Справа № 0804/151/2012
Р І Ш Е Н Н Я Провадження № 2/0804/163/2012
12 березня 2012 року Веселівський районний суд
Запорізької області
Головуючого судді: Кравцова С.О.
При секретарі: Василенко Л.В.
За участю позивача: ОСОБА_1
Розглянувши у відкритому засіданні в залі засідань Веселівського районного суду цивільну справу за позовом:
ОСОБА_1 до ОСОБА_2
про визнання права власності на житловий будинок
01.02.2012 року до Веселівського районного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до відповідача ОСОБА_2 про визнання права власності на житловий будинок АДРЕСА_1.
В позовній заяві позивач зазначив, що він у лютому місяці 2009 року за усною домовленістю придбав у власність у ОСОБА_2 будинок АДРЕСА_1 області за 3000 (три тисячі) гривень.
Факт передачі позивачем грошей за вказаний будинок підтверджується розпискою, яка написана відповідачем, та яка перебуває в наявності у позивача. Крім того, після передачі відповідачу грошей за вказаний будинок, ОСОБА_2 була знята з реєстрації та сільською радою внесені дані в погосподарський облік домогосподарства АДРЕСА_1, а саме зазначено про те, що ОСОБА_2, значиться по обліку як вибувша домогосподарка вказаного будинку з 20.02.2009 року. Також, після отримання грошей за вказаний будинок, відповідач написала довіреність, яка посвідчена нотаріально, і відповідно до якої уповноважує позивача керувати та розпоряджатися всім її майном. Після передачі грошей ОСОБА_2 за придбаний будинок в сумі 3000 гривень, позивач разом з своєю сім'єю у квітні місяці 2009 року переїхав проживати та господарювати в будинок АДРЕСА_1.
Проте, після придбання позивачем будинку у власність та після сплати всіх грошей за придбаний будинок, їм та відповідачем не було нотаріально оформлено угоду про купівлю-продаж вказаного будинку через відсутність правовстановлюючих документів на останній, так як ОСОБА_2 за час життя у власному будинку, який вона збудувала, правовстановлюючі документи на останній не отримала.
З метою захисту своїх прав щодо користування та розпорядження майном на власний розсуд, позивач звернувся до Зеленогаївської сільської ради з заявою про визнання права власності за ним на вказаний будинок, який позивач придбав у власність у ОСОБА_2, але йому було відмовлено та рекомендовано звернутися до суду для вирішення даного питання, оскільки врегулювати дане питання у позасудовому порядку не є можливим через відсутність правовстановлюючих документів.
Тому позивач з метою захисту своїх прав звернувся до суду з позовом про визнання права власності на житловий будинок.
В судовому засіданні позивач підтримав свої позовні вимоги, просить визнати за ним, ОСОБА_1 право власності на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
Відповідач в судове засідання не з*явилась, надала заяву про визнання позову в повному обсязі та крім того зазначила, що не заперечує проти розгляду справи без участі відповідача.
Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Матеріалами справи встановлено, що у лютому місяці 2009 року за усною домовленістю позивач по справі придбав у власність у ОСОБА_2 будинок АДРЕСА_1 області за 3000 (три тисячі) гривень.
Факт передачі позивачем грошей за вказаний будинок підтверджується розпискою, яка написана відповідачем, та яка перебуває в наявності у позивача.
Після отримання ОСОБА_2 грошей за вказаний будинок, вона знялась з реєстрації та сільською радою внесені дані в по господарський облік домогосподарства АДРЕСА_1, а саме зазначено про те, що ОСОБА_2, значиться по обліку як вибувша домогосподарка вказаного будинку з 20.02.2009 року. Крім того, відповідач написала довіреність, яка посвідчена нотаріально, і відповідно до якої уповноважує позивача керувати та розпоряджатися всім її майном. Після передачі грошей ОСОБА_2 за придбаний будинок в сумі 3000 гривень, позивач разом з своєю сім'єю у квітні місяці 2009 року переїхав проживати та господарювати в будинок АДРЕСА_1. Відповідно до облікової картки об'єкта по господарського обліку на 2011-2015 роки позивач являється домогосподарем вказаного будинку.
Проте, після придбання позивачем будинку у власність, їм та відповідачем не було нотаріально оформлено угоду про купівлю-продаж вказаного будинку через відсутність правовстановлюючих документів на останній. Так як, ОСОБА_2 за час життя у власному будинку, який вона збудувала, правовстановлюючі документи на останній не отримала.
З метою захисту своїх прав щодо користування та розпорядження майном на власний розсуд, позивач звернувся до Зеленогаївської сільської ради з заявою про визнання права власності за ним на вказаний будинок, який позивач придбав у власність у ОСОБА_2, але йому було відмовлено та рекомендовано звернутися до суду для вирішення даного питання, оскільки врегулювати дане питання у позасудовому порядку не є можливим через відсутність правовстановлюючих документів.
Крім того, з метою врегулювання питання щодо визнання права власності на вказаний будинок за позивачем, він звернувся до Веселівського районного бюро технічної інвентаризації, де було виготовлено технічну документацію на вказаний будинок та проведено оцінку останнього, але в реєстрації права власності на його ім'я відмовлено також у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на будинок АДРЕСА_1 області.
Відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Статтею 392 ЦК України передбачено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Згідно з ч. 2 ст. 328 ЦК України, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає з закону, або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідач ОСОБА_2 про визнання за позивачем права власності на вказаний будинок не заперечує, що підтверджується довіреністю, яка нотаріально посвідчена, і відповідно до якої уповноважує позивача керувати і розпоряджатися усім її майном на власний розсуд. ОСОБА_2 фактично належав вказаний будинок на праві власності за набувальною давністю.
До цього часу, протягом повних 2 років, позивач фактично володів, користувався і розпоряджався зазначеним будинком. Право власності позивача на будинок ніким не оспорюється, та останній не перебуває під арештом, заставою чи забороною.
Таким чином, згідно зі ст. 334 ЦК України, позивач є таким, що набув права власності на будинок АДРЕСА_1 з дня його передачі ОСОБА_2, тобто з лютого 2009 року.
Доводи на які посилається позивач підтверджується: випискою з господарської книги, обліковою картою об'єкта по господарського обліку на 2011-2015 роки; технічним паспортом на житловий будинок; довідкою, виданою Зеленогаївською сільською радою про те, що з квітня 2009 року позивач разом з сім'єю проживає у вказаному будинку та сплачує земельний податок; розпискою про сплату грошей відповідачеві за вказаний будинок.
Таким чином, враховуючи думку сторін в справі та вивчивши додані до матеріалів справи документальні докази, суд приходить до висновку про можливість визнання за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10,11,37,60,209,212,218 ЦПК України, ст.ст. 15,16,328,391,392,1216 ЦК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на житловий будинок -задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
Судові витрати залишити за позивачем.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 -денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
СУДДЯ _________________ С.О. Кравцов
12.03.2012