається психіатрична допомога, з урахуванням її психічного стану, у доступній формі інформацію про стан її психічного здоров'я, прогноз можливого розвитку захворювання, про застосування методів діагностики та лікування, та таке інше.
Особа при наданні їй психіатричної допомоги має право на ознайомлення з історією хвороби та іншими документами, а також, на отримання в письмовому вигляді будь яких рішень щодо надання їй психіатричної допомоги. Про надання інформації або про її обмеження робиться запис у медичній документації що і зробив лікар. Якби він надав інформацію сторонній особи він би не робив такого запису у медичній карті.
З урахуванням вищевикладеного, судова колегія не погоджується з висновком суду про наявність факту розголошення лікарем ОСОБА_2 інформації щодо стану здоров'я позивачки, оскільки вона особисто отримала у той же день довідку про стан свого здоров'я.
У матеріалах справи відсутні будь-які докази одержання ОСОБА_3 - колишнім чоловіком позивачки вищевказаної довідки саме від ОСОБА_2.
Суд першої інстанції не з'ясував, як саме довідка опинилась у ОСОБА_3
Таким чином, позивачка не довела, що лікарем ОСОБА_2 було порушено вимоги ст. 6 Закону України «Про психіатрічну допомогу» де йдеться про конфіденційність відомостей про стан здоров'я особи та надання її медичної допомоги .
Як вбачається з матеріалів справи, на прийомі у лікаря разом з позивачкою була ії свекруха, і при неї ОСОБА_2 віддав свій висновок з усвідомленою згодою у руки позивачки ОСОБА_1
Факт розголошення відомостей саме лікарем ОСОБА_2 колишньому чоловікові позивачки шляхом передачі йому довідки про стан її здоров'я не знайшов підтвердження у судовому засіданні у суді першої інстанції.
Дії лікаря також повністю відповідають ст.7 Закону України «Про психіатрічну допомогу», згідно якої він мав право зробити огляд ОСОБА_1 і надати попередній висновок. Остаточний діагноз згідно цієї статті дається після стаціонарного обстеження та лікування, а при необхідності призначається експертиза.
Залучений до справі лист Міського андрологічного центру «Андромед» від 05 лютого 2007 року ( а.с. 8) за підписом ОСОБА_2 судова колегія не може визнати як довідку про стан психіатричного здоровґя позивачки, оскільки на листі відсутній підпис головного лікаря, немає печатки медустанови, не містить слова «діагноз» та не зареєстрований належним чином в установі.
Суд першої інстанції необгрунтовано у рішенні посилається на те, що ОСОБА_2, як лікар-невропатолог, поставив позивачці попередній діагноз про психічний розлад, що підтверджується медичною картою.
Дійсно, ОСОБА_2 був прийнятий до роботи у ТОВ «Андромед» як лікар- невропатолог. При прийомі хворих, у випадку виявлення із анамнезу симптомів психічного розладу, він мав право робити попередній висновок про психічний стан здоровґя.
Однак, суд першої інстанції необгунтовано у рішенні посилається на те, що ОСОБА_2 порушив ст.3 Закону України «Про психіатрічну допомогу», тобто порушив презумпцію психічного здоров'я, надавши довідку про психічний стан ОСОБА_1 Це ствердження не відповідає обставинам справи, оскільки ніякої довідки лікар не надавав, діагнозу не встановлював, а лише після огляду пацієнтки дав попереднє висновок про її стан та рекомендував у подальшому обстеження у стаціонарі для постановки остаточного діагнозу та лікування.
Крім того, у рішенні суду вказується на те, що нібито лист про обстеження ОСОБА_1 став приводом для розірвання шлюбу між нею та її чоловіком. Однак, це є необґрунтованим, оскільки позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу був задоволений і причиною розпаду сімґї, як було вказано у позові та рішенні, була різність характері, поглядів на життя, ведення сумісного господарства, відсутність дітей, взаємної любові та поваги. Таким чином, лист ТОВ «Андромед» ніякого відношення до сімейних стосунків подружжя ОСОБА_3 не мав і не міг вплинути на рішення суду.
Тому, суд невірно у своєму рішенні повґязує дії лікаря ОСОБА_7 з тим , що між родинами ОСОБА_1 і ОСОБА_3 почались конфлікти, оскільки вони ніяким чином не можуть відноситись до справи.
Суд першої інстанції у рішенні посилався на те, що позивачці була завдана моральна шкода внаслідок порушення її прав.
Але, оскільки судова колегія не вбачає в діях лікаря будь - яких порушень відносно ОСОБА_1, то і відсутні підстави для вимолг про відшкодування моральної шкоди.
Ніяких доказів про причинний звґязок між листом лікаря та погіршенням стосунків у родині ОСОБА_1 не навела.
Що стосується апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 23 грудня 2010 року, то, з урахуванням вищевикладеного, судова колегія робить висновок, що доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та безпідставними, а апеляційна скарга підлягає відхиленню.
Згідно ст.. 213 ЦПК України, рішення суду має бути законним и обґрунтованим, суд обґрунтовує свої висновки тільки на тих доказах, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно ст. 10 п.3 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, а суд згідно ст. 11 п.1 ЦПК України розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.
Судова колегія вважає, що вказані порушення призвели до неправильного вирішення справи, а тому на підставі ч.1 п.2 ст. 309 ЦПК України рішення суду першої інстанції скасовує та ухвалює нове рішення.
Керуючись ст. 309 ч.1 пп. 3,4, 313-316 ЦПК України, судова колегія, -
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.
Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 23 грудня 2010 року - скасувати.
Ухвалити нове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ТОВ «Міський андрологічний центр» про стягнення моральної шкоди внаслідок неправомірних дій лікаря - відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено на протязі двадцяти днів з дня проголошення до суду касаційної інстанції.
Головуючий підпис О.О. Ткачук
Судді підпис Г.О. Косогор
підпис Н.В. Ісаєва
З оригіналом згідно. Суддя О.О. Ткачук