09 червня 2011 року м. Одеса
Колегія суддів апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого - судді - Ткачук О.О.
суддів - Комлевої О.С.
- Ісаєвої Н.В.
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України у Київському районі м. Одеси на постанову Київського районного суду м. Одеси від 12 листопада 2009 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України у Київському районі м. Одеси про стягнення щомісячної державної соціальної допомоги дитині війни,-
встановила:
У липні 2009 року ОСОБА_3 звернулася з адміністративним позовом до суду до Управління Пенсійного фонду України у Київському районі м. Одеси про визнання відмови безпідставною та зобов'язання вчинити певні дії, щодо нарахування та виплати їй щомісячної державної соціальної допомоги з 01 січня 2006 року по 31 грудня 2008 включно, суму в розмірі 3 900, 00 грн.
В обґрунтування позову зазначалося, що ОСОБА_3 є пенсіонером та має статус дитини війни. Відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" дітям війни пенсія підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.
Постановою Київського районного суду м. Одеси від 12 листопада 2009 року адміністративний позов ОСОБА_3 було задоволено частково.
Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України у Київському районі м. Одеси нарахувати та виплатити ОСОБА_3 невиплачену державну соціальну допомогу у відповідності до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" від 18.11.2004 року за період з 23.07.2007 року по 31.12.2007 року включно. В решті позову відмовлено.
В апеляційній скарзі Управління Пенсійного фонду України у Київському районі м. Одеси ставиться питання про скасування постанови суду та винесення нового рішення про відмову в позовних вимогах в повному обсязі в зв'язку з тим, що постанова є необґрунтованою і такою, що не відповідає нормам чинного законодавства.
Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Управління Пенсійного фонду України у Київському районі міста Одеси підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни", останнім, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Судом першої інстанції встановлено, що позивачка є пенсіонером та має статус дитини війни. Відповідно до статті 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" від 18 листопада 2004 року позивачка має право на підвищення мінімальної пенсії за віком на 30 %.
Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які мають статус дитини війни, на їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки визначені та закріпленні в Законі України „Про соціальний захист дітей війни".
Правильно встановивши обставини справи, суд першої інстанції при винесенні рішення допустив порушення норм процесуального права, а саме.
Дію статті 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" на 2007 рік було зупинено статтею 111 Закону України від 19 грудня 2006 року „Про Державний бюджет України на 2007 рік" (з урахуванням положень пункту 12 статті 71 цього закону) та визначено, що у 2007 році підвищення до пенсії відповідно до статті 6 Закону, виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" у розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Разом з тим, рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнані неконституційними положення пункту 12 статті 71 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік" щодо такого зупинення дії статті 6 Закону.
Відповідно, при вирішенні справи та задоволенні позовних вимог, в частині зобов'язання відповідача провести виплату підвищення до пенсії позивачці за 2007 рік, судом першої інстанції було враховано з якого періоду (дати) зупинення дії статті 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" відновлено та визнано таким, що не відповідає Конституції України ( є неконституційним), у 2007 році з 09 липня 2007 року з дня ухвалення Конституційним Судом України Рішення.
Отже, позивачка відповідно до статті 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" має право на підвищення пенсії за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року.
Подібні до 2007 року відносини склалися і в 2008 році, оскільки зміни до статті 6 Закону, що внесені пунктом 41 розділу 2 Закону України від 28 грудня 2007 року „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" визнані неконституційними рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року.
Отже, позивачка відповідно до статті 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" має право на підвищення пенсії за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.
Таким чином, суд першої інстанції правильно визнав право позивачки на підвищення пенсії за 2007 рік відповідно до рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року, за 2008 рік відповідно до рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року, однак при розгляді справи та прийнятті постанови невірно врахував строки звернення до адміністративного суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України (в редакції від 06 липня 2005 року), адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Позивачка звернулася до суду з позовом 23 липня 2009 року.
Враховуючи положення ст. 99 КАС України (в редакції від 06 липня 2005 року), позивачкою було порушено строк звернення до суду за захистом порушених прав.
Доводи щодо необізнаності не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Відповідно до ст. 100 КАС України (в редакції від 06 липня 2005 року), пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що права позивачки підлягають захисту з 11 червня 2008 року.
Доводи апеляційної скарги про те, що поняття „Мінімальна пенсія за віком", про яке йдеться в ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", застосовується виключно для визначення пенсії, що призначається лише за цим Законом і не стосується „Дітей війни" відповідно до ст. 6 Закону, колегія суддів вважає безпідставними. Положення ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою статті, мінімального розміру пенсії за віком.
Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують висновки суду першої інстанції та підлягають відхиленню.
Крім того, судова колегія вважає, що адміністративний суд може лише визнавати дії суб'єктів владних повноважень незаконними та покласти обов'язок на відповідача провести нарахування та виплату належних сум відповідно до закону за відповідний рік, і не є уповноваженим органом проводити розрахунок суми заборгованості.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при розгляді справи порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, тому постанову суду першої інстанції необхідно скасувати та прийняти нову постанову про часткове задоволення позовних вимог позивачки в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого законом, а в задоволенні решти позовних вимог необхідно відмовити.
Керуючись ст. ст. 99, 100, 195, 197, 198, 202, 207, 254 КАС України, колегія суддів,-
постановила:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Київському районі м. Одеси задовольнити частково.
Постанову Київського районного суду м. Одеси від 12 листопада 2009 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України у Київському районі м. Одеси про стягнення щомісячної державної соціальної допомоги дитині війни - скасувати.
Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_3 задовольнити частково.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Київському районі м. Одеси нарахувати та виплатити ОСОБА_3 невиплачену державну соціальну допомогу відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" від 18.11.2004 року за період з 11 червня 2008 року по 31 жовтня 2008 року включно, з урахуванням раніше виплачених сум.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий: _________________ О.О. Ткачук
Судді: _________________ О.С. Комлева
_________________ Н.В. Ісаєва