Справа № 913/91/2012
Номер провадження 2/913/31/2012
11 квітня 2012 року смт. Рожнятів
Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області
в складі : головуючого судді Пулика М.В.
секретаря судового засідання Стадник О.С.,
з участю адвоката ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт.Рожнятів цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3,ОСОБА_4,ОСОБА_5 про встановлення земельного сервітуту,суд,-
У своїй позовній заяві позивач просив суд ухвалити рішення, яким встановити для нього земельний сервітут через земельну ділянку ОСОБА_3, довжиною 15,0 м., шириною 2,5 м. для проїзду гужовим транспортом на частину земельної ділянки, площею 0,0252 га та на земельну ділянку, площею 0,0731 га в АДРЕСА_1.
Свої вимоги обгрунтував тим,що згідно Державних актів на право власності на земельні ділянки серія ЯК № 656330, № 656331 та № 656332, виданих 15.01 2010 р. Сваричівською сільською радою Рожнятівського району йому належать три земельні ділянки відповідно, площею 0,0252 га, площею 0,0288 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і площею 0,0731 га для ведення особистого селянського господарства, які знаходяться в АДРЕСА_1.Дані земельні ділянки межують з земельною ділянкою відповідача ОСОБА_3,площею 0,2017 га, яка належить йому згідно Державного акту на право приватної власності на землю, виданого 13.02.2001 року Сваричівською сільською радою і призначена для обслуговування житлового будинку та ведення підсобного господарства.На частину земельної ділянки, площею 0,0252 га, на якій збудовані господарські будівлі та на земельну ділянку, площею 0,0731 га для ведення особистого селянського господарства він,позивач,постійно заїжджав гужовим транспортом для оранки та перевезення врожаю через земельну ділянку відповідача,який заїжджає до своєї садиби через його земельну ділянку від вулиці Гагаріна. Будь-якого іншого заїзду до цих земельних ділянок немає. Крім проїзду через земельну ділянку відповідача до своїх земельних ділянок він іншої заїзду не має.
В процесі розгляду справи позивач доповнив свої вимоги додатковою позовною заявою,яку мотивував тим,що власниками домоволодіння по АДРЕСА_2 в рівних частках є відповідачі по справі ОСОБА_4та ОСОБА_5,які як співвласники домоволодіння користуються земельною ділянкою, площею 0.10 га, яка межує з його земельною та ділянкою ОСОБА_3 При таких обставинах, він,позивач,просить ухвалити рішення,яким встановити для нього земельний сервітут довжиною 15,5 метри, шириною 3,5 метри через земельну ділянку ОСОБА_3 та земельну ділянку ОСОБА_4 і ОСОБА_5, які знаходяться в АДРЕСА_1 для проїзду гужовим транспортом на його земельну ділянку, площею 0,0731 га в АДРЕСА_1.
У судовому засіданні ОСОБА_2свої позовні вимоги підтримав з підстав,викладених в позовних заявах,а крім того суду пояснив про те,що відповідач ОСОБА_3не дає можливості проїзду по його ділянці на протязі двох останніх років,тому він вимушений заїзджати позаду своєї господарської споруди,між якою та парканом замало ширини,щоб проїзджати гужовим транспортом.Погоджується,що його господарська споруда збудована з порушенням ДБН та розташована таким чином,що унеможливила йому ж проїзд до земельної ділянки,однак не вбачає у цьому своєї вини,оскільки споруда збудована раніше,коли відповідач ще не забороняв йому їхати через спірну зараз ділянку. Не заперечує,що саме на тій частині ділянки,по якій він бажає встановити проїзд,відповідачем складовані будівельні матеріали,однак вважає,що відповідач повинен забрати їх в інше місце.Вирішувати питання заїзду до своєї земельної ділянки шляхом перенесення гнояки,туалету чи перебудови господарської споруди він, позивач, не бажає.Ділянка для обслуговування його житлового будинку та ділянка,до якої він хоче встановить проїзд,є єдиним земельним масивом,тільки призначення їх різне.
Відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5.у судове засідання не прибули,подали заяви про розгляд справи у їх відсутності ,позов підтримують.
Відповідач ОСОБА_3та його представник позов не визнали ,з підстав викладених в запереченні на позов(а.с.28).Крім того,представник відповідача суду пояснив про те,що жодного наявного шляху по його,ОСОБА_3,подвір"ї нема і ніколи не було.Сам проїзд неможливий,оскільки його подвір"я від земельної ділянки позивача відмежовує паркан,а на подвір"ї куди хоче заїзджати позивач,складовані будівельні матеріали,при чому дуже давно ,тому такий проїзд неможливий.Позивач може влаштувати повноцінний заїзд шириною 3.5 метри до своєї ділянки,однак для цього потрібно затрати,чого не бажає ОСОБА_2,але кіньми позивач може заїхати позаду своєї господарської споруди. Проходження дороги, про яку говорить позивач через земельну ділянку ОСОБА_3 суперечило б його правам на користування земельною ділянкою,оскільки дороги на земельній ділянці відповідача не було,а проблему влаштування заїзду позивач може і повинен вирішувати за рахунок своєї ділянки,однак він збудував господарську будівлю,гноянку і туалет з відхиленням від державних будівельних норм,тобто дальше від свого будинку,у зв"язку з чим сам собі створив проблему.Якби позивач збував споруду у відповідності до будівельних норм,то не було б проблем заїзду на земельну ділянку № НОМЕР_1,яка є єдиним масивом з ділянкою № НОМЕР_2.
Свідок ОСОБА_6-землевпорядник Сваричівської сільської ради суду дав показання про те,що позивач при підготовці документів на приватизацію його земельних ділянок погоджувався з тим,що заїзд до його ділянки № НОМЕР_1 буде здійснюватися через його земельну ділянку № НОМЕР_2,тобто позаду його господарської споруди.
Аналогічні по суті показання дав суду свідок ОСОБА_7-головний спеціаліст управління Держкомзему у Рожнятівському районі ,який крім того суду дав показання про те,що ділянка № НОМЕР_2 та № НОМЕР_1 це єдиний земельний масив,який не має розривів,тому потреби у влаштуванні заїзду через ділянку відповідача немає,заїзд на ділянку № НОМЕР_1 повинен здійснюватися позаду господарської споруди,яку позивач збудував з відхиленням від ДБН.
Свідок ОСОБА_8- інженер-проектувальник відділу містобудування і архітектури Рожнятівської РДА суду дала показання про те,що вона обстежувала земельні ділянки ОСОБА_2та ОСОБА_3на предмет можливості влаштування заїзду для позивача через ділянку відповідача. Свій висновок щодо цього питання, вона виклала в листах від 01.12.2011 року та від 19.12.2011 року (а.с.45,49).
Суд,вислухавши сторін,свідків,вивчивши матеріали справи вважає,що в задоволенні позову слід відмовити виходячи з наступного.
Копіями Державних актів на право власності на земельні ділянки серія ЯК № 656330, № 656331 та № 656332, виданих 15.01 2010 р. Сваричівською сільською радою Рожнятівського району ОСОБА_2 належать три земельні ділянки відповідно, площею 0,0288 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель площею 0,0252 га, і площею 0,0731 га для ведення особистого селянського господарства, які знаходяться в АДРЕСА_1(а.с.8-11).
Земельні ділянки позивача межують з земельною ділянкою відповідача ОСОБА_3,якому ця ділянка передана у власність для обслуговування житлового будинку та ведення підсобного господарства.
Відповідно до ст. 99 ЗК власники або землекористувачі земельних ділянок можуть вимагати встановлення земельних сервітутів на право проходу та проїзду на велосипеді;на право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху; на інші земельні сервітути.
За змістом вказаної норми та ст.98 ЗК України земельний сервітут встановлюється у разі потреби у використанні суміжної земельної ділянки (обслуговуючої) для усунення недоліків іншої (панівної) ділянки, пов'язаних з її місцем розташування чи природним станом.При цьому встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника обслуговуючої земельної ділянки прав володіння, користування та розпорядження нею.
Вищезазначені норми дійсно дають позивачу право вимагати встановлення земельного сервітуту на право проїзду на транспортному засобі до земельної ділянки № НОМЕР_1 площею 0.07331 га.
Однак,відповідно до ч.1 ст. 401 ЦК України право користування чужим майном ( сервітут) може бути встановлене, щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.
Таким чином, закон вимагає від позивача надання суду доказів того, що нормальне ,у відповідності до закону господарське використання своєї земельної ділянки, на якій розташоване його домоволодіння , неможливо без обтяження сервітутом чужої земельної ділянки. При цьому слід довести, що задоволення потреб сервітуарія неможливо здійснити яким-небудь іншим способом.
Зазначених обставин позивач не довів, чим не виконав вимоги ст. 10 ЦПК України, відповідно до якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.
Актом від 08.04.2011 року та від 25.03.2010 року підтверджено,що на земельній ділянці,яка належить ОСОБА_3 проїзду до земельної ділянки,яка належить ОСОБА_2 немає (а.с.13-14).
Згідно листів управління Держкомзему в Рожнятівському районі від 12.09.2011 року (а.с.35-36) та від 28.09.2011 року (а.с.37), ОСОБА_2може заїзджати до своєї земельної ділянки позаду своєї господарської споруди,однак для цього необхідно перенести гноянку в інше місце.
Згідно висновку відділу містобудування,архітектури та регіонального розвитку Рожнятівської РДА від 01.04.2009 року,вказаний відділ погодив передачу у власність ОСОБА_2земельних ділянок площею 0,0252 га, площею 0,0288 га та площею 0,0731 га ,при умові,що заїзд на земельну ділянку № НОМЕР_1 здійснюється через земельну ділянку № НОМЕР_2(а.с.4 1).
Аналогічне по суті підтверджено висновком управління Держкомзему у Рожнятівському районі (а.с.47) .
Листом відділу містобудування,архітектури та регіонального розвитку Рожнятівської РДА від 01.12.2011 року підтверджено погодження ОСОБА_2плану встановлення меж земельних ділянок,яким передбачено,що заїзд на земельну ділянку № НОМЕР_1 позивач здійснює через свою земельну дялнку № НОМЕР_2.Будівництво господарської споруди здійснено ОСОБА_2 з порушенням будівельних та санітарних норм,оскільки позивач зменшив ширину заїзду до 1.5 м (від господарської споруди до межі сусідньої ділянки), влаштував гнойову яму на віддалі 13 м від колодязя ОСОБА_3 Для проходу на земельну ділянку № НОМЕР_1,позивачу достатньо змістити існуючі гнойову яму і надвірний туалет на в сторону спільного заїзду та власних будівель.При такому зміщенні не будуть зберігатися санітарні норми,однак і при існуючому стану будівель,ці норми не витримані позивачем.Заїзд на ділянку № НОМЕР_1 ,яка призначена для ведення селянського господарства ,неможливий автомобільним транспортом,однак можливий заїзд кіньми (а.с.45).
Відповідно до вимог ст. 103 ЗК України, власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей.
Судом,на підставі вищенаведених доказів,які надані сторонами на підтвердження та заперечення позовних вимог,встановлено,що позивач має в користуванні земельну ділянку № НОМЕР_2,на якій збудував господарську будівлю,однак її будівництво проведено з відхиленням від ДБН.
Посилання позивача на те, що господарська споруда,гноянка та туалет хоч і з порушенням ДБН,але уже збудовані,а тому заїзд треба встановити через ділянку відповідача , не мають правового значення по суті заявлених вимог, оскільки позивачу при будівництві цих споруд слід було виконувати вимоги ДБН,при дотриманні яких є можливість встановити заїзд до іншої належної йому ділянки, без встановлення земельного сервітуту,або іншим,більш доцільним способом.
В судовому засіданні встановлено, що можливість проїзду для позивача гужовим транспортом існує і іншим способом,зокрема через свою частину та частину земельної ділянки ОСОБА_9(а.с.81),і влаштування заїзду саме таким способом,є з найбільш доцільним.
Відповідно до п.4 ст. 98 ЗК України земельний сервітут здійснюється способом найменш обтяжливим для власника земельної ділянки щодо якої він встановлений. Тобто перш за все при встановлені сервітуту враховуються інтереси власника обслуговуючої, а не панівної земельної ділянки. В данному ж випадку задоволення потреб позивача можливе і іншим способом.
Висуваючи вимогу про влаштування заїзду через земельну ділянку відповідача ,позивач не надав суду доказів,що саме таким способом повинні бути задоволені його вимоги.
Навпаки,вищенаведені докази дають суду підстави прийти до переконання ,що діяльність самого позивача на своїй ділянці провадиться з порушенням чинних нормативних актів,що є перешкодою для нього у влаштуванні заїзду до своєї ділянки,а заїзд може бути встановлений і в інший,вищенаведений судом спосіб.
За таких обставин в задоволенні позову слід відмовити.
Питання судових витрат суд вирішує у відповідності до ст.88 КПК України.
На підставі ст.ст.90,91,95,96,100,103,152, 158 ЗК України, ст.ст. 23, 317, 321, 373 ЦК України, керуючись ст.ст.209, 213-215, 218, 223, 294, 296 ЦПК України суд, -
рішив:
В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3,ОСОБА_4,ОСОБА_5 про встановлення земельного сервітуту відмовити за безпідставністю позовних вимог.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Івано-Франківської області через Рожнятівський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Суддя: