26 січня 2011 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого Ткачук О.О.
суддів Косогор Г.О., Ісаєвої Н.В.
при секретарі Султановій Ю.С.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 19 липня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення грошових сум,
встановила:
У вересні 2009 року ОСОБА_2 звернувся з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 3% за порушення грошового зобов'язання з урахуванням індексу інфляції, зазначаючи, що відповідач має перед ним невиконане грошове зобов'язання, що підтверджується рішенням Малиновського районного суду м.Одеси від 28 листопада 2008 року, за яким з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 були стягнуті суми боргу та пеня по день ухвалення рішення суду. Оскільки відповідач тривалий час не повертає гроші, уникає зустрічі з ним, позивач просив суд стягнути з відповідача пеню, що передбачена договорами позики за порушення грошового зобов'язання, окремо по кожному із договорів позики в розмірі 108 385 грн. та 135 481,35 грн.
Відповідач в ході попереднього засідання позовні вимоги не визнав.
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 19 липня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_2 було задоволено частково.
На дане рішення була принесена апеляційна скарга ОСОБА_1, в якій ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову ОСОБА_2 у задоволенні його позовних вимог.
Заслухавши доповідача, яка доповіла зміст оскаржуваного рішення, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду першої інстанції без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Згідно ст. 10 п.3 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, а суд згідно ст. 11 п.1 ЦПК України розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.
Справа №22ц-480/2011 р. Головуючий у І-ї інстанції
Вербицька Н.В.
Категорія: 19 Доповідач: Ткачук О.О.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між сторонами виникли з приводу невиконання грошового зобов'язання.
Між сторонами по справі було укладено два договори позики:
- 06 лютого 2008 року, за яким ОСОБА_1 позичив у ОСОБА_2 4 000 доларів США строком до 15 березня 2008 року, з виплатою за кожен день прострочення 1% від зазначеної суми;
- 18 квітня 2008 року, за яким ОСОБА_1 позичив у ОСОБА_2 5 000 доларів США строком до 20 травня 2008 року, з виплатою 20 доларів США за кожен день прострочення.
Наявність цих договорів позики та обставини їх укладання були підтверджені рішенням Малиновського районного суду м.Одеси від 28 листопада 2008 року, за яким з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 були стягнуті суми боргу та пеня по день постановлення рішення суду, що, відповідно до ст.61 ЦПК України, виключає необхідність доказування цих обставин при розгляді даної справи. Зазначене рішення суду набрало законної сили 08 грудня 2008 року.
Як вірно було встановлено судом першої інстанції, відповідач ухиляється від виконання рішення суду про стягнення з нього грошових коштів як в добровільному, так і в примусовому порядку. Позивач у квітні 2010 року надав рішення Малиновського районного суду від 28 листопада 2008 року до виконання у примусовому порядку до Першого Малиновського відділу ДВС Одеського міського управління юстиції, однак рішення до цього часу не виконане. Таким чином, суд дійшов висновку, що продовжує мати місце прострочення грошового зобов'язання.
Згідно ст.611 ЦК України, сплата неустойки є одним із правових наслідків в разі порушення зобов'язання.
Крім того, згідно ст.624 ЦК України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.
Як вказувалось вище, договорами позики, що були укладені між сторонами, був передбачений розмір пені у разі несвоєчасного виконання грошового зобов'язання, та рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 28 листопада 2008 року була стягнута пеня за цими договорами на день постановлення рішення.
Таким чином, розглядаючи спір в межах заявлених вимог, суд дійшов вірного висновку, що з відповідача на користь поливача підлягає стягненню пеня за період з 28 листопада 2008 року (день постановления рішення) по день пред'явлення позову - 19 листопада 2009 року, тобто за 356 днів.
За першим договором позики від 06 лютого 2008 року пеня становить 1% за кожен день прострочення від загальної суми боргу, загальна розмір пені за ним договором за 356 днів становить 109 197,6 грн.
За другим договором позики від 18 квітня 2008 року пеня становить 20 доларів за кожен день прострочення, розмір пені за цим договором за 356 днів становить 54 598,8 грн.
Загальний розмір пені становить 163 798,4 грн.
Суд перевірив усі докази, які навели сторони у підтвердження своїх вимог та заперечень, навів у рішенні фактичні обставини, які були встановлені судом при розгляді справи, вірно застосував правові норми, що регулюють ці правовідносини, та зробив вірний висновок про задоволення позовних вимог ОСОБА_2.
Судова колегія не приймає до уваги посилання в апеляційній скарзі ОСОБА_1 на зміну правовідносин між сторонами по справі після ухвалення рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 28 листопада 2008 року, оскільки дане рішення до цього часу не виконане, а тому має місце прострочення грошового зобов'язання.
Договори позики від 06 лютого 2008 року та від 18 квітня 2008 року є чинними, у судовому порядку оскаржені не були, тому судом першої інстанції були вірно застосовані вимоги ст. ст.. 611, 624 ЦК України, якими передбачено, що сплата неустойки є одним з правових наслідків в разі порушення зобов'язання, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.
Крім того, необґрунтованими є доводи апелянта щодо незастосування судом першої інстанції спеціального строку позовної давності, передбаченої ст.. 258 ЦК України, оскільки пеня стягувалась за 356 днів, що не перевищує спеціальний строк позовної давності.
Інших доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції та які б мали правове значення, у апеляційній скарзі не наведено.
Таким чином, судова колегія дійшла до висновку, що суд першої інстанції в межах заявлених вимог повно і всебічно розглянув справу, дав належу оцінку наданим доказам, постановив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 308, 313-315 ЦПК України, судова колегія, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.
Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 19 липня 2010 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена на протязі двадцяти днів з дня проголошення до суду касаційної інстанції.
Головуючий підпис О.О. Ткачук
Судді підпис Г.О. Косогор
підпис Н.В. Ісаєва
З оригіналом згідно. Суддя О.О. Ткачук