Справа №22ц-0590/2898/2012р. Головуючий у 1 інстанції: Запорожець Т.А.
Категорія: 26 Доповідач: Краснощокова Н.С.
29 лютого 2012 року Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючого судді: Краснощокової Н.С.
суддів: Никифоряка Л.П., Безрученко Ю.О.
при секретарі: Зоріковій О.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Донецьку апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань Кіровського району м. Макіївки Донецької області на рішення Кіровського районного суду м. Макіївки від 14 грудня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань Кіровського району м. Макіївки Донецької області про стягнення моральної шкоди,-
Рішенням Кіровського районного суду м. Макіївки від 14 грудня 2011 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань Кіровського району м. Макіївки Донецької області про стягнення моральної шкоди - задоволено частково.
У апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, посилається на порушення судом вимог матеріального та процесуального права. Зазначає, що судом не прийнято до уваги те, що довідка МСЕК про процент стійкої втрати професійної працездатності є підставою для розрахунку та відшкодування потерпілому матеріальної шкоди і не є підтвердженням факту спричинення моральної шкоди, висновку МСЕК про спричинення моральної шкоди позивачем не надано. На момент розгляду справи в суді із закону, що регулює діяльність Фонду виключено норми, які передбачали відшкодування моральної шкоди за рахунок коштів Фонду. Нещасний випадок стався з вини роботодавця, тому підстав для відшкодування моральної шкоди саме з Фонду немає. Позивачу встановлено потребу у додаткових видах допомоги - санаторно - курортному лікуванні, медикаментозному лікуванні, які у повному обсязі фінансуються Фондом, також позивачу виплачуються щомісячні страхові виплати. Таким чином Фондом виконуються всі заходи по відновленню працездатності позивача, передбачені законодавством і стягнення моральної шкоди є економічно і документально необґрунтованим. Позивач втратив частково професійну працездатність, але не втратив здатність вести звичайний спосіб життя. Суд не звернув уваги на пояснення представника відповідача щодо дії норм статті 237-1 КЗпП України, відповідно до якої обов'язок по відшкодуванню моральної шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності. Суд мав врахувати ступінь вини заподіювача шкоди, характер та тривалість страждань, але зовсім не розглядав ці питання. Позивачем пропущено тримісячний строк для звернення до суду, встановлений ст. 233 КЗпП України. В рішенні не приведені мотиви відхилення заперечень відповідача.
Суд першої інстанції при ухваленні рішення виходив із наступних встановлених у справі обставин.
Позивач тривалий час працював на підприємствах чорної металургії у небезпечних умовах та під час виконання своїх трудових обов'язків отримав ушкодження здоров'я - закритий перелом 6-7 ребер справа, гідроторакс справа, закритий перелом великого бугра лівої плечової кістки із зміщенням, про що 21.10.2001 року складено акт №25. Наказом №223 к від 17.05.2002 року позивача було звільнено з роботи за п.2 ст.40 КЗпП України. Відповідно до висновку МСЕК від 05.02.2002 року ОСОБА_1 на підставі акта огляду вперше встановлена стійка втрата професійної працездатності у розмірі 20% безстроково у зв'язку із трудовим каліцтвом.
В засіданні апеляційного суду представник відповідача Каменська Н.Д. підтримувала апеляційну скаргу та просила скасувати рішення суду і ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог.
Заслухавши доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Задовольняючи частково позов суд обґрунтовано виходив із встановлених у справі фактичних обставин та дотримався вимог матеріального і процесуального закону.
Задовольняючи позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що право позивача на зазначену страхову виплату виникло з часу встановлення йому МСЕК стійкої втрати працездатності, а саме з 5.02.2002р., діючим на час виникнення правовідносин законодавством був передбачений обов'язок Фонду сплатити моральну шкоду потерпілому.
Положення ст.ст. 21, 28, 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" в редакції, що діяла до прийняття Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік", Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" та змін до Закону, внесених Законом України від 23 лютого 2007р. №717 - V передбачали обов'язок Фонду провести потерпілому страхову виплату за моральну шкоду за наявності факту заподіяння йому такої шкоди.
За змістом ст.ст. 21, 28, 30, 34, 35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" право на отримання потерпілим страхових виплат у разі настання стійкої втрати працездатності, у тому числі виплати за моральну шкоду, виникає в особи з дня встановлення їй такої стійкої втрати працездатності вперше висновком МСЕК.
Позивачу була вперше встановлена стійка втрата працездатності висновком МСЕК від 5.02.2002р., таким чином, право на відшкодування моральної шкоди виникло у позивача ще до набрання чинності як Законами України "Про Державний бюджет України на 2006 рік", "Про Державний бюджет України на 2007 рік", так і Законом України від 23.02.2007 р. N 717-V, яким із Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" виключені положення про відшкодування моральної шкоди.
Згідно ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно - правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Норми Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" передбачали відшкодування моральної шкоди застрахованим особам, як страхову виплату, тому покладення на відділення Фонду обов'язку по сплаті страхової виплати не є цивільною відповідальністю зазначеного органу.
Доводи апеляційної скарги відповідача щодо неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права не можуть бути прийняті до уваги, оскільки такого не встановлено. Суд дав оцінку наданим сторонами доказам, посилання відповідача на відсутність висновку МСЕК щодо факту спричинення позивачу моральної шкоди суд правильно не прийняв до уваги, як безпідставне та таке, що не ґрунтуються на законі, який не передбачає обов'язковість висновків МСЕК в даному випадку. Сам факт ушкодження здоров'я, часткової втрати професійної працездатності безстроково свідчить про заподіяння моральної шкоди.
Не можуть бути прийняті до уваги доводи скарги щодо пропуску строку позовної давності, оскільки згідно з п.1 ч.1 ст. 268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимогу, що випливає із порушення особистих немайнових прав, крім випадків, встановлених законом.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про те, що позивач має право на відшкодування моральної шкоди, розмір відшкодування визначений судом на підставі наявних у справі доказів, визначений судом розмір відшкодування відповідає принципам розумності та справедливості.
Відповідно до ч.1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 313, 315 ЦПК України, Апеляційний суд
Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань Кіровського району м. Макіївки Донецької області відхилити.
Рішення Кіровського районного суду м. Макіївки від 14 грудня 2011 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з дня проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.
Судді: