21 лютого 2012 р. Справа № 1622/2-а-4702/11
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Жигилія С.П.
Суддів: Дюкарєвої С.В. , Перцової Т.С.
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Октябрського районного суду м. Полтава від 01.09.2011р. по справі № 1622/2-а-4702/11
за позовом ОСОБА_1
до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Октябрської районної у м. Полтаві ради , Головного управління Державного казначейства України у Полтавській області, третя особа Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області
про визнання дій незаконними та виплату щорічної допомоги на оздоровлення,
05.04.2011 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Октябрської районної у м. Полтаві ради, Головного управління Державного казначейства України в Полтавській області, третя особа Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання проведення перерахунку призначених соціальних виплат, в якому просив визнати протиправними дії та бездіяльність відповідача Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Октябрської районної у м. Полтаві ради, та зобов'язати відповідача Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Октябрської районної у м. Полтаві ради здійснити обчислення та виплату позивачу щорічної допомоги на оздоровлення відповідно до вимог ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи з кратного розміру мінімальних заробітних плат із розрахунку 5 мінімальних заробітних плат; зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Октябрської районної у м. Полтаві ради сплатити моральну шкоду у розмірі 5000 грн.
Постановою Октябрського районного суду м. Полтава від 01.09.2011 року в задоволенні зазначеного позову відмовлено в повному обсязі.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, позивач просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги.
Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Октябрської районної у м. Полтаві ради надало заперечення на апеляційну скаргу, в якому просить рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції з посиланням на ст.73 Закону України «Про державний бюджет України на 2010 рік», постанову Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 року виходив з того, що відповідач правомірно здійснив виплату позивачеві в 2010 році соціальних виплат на оздоровлення в розмірі 100 грн.
Колегія суддів не погоджується з вищенаведеними висновками суду першої інстанції та вважає постанову Октябрського районного суду м. Полтава від 01.09.2011 року такою, що прийнята з порушенням норм матеріального права, що призвели до неправильного вирішення справи, виходячи з наступного.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач віднесений до IІ категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується доданими до матеріалів справи копіями посвідчення та має право на виплату щорічної допомоги на оздоровлення в розмірах, встановлених законом відповідно до Закону України "Про статус і соціальний громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя та здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту населення визначені та закріплені в Законі України Закону України "Про статус і соціальний громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Згідно вимог частин 1 і 2 статті 2 КАС завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернулася до суду з адміністративним позовом 05.04.2011 року із вимогами до суб'єкта владних повноважень - УПСЗН виконавчого комітету Октябрської районної у м. Полтаві ради щодо захисту її порушених прав на виплату щорічної допомоги на оздоровлення відповідно до ст.48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за 2010 рік.
Матеріалами справи підтверджено, що нарахування та виплата позивачу щорічної допомоги за 2010 рік здійснено відповідачем 19.01.2011 року в розмірі 100 грн., встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року № 562 "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (а.с.16).
Згідно ч.4 ст. 48 Закону України Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (в редакції від 09.07.2007р. згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008р. № 10-рп/2008) щорічна допомога на оздоровлення учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії становить п'ять мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати (ч.7 ст.48 Закону).
Наявність таких прав у позивача є визначальною для вирішення даного спору, крім того це право гарантується Конституцією України (ч.2 ст.46 Конституції України).
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями ч. 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, колегія суддів вважає, що при визначенні розміру щорічної допомоги на оздоровлення позивачеві застосуванню підлягають ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (в редакції від 09.07.2007р. згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008р. № 10-рп/2008), а не постанова Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року № 562 "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Одночасно колегія суддів зауважує, що з огляду на зміст положень ст.73 Закону України «Про державний бюджет України на 2010 рік» судом першої інстанції помилково вказано, що наведена норма надає право Кабінету Міністрів України встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру заробітної плати. Таке право визначено положеннями ст.70 Закону України «Про державний бюджет України на 2010 рік».
Однак, враховуючи те, що в 2010 році Кабінетом Міністрів України не було встановлено розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами, висновок суду першої інстанції щодо застосування до спірних правовідносин постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року № 562 "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" є хибним та необгрутованим.
Таким чином, підстави для невиплати позивачеві щорічної допомоги на оздоровлення у відповідності до ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" ( в редакції від 09.07.2007р. згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008р. № 10-рп/2008) в 2010 році були відсутні, зміни у зазначену статтю не вносились, а тому колегія суддів дійшла висновку щодо необґрунтованої відмови Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Октябрської районної у м. Полтаві ради у виплаті щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат за 2010 рік.
Враховуючи те, що щорічна допомога на оздоровлення за 2010 рік була виплачена Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Октябрської районної у м. Полтаві ради лише у розмірі 100 грн., тобто меншому, ніж визначено ч.4 ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (в редакції від 09.07.2007р. згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008р. № 10-рп/2008), наявні підстави для задоволення позовних вимог в частині визнання неправомірними дій Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Октябрської районної у м. Полтаві ради щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення за 2010р. та зобов'язання Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Октябрської районної у м. Полтаві ради здійснити перерахунок та провести відповідні виплати щорічної допомоги на оздоровлення ОСОБА_1 за 2010 рік у розмірі 5 мінімальних заробітних плат, встановлених на момент виплати, з урахуванням фактично виплачених позивачеві сум.
Щодо заявлених позовних вимог про стягнення з відповідача моральної шкоди, колегія суддів вважає, що вони задоволенню не підлягають, оскільки позивачем не надано відповідних доказів в обґрунтування своїх вимог.
Колегія суддів зауважує, що у відповідності до ч. 2 ст. 21 КАС України адміністративним судам підсудні тільки вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин. Крім того, такі вимоги розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір.
Відповідно до стаття 23 ЦК України моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна, у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Пунктом 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди"від 31.03.1995 р. № 4 встановлено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції правомірно відмовлено в задоволенні вимог щодо стягнення моральної шкоди.
Отже, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції через порушення ним норм матеріального права, які призвели до ухвалення неправильного рішення, підлягає скасуванню в частині відмови в задоволенні позовних вимог про зобов'язання здійснити перерахунок та виплату щорічної допомоги на оздоровлення за 2010 рік з прийняттям в зазначеній частині нової постанови про задоволення позову.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 197, п. 3 ст. 198, ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Октябрського районного суду м. Полтава від 01.09.2011р. по справі № 1622/2-а-4702/11 скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог про зобов'язання здійснити перерахунок та виплату щорічної допомоги на оздоровлення за 2010 рік .
Прийняти в зазначеній частині нову постанову, якою позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Октябрської районної у м. Полтаві ради, Головного управління Державного казначейства України у Полтавській області про визнання дій протиправними, зобов'язання провести перерахунок та виплату одноразової щорічної допомоги відповідно до ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за 2010 рік задовольнити.
Визнати дії Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Октябрської районної у м. Полтаві ради в частині відмови ОСОБА_1 провести перерахунок та виплату одноразової щорічної допомоги за 2010 рік відповідно до ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" - протиправними.
Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Октябрської районної у м. Полтаві ради провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 одноразової щорічної допомоги за 2010 рік відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з урахуванням фактично виплачених позивачеві сум.
В іншій частині постанову Октябрського районного суду м. Полтава від 01.09.2011 року по справі 1622/2-а-4702/11 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.
Головуючий суддя (підпис)Жигилій С.П.
Судді(підпис) (підпис) Дюкарєва С.В. Перцова Т.С.
ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Жигилій С.П.