13 березня 2012 р.Справа № 1608/2а-1593/11
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Мельнікової Л.В.
Суддів: Григорова А.М.
розглянувши у порядку письмового провадження у місті Харкові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Карлівського районного суду Полтавської області від 08 листопада 2011 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Карлівському районі Полтавської області про скасування вимоги сплатити заборгованість по страховим внескам на рішення про сплату боргу, -
Встановила:
У липні 2011 року, позивач, ОСОБА_1, звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України у Карлівському районі Полтавської області про визнання недійсним та скасування рішення про скасування рішення про сплату боргу.
Постановою Карлівського районного суду Полтавської області від 08 листопада 2011 року в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено.
Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач в апеляційній скарзі, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати судове рішення та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає, а постанову Карлівського районного суду Полтавської області від 08 листопада 2011 року слід залишити без змін, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований, згідно свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи -підприємця від 23.05.2005 року (а.с. 36), як суб'єкт підприємницької діяльності, знаходиться на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України у Карлівському районі Полтавської області, як платник єдиного податку та є платником внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Відповідно до ст. 14 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003 року (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин), позивач є страхувальником.
Законом України "Про внесення змін до законів України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" та "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" внесено зміни до підпункту 4 пункту 8 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", який викладено у наступній редакції: "фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом.
Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески".
Згідно з ч. 3 ст. 18 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003 року (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003 року обчислення страхових внесків застрахованих осіб здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до органів Пенсійного фонду України за 2010 рік (а.с.18) та витягу з картки особового рахунку фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 (а.с.7), за період з 01.07.2010 року по 31.09.2010 року у останнього утворилась заборгованість зі сплати страхових внесків у сумі 632,46 грн.
Згідно з п. 6 ч. 2 ст. 17 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003 року (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин), страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески до Пенсійного фонду. Відповідно до ч. 6 ст. 20 вище зазначеного Закону страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
Позивач у строки, визначені законодавством зобов'язання по сплаті страхових внесків не виконав. У зв'язку з чим, Управління Пенсійного фонду України у Карлівському районі Полтавської області надіслано позивачу вимогу про сплату боргу № Ф-67 від 02.11.2010 р., яка отримана останнім 14.03.2011 року (а.с. 5).
Доказів, які б свідчили про погашення вказаної суми заборгованості позивачем судам першої та апеляційної інстанції не надано.
Обставини, на які посилається ОСОБА_1 у позовній заяві та апеляційній скарзі, не свідчать про відсутність у нього обов'язку сплачувати страхові внески за період з 01.07.2010 року по 31.09.2010 у розмірі, встановленому п.п.4 п.8 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Крім того, колегія суддів зазначає, що Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" не передбачає звільнення від сплати страхових внесків суб'єктів підприємницької діяльності -фізичних осіб, які паралельно працюють по трудовому договору, як найманий працівник на підприємствах, установах, організаціях.
Таким чином, з урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції при вирішенні справи, вірно встановив обставини справи та вірно вирішив справу по суті.
Судове рішення ухвалене з додержанням норм процесуального та матеріального права, передбачених статтею 202 КАС України, підстав для його скасування і ухвалення нового судового рішення не вбачається
Однак, колегія суддів зазначає, що при відкритті провадження у справі судом першої інстанції порушені вимоги ст. 18 КАС України, оскільки спірні правовідносини виникли не з приводу спору фізичної особи з суб'єктом владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг (п. 4 ч. 1 ст. 18 КАС України). За текстом позовних вимог позивач, оскаржує дії суб'єкта владних повноважень, що вчиненні на виконання повноважень, делегованих відповідним законодавчим актом, а отже справа мала розглядатися, відповідно до ч. 2 ст. 18 КАС України окружним адміністративним судом. Але з урахуванням того, що дане порушення не призвело до невірного вирішення справи, колегія суддів його до уваги не приймає.
Враховуючи вищенаведене з урахуванням положень ст. 200 КАС України апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова Карлівського районного суду Полтавської області від 08 листопада 2011 року -без змін.
Апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження відбувся з підстав визначених п.п. 1, 2 ч.1 ст. 197 КАС України.
Відповідно до ч.1 ст. 41 КАС України, суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 197, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 -залишити без задоволення, а постанову Карлівського районного суду Полтавської області від 08 листопада 2011 року - без змін.
Ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.
Головуючий суддя (підпис)Мельнікова Л.В.
Судді(підпис) (підпис) Григоров А.М. Подобайло З.Г.
ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Мельнікова Л.В.