Біляївський районний суд Одеської області
10.05.2012 Справа № 2-1449/11
Категорія 27
10 травня 2012 року
Біляївський районний суд Одеської області
у складі: головуючого -судді Калінюка Р.Б.,
при секретарі -Козян Л.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Біляївка цивільну справу за уточненим позовом ОСОБА_1 до Товариства з Обмеженою Відповідальністю "Чорномор'є Плюс»про стягнення пені за прострочення виконання послуг, моральної шкоди та витрат на надання юридичної допомоги,
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, який було згодом уточнено, в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь пеню в розмірі 1821112,75 грн., моральну шкоду в розмірі 20000,00 грн. та витрати за надання йому правової допомоги в розмірі 1400,00 гривень.
Свої вимоги позивач мотивує тим, що він 02.03.2007 року уклав договір купівлі-продажу майнових прав про пайову участь у будівництві об'єкта нерухомого майна. За цим договором купівлі-продажу майнових прав, Товариство з обмеженою відповідальністю "Чорномор'є Плюс" зобов'язувалось збудувати і здати в експлуатацію будинок у орієнтовний строк, як зазначено у п.4.3 цього договору, ІІ квартал 2008 року. Також, п.6.1 цього договору зазначений порядок прийому-передачі Паю, де вказано, що після внесення 100% Пайових внесків та протягом 60 днів з дати надання товариством рішення про закінчення об'єкту будівництва і прийняття його в експлуатацію товариство зобов'язується передати позивачеві всі необхідні документи, що підтверджують прийняття Об'єкту будівництва в експлуатацію, а позивач зобов'язується прийняти Пай та всі необхідні документи згідно Акта прийому-передачі. Тому, враховуючи вищевикладене, останній день та місяць здачі в експлуатацію новозбудованого будинку, як вважає позивач, становить 16.09.2008 року. Позивач вчасно сплатив рахунки, це підтверджується квитанціями, тим самим виконав належним чином умови договору. Позивач багато разів звертався до Товариства "Чорномор'є Плюс" з проханням виконати договірне зобов'язання та якнайшвидше закінчити будівництво об'єкта нерухомого майна. Як зазначає позивач, з Товариства "Чорномор'є Плюс", яке і досі не виконало зобов'язання, позивач має право відшкодувати завдану йому майнову, матеріальну, а також моральну шкоду. Як зазначає позивач, він багато хвилювався з приводу цієї ситуації. Протягом цього часу він почав недобре себе почувати, внаслідок спричиненої товариством неприємної ситуації, яка виникла відносно нього, як вкладника, його почало супроводжувати погане самопочуття і він постійно знаходився у стресовому стані. Через деякий час, ще більше погіршився стан його здоров'я, у нього з'явились дуже неприємні симптоми: часте серцебиття, безсоння, швидка втомленість, тремтіння в тілі, головний біль, але він не звернувся до лікарні у зв'язку з тим, що всі гроші вклав на будівництво і отримання квартири, тобто не мав певної фінансової підтримки на лікування. А також не мав певної фінансової підтримки на оренду будь-якої іншої квартири на час будування зазначеного об'єкту. Тому він вважає, що товариство своєю бездіяльністю завдало йому моральну шкоду, яка виражається у фізичному та душевному стражданнях, яку він, уточнивши згодом, оцінив у 20000,00 грн.
Відповідач, ТОВ "Чорномор'є плюс", надав до суду заперечення на позовну заяву, в якому зазначив, що позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню. В своєму запереченні відповідач посилався на наступне.
У договорі про пайову участь у будівництві об'єкта нерухомого майна №207 від 02.03.2007 року, укладеному між TOB "Чорномор'є Плюс" та ОСОБА_1, строк закінчення будівництва житлового будинку та введення його в експлуатацію вказувався другим кварталом 2008 року, та зазначався як "орієнтовний" строк, про що свідчить п.4.3. договору. Тобто, відповідач залишив за собою право, у разі необхідності, змінити строк здійснення своїх зобов'язань, щодо закінчення будівництва та введення його в експлуатацію.
Договір про пайову участь у будівництві об'єкта нерухомого майна по своїй суті є інвестиційним договором, а тому на нього розповсюджуються норми Закону України "Про інвестиційну діяльність", відповідно до ст.1 якого, інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект. Такими цінностями можуть бути в тому числі рухоме та нерухоме майно (будинки, споруди, устаткування та інші матеріальні цінності). В Листі №19-5-195 Міністерства юстиції України від 05.04.2006 року "Щодо надання роз'яснень законодавства відносно фінансування та будівництва житла" зазначено, що положення ст.4 Закону України "Про інвестиційну діяльність" можуть бути застосовані до договорів про пайову участь в спорудженні об'єктів будівництва. Що стосується посилання позивача на норми Закону України "Про захист прав споживачів", відповідач зазначив, що відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.04.1996 року №5 "Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів", оскільки Закон не визначає певних меж своєї дії, судам слід мати на увазі, що до відносин, які ним регулюються, належать, зокрема, ті, що виникають із договорів купівлі-продажу, майнового найму (в тому числі найму (оренди) жилого приміщення -в частині відносин, між наймачем (орендарем) і наймодавцем (орендодавцем), який одночасно є виконавцем комунальних послуг і послуг по ремонту житлового фонду та інженерного обладнання), побутового прокату, безоплатного користування майном, підряду (в тому числі побутового замовлення чи абонементного обслуговування), доручення, перевезення громадян та їх вантажу, комісії, схову, страхування, із договорів про надання фінансово-кредитних послуг для задоволення власних побутових потреб громадян (у тому числі про надання кредитів, відкриття і ведення рахунків, проведення розрахункових операцій, приймання і зберігання цінних паперів, надання консультаційних послуг). Тобто дія цього закону не поширюється на правовідносини, що виникли між TOB "Чорномор'є Плюс" та ОСОБА_1, що спростовує всі розрахунки позивача, здійснені на підставі саме цього закону. Крім того, посилання позивача на ст.883 ЦК України є недоречним, оскільки договір про пайову участь у будівництві об'єкта нерухомого майна по своїй суті не є договором підряду. Відповідно до ст.875 ЦК України, за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Правовідносини, що склалися між TOB "Чорномор'є Плюс" та ОСОБА_1, регулюються нормами Цивільного кодексу України та договором про пайову участь у будівництві об'єкта нерухомого майна, яким не передбачено нарахування пені та штрафних санкцій відповідачу. Ч.2 ст.258 ЦК України встановлює, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Відповідно до ч.5 ст.261 ЦК України, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі сплином строку виконання. Тобто строк позовної давності для пред'явлення позову про стягнення пені сплив 31.06.2009 року. Відповідно до ч.4 ст.267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Відповідно до ч.3 ст.549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Між TOB "Чорномор'є Плюс" та ОСОБА_1 не має боргових відносин. Це випливає із суті договору про пайову участь у будівництві. Щодо позовних вимог позивача про стягнення моральної шкоди, відповідач зазначає, що відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. У позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується. Але позивач не надає ніяких доказів, що б підтверджували наявність його моральних чи фізичних страждань, та ніякого обґрунтування саме такої суми моральної шкоди.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги позивача, та просив суд їх задовольнити в повному обсязі, при цьому посилався на те, що вказана шкода спричинена позивачеві внаслідок бездіяльності відповідача по виконанню договору про пайову участь у будівництві об'єкту нерухомості.
Представник відповідача позовні вимоги позивача не визнав, заперечував проти їх задоволення, посилаючись на те, що моральної шкоди позивачеві не спричинено, пеня сплаті не підлягає, оскільки боргових відносин між сторонами не виникало.
Вислухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
02.03.2007 року між сторонами було укладено договір №207 (а.с.8-13) про пайову участь у будівництві об'єкта нерухомого майна, за умовами якого відповідач зобов'язується передати у власність позивача пай у вигляді 1-кімнатної квартири (будівельний номер 34) за адресою: АДРЕСА_1, а позивач зобов'язався прийняти вказаний пай и сплатити відповідачеві його вартість згідно графіку пайових внесків. Відповідно до п.4.3. Договору, орієнтовний строк закінчення будівництва і прийняття об'єкту будівництва в експлуатацію - другий квартал 2008 року. Позивачем умови договору були виконані в повному обсязі, пайові внески сплачені у належний строк та в належному розмірі. Цей факт не заперечується представником відповідача та підтверджується доказами, залученими до справи, а саме: платіжне доручення №1 від 06.03.2007 року -здійснив оплату у сумі 49893,48 грн. (квитанція №5892686) (а.с.14-15); платіжне доручення №2 від 10.04.2007 року -здійснив оплату у сумі 29104,53 грн. (квитанція №6062762) (а.с.16-17); платіжне доручення №3 від 10.07.2007 року - здійснив оплату у сумі 29104,53 грн. (квитанція №6584521) (а.с.18-19); платіжне доручення №4 від 09.10.2007 року -здійснив оплату у сумі 29104,53 грн. (квитанція №7099531) (а.с.20-21); платіжне доручення №5 від 12.02.2008 року -здійснив оплату у сумі 29104,53 грн. (квитанція №7859841) (а.с.22-23).
Відповідач у встановлений п.4.3. Договору строк будівництво не закінчив, об'єкт будівництва в експлуатацію не прийнятий. Не закінчене будівництво і на цей час. Позивач багато разів звертався до Товариства "Чорномор'є Плюс" з проханням виконати договірне зобов'язання та якнайшвидше закінчити будівництво об'єкта нерухомого майна.
Проте, в судовому засіданні відповідачем до суду надані в якості доказів такі матеріали: довідка №95/м від 08.05.2012 року (а.с.70), в якій відображено рух будівельних робіт в період по березень 2012 року. Крім того, відповідачем надано довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за березень 2011 року (а.с.71); акт приймання виконаних робіт за березень 2011 року (а.с.72-76); довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за січень 2012 року (а.с.77); акт приймання виконаних робіт за січень 2012 року (а.с.78-81). З наведених доказів вбачаться, що відповідачем будівельні роботи не припинені.
Також, п.4.3. договору не передбачає чіткий строк завершення будівництва. Відповідно до цього пункту, строк завершення будівництва є орієнтовним. До того ж, умовами договору не передбачено ніяких санкцій до відповідача за порушення вказаного строку, у тому числі нарахування пені або інших штрафних санкцій. Посилання позивача на ст.549 ЦК України суд вважає необґрунтованим, оскільки вказані статті регламентують боргові зобов'язання, а між сторонами такі зобов'язання не виникали.
Суд погоджується із позицією відповідача про те, що договір про пайову участь у будівництві об'єкта нерухомого майна по своїй суті є інвестиційним договором, а тому на нього розповсюджуються норми Закону України "Про інвестиційну діяльність", відповідно до ст.1 якого, інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект. Такими цінностями можуть бути в тому числі рухоме та нерухоме майно (будинки, споруди, устаткування та інші матеріальні цінності). В Листі №19-5-195 Міністерства юстиції України від 05.04.2006 року "Щодо надання роз'яснень законодавства відносно фінансування та будівництва житла" зазначено, що положення ст.4 Закону України "Про інвестиційну діяльність" можуть бути застосовані до договорів про пайову участь в спорудженні об'єктів будівництва. Що стосується посилання позивача на норми Закону України "Про захист прав споживачів", суд також враховує, що відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.04.1996 року №5 "Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів", оскільки Закон не визначає певних меж своєї дії, судам слід мати на увазі, що до відносин, які ним регулюються, належать, зокрема, ті, що виникають із договорів купівлі-продажу, майнового найму (в тому числі найму (оренди) жилого приміщення - в частині відносин, між наймачем (орендарем) і наймодавцем (орендодавцем), який одночасно є виконавцем комунальних послуг і послуг по ремонту житлового фонду та інженерного обладнання), побутового прокату, безоплатного користування майном, підряду (в тому числі побутового замовлення чи абонементного обслуговування), доручення, перевезення громадян та їх вантажу, комісії, схову, страхування, із договорів про надання фінансово-кредитних послуг для задоволення власних побутових потреб громадян (у тому числі про надання кредитів, відкриття і ведення рахунків, проведення розрахункових операцій, приймання і зберігання цінних паперів, надання консультаційних послуг). Тобто дія цього закону не поширюється на правовідносини, що виникли між TOB "Чорномор'є Плюс" та ОСОБА_1
Згідно з ч.2 ст.23 ЦК України, моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Згідно з ч.1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Згідно з п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" обов'язковому з'ясуванню підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправними діяннями заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, з чого виходить позивач при оцінці заподіяної йому шкоди. Суду не було надано жодного доказу спричинення позивачу моральної шкоди діями відповідача, не обґрунтовано розмір вказаної шкоди, не наведено прикладів моральних страждань.
Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне в задоволенні позовних вимог позивача відмовити в повному обсязі, з чого слідує, що вимоги позивача в частині стягнення на його користь з відповідача витрат за надання особистої юридичної допомоги у розмірі 1400 гривень також не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст.10, 60, 209, 212, 215, 218 ЦПК України, ст.ст. 23, 549, 1167 ЦК України, Законом України "Про інвестиційну діяльність", суд:
В уточненому позову ОСОБА_1 до ТОВ "Чорномор'є Плюс" про стягнення пені, моральної шкоди та судових витрат -відмовити в повному обсязі.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області шляхом подання апеляційної скарги до Біляївського районного суду Одеської області протягом десяти днів з дня його проголошення, або протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Суддя Біляївського районного
суду Одеської області Р.Б.Калінюк