Справа № 0915/1118/12
Провадження № 4-с/0915/2/12
10 травня 2012 року м. Івано-Франківськ
Тисменицький районний суд Івано-Франківської області
у складі: головуючої - судді Хоминець М.М.
з участю секретаря Гундич Г.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду скаргу ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України»на дії ВДВС Івано-Франківського міського управління юстиції, -
ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України»звернувся до суду зі скаргою у порядку ст.383 ЦПК України. Свою скаргу обґрунтовував тим, що ухвалою Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 03.02.2012 р. накладено арешт на майно та грошові кошти ОСОБА_1 і тимчасово обмежено боржника у праві виїзду за кордон. 08.02.2012 р. стягувач подав заяву про відкриття виконавчого провадження до ВДВС Івано-Франківського міського управління юстиції. Постановою державного виконавця ВДВС Івано-Франківського міського управління юстиції Витвицького В.В. від 09.02.2012 р. у ВП № 31107089 відмовлено у відкритті виконавчого провадження по виконанню ухвали про забезпечення позову, оскільки ухвала не відповідає вимогам ст.18 Закону України «Про виконавче провадження», а саме не вказано місце знаходження стягувача, не вказано строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, не вказано дати набрання чинності, та зазначено, що виконання рішень поверх трьох млн. грн. покладається на відділ примусового виконання рішень. Вказану постанову стягувач отримав 13.02.2012 р. Вважає дії державного виконавця незаконними, оскільки ухвала суду допущена до негайного виконання, тому неправомірним є посилання в оскаржуваній постанові на відсутність дати набрання нею чинності; всі реквізити стягувача були вказані у заяві про відкриття виконавчого провадження. Оскільки ухвала суду стосується накладення арешту на майно боржника та не містить зобов'язань боржника, не покладає на нього виконання майнових зобов'язань у сумі, що перевищує три млн. грн., вважає безпідставним посилання в оскаржуваній постанові на те, що ухвала суду має виконуватись ВПВР управління державної виконавчої служби головного управління юстиції в області. Просив визнати дії державного виконавця ВДВС Івано-Франківського МУЮ Витвицького В.В. незаконними та скасувати постанову від 09.02.2012 р. про відмову у відкритті виконавчого провадження.
Представник скаржника у судовому засіданні скаргу підтримав і просив її задовольнити.
Представник суб'єкту оскарження у судовому засіданні скаргу не визнав і пояснив, що оскаржувана постанова відповідає вимогам Закону України «Про виконавче провадження», підстави для її скасування відсутні. Просив відмовити у задоволенні скарги.
Боржник ОСОБА_1 повторно не з'явився в судове засідання, про час і місце судового розгляду скарги повідомлений належним чином.
Вислухавши пояснення представника скаржника, представника суб'єкту оскарження, дослідивши матеріали скарги, суд дійшов висновку, що скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Встановлено, що оскаржуваною постановою заступника начальника ВДВС Івано-Франківського міського управління юстиції Витвицького В.В. від 09.02.2012 р. (ВП № 31107089) відмовлено у прийнятті до провадження виконавчого документа та у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання ухвали № 2-97/11 Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 03.02.2012 р. про накладення арешту на майно та грошові суми, що належать ОСОБА_1, у межах заявленої суми позовних вимог, яка складає 3482731,41 грн. Оскаржувана постанова винесена на підставі п.4 ч.1 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження», який передбачає повноваження державного виконавця щодо відмови у відкритті виконавчого провадження у разі пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення.
У відповідності з вимогами п.2 ч.2 ст.21 Закону України «Про виконавче провадження», яка встановлює підвідомчість виконавчих проваджень відділам примусового виконання рішень, на відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби головного управління юстиції в області покладається виконання рішень, за якими сума зобов'язання становить від трьох до десяти млн грн. або еквівалентну суму в іноземній валюті.
Незважаючи на те, що ухвала суду стосується забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові суми боржника, суд вважає необґрунтованим посилання скаржника на те, що вказана ухвала має виконуватись ВДВС Івано-Франківського МЮУ, оскільки не покладає на боржника виконання майнових зобов'язань у сумі, що перевищує три млн. грн.
З огляду на положення п.2 ч.2 ст.21 Закону України «Про виконавче провадження», з урахуванням того, що ухвалою суду накладено арешт на майно та грошові суми боржника у межах заявленої суми позовних вимог, яка складає 3482731,41 грн., суд вважає, що у даному випадку мова йде за виконання рішення, за яким сума зобов'язання перевищує три млн. грн.
Щодо інших недоліків ухвали суду, її невідповідності вимогам ст.18 Закону, про які вказано в оскаржуваній постанові та які у даному випадку не були підставою для відмови у відкритті виконавчого провадження, слід зазначити наступне. Відповідно до вимог ч.3 ст.210 ЦПК України ухвала суду, яка має силу виконавчого документа і підлягає виконанню за правилами, встановленими для виконання судових рішень, оформлюється з урахуванням вимог, встановлених Законом України «Про виконавче провадження». Тому правомірним є посилання у постанові на невідповідність ухвали суду вимогам ст.18 Закону у частині невказання місця знаходження стягувача та строку пред'явлення виконавчого документа до виконання, що у даному випадку складає один рік з наступного дня після постановлення судового рішення, що підлягає негайному виконанню, відповідно до вимог ст.22 Закону.
Що ж стосується посилання в оскаржуваній постанові на невказання дати набрання чинності, суд вважає його неправомірним, оскільки відповідно до вимог п.3 ч.1 ст.26 Закону державний виконавець не вправі відмовити у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання рішення, яке не набрало законної сили, коли воно у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання. При цьому суд вважає, що вказане неправомірне посилання, яке не було підставою для відмови у відкритті виконавчого провадження, не ставить під сумнів законність постанови у цілому.
Крім того, встановлено, що стягувач, який 13.02.2012 р. отримав оскаржувану постанову, лише 03.03.2012 р. направив скаргу до суду, тобто пропустив передбачений ст.385 ЦПК України десятиденний строк для подання скарги.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваної постанови, тому у задоволенні скарги слід відмовити.
На підставі наведеного, відповідно до вимог ч.3 ст.210 ЦПК України, п.2 ч.2 ст.21, п.4 ч.1 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження», керуючись ст.ст. 209-210, 387 ЦПК України, суд -
Відмовити у задоволенні скарги ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України»на дії ВДВС Івано-Франківського міського управління юстиції.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на ухвалу суду до апеляційного суду Івано-Франківської області подається протягом п'яти днів з дня її проголошення через Тисменицький районний суд. У разі, якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Головуюча М.М.Хоминець