09 лютого 2011 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого Ткачук О.О.
суддів Косогор Г.О., Ісаєвої Н.В.
при секретарі Султановій Ю.С.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі цивільну справу за апеляційною скаргою Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеського обласного управління ВАТ «Державний ощадний банк України» на рішення Березівського районного суду Одеської області від 21 вересня 2010 року по справі за позовом Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеського обласного управління ВАТ «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення кредитного боргу в сумі 17 831 грн.,
встановила:
У червні 2010 року Відкрите акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеського обласного управління ВАТ «Державний ощадний банк України» звернулось до Березівського районного суду Одеської області з позовною заявою, в якій просило суд стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на свою користь заборгованість за кредитним договором № 1213-н від 09 лютого 2007 року на загальну суму 17 831 грн.
Свої вимоги представник позивача обґрунтовував тим, що відповідачі не виконали прийняті на себе зобов'язання по кредитному договору, внаслідок чого у них перед позивачем виникла заборгованість у зазначеному вище розмірі. Наведені обставини стали підставою для звернення до суду.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.
Відповідачі позов не визнали.
Рішенням Березівського районного суду Одеської області від 21 вересня 2010 року позовні вимоги ВАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеського обласного управління ВАТ «Державний ощадний банк України» було задоволено частково.
На дане рішення була принесена апеляційна скарга ВАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеського обласного управління ВАТ «Державний ощадний банк України», в якій ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції та
Справа №22ц-464/2011 р. Головуючий у І-ї інстанції
Прібилов В.Ф.
Категорія: 27 Доповідач: Ткачук О.О.
ухвалення нового рішення про стягнення з відповідачів заборгованості за кредитом у розмірі 12 831, 00 гривень.
Заслухавши доповідача, яка доповіла зміст оскаржуваного рішення, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 559 ЦК України, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.
Ст. 526 ЦК України встановлює, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Згідно ч.1 ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Згідно ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Згідно ст. 559 ЦК України, порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання.
Як вбачається з матеріалів справи, у забезпечення виконання зобов'язань по кредитному договору № 1213-н від 09 лютого 2007 року між Банком, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, було укладено договори Поруки №1 до кредитного договору № 1213-н від 09 лютого 2007 року, та договір Поруки №2 до кредитного договору № 1213-н від 09 лютого 2007 року.
Відповідно до умов договору Поруки №1 та умов договору Поруки №2 п.п. 1.1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зобов'язалися перед кредитором (Банком) відповідати солідарно в повному обсязі за своєчасне та повне виконання ОСОБА_1 зобов'язання за кредитним договором № 1213-н від 09 лютого 2007 р.
Згідно п.п. 2.2. 2.3. Договору Поруки № 1, та Договору Поруки № 2 від 09 лютого 2007 року, якщо боржник не в змозі здійснити черговий платіж у відповідності з Кредитним договором, то він письмово повідомляє про це поручителів та Банк не пізніше, ніж за три дні до моменту настання строку платежу.
Після отримання від боржника письмового повідомлення щодо неможливості вчасного виконання ним зобов'язання по Кредитному договору, поручителі мають право не пізніше настання строку виконання зобов'язання сплатити Банку суму боргу шляхом перерахування її на рахунок банка.
Таким чином, з вищевикладеного вбачається, що повідомлення поручителів покладається не тільки на Банк, але й на ОСОБА_1 щодо повідомлення поручителів ОСОБА_2, та ОСОБА_3 про прострочення платежу по кредиту, що не дає можливість поручителям уникнути відповідальності по зобов'язанням позичальника.
Яке вбачається з матеріалів справи, остаточним терміном повернення кредиту є 09 лютого 2010 р.
Згідно п. 4.5 договору поруки, не допускається припинення поруки без припинення забезпеченого нею зобов'язання.
Згідно матеріалів справи, поручителі ОСОБА_2, та ОСОБА_3 у судовому засіданні суду першої інстанції не заперечували проти позовних вимог, заявлених позивачем, та не заявляли будь-яких заяв чи клопотань стосовно повідомлення їх як поручителів по кредиту про виникнення простроченої заборгованості та зняття з них відповідальності, як з осіб, які не повідомлені належним чином.
Однак, суд першої інстанції не прийняв вищевказані доводи до уваги, та не обґрунтував, чому саме суд не приймає ці доводи до уваги.
Згідно ст.. 213 ЦПК України, рішення суду має бути законним и обґрунтованим, суд обґрунтовує свої висновки тільки на тих доказах, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно ст. 10 п.3 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, а суд згідно ст. 11 п.1 ЦПК України розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.
Судова колегія вважає, що вказані порушення призвели до неправильного вирішення справи, а тому на підставі пп. 3,4 ст. 309 ЦПК України рішення суду першої інстанції скасовує та ухвалює нове рішення.
Керуючись ст. 309 ч.1 пп. 3,4, 313-316 ЦПК України, судова колегія, -
вирішила:
Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеського обласного управління ВАТ «Державний ощадний банк України» - задовольнити.
Рішення Березівського районного суду Одеської області від 21 вересня 2010 року - скасувати.
Ухвалити нове рішення.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заборгованість за кредитом в розмірі 12 831 грн. та судові витрати у розмірі 248 грн. на користь Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеського обласного управління ВАТ «Державний ощадний банк України».
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено на протязі двадцяти днів з дня проголошення до суду касаційної інстанції.
Головуючий підпис О.О. Ткачук
Судді підпис Г.О. Косогор
підпис Н.В. Ісаєва
З оригіналом згідно. Суддя О. О. Ткачук