Справа №22-ц-244\12 Головуючий у 1-й інстанції Шрамко Р.Т.
Категорія 5 Доповідач в 2-й інстанції Савуляк Р.В.
29 березня 2012 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого судді - Савуляка Р.В.
суддів - Гриновця Б.М., Приколоти Т.І.
при секретарі - Кубішин І.В.
з участю - позивача ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3 -ОСОБА_4 та адвоката ОСОБА_5 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 28 квітня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю ПІК «Стрийжитлобуд», ОСОБА_3 про визнання договору недійсним ,-
Оскаржуваним рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 28 квітня 2011 року відмовлено у позові ОСОБА_2 до ТзОВ ПІК «Стрийжитлобуд»та ОСОБА_3 про визнання недійсним інвестиційного договору №17/2 від 17 травня 2005 року забудовник (ТзОВ ПІК «Стрийжитлобуд») прийняв замовлення за кошти клієнта (ОСОБА_3) побудувати об»єкт інвестування - двохкімнатну квартиру по АДРЕСА_1, загальною площею 49,97 м.кв., вартістю 96542,81 гривень.
Рішення суду оскаржив ОСОБА_2.
В апеляційній скарзі посилається на те, що оспорюваний договір №17/2 від 17.05.2005 року суперечить положенням ст.ст.3,4 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю», який був чинний на час виникнення спірних правовідносин між сторонами та є спеціальним, відтак має вищу юридичну силу по відношенню до інших нормативних актів, що регулюють відносини у галузі житлового будівництва.
Укладення такого роду договорів інвестиційного характеру у сфері житлового будівництва було на той час обмежено.
Залучення коштів від фізичних осіб в об»єкти житлового будівництва обмежувалося їх участю у фондах фінансування будівництва (ФФБ), фондах операцій з нерухомістю (ФОН), інститутах спільного інвестування, недержавних пенсійних фондах, а також купівлею безготівкових (цільових) облігацій, що не було дотримано на час укладення договору.
Суд безпідставно відкинув його доводи про те, що ПІК «Стрийжитлобуд»не мав права на укладення інвестиційного договору з ОСОБА_3, оскільки управителем може бути лише особа, яка у встановленому законом порядку отримала право на використання земельної ділянки для спорудження об»єктів будівництва та уклала із забудовником угоду.
Помилковим є висновок суду про те, що він не вправі заявляти позовні вимоги до ПІК «Стрийжитлобуд» та ОСОБА_6 так як не є стороною договору.
Судом не враховано тієї обставини, що на час укладення спірного договору майнові права на об»єкт незавершеного будівництва по АДРЕСА_1 перебували під заставою і на нього була накладена заборона на відчуження, яка не знята на час постановлення оскаржуваного рішення.
Укладений 17 травня 2005 року інвестиційний договір №17/2 суперечить п.п.2,12, ч.1 ст.4, п.4 ч.2 ст. 34 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання фінансових послуг», які передбачають залучення фінансових активів від фізичних осіб за участю фінансової установи, яка була б наділена відповідним обсягом цивільної дієздатності.
Закон України «Про інвестиційну діяльність»в частині прямого або опосередкованого залучення фінансових активів в управління, з метою фінансування будівництва житла від фізичних осіб на момент укладення оспорюваного договору суперечив спеціальному законові «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю», тому до цих правовідносин мав застосовуватися останній Закон.
ТзОВ Проектно інвестиційна компанія «Стийжитлобуд» на час укладення оспорюваного не мав: погодженої проектно - кошторисної документації на будівництво будинку, дозволів на виконання будівельних робіт, відведеної земельної ділянки для спорудження об»єкта нерухомості, статусу фінансової установи а також угоди з управителем, власних фінансових активів тому не міг залучати до участі у будівництво інвесторів -фізичних осіб.
Своїми діями ТзОВ ПІК «Стрийжитлобуд» ввів в оману ОСОБА_3, щодо визначення собівартості побудованого житла -1939,00 гривень за 1 м.кв., що значно нижче за реальну вартість, яка становить 2150,72 грн. за 1 м.кв.
Посилаючись на порушення вимог вищезазначених Законів та ст..ст.203,215,230 ЦК України, просив рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким визнати недійсним договір №17/2 інвестування житла від 17 травня 2005 року укладеного між ТзОВ ПІК «Стийжитлобуд»та ОСОБА_3
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу -ОСОБА_2 на підтримку апеляційної скарги, представника ОСОБА_3 -ОСОБА_4 та адвоката ОСОБА_5 на її заперечення, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення у межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити із наступних підстав.
Відповідно до ст.308 ЦК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Статтею 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені в ч.1-3,5,6 ст.203 ЦК України. Правочин може бути визнано недійсним у разі, якщо зміст правочину суперечить Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, у разі якщо особа, що вчинила правочин не мала відповідного обсягу дієздатності; волевиявлення учасника правочину не було вільним і не відповідало його внутрішній волі, правочин не був спрямований на реальне настання правових наслідків, правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх дітей.
Як передбачено у п.7 роз»яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочину недійсним», правочин може бути визнано недійсним лише з підстав визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.
У п.8 указаної Постанови зазначено, що відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог ст..203 ЦК України, а саме на момент вчинення правочину.
Судом встановлено, що 03 вересня 2003 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна у Львівській області та ОСОБА_2 був укладений договір купівлі-продажу об»єкту незавершеного будівництва -106 -ти квартирного житлового будинку по АДРЕСА_1 (т.1 а.с.10-12).
21 червня 2004 року між ОСОБА_2 та ТзОВ ПІК «Стирийжитлобуд»був укладений договір за яким Товариство прийняло на себе зобов»язання своїми силами і засобами розробити проектно-кошторисну, іншу технічну документацію, виконати необхідні пошукові роботи, збудувати і здати Учасникові (ОСОБА_2) об»єкт відповідно до розробленої проектно - кошторисної документації з врахуванням планового терміну введення будинку в експлуатацію обумовлену цим Договором, забезпечити своєчасне фінансування будівництва, забезпечення необхідними будівельними та іншими матеріалами, а Учасник зобов»язується надати Виконавцю будівельний майданчик, прийняти закінчений об»єкт та передати Результати діяльності у власність Виконавця чи іншим особам, залученим до участі у будівництві Об»єкту згідно умов даного Договору.
При тому участь Виконавця (ТзОВ ПІК «Стрийжитлобуд») згідно п.1.2 умов Договору включала фінансування будівництва об»єкта (т.1 а.с.13).
У п.2.7 Договору передбачено, що ТзОВ ПІК «Стирийжитлобуд»має право у будь-який час без погодження з ОСОБА_2 залучати до участі у будівництві інших інвесторів, для чого йому надавалося право укладати з ними усі необхідні договори та визначати об»єкти з числа результатів діяльності, що підлягають передачі інвесторам у випадку виконання ними своїх інвестиційних зобов»язань (т.1а.с.14).
17 травня 2005 року між ТзОВ ПІК «Стийжитлобуд»та ОСОБА_3 був укладений інвестиційний договір №17/2, згідно якого забудовник (ТзОВ ПІК «Стрийжитлобуд») прийняв замовлення за кошти клієнта (ОСОБА_3) побудувати об»єкт інвестування - двохкімнатну квартиру по АДРЕСА_1, загальною площею 49,97 м.кв., вартістю 96542,81 гривень.
Укладення такого роду інвестиційних договорів практикувалося на той час у ТзОВ ПІК «Стрийжитлобуд»(т.1 а.с.173-176), а по деяких договорах (Договір №1 від 08 грудня 2003 року між СПД ФО ОСОБА_2та ОСОБА_7 , Договір №4 від 16 квітня 2004 року між ТзОВ ПІК «Стрийжитлобуд»та ОСОБА_8(т.2 а.с.5, 28-29)), сам ОСОБА_2 був стороною, як забудовник, у договорах з інвесторами -фізичними особами.
Чинним на той час законодавством, а саме: Законами України «Про інвестиційну діяльність», «Про фінансові послуги та державне регулювання фінансових послуг», «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю»дозволялося залучати кошти від фізичних та юридичних осіб в об»єкти житлового будівництва.
Законом України від 15.12.2005 року №32-ІV, статтю 4 Закону України «Про інвестиційну діяльність»доповнено частиною третьою згідно із якою об»єктами інвестиційної діяльності не можуть бути об»єкти житлового будівництва, фінансування спорудження яких здійснюється з використанням недержавних коштів, залучених від фізичних та юридичних осіб, у тому числі в управління. Інвестування та фінансування будівництва таких об»єктів може здійснюватися виключно через фонди фінансування будівництва, фонди операцій з нерухомістю, інститути спільного інвестування, недержавні пенсійні фонди, які створені та діють відповідно до законодавства, а також через випуск безпроцентних (цільових) облігацій, за якими базовим товаром виступає одиниця такої нерухомості.
Відповідні зміни 15.12.2005 року були внесені у Закони України «Про фінансові послуги та державне регулювання фінансових послуг»та «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю».
Відповідно до ч.4 ст.3 Закону України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва», забороняється розірвання фізичними та юридичними особами будь-яких договорів, результатом яких є передача забудовниками завершеного об»єкта (частини об»єкта) житлового будівництва за умови, що за таким договором здійснено оплату 100 % вартості об»єкта (частини обє»кта) житлового будівництва, крім випадків, коли таке розірвання здійснюється за згодою сторін.
Із матеріалів справи убачається, що на час постановлення оскаржуваного рішення, ОСОБА_3 сплатив згідно Договору від 17.05.2005 року 91388 гривень і згідно Акту №13 від 17 вересня 2009 року отримав від ТзОВ ПІК «Стрийжитлобуд»об»єкт незавершеного будівництва -двохкімнатну квартиру загальною площею 49,79кв.м.по АДРЕСА_1 (т.1 а.с.187).
Відтак, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що станом на 17 травня 2005 року ТзОВ ПІК «Стрийжитлобуд»залучив кошти від ОСОБА_3 на фінансування об»єкта нерухомості - квартири по АДРЕСА_1 на законних підставах, відтак не має підстав для визнання зазначеного Договору недійсним.
Укладений 17.05.2005 року договір №17/2 не суперечив чинному на той час законодавству, особи які його укладали володіли відповідним обсягом дієздатності, волевиявлення учасників (ОСОБА_3 та ТзОВ ПІК «Стрийжитлобуд») було вільним і було спрямоване на реальне настання правових наслідків
У той же час, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що ОСОБА_2 не має права заявляти зазначені позовні вимоги, так як не є стороною договору між ОСОБА_3 та ТзОВ ПІК «Стрийжитлобуд».
Встановлено, що як на момент укладення оспорюваного договору від 17.05.2005 року, так і на даний час, саме ОСОБА_2 є власником незавершеного багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_1. У нього залишаються зобов»язання перед Регіональним відділенням ФДМ у Львівській області, щодо завершення та здачі в експлуатацію указаного будинку, оскільки ТзОВ ПІК «Стрийжитлобуд» не виконало зобов»язань за договором від 21.06.2004 року і на даний час перебуває у стадії банкрутства, однак це не впливає на законність рішення суду в цілому.
Посилання ОСОБА_2 на те, що на час укладення спірного договору майнові права на об»єкт незавершеного будівництва по АДРЕСА_1 перебували під заставою і на нього була накладена заборона на відчуження, яка не знята на час постановлення оскаржуваного рішення, не є підставою для визнання недійсним укладеного інвестиційного договору від 17.05.2005 року оскільки, за даним договором не був відчужений указаний об»єкт нерухомості.
Відсутність у ТзОВ ПІК «Стийжитлобуд» дозволу на виконання будівельних робіт, щодо спорудження багатоквартирного будинку по АДРЕСА_1на час укладення оспорюваного договору від 17.05.2005 року також не є підставою для визнання його недійсним. Такий дозвіл, як встановлено, ТзОВ ПІК «Стийжитлобуд» було видано 06.04.2006 за №2-0ж, з початком виконання будівельних робіт, відтак його будівництво проводилося на законних підставах.
Посилання ОСОБА_2 на рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 19 квітня 2011 року, як на підставу визнання недійсним договору інвестування від 17.05.2005 року є також безпідставними, оскільки зазначеним рішенням суду було відмовлено у позові ОСОБА_9 до ТзОВ ПІК «Стрийжитлобуд», ОСОБА_2 про визнання недійсним договору від 21.06.2004 року, а мотивувальна частина даного рішення про те, що такий договір є неукладеним не є підставою для звільнення від доказування при розгляді даної справи, відповідно до вимог ст..ст.60,61 ЦПК України. (Не має преюдиціального значення при вирішенні даного спору).
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Судом правильно встановлено фактичні обставини справи, правильно застосовано матеріальний закон та дотримана процедура розгляду справи, встановлена ЦПК України, ухвалено справедливе рішення, тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не убачає.
Керуючисьст..ст.303,305, п.1 ч.1 ст.307, ст.308, ст.313, п.1 ч.1 ст.314, ст.ст.315,317,319 ЦПК України, колегія суддів ,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 -відхилити.
Рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 28 квітня 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подачі касаційної скарги.
Головуючий : Савуляк Р.В.
Судді: Гриновець Б.М.
Приколота Т.І.