25 травня 2011 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого Ткачук О.О.
суддів Ісаєвої Н.В., Луняченко А.В.
при секретарі Султановій Ю.С.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 31 березня 2011 року по справі за позовом Відкритого акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Одеса-Банк» до ОСОБА_1, Товариства з обмеженою відповідальністю «Швидка комп'ютерна допомога - НЕО» про стягнення заборгованості, та за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Одеса-Банк» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Швидка комп'ютерна допомога - НЕО» про зміну умов кредитного договору,
встановила:
У березні 2010 року Відкрите акціонерне товариство «Акціонерний комерційний банк «Одеса-Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Швидка комп'ютерна допомога - НЕО» про стягнення заборгованості за договором кредиту.
При цьому, представник позивача посилався на те, що 09 липня 2008 року між ЗАТ «АКБ «Одеса-Банк» та ОСОБА_1 був укладений договір № 143/08-Ф про надання довгострокового кредиту на поточні потреби для сторонніх клієнтів. Відповідно до вказаного договору, ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 2 500 доларів США, зі сплатою 30% річних строком на 36 місяців, тобто до 9 липня 2011 року.
09 липня 2008 року між ЗАТ «АКБ «Одеса-Банк», відповідачем ОСОБА_1 та відповідачем Товариством з обмеженою відповідальністю «Швидка комп'ютерна допомога - НЕО» був укладений договір поруки № 43/08-Ф/П.
Відповідач ОСОБА_1 умови договору кредиту не виконував, у зв'язку з чим станом на 22 лютого 2010 року його заборгованість склала 187 89,38 грн., що вимусило представника позивача звернутися до суду з вказаним позовом.
В процесі розгляду справи відповідач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив внести зміни до Договору № 143/08-Ф про надання довгострокового кредиту на поточні потреби для сторонніх клієнтів від 09 липня 2008 року, укладеного між ЗАТ АКБ «Одеса-Банк» та ним: у п.2 частини першої після слів: «Максимальна сума заборгованості за «Кредитом» читати: «12 100,00 (дванадцять тисяч сто) гривень). П 1.2
Справа №22ц-4595/11 р. Головуючий у І-ї інстанції
Калініченко Л.В.
Категорія: 27 Доповідач: Ткачук О.О.
частини 2 викласти у наступній редакції : «На протязі всього періоду дії цього Договору, максимальна сума заборгованості позичальника за Кредитом не може перевищувати розмір максимального ліміту Кредитної лінії в сумі 12 100,00 (дванадцять тисяч сто) гривень, «позичальник» здійснює повернення наданого йому «Кредиту» щомісячно, починаючи з серпня 2008 р. у сумі не менше 333,96 грн. згідно додатку.»
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 31 березня 2011 року позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Одеса-Банк» було задоволено, у задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовлено.
На дане рішення була принесена апеляційна скарга ОСОБА_1, в якій ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ЗАТ «АКБ «Одеса-Банк» та задоволення позову ОСОБА_1
Заслухавши доповідача, яка доповіла зміст оскаржуваного рішення, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду першої інстанції без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Згідно ст. 10 п.3 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, а суд згідно ст. 11 п.1 ЦПК України розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Як вбачається з матеріалів справи, 09 липня 2008 року між ВАТ «АКБ «Одеса-Банк» та відповідачем ОСОБА_1 був укладений договір № 143/08-Ф про надання довгострокового кредиту на поточні потреби для сторонніх клієнтів. Відповідно до умов вказаного договору, відповідач ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 2 500,00 доларів США. Термін дії договору 36 місяців.
Згідно зі ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного Кодексу України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно зі ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Оскільки відповідач ОСОБА_1 не виконував умови кредитного договору, у нього виникла заборгованість, яка станом на 22 лютого 2010 року становила 18 789,38 грн.
Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Стаття 612 ЦК України встановлює, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
В якості забезпечення кредиту, 09 липня 2008 року між ВАТ «АКБ «Одеса-Банк», відповідачем ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Швидка комп'ютерна допомога - НЕО» був укладений договір поруки № 143/08-Ф-П. Відповідно до умов вказаного договору поруки «Поручитель», тобто Товариство з обмеженою відповідальністю «Швидка комп'ютерна допомога - НЕО», зобов'язався перед «Кредитором», тобто позивачем, у повному обсязі за виконання ОСОБА_1 зобов'язань, що виникли у відповідача відповідно до укладеного договору № 143/08-Ф від 9 липня 2008 року.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на адресу відповідачів ОСОБА_1 та ТОВ «Швидка комп'ютерна допомога - НЕО» направлялися лист-повідомлення з вимогою повернення кредиту та відсотків за користування кредитом по кредитному договору № 143/08 - Ф від 09 липня 2008 року, однак відповідачі вказані вимоги не виконали.
Згідно ч.1 ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. А ч.2 зазначеної статті встановлює, що поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Суд перевірив усі докази, які навели сторони у підтвердження своїх вимог та заперечень, навів у рішенні фактичні обставини, які були встановлені судом при розгляді справи, вірно застосував правові норми, що регулюють ці правовідносини, та зробив вірний висновок про задоволення позовних вимог Відкритого акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Одеса-Банк», та відмову у задоволенні позову ОСОБА_1.
Судова колегія не приймає до уваги посилання в апеляційній скарзі ОСОБА_1 на те, що позивач не мав права видавати кредит в іноземній валюті, оскільки згідно ч.2 ст.192 ЦК України, іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ст.193 ЦК України, порядок вчинення правочинів з валютними цінностями встановлюється законом. Згідно до ч. 3 ст. 533 ЦК України, використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземної валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.
Згідно зі ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" кошти - це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент. Статті 47 та 49 цього Закону визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу.
Листом № 13-210\7871-22612 від 07 грудня 2009 року Національний банк України роз'яснив, що ч. 4 ст. 5 Декрету КМ України передбачає наявність індивідуальної ліцензії на надання і одержання резидентами кредитів в іноземної валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі. НБУ зазначив, що на сьогодні законодавець не визначив межі термінів і сум надання \одержання кредитів в іноземної валюті. Таким чином, операція з наданням банками кредитів в іноземної валюті не потребує індивідуальної ліцензії.
Правомірність і відповідність чинному законодавству операцій з надання кредитів в іноземній валюті підкреслюється і позицією Верховного суду України в Узагальненні практики розгляду цивільних справ, які виникають з кредитних правовідносин (2009-2010 р. р.).
Згідно ст.ст. 651, 652 ЦК України, дана обставина не є підставою для розірвання договору.
Крім того, судова колегія не приймає до уваги посилання в апеляційній скарзі ОСОБА_1 на підставу неможливості виконання умов договору кредиту істотну зміну обставин, а саме - фінансово-економічну кризу.
Частинами 1, 2 статті 652 ЦК України встановлено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони.
Судова колегія вважає, що фінансово-економічна криза не є тією істотною обставиною, яка вплинула чи могла вплинути на сторони під час укладення договору поруки, якби сторони і могли її передбачити.
Інших доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції та які б мали правове значення, у апеляційній скарзі не наведено.
Таким чином, судова колегія дійшла до висновку, що суд першої інстанції в межах заявлених вимог повно і всебічно розглянув справу, дав належу оцінку наданим доказам, постановив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 308, 313-315 ЦПК України, судова колегія, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.
Рішення Київського районного суду м. Одеси від 31 березня 2011 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена на протязі двадцяти днів з дня проголошення до суду касаційної інстанції.
Головуючий підпис О.О. Ткачук
Судді підпис А.В. Луняченко
підпис Н.В. Ісаєва
З оригіналом згідно. Суддя О.О. Ткачук