Справа № 1401/704/12
1/1401/54/12
10.05.2012 року Арбузинський районний суд
Миколаївської області
у складі: головуючого -судді Кірімової О.М.
за участю секретаря - Торби А.В.
за участю прокурора Довбня М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Арбузинка кримінальну справу по обвинуваченню
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця смт. Арбузинка Миколаївської області українця, громадянина України, освіта середня спеціальна, не працюючого, не одруженого, проживаючого по АДРЕСА_1, раніше не судимого
у вчинені злочину передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України
25 березня 2012 року лейтенант міліції Арбузинського РВ УМВС України в Миколаївській області ОСОБА_2, спільно з ДІМ Арбузинського РВ УМВС України в Миколаївській області ОСОБА_3, несли службу з охорони громадського порядку, в ході якої, ними був виявлений ОСОБА_1, який перебуваючи в громадському місці - автовокзалу за адресою: смт. Арбузинка, вул. Шевченко, виражався нецензурною лайкою, на зауваження оточуючих не реагував. З метою припинення правопорушення працівник міліції ОСОБА_2 зробив ОСОБА_1 зауваження, на яке останній не відреагував та продовжував виражався нецензурною лайкою.
З метою припинення правопорушення та складання адміністративного протоколу, відповідно до вимог ст. 256 КУпАП, працівниками міліції ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було запропоновано ОСОБА_1 пройти до Арбузинського РВ УМВС. Однак, у цей час ОСОБА_1 своїми руками схопив ОСОБА_2 за його формений одяг та наніс тілесні ушкодженя у виді одного удару правою ногою по лівій нозі ОСОБА_2, завдавши останньому тілесних ушкоджень, що згідно висновку експерта №65 від 18.04.201 відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.
Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 свою вину у вчиненому ним злочині визнав повністю і показав суду, що дійсно 25 березня 2012 року перебуваючи на території автовокзалу в смт. Арбузинка, виражався нецензурною лайкою. На зауваження оточуючих не реагував. Коли працівниками міліції ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було запропоновано пройти до Арбузинського РВ УМВС, у цей час своїми руками схопив ОСОБА_2 за його формений одяг та наніс йому один удар правою ногою по лівій нозі.
До початку судового засідання потерпілий ОСОБА_2 надав на адресу суду заяву про розгляд справи в його відсутність, претензій матеріального та морального характеру до підсудного не має.
У відповідності до вимог ст. 299 КПК України, в зв'язку з повним визнанням підсудним своєї вини, суд обмежив дослідження доказів допитом підсудного, письмовими доказами та оголошенням характеризуючих особу матеріалів справи.
Вина підсудного ОСОБА_1 в інкримінованому йому злочині, підтверджується наступними дослідженими в судовому засіданні доказами.
Так, згідно акту судово-медичної експертизи № 56 від 26.03.2012 року, ОСОБА_2 завдано тілесні ушкодження, які відносяться до категорії легких (а.с. 18)
Згідно висновку експерта № 65 від 18.04.2012 року (а.с. 55) ОСОБА_2 завдано тілесні ушкодження, які відносяться до категорії легких.
Суд вважає, що дії підсудного підлягають кваліфікації за ч. 2 ст. 345 КК, тобто умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень у зв'язку з виконанням цим працівником службових обов'язків.
При призначенні підсудному виду і міри покарання, суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину, особу підсудного, його характеризуючі дані.
Пом'якшуючими вину підсудного обставинами суд визнає щире каяття у вчиненому, повне визнання своєї вини.
Обтяжуючих вину підсудного обставин судом не встановлено.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про те, що виправлення підсудного можливо без ізоляції від суспільства, із застосуванням положень ст. 75 КК України.
Речові докази по справі відсутні. Цивільний позов не заявлений. Судових витрат не має.
На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 323-324 КПК України, суд
ОСОБА_1 визнати винним у вчинені злочину передбаченого ч.2 ст. 345 КК України і призначити йому покарання у вигляді 1 (одного) року позбавлення волі.
Відповідно до ст. 75 КК України засудженого ОСОБА_1 від призначеного покарання звільнити з випробувальним строком на 1 рік.
Відповідно до п. 2,3 ст. 76 КК України зобов'язати засудженого не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавської системи та повідомляти органи кримінально-виконавської системи про зміну місця проживання, роботи.
Запобіжний захід до вступу вироку в законну силу, залишити таким же - підписку про невиїзд.
На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Миколаївської області через Арбузинський районний суд протягом 15 діб з моменту його проголошення.
Суддя Арбузинського
районного суду О.М. Кірімова