Справа № 0910/963/2012
10.05.2012 м. Косів
Косівський районний суд Івано-Франківської області у складі:
Головуючого судді: Цалин Б.М.
секретаря: Грицанюк Н.П.
з участю позивачки: ОСОБА_1
представника відповідача- Вербовецької с-ради: Павлюка І.М.
третьої соби на стороні відповідача: ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Косів справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Вербовецької сільської ради, третьої особи на стороні відповідача: ОСОБА_3 про визнання незаконними рішення та бездіяльності Вербовецької сільської ради, зобов"язання звернутися із позовом до суду та стягнення моральної шкоди, -
ОСОБА_1 звернулася в суд із вказаним адміністративним позовом.
Позивачка, ОСОБА_1, в судовому засіданні вимоги позову підтримала, суду пояснила, що рішенням Яремчанського міського суду від 16 січня 2001 року проведено розподіл майна між нею та ОСОБА_3, і за нею визнано право власності на 44,50/100 частки будинковолодіння АДРЕСА_1, а за ОСОБА_3 на 55,50/100 частки вказаного будинковолодіння та встановлено порядок використання земельної ділянки згідно якого, їй відповідно до частки у власності будинковолодіння, виділено земельну ділянку 0,0659 га, яка прилягає до виділеної їй частини будинковолодіння, а третій особі ОСОБА_3 - земельну ділянку розміром 0,096 га, яка прилягає до виділеної йому частини будинковолодіння. Цим же рішенням суду встановлено, що ряд приміщень ОСОБА_3 добудовано та переобладнано з нежилих під жилі без встановленого дозволу або з істотними відхиленнями від проекту, що є самочинним будівництвом, а тому суд і відмовив в їх поділі та не врахував їх при встановленні порядку користування земельною ділянкою. Рішення суду, щодо встановлення порядку користування земельною ділянкою виконано 14.05.2007 року, що стверджується актом про виконання рішення суду та копією кадастрового плану. В 2006 році вона звернулася в Вербовецьку сільську раду з заявою про передачу в приватну власність 0,0659 га земельної ділянки, наданої їй в користування за рішенням суду. Рішенням Вербовецької сільської ради № 45-VІ від 17.01.2007 року їй надано дозвіл звернутися в землевпорядну організацію за виготовленням приватизаційних документів на землю. На її замовлення Косівський районний відділ регіональної філії центру ДЗК виготовив проектну технічну документацію для приватизації земельної ділянки. Третя особа на стороні відповідача- ОСОБА_3 відмовився узгодити межі земельної ділянки а тому рішенням Вербовецької сільської ради від 24.10.2007 року № 82-ХІ їй надано дозвіл на виготовлення технічної документації по землеустрою земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку і господарських споруд в АДРЕСА_1 площею 0,0659 га без підпису суміжника ОСОБА_3 В зв"язку з цим вона звернулася у відділ архітектури за погодженням технічної документації по землеустрою земельної ділянки. Районний архітектор Косівської РДА відмовив їй в погодженні документації на приватизацію землі у зв"язку із відсутністю будівельного паспорта на будівлю №2. Вказана будівля №2 на яку архітектура вимагає документацію, є самочинним будівництвом ОСОБА_3 а тому змоги подати будівельний паспорт вона не має. Так як самовільна будова ОСОБА_3 перешкоджає їй в реалізації наданого законом права на приватизацію земельної ділянки та перешкоджає в користуванні нею, то виникла необхідність знести самочинно збудовані будівлі. Самочинне будівництво ОСОБА_3 проведено взагалі без дотримання будівельних норм і правил і не може бути переобладнане, щоб не порушувати її прав, так як розміщене на виділеній їй земельній ділянці. 10.11.2008 року вона звернулася в Вербовецьку сільську раду із заявою в якій просила сільську раду звернутися до суду із позовом про знесення самочинного будівництва. Рішенням № 155-ХІХ від 04.12.2008 року Вербовецька сільська рада рекомендувала їй звернутися з позовом в суд, самоухилившись від свого обов"язку, що свідчить про їх бездіяльність. Своєю бездіяльністю та винесенням незаконного рішення Вербовецька с-рада заподіяла їй моральну шкоду, яка виразилась в душевних стражданнях, погіршенні самопочуття, яку вона оцінює в 10 000,00 грн. Просить позов задоволити.
Представник відповідача, сільський голова Вербовецької сільської ради Павлюк Іван Михайлович вимоги адміністративного позову ОСОБА_1 заперечив, суду пояснив, що рішенням Яремчанського міського суду від 16.01.2001 року між сторонами, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 проведено розподіл майна, будинковолодіння із визначенням також їм відповідних часток в користуванні земельною ділянкою. Позивачка неодноразово зверталась в судові інстанції з приводу знесення ОСОБА_3 самовільної будови, яка знаходиться на виділеній їй земельній ділянці, однак жодного із рішень не було винесено на її користь. ОСОБА_1 також подала до Вербовецької сільської ради заяву в якій просила сільську раду звернутися в суд з позовом до ОСОБА_3 про знесення самовільного будівництва. Рішенням Вербовецької сільської ради від 04.12.2008 року рекомендовано сторонам вирішити їх спір в судовому порядку та рекомендовано звернутися до інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю в Івано-Франківській області для підтвердження факту самовільного будівництва а також до управління юстиції Косівської РДА щодо виконання рішення суду про встановлення меж між спірним землекористуванням. Окрім того сільською радою було винесено ще ряд рішень з приводу роз"яснення виконання рішення суду про встановлення меж між спірним землекористуванням ОСОБА_1 та ОСОБА_3 Вимоги адміністартивного позову ОСОБА_1 вважає безпідставними, просить в позові відмовити.
Третя особа на стороні відповідача, ОСОБА_3, вимоги адміністративного позову ОСОБА_1 заперечив, суду пояснив, що рішенням Яремчанського міського суду від 16.01.2001 року між ним та позивачкою проведено розподіл майна, в тому числі і земельної ділянки. На час винесення вказаного рішення суду будова, яку ОСОБА_1 вважає самовільною вже була в наявності, однак суд не виносив ніякого рішення про її знесення. Згодом ОСОБА_1 неодноразово зверталась в різні судові інстанції з приводу знесення цієї будови та жодного рішення а ні місцевими судами а ні Апеляційною інстанцією в її користь винесено не було. Будівництво він проводив на підставі відповідних дозволів і на виділеній саме під будівництво ділянці. Під час виконання рішення суду щодо встановлення меж землекористування він присутнім не був а тому про хід цього виконання йому не відомо. Вимоги адміністартивного позову ОСОБА_1 вважає безпідставними, просить в позові відмовити. Суд вислухавши сторони, свідка ОСОБА_4 вважає вимоги адміністративного позову ОСОБА_1 безпідставними і такими, що не підлягають задоволенню за наступних підстав:
Як визначено ч. 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції -переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 4 Закону України "Про місцеве самоврядування"встановлено, що місцеве самоврядування в Україні здійснюється на принципі законності.
Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України та ст. 19 Конституції України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В судовому засіданні встановлено, що рішенням Яремчанського міського суду від 16 січня 2001 року (а.с.8-10) частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 та вирішено визнати за позивачкою право власності на 44,50/100 частки будинковолодіння АДРЕСА_1, а за ОСОБА_3 на 55,50/100 частки вказаного будинковолодіння та встановлено порядок використання земельної ділянки згідно якого, ОСОБА_1 відповідно до частки у власності будинковолодіння, виділено земельну ділянку 0,0659 га, яка прилягає до виділеної їй частини будинковолодіння, а третій особі ОСОБА_3 - земельну ділянку розміром 0,096 га, яка прилягає до виділеної йому частини будинковолодіння.
Позивачка в обгрунтування вимог адміністративного позову посилається на те, що саме рішенням Яремчанського міського суду від 16.01.2001 року при розгляді справи про розподіл майна встановлено ряд приміщень побудованих ОСОБА_3 та переобладнаних з нежилих під жилі без встановленого дозволу або з істотними відхиленнями від проекту, що є самочинним будівництвом. Самовільно збудовані ОСОБА_3 будівлі унеможливлюють її право на користування та приватизацію виділеної вищевказаним рішенням суду частини земельної ділянки площею 0,0659 га. На її звернення до Вербовецької сільської ради, було прийнято рішення № 155-ХІХ від 04.12.2008 року яким рекомендовано звернутись із позовом в суд щодо вирішення питання самовільного будівництва гр. ОСОБА_3 на спірній частині земельної ділянки. ОСОБА_1 вважає незаконною бездіяльність сільської ради, яка всупереч вимогам ст. 376 ЦК України не бажає звернутися в суд із позовом до ОСОБА_3 про знесення самовільно збудованих приміщень. Такою бездіяльність сільської ради їй заподіяно моральну шкоду яку вона оцінює в 10 000 грн.
В судовому засіданні встановлено, що будівлі, які позивачка вважає самовільно збудованими ОСОБА_3 та просить Вербовецьку сільську раду звернутися в суд із позовом про їх знесення, фактично вже були збудованими на момент прийняття Яремчанським міським судом рішення від 16.01.2001 року (а.с.8-10). Разом із тим суд звертає увагу, що ОСОБА_1 неодноразово вже зверталась в суд з приводу знесення незаконно збудованої ОСОБА_3 споруди. Як вбачається із рішення Коломийського міськрайонного суду від 07.12.2004 року ( а.с.38) в позові ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні житловим будинком, знесенні незаконно збудованої споруди та відшкодування моральної шкоди відмовлено за безпідставністю. Вказане рішення залишено без змін ухвалою колегії суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області від 24.05.2005 року. Окрім того із ухвали колегії суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області від 30.03.2009 року (а.с.48) вбачається, що ухвалою Коломийського міськрайонного суду від 25.02.2009 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами .
В силу вимог ч.1 ст.72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
А також відповідно до ухвали Косівського районного суду від 27.12.2006 року (а.с.40) провадження по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у виконанні рішення суду та користування земельною ділянкою, стягнення моральної шкоди в розмірі 3000 грн закрито. Така ухвала залишена без змін ухвалою колегії суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного Суду Івано-Франківської області від 13.03.2007 року (а.с.41).
Суд звертає увагу, що так як позивачці попередніми рішеннями судів відмовлено в позові про знесення самовільно збудованих ОСОБА_3 приміщень, остання вимагає зобов"язання судом Вербовецьку сільську раду звернутися до суду із цими ж позовними вимогами. Бездіяльність Вербовецької сільської ради спростовується долученими до матеріалів справи копіями рішень від 21.10.2010 року; 31.08.2010 року та від 23.06.2011 року із яких вбачається, що питання з приводу встановлення меж землекористування між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 і на даний час остаточно не вирішено, так як сторонами не виготовлено та не пред"явлено технічну документацію на землекористування.
Допитаний в судовому засіданні в якості свідка, представник районної архітектури Косівської РДА, ОСОБА_4 суду пояснив, що спір між сторонами існує більше двадцяти років. На підставі відповідного рішення Вербовецької сільської ради та технічної документації сторони в справі, ще будучи подружжям, розпочали будівництво. Таке будівництво ними було розпочато з господарських споруд а згодом останні в судовому порядку вирішували питання розподілу майна в тому числі і їх новобудов та закріпленої за будинковолодінням земельної ділянки. На даний час після винесення судом рішення про розподіл будинковолодіння між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 встановлено, що на частині земельної ділянки яка повинна бути закріпленою в користуванні позивачки знаходиться будівля збудована ОСОБА_3, вказана будівля не була предметом поділу а також і рішення про її знесення ніким не прийнято. Фактично технічна документація ОСОБА_3 не була дооформлена, а тому можна вважати цю будівлю самовільною. Разом із тим всі самовільно збудовані будівлі до 2008 року інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю можуть бути узаконені. Між сторонами в справі фактично наявний спір з приводу встановлення меж земельної ділянки, що за ними закріплена рішенням суду про розподіл майна.
В силу вимог, ч.1 ст. 376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Знесення самочинного будівництва, як санкція застосовується за рішенням суду за позовом власника (землекористувача) земельної ділянки, чи інших осіб, права яких порушені. В даному випадку Вербовецька сільська рада не являється а ні власником а ні землекористувачем земельної ділянки, на якій знаходиться будівля, яка на думку позивачки самовільно побудована ОСОБА_3
Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Як передбачає ст.69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Враховуючи вищевикладене, з'ясувавши обставини в адміністративній справі, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
У відповідності до ст. 31 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" вирішення спорів з питань містобудування віднесено до повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад. До компетенції адміністративних судів відноситься виключно оцінка законності дій чи рішень суб'єкта владних повноважень, та суд не має права втручатися до його компетенції, а відтак звернення до суду із позовом про знесення самочинного будівництва після не усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил, що викладені у відповідному приписі, відноситься до компетенції відповідача, тобто суд не може перебирати повноваження органу, який наділений компетенцією приймати відповідні рішення, здійснювати певні дії, у встановленому законом порядку. Прийняття такого рішення, здійснення дій щодо звернення до суду із відповідними позовами, належить до повноважень відповідного органу, тобто відповідача. Крім того, пред'явлення відповідачем певного позову про знесення самочинного будівництва є його правом, а не обов'язком.
На підставі наведеного, керуючись ст.25 ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні", та керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, суд, -
В позові ОСОБА_1 до Вербовецької сільської ради, третьої особи на стороні відповідача: ОСОБА_3 про визнання незаконними рішення та бездіяльності Вербовецької сільської ради, зобов"язання звернутися із позовом до суду та стягнення моральної шкоди - відмовити.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на постанову суду може бути подано до Львівського Адміністративного Апеляційного суду через Косівський районний суд протягом десяти днів з дня її проголошення.
СУДДЯ: підпис Цалин Б.М.
копія вірна